Читайте также:
|
В основі діагностичного підходу лежать два основоположних принципа:
- соціальна допомога основана на індивідуалізації клієнта і його проблеми;
- допомога спрямована на покращення соціального життя людини.
Ці два взаємно обумовлених процеса описуються як діагноз і лікування.
Розглянемо перший процес – діагноз.
У науково-практичному плані робітник соціальної сфери розв’язує широке коло завдань і сутність соціальної діагностики полягає в отриманні достовірних знань про об’єкт або соціальний процес у всій його складності та багатоаспектності.
Призначення соціального діагнозу полягає у точному визначенні причинно-наслідкових зв’язків, породжених умовами життя клієнтів соціального обслуговування.
Соціальний діагноз потребує збору інформації про клієнтів, умови їх життєдіяльності, а також її аналіз з метою розробки програми соціальної допомоги. Соціальний діагноз здійснюється:
- на рівні суспільства з метою виявлення загальних тенденцій розвитку у різних галузях економічного, соціального, політичного, духовного життя;
- на рівні соціальної групи або територіальної громади;
- на особистісному рівні.
Мета діагностики стану соціального об’єкта – не тільки отримати достовірну інформацію про об’єкт або соціальний процес і середовище, а прогнозувати можливі зміни та вплив на інші соціальні об’єкти, а також напрацювання рекомендацій щодо прийняття організаційних рішень, соціального проектування дій щодо надання соціальної допомоги.
Діагностика соціальна є необхідною складовою практики циклу діагноз-прогноз-програма-втілення та важливим технологічним інструментом.
Соціальна діагностика розв’язує типові завдання:
- виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку та поведінки клієнта;
визначення ступеня розвитку різних його властивостей, їх вираз у кількісних та якісних показниках;
- опис діагностики особливостей клієнта;
- ранжування специфічних властивостей клієнта.
У соціальній діагностиці враховується фактори соціальні (зовнішньої) і біологічні(внутрішні). Завдання соціального робітника – дати клієнту цілісну характеристику з позиції медико-біологічних, соціально-економічних і психолого-педагогічних параметрів, оскільки людина являє собою єдність біологічного, духовного та соціального у всій складності їх зв’язку і взаємовідносин.
При соціальній діагностиці працівник соціальної сфери повинен дотримуватися соціально-етичних вимог‑ принципів діагностики:
- принцип конфединційності (нерозголошення результатів соціального діагнозу без персональної згоди на це клієнта, який є об’єктом дослідження);
- принцип наукової обґрунтованості (результати аналізу повинні бути
валідними(достовірними) і надійними);
- принцип не нанесення шкоди (діагностичні результати не повинні наносити людині шкоду, яку досліджували);
- принцип об’єктивності (висновки дослідження повинні бути науково обгрунтовані на основі об’єктивних даних і неповинні залежити від суб’єктивних установок тих, хто проводив дослідження або використовує його результати);
- принцип ефективності (не слвд пропонувати людині ніякі рекомендації,які за результатами діагнозу будуть для неї некорисними, можуть привести до небажаних або не передбачуваних наслідків).
Соціальна діагностика як важливий технологічний інструмент містить у собі принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження соціальних процесів і явищ. В основі діагностики лежить проблема аналізу й узагальнення факторів, що характеризують соціальний розвиток людини, соціальних груп суспільства.
Технологія соціальної діагностики містить процедурні етапи:
1-й – ознайомлення з клієнтом і його проблемою; постановка завдань, виокремлення ситуації для діагностування, параметрів ситуації;
2-й – вибір основних критеріїв і показників;
3-й – вибір і аналіз результатів;
4-й – формування та оформлення висновків;
5-й – діагностичний висновок.
Практична соціальна діагностика використовується в різноманітних галузях життя та діяльності людей. Спеціаліст соціальної роботи є автором або учасником прикладних соціально-педагогічних, психологічних, соціологічних, економічних досліджень, проводить консультування у розв’язанні соціальних проблем, корекцію та реабілітацію, застосовує форми та методи терапевтичного впливу й ін.
Серед методів діагностування клієнта слід виділяти наступні:
Спостереження – метод, який використовується при вивчення зовнішніх проявів поведінки клієнта, за якими можна скласти уявлення про нього.
Бесіда у соціальній діагностиці – метод отримання та коректування інформації засобами вербальної комунікації. Основна вимога до працівника, що діагностує, – вміння викликати довіру клієнта, отримати відверті відповіді. Проведення бесіди потребує основних технологічних умов: вміння зацікавити клієнта темою бесіди; створення атмосфери взаємної поваги та довіри: вміле використання методів переконання та сугестії.
Анкетування – метод збору статистичного матеріалу шляхом формалізованого опитування респондентів.
Опитування (через опитувальник) – сукупність методичних прийомів вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожна з методик являє собою стандартизовану анкету, яка містить набір тверджень. З якими респондент може погодитися або не погодитися.
Метод експертної оцінки – соціальна проблема потребує оцінки компетентних осіб (експертів), які мають глибокі знання про предмет або об’єкт дослідження, і тоді проводиться опитування експертів шляхом анкетування та інтерв’ювання.
Соціометрія – це метод опитування та алгоритм математичного обчислення первинних вимірів. Сутність методу зводиться до обчислення різноманітних персональних і групових індексів.
Моніторинг –організація постійного відстеження інформації, включене спостереження, оцінка і аналіз соціальних ситуацій у фокусі їх виміру, із прогнозування цих вимірів на певну перспективу.
Методи тестування. Останнім часом отримали особливого розповсюдження. Їх існує велика кількість і їх можна об’єднати в групи за ознаками: індивідуальні та групові, вербальні та не вербальні, кількісні та якісні, загальні та спеціальні. Тести є спеціалізованими методами діагностичного дослідження, за допомогою яких можна отримати кількісну або якісну характеристику явища. Перевага тестів у тому, що вони можуть застосовуватися до різних категорій населення, різних за віком, за професією, за життєвим досвідом та ін.
Біографічний метод – спосіб дослідження діагностики, корекції та проектування життєвого шляху особистості. Цей метод заснований на вивченні особистості в контексті її особистісної історії та перспектив розвитку і індивідуально буття та взаємовідносин з іншими людьми, спрямований на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості, на переструктурування просторово-часової організації ділового, сімейного, духовного життя в умовах конкретного, природного та соціального середовища.
Загалом соціальна діагностика – це складна галузь професійної діяльності, особлива технологія діяльності робітника соціальної сфери.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
· Загальні висновки з теми заняття:
1. Діагностична школа соціальної роботи на сьогодні є
провідним напрямком в організації і проведенні соціальної практики в суспільстві.
2. Соціальна діагностика є необхідною складовою всього
циклу соціальної роботи, її важливим технологічним інструментом.
· Відповіді викладача на запитання студентів.
· Завдання навчаємих на самостійну роботу: підготовка до групового заняття „Застосування діагностичного підходу в індивідуальній соціальній роботі”.
Лекцію розробив старший викладач кафедри № 801
працівник ЗСУ Е.П.Дуб
Лекція обговорена та схвалена на засіданні ПМК
Протокол №___ від „___” ____________ 20 року
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |