Український композитор Ігор Дмитрович Поклад народився 10 грудня 1941 р. у м. Бішкек (Фрунзе) Киргизької РСР у родині кадрового військового. Вихованням сина опікувалася здебільшого мати, вона ж перша звернула увагу на музичні здібності Ігоря та все життя вболівала за нього. По закінченню війни сім'я повернулася до України, де і розпочав своє навчання Ігор Поклад. Паралельно композитор закінчив середню школу №4 м. Тернопіль та музичну школу по класу фортепіано (1957 р.). Починаючи з шкільних років Ігор складає пісні та друкує їх у місцевій пресі.
Далі навчається на історико-теоретичному відділенні Київського музичного училища ім. Глієра. Навчаючись та працюючи там же (у училищі) концертмейстером, Поклад робить перші серйозні кроки в творчості, а саме, шукає професійних поетів для спільної роботи. І як результат перша пісня у співавторстві з поетом Борисом Олійником "Пісня не заблудиться" стає популярною. З того часу композитор активно працює у пісенному жанрі. Наступна пісня "Кохана" (на вірші Ігоря Бараха) принесла Ігорю Покладу міжнародну славу: стала відправною для нової української пісні.
По закінченні училища Ігор Поклад навчається на композиторському факультеті Київської державної консерваторії у класі професора Андрія Штогаренка (закінчив у 1971 р.). Під час навчання у консерваторії Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проект – ВІА "Мрія", та стає його художнім керівником (1965 р. - 1969 р.). У перший рік свого існування ансамбль входить у всесоюзну гастрольну сітку, представляє республіку на території величезного Радянського Союзу і, чи не першим, відправляється на гастролі за кордон...
1968 р. композитор йде служити в армію. Саме тут він зустрічає поета Юрія Рибчинського. Результатом цієї зустрічі стала подальша плідна співпраця: "Зелен-клен", "Два крила", "Чарівна скрипка", "Тиха вода", "Дикі гуси", "Хіба можна"...
З 1973 р. композитор вирішує спробувати свої сили в театрі. Ігор Поклад написав музику до десятків мюзиклів та оперет:
· "Друге весілля в Малинівці" (Київ, 1974 р.);
· "Конотопська відьма" (лібр. Жолдака, 1982 р.);
· "Серце моє з тобою" (лібр. Д.Шевцова, 1983 р.);
· "Різдвяна ніч" (за М. Гоголем, 1987 р.);
· "Засватана — не вінчана", (за І. Карпенко-Карим);
· "Чмир" (за М.Кропивницьким);
· Скерцо (для симфонічного оркестру, 1962 р.);
· Симфонія (для симфонічного оркестру, 1970 р.);
· Варіації на тему української народної пісні "Не співайте, півні" (для струнного оркестру, 1963 р.);
· Сюїта (для хору, сл. А. Суркова, 1969 р.),
а також до кіно та мультфільмів:
· "Як козаки наречених визволяли" (1973 р.);
· "Весь світ в очах твоїх" (1977 р., а вже 1978 р. за цей фільм отримав Диплом композитора на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці);
· "Дударики" (1980 р.);
· "Останній гейм" (1981 р.);
· "Зоряне відрядження" (1982 р.);
· "Робота над помилками" (1988 р.);
· "Балаган" (1990 р.);
· "Увійди в кожен дім" (1990 р.);
· "Тепла мозаїка ретро й мало-мало..." (1990 р.);
· "Два кроки до тиші" (1991 р.);
· "Снайпер" (1992 р.);
· "Обітниця" (1993 р.);
· "Притча про світлицю" (1994 р.);
· "Москаль-чарівник" (1995 р.);
· "Як козаки в хокей грали" (1995 р.).
У творчому доробку композитора Ігора Поклада понад 150 пісень, зокрема, "Пісня про матір" та "Ти комінуст" (сл. Бориса Олійника, 1977 р.); "Не питай мене" та "Моя Україна" (сл. Михайла Ткача); "Світанкові роки" та "Добре світло" (сл. Віктора Герасимова); "Червона косинка" (сл. Дмитра Луценка, 1977 р.); "Гойдалка" (сл. Олександра Вратарьова, 1977 р.)...
Пісні на музику Ігора Поклада співали і досі ще співають: Муслім Магомаєв, Юрій Гуляєв, Йосип Кобзон, Рашид Бейбутов, Слава Марченко, Тамара Міансарова, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Тамара Гвердцителі, Руслана...
Заслуги композитора відмічено:
· Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1986 р.);
· Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989 р.);
· Народний артист України (1997 р.);
· Орден "За заслуги" II ступеня (10 грудня 2011 р. — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність).
ПРАВА ЛЮДИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я. ПРАВА ПАЦІЄНТА
1. Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я.
2. Поняття пацієнта і його права.
3. Права пацієнтів в окремих напрямах медичної діяльности
Права людини у сфері медичної діяльності — це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення, що гарантують людині охорону здоров'я і надання медичної допомоги при виникненні захворювання.
Перелік прав людини у сфері медичної діяльності, закріплених на міжнародному рівні (резолюція 217 А (III) 10 грудня 1948 p.):
1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідне для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї
2. Право на забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, настання старості або іншого випадку втрати коштів для існування від незалежних від неї обставин.
3. Материнство і дитинство надають право на особливе піклування і допомогу. Усі діти, що народилися у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.
Об'єктивні права людини в сфері медичної діяльності - це права встановлені, гарантовані і забезпечені державою.
Суб'єктивні права людини в сфері медичної діяльності - міра можливої поведінки людини, спрямованої на використання норм права, що містяться у законодавстві про охорону здоров'я.
Правовий статус - характеристика прав, свобод та обов'язків громадянина в сфері медичної діяльності.
Виділяють кілька видів правових статусів:
1. Загальний правовий статус громадянина в сфері медичної діяльності - це перелік прав, обов'язків і відповідальності, характерний для всіх громадян України. (Конституція України, ст. 49 «… кожний має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно).
2. Спеціальний правовий статус людини в сфері медичної діяльності — це перелік прав, обов'язків і відповідальності в галузі медицини, притаманний окремим категоріям людей (вагітні жінки і матері, неповнолітні, військовослужбовці, громадяни похилого віку, інваліди й ін.).
3. Індивідуальний правовий статус людини в сфері медичної діяльності - це перелік прав, обов'язків і відповідальності в галузі медицини, властивий конкретному індивідові. Він залежить від професії, віку, статі людини.
Напрями забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності:
— нормативно-правовий (створення юридичних документів, що містять механізми реалізації прав громадян);
— організаційний (створення умов, за яких стає можливою реалізація прав громадян);
— фінансово-економічний (збільшення витрат на охорону здоров'я у бюджетах різних рівнів, реалізація цільових програм);
— інформаційний (діяльність засобів масової інформації, спрямована на інформування громадян про свої права).
— У залежності від джерела забезпечення, виділяють такі рівні забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності:
— міжнародний;
— загальнодержавний;
— місцевий.
Класифікація прав людини у сфері медичної діяльності:
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |