Читайте также:
|
Болонські реформи сприяють процесу розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.
Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління.
Нині можна констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, в масовому вимірі освіта не стала якіснішою, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці та й на внутрішньому теж. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.
Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.
Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв’язку частин складного речення.
Речення, до складу якого входить дві чи більше граматичних основ (предикативних одиниць), що утворюють смислову та інтонаційну єдність, називається складним. Складному реченню властиві такі основні ознаки: поліпредикативність (складне речення поєднує дві або більше граматичних основ), смислова та інтонаційна цілісність, особлива структурна схема. Кожна з частин складного речення будується за тією чи іншою схемою простого речення, тобто в них можна виділити головні члени двоскладного речення чи один головний член односкладного речення. Проте простими реченнями їх можна назвати тільки умовно, бо вони, маючи подібну до простих речень синтаксичну будову, позбавлені інтонаційної та смислової самостійності.
Основними засобами зв’язку предикативних частин в межах складного речення є інтонація і сполучні засоби (сполучники і сполучні слова). Інтонація служить засобом вираження семантичних відношень між предикативними частинами, що входять до складу речення. Інтонація характерна для всіх типів складних речень, хоч особливо велика її роль як засобу поєднання предикативних частин у безсполучникових реченнях, в яких предикативні частини об’єднуються в одне ціле лише за допомогою інтонації, без сполучних засобів.
Інтонація може бути різних типів: а) перелічення: Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє (Т.Ш.); б) протиставлення чи зіставлення: Люди до неї говорять − не чує, не слухає (М.В.); в)зумовленості: Буде вода − буде все (Гонч.); г) з’ясувальна: Наснилось мені − прийшла подруга мого найпершого гуляння (М.В.) та ін.
Важливим засобом поєднання предикативних одиниць у межах складного речення є сполучні засоби, серед яких розрізняють, з одного боку, сполучники і сполучні слова, а з другого − співвідносні (вказівні) слова.
Серед сполучників розрізняють сполучники сурядності, які, поєднуючи в одне ціле частини складносурядних речень, виражають єднальні, зіставно-протиставні і розділові відношення між ними, і сполучники підрядності, які, поєднуючи частини складнопідрядних речень, виражають також наявні поміж ними часові, умовні, причинові, наслідкові, порівняльні та інші відношення. Сполучні ж слова, в ролі яких виступають відносні займенники у різних відмінкових формах(хто, що, який, чий) і прислівники займенникового походження(як, де, коли, куди та ін.), пов’язуючи між собою в одне ціле предикативні частини складнопідрядних речень і виявляючи синтаксичні відношення між ними, є одночасно й членами підрядної частини речення.
Сполучники і сполучні слова, приєднуючи підрядну частину СПР до головної, знаходяться у складі підрядної його частини. У головній же частині в окремих різновидах СПР їм можуть відповідати співвідносні й означальні (вказівні) слова.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 124 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |