Читайте также:
|
Дослідження цих конструкцій розпочалося у вітчизняному мовознавстві у 50-х рр. ХХ ст. У рос. мовознавстві проблемами типології СБКР, їх конструктивних ознак, семантичної структури, місця в системі складного речення, закономірностей будови і сполучуваності предикативних частин займалися такі вчені, як І.Василенко, Г. Гаврилова, Г.Калашникова, В.Шитов. В їх роботах значною мірою розкрито специфіку СБКР як особливої конструкції у системі складного речення.
В україністиці ці конструкції майже не досліджувалися. Типологію СБКР встановлювали О.Вежбицький, Б.М.Кулик та інші автори підручників і посібників із синтаксису. Окремі типи й різновиди ускладнених речень досліджували Г.Горяна, І.Кучеренко. Огляд праць слов’янських учених з цієї проблеми пропонує А.П.Грищенко. +Шульжук К.Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. – К., 1986.
Недостатня досліджуваність СБКР є наслідком різнобою в термінології, який простежується у посібниках – ускладнені складні речення, складні речення ускладненого типу, багаточленні складні речення, складні синтаксичні конструкції, складні поліпредикативні речення. Хоча ці терміни й уживаються паралельно як синонімічні, але такий різнобій створює певні труднощі для дослідників.
СБКР як різновид складного речення має ряд специфічних ознак, що дозволяє розглядати його як особливу поліпредикативну конструкцію. Це такі конструктивні ознаки, як мінімальна кількість компонентів, необхідних для існування відповідної моделі СБКР, мінімальна кількість синтаксичних засобів зв’язку між ними, багатомірність структури, поліваріантність моделі, можливість предикативного ускладнення тощо, що дають можливість відрізнити його від елементарного складного речення.
В.А.Бєлошапкова, говорячи про те, що складні речення мінімального типу і складні ускладнені речення співвідносяться між собою так само, як прості і складні словосполучення, тому їх треба вивчати в окремому розділі синтаксису.
Конструктивними ознаками складного ускладненого речення можна вважати: 1) наявність трьох і більше предикативних частин; 2) наявність не менше як 2-х сполучних засобів (сполучників і сполучних слів); 3) характер синтаксичного зв’язку між частинами і компонентами СБКР; 4) поліваріантність багатокомпонентних конструкцій; 5) можливість предикативного ускладнення; 6) багатомірність структури – наявність рівнів членування: у побудові СБКР беруть участь не лише окремі предикативні частини, а й блоки, комплекси, форманти, які формують безпосередньо структуру цілого речення; 7) складність семантичної структури і семантико-синтаксичних відношень між частинами і компонентами СБКР.
1) Якщо для мін. складного речення кількість предикативних частин завжди становить 2 компоненти, то для СБКР мінімальною є конструкція з 3-х компонентів, а для структур із кількома видами зв’язку – 4-5-ти компонентів.
Коли Гонтар ішов в оцей дім, він був певен, що буде тримати себе із Марією зовсім спокійно, що постарається навести її на думку, що вони тепер тільки друзі, і навіть сам оголосить їй уже висловлене Кручі рішення – ця конструкція (із подвійною супідрядністю, послідовною підрядністю) вимагає для реалізації усіх звязків не менше 5 частин. Отже, трикомпонентні речення складають лише частину СБКР.
Кількісний критерій є дуже важливою ознакою для СПР із кількома підрядними, конструкцій із сурядністю і підрядністю, оскільки зазначені речення мають рівні членування.
Синтаксичні зв’язки – це виражені засобами мови (сполучниками, сполучними словами) формальні відношення між частинами і компонентами СБКР.
Синтаксичні (семантико-синтакс.) відношення – це смислові зв’язки між частинами і компонентами поліпредикативних конструкцій, що формально виражені синтаксичним зв’язком. У багатомірних структурах наявні різні види зв’язків й відношень, а саме: 1) відношення між рівнями членування; 2) відношення між компонентами кожного рівня; 3) контаміновані відношення, що виявляються на кількох рівнях членування.
Визначальними для встановлення моделі СБКР є відношення між рівнями членування, однак важливими є відношення й зв’язки внутрішніх рівнів, оскільки вони дають можливість встановити структурні й семантико-синтаксичні особливості СБКР.
Я не з тих, що вірять у прикмети, але тепер уже, напевно, не буде затримки, і ми підемо туди, де нас чекає велика справа (Багм).
[ ], (що...), але [ ], і [ ], (де).
На зовн. рівні – складається з двох частин, відношення – протиставні, що формально вираж. сполучником але.
Перший блок – СПР...
Другий блок – складне речення із сурядністю і підрядністю.
На другому рівні членування в І блоці виділяємо підрядний зв’язок, у ІІ – сурядний, яким поєднується проста частина і СПР, у ІІІ – обмежений двома компонентами, що з’єднані підрядним зв’язком.
СПР із кількома підрядними – у центрі сполучникових ускладнених речень.
Однорідна супідрядність:
як правило, членується на два рівні
Іван пригадав інший вогник, на який майже щовечора дивився в селі із свого кутка, який світив йому Любов’ю і мрією.
Неоднорідна супідрядність:
як правило, це тричленні конструкції, тому виділити блоки тут іноді важко.
Коли розплющив очі, то побачив Марка,що сидів навпочіпки й задумливо розплітав обрубок троса, готуючи швабру для миття палуби.
Тут легко – І, ІІ частини – це перший блок, ІІІ – другий.
А ось у реченні Але кожен, хто глянув би на нього зараз, зрозумів би, що він слухав музику неможливо. Тут підрядні частини виконують функції розгорнутих членів речення. Ця конструкція має одномірну структуру.
Послідовна підрядність:
Ото зрадіє тіточка, коли довідається, що вона написала про неї вірш.
на першому рівні членування ведучими є часові відношення між частинами, на другому – з’ясувальні.
Контаміновані (змішаною підр, комбінованою)
А коли Євген сказав, що міг би купити друкарню, вона не вагаючись, віддала йому всі гроші, які мала. (неоднор. і послід. підр.)
Отже, між частинами СБКР встановлюються ті ж самі відношення, що й в елементарному складному реченні, проте один зв’язок є ведучим, домінуючим, інші – допоміжними.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 142 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |