Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Біологічні ритми

З часів минулого століття особливу увагу приділяли питанню щодо природи походження циклічних явищ та їх вплив на організм людини, її настрій, поведінку та працездатність. Було встановлено, що в організмі людини діють різноманітні біологічні ритми, що визначають зміну її біологічної активності під впливом зовнішніх атмосферних та космічних процесів.

Біологічні ритми — це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Вчений Ф. Тельфер запропонував поділ біологічних ритмів на три періоди. Суть даної теорії полягає в тому, що момент народження людини стає пусковим механізмом для трьох стабільних коливальних процесів з періодичністю 23, 28, 33-х діб, що визначає рівень фізичної, емоційної та інтелектуальної активності кожної людини. Графічним зображенням таких коливань є синусоїди. В період пересікання ліній виникають «критичні» дні, що супроводжуються зниженням фізичної, емоційної та розумової активності, а це сприяє нещасним випадкам різного характеру.

Видатний хронобіолог Ф. Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

• Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півго­динний інтервал. Це ритми скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника.

• Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і покою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тис­ку, частоти поділу клітин, коливання складу крові.

• Низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періодичності належать ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.

Із усіх виявлених у людини циклів найбільш вивченим виявився добовий як головний. Біологічний годинник, запущений зміною дня і ночі, веде за собою близько 50 ритмів, які змінюють свої характерис­тики від дня до ночі. Всі ритми організму підпорядковуються ієрархіч­ній залежності — поділяються на провідні (головні) і підпорядковані. Провідними є біоритми центральної нервової системи.

Прикладом досконалості їх взаємодії може служити настройка організму на пробудження. До моменту пробудження від сну в ін­шому режимі починають працювати провідні ритми головного моз­ку, вони включають підпорядковані; прискорюється пульс, підніма­ється артеріальний тиск, підвищується температура тіла — організм активізується, готується до нового стану.

Протягом доби людина має декілька піднесень фізіологічної активності. Період активності людини повинен враховувати добові ритми організму, їх ще називають циркадними. Вдень вони спостерігаються з 10 до 12 години із 16 до 18 години. В цей час організм максимально стійкий до кисневого голоду. Цей час найбільш сприят­ливий для виконання фізичної роботи, прийняття рішень, нових починань. Вночі піднесення фізіологічної активності припадає на час від 0 до 1 години. Нерідко цей час використовується для творчості працівниками інтелектуаль­ної сфери.

Встановлено, що на 5-6 годину ранку припадає найбільший добовий під­йом і потенційно має місце найвища працездатність людини. Саме в цей час зростає тиск, серце б'ється частіше, пульсує кров. Опір організму дуже силь­ний. При зустрічі з вірусами і бактеріями є найбільший шанс уникнути інфек­ції. Печінка вивела всі шлаки. В цей час в жодному разі не можна вживати спиртне, щоб не перевантажувати печінку.

Після 12 години дня минає перший період денної активності. Починає від­чуватися втома, реакції людини уповільнюються. Після 14 години наше само­почуття знову починає поліпшуватись, а о 16 годині бере початок новий добо­вий підйом. В цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмени, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність поступово вгасає, організм стає чутливим до болю.

Після 18 години зростає тиск крові, ми стаємо нервовими, легко виника­ють сварки з дрібниць. Це поганий час для алергіків, часто в цей час почина­ється головний біль. Після 19 години наша увага досягає максимуму, реакції стають незвичайно швидкими. В цей час реєструється найменше дорожньо-транспортних пригод. Після 20 години наш психічний стан знову стабілізується. Цей час придат­ний для заучування текстів, оскільки поліпшується пам'ять.

Після 21 години температура тіла знижується, продовжується обмін клі­тин, організм треба готувати до сну. Вночі падає загальний тонус людини. Між 2 і 4 годинами погіршується пам'ять, координація рухів, з'являється уповільненість в рухах, зростає кіль­кість помилок при виконанні розумової роботи.

Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Враховуючи його, людина може напружено працювати в години оптимального стану організму і використовувати періоди порівняно низького рівня активності функцій для поновлення сил.

При порушеннях природного ритму зовнішніх умов виникає де­синхронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що надалі призводить до захворюваності. Довготривала робота в нічний час супроводжується перебудовою добових ритмів і виявляється важкою для багатьох людей не стільки через зниження працездатності вночі, скільки через порушення ре­жиму життя.

Також встановлено тижневу періодичність інтелектуальних емоційних і фізичних проявів. Протягом тижня працездатність людини нерів­номірна. В перші дні тижня вона збільшується, досягаючи найви­щого рівня на третій день, а потім поступово зменшується, помітно спадаючи в останній день. Встановлення робочого періоду тривалістю більше шести днів недоцільне, бо праця стає непродуктивною.

Усі відомі людині явища, що відбуваються як загалом у Всесвіті, так і в Сонячній системі, пронизані ритмами. Цілком природно, що ритми організму людини та інших біологічних об'єктів, що є части­ною цієї системи, підпорядковуються її законам: адже життя біоло­гічних організмів сформувалося саме завдяки цим ритмам.

Праця – основна умова існування людського існування, є фізичною потребою людини і засобом зміцнення здоровя.

До розумової праці відносять роботи, що пов’язані з прийманням і обробкою інформації, та роботи, виконання яких потребує значної напруженості сенсорного апарату, уваги, памяті, активізація мислення та емоційної сфери. Всі види розумової праці об’єднують у п’ять груп: праця операторів; праця управлінців і вчителів; творча праця; праця медиків; праця учнів та студентів.

Розумова праця характеризується великою відповідальністю та значним нервово-емоційним напруженням, тому що головний мозок виступає як робочий орган і тому всі навантаження впливають на центральну нервову систему.

До фізичної праці відносять статичну та динамічну роботу. При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшуються витрати енергетичних ресурсів внаслідок довготривалого скорочення і напруження мязів. Динамічна робота пов’язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. Динамічні скорочення мязів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це призводить до меншої втомлюваності.

В процесі інтенсивної та тривалої роботи можуть виникнути умови, коли характер і ступінь фізіологічних та психічних реакцій буде свідчити про те, що пройдено певну межу, за якою відбувається зниження працездатності, розвиток вираженої втоми, виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи, зокрема порушуються обмінні процеси в мязі серця та інших мязах, у крові накопичується велика кількість молочної кислоти, знижується рівень вуглеводів.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини. Розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення.

Зовнішніми ознаками втоми є втрата продуктивності праці, зменшення точності рухів, послаблення уваги та памяті. Якщо в цей період не припинити роботу, то вищеназвані негативні процеси швидко наростають і може настати перевтома. При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а відновний період після роботи збільшується. До того ж, у організмі людини можуть порушитись відповідні психофізіологічні процеси.

У профілактиці втоми та перевтоми важливе місце займає організація фізіологічно обгрунтованого розпорядку робочого дня, правильного режиму праці та відпочинку. В організації раціонального відпочинку в умовах виробництва необхідно, щоб протягом короткочасних перерв між роботою працездатність відновлювалася до попереднього рівня. Тривалі перерви, на думку фізіологів праці, „розхолоджують" працівника, збільшуючи тим самим час його наступного „входження" в роботу. Для відновлення працездатності має значення не лише тривалість відпочинку але й його характер (форма). Так, найбільш ефективним є відпочинок, пов'язаний з активним діяльним станом, з переключенням фізіологічного навантаження з одних органів та нервових центрів на інші. Встановлено, що легка робота м'язів стимулює розумову діяльність. Є дані про те, що для багатьох представників розумової діяльності рух був необхідною умовою для успішного його виконання.

Найважливішим засобом, що усуває втому і сприяє відновленню сил та працездатності є сон. Як правило, для відпочинку дорослої людини добова тривалість сну повинна становити 7—8 годин. Необхідно пам'ятати, що одні з найбільших вад людини — лінощі. Саме вони — першопричина інших відхилень від здорового способу життя. Помічено, що довгожителі ніколи не вели бездіяльного життя і до похилого віку зберігали високу розумову і фізичну активність, високу працездатність.