Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

За поширеністю судоми поділяються на місцеві – обмежені певними м’язовими групами й загальні – судомні напади.

Національний центр параолімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів створений на виконання Указу Президента «Про розвиток та підтримку параолімпійського руху в Україні» на базі санаторного комплексу «Юний ленінець». Центр займає територію понад 50 га і знаходиться на березі моря, маючи пляжну зону 1200 м.

У Лондоні-2012 на ХІV Параолімпійських Іграх. Збірна України всього завоювала 84 нагороди, з яких 32 золоті, 24 срібні і 28 бронзових, посівши у медальному заліку четверте місце. На першій сходинці у медальному заліку команда Китаю – 231 медаль (95 золотих, 71 срібна, 65 бронзових), на другій позиція Росія – 102 (36, 38, 28), третє місце у Великої Британії – 120 (34, 43, 43).

Лекція №3

Тема: Порушення функцій нервової системи.

Рухова функція.Порушення рухової функції.

Порушення чутливості.

Вегетативно - трофічні порушення.

Порушення вищих нервових функцій.

1. Рефлекси – найпростіша форма нервової інтеграції. Однак більшість рухів у головного мозку, а саме:

Рухова ділянка кори головного мозку здійснює контроль тонких та розрізнених м’язових рухів. Вона знаходиться у любій частці у передній центральній звивині. Так звані пірамідальні нейрони, що знаходяться тут, дозволяють нам свідомо контролювати рухи скелетних м’язів. Рухова ділянка кори головного мозку являє собою частину головного мозку, котра вирішує, який рух ви хочете виконати. Наприклад, якщо ви сидите у кріслі і хочете встати, рішення про це приймається у руховій ділянці корі головного мозку, де знаходиться своєрідна «карта» усього тіла. Тіла пірамідальних нейронів знаходяться у руховій ділянці кори головного мозку, їх аксони утворюють екстрапірамідні шляхи. Це так звані кірково- спинномозкові шляхи, оскільки перебіг нервових процесів відбувається від кори головного мозку до спинного мозку. Ці п процес забезпечують головний довільний контроль скелетних мязів.

Базальні ядра не є частиною кори головного мозку. Вони знаходяться у білій речовині глибоко під корою головного мозку. Базальні ядра являють собою скупчення нейронів. Складні функції їх вивчені недостатньо; відома їх важлива роль в ініціації рухів тривалого або повторюваного характеру (таких, як рух під час ходьби). Отже вони контролюють складні напівдовільні рухи, наприклад ходьбу та біг. Окрім того, вони беруть участь у підтриманні м’язового тонусу та пози, готуючи м’язи до дії.

Мозочок відіграє важливу роль у контролі усіх швидких і складних видів м’язової діяльності. Він допомагає синхронізувати рухову діяльність і швидкий перехід від одного руху до іншого, стежачи та вносячи необхідні зміни в рухову діяльність,викликану іншими ділянками головного мозку. Він «пом’якшує» структуру рухів, інакше вони були б різкими та некоординованими. Він отримає інформацію з головного мозку, а також від пропріорецепторів, що знаходяться у м’язах та суглобах, які повідомляють про положення тіла у даний момент.

Окрім того, мозочок отримує зорові імпульси, а також імпульси про рівновагу. Отже,він обробляє усю інформацію, що надходить, про надходження та положення усіх мязів, суглобів та сухожилків, а також положення тіла щодо умов довкілля і потім визначає найкращий план дій, спрямований на виконання необхідного руху. Згадаємо наш попередній приклад, коли ви знаходилися у положенні сидячи й хотіли встати. Рухова ділянка кори головного мозку – це та частина його,що приймає встати. Це рішення передається у мозочок, який, отримавши таку інформацію, вивчає дане положення тіла на основі отриманих сенсорних імпульсів. З цієї інформації мозочок вибирає найоптимальніший план дії, спрямований на те, щоб встати.

Енграми.

При опануванні нової рухової програми спочатку необхідна висока концентрація уваги. У процесі вивчення руху необхідність у значній концентрації уваги зменшується. Насамкінець, коли ви опанували цю дію, то ви можете виконати її практично без свідомого зусилля. Як же цього досягають? Вироблені структури рухів «зберігаються» у мозку і при необхідності можуть бути відтворені. Ці структури, що називаються руховими програмами, або енграмами, зберігаються у сенсорному і руховому відділах мозку. У сенсорному відділі зберігаються структури повільних рухів, руховому – швидких. Нині існує мало відомостей про еграми та механізми їх дії.

Рухова реакція.

З’ясувавши, як інтегрується сенсорний імпульс для визначення відповідної рухової реакції, нам залишилося розглянути процес реакції мязів на рухові імпульси після досягнення ними м’язових волокон.

Рухові одиниці.

Досягнувши рухового нейрона, електричний імпульс йде по ньому до нервово - м’язового сплетення. Тут він поширюється в усі м’язові волокна, які іннервуються певним руховим нервовим волокном. Згадаємо, що руховий нейрон та всі м’язові волокна, які він іннервує, утворює окрему рухову одиницю. Кожне м’язове волокно іннервується лише одним руховим нейроном, у той час як кожний руховий нейрон залежно від функції м’яза іннервує кілька тисяч м’язових волокон.

М’язові волокна певної рухової одиниці є гомогенними щодо типу волокна. Отож, ви не знайдете рухової одиниці, яка містить як швидко -, так і повільно – скоротні волокна. Вважається, що характеристика рухового нейрона визначають тип волокна у даній руховій одиниці.

М’язи, що контролюють рухи очей (екстраокулярні м’язи), мають коефіцієнт іннервації 1:15. Це означає, що один нейрон обслуговує усього 15 м’язових волокон, а литковий та передній великогомілковий м’язи мають коефіцієнт іннервації близько 1:2000.

Впорядковане рекрутування м’язових волокон.

Більшість учених вважають, що рухові одиниці, як правило, активуються на основі впорядкованого рекрутування, згідно з яким рухові одиниці певного м’яза мають свій порядковий номер. Візьмемо, наприклад, двоголовий м’яз, припустимо, що у ньому міститься 200 рухових одиниць,котрі будуть мати порядкові номери від 1 до 200. Для виконання тонких дій потрібно небагато зусиль, що докладаються. Будуть рекрутуватися одиниці під номером 1. Зі збільшенням зусиль, що докладаються, будуть рекрутуватися одиниці під номером 2, 3,4, тощо до максимального м’язового скорочення, при якому активуються 50-70% рухових одиниць. При певному зусиллі завжди будуть рекрутуватися одні й ті самі рухові одиниці.

Нервово – м’язова активність диференціюється на основі фіксованого впорядкованого рекрутування рухових одиниць. Чим більша сила, необхідна для виконання певного руху, тим більше залучаються рухових одиниць.

Механізм, котрий хоча б частково дає змогу пояснити це впорядковане рекрутування,заснований на принципі розміру, згідно з котрим залучення рухової одиниці безпосередньо пов’язане з розміром рухового нейрона. Першим рекрутується рухові одиниці, що мають невеликі рухові нейрони, вони рекрутуються першими для виконання диференційованого руху(від низької до дуже високої інтенсивності вироблення зусилля). Потім зі збільшенням сили, необхідної для виконання руху, рекрутуються швидко -скоротні рухові одиниці.

Порушення рухової функції.

Параліч (пелегія)- повна відсутність м’язового скорочення, парез – часткове випадання рухової функції. Параліч однієї кінцівки – моноплегія, двох однойменних – параплегія, трьох – триплегія, чотирьох – тетраплегія, однієї половини тіла – геміплегія. При ураженні центрального рухового нейрона виникає параліч центрального походження – центральний спастичний параліч, який характеризується відсутністю тільки довільних рухів, підвищеним м’язовим тонусом і сухожильними рефлексами,наявністю синкінезій і гіперкінезів. Спостерігається при ураженні кори передньої центральної звивини або пірамідного шляху в півкулі або спинному мозку.

Центральний (спастичний) параліч: Відсутність довільних рухів, гіпертонія мязів, гіперрефлексія, синкінезії, гіперкінези, порушення координації, вегетативно – трофічні, вищі кіркові функції, психічні порушення. Спостерігається центральний параліч при таких травмах та захворюваннях ЦНС як:- інсульт, черепно – мозкова травма, менінгіт, енцефаліт, дифузний атеросклероз, хвороба Паркінсона, ДЦП, розсіяний склероз, травма і захворювання спинного мозку, мала хорея, пухлини головного і спинного мозку, мієліт, поліомієліт.

При ураженні периферичного рухового нейрона формується периферичний в’ялий параліч, що виявляється відсутністю довільних і мимовільних рухів, зниженням сухожильних рефлексів, низьким тонусом й атрофією мязів. Спостерігається при уражені периферичних нервів, корінців спинного мозку або сірої речовини передніх рогів спинного мозку.

Симптоми центрального спастичного паралічу:

· Гіпертонія мязів;

· Гіперрефлексія (підвищення сухожильних рефлексів);

· Синкінезії (наявність спів дружніх рухів);

· Гіперкінезія.

Гіпертонія мязів виявляється як їх еластичність. За цією ознакою центральний параліч називають ще й спастичним. М’язи напружені, щільні, при пасивних рухах відчувається виразний опір. Це результат підвищення тонусу через відключення впливу кори головного мозку. Гіпертонія різних мязів виражається по – різному. Нерівномірна еластичність мязів призводить до розвитку типових м’язово – суглобових контрактур і, звичайно,складностей при відновленні.

Переферичний в’ялий параліч, симптоми: відсутність довільних і мимовільних рухів, гіперрефлексія, арефлексія, чутлива гіпотонія, атрофія мязів, вегетативно – трофічна. Спостерігається при таких хворобах як: неврит, плексит, радикуліт, поліневрит, травма і захворювання спинного мозку, травми і пухлини периферичних нервів.

Гіперрефлексія – підвищення сухожильних рефлексів – виявляється як посилена, розгальмована діяльність спинного мозку. При центральних паралічах рефлекси сухожиль та окістя досить інтенсивні.

Синкінезії – мимовільні співдружні рухи, що супроводжують активний руховий акт. Це порушення обумовлене недостатнім гальмівним впливом кори головного мозку: руховий імпульс поширюється ширше, ніж цього вимагає виконання того або іншого руху.

Гіперкінези – змінені насильницькі рухи, позбавлені фізіологічного значення, що виникають мимовільні. Гіперкінези пов’язані з подразненням нервових утворень, які беруть участь у скорочувальній діяльності мязів – смугастого тіла, блідого ядра. Існує кілька видів гіперкінезів: судоми, нервовий тік, тремтіння(тремор), атетоз.

Судоми являють собою поширений різновид мимовільних скорочень мязів. Розрізняють два види судом – тонічні і клонічні. Тонічні судоми – це стійкий, тривалий спазм мязів, характерний для порушення підкіркових утворень, клонічні – швидко переміжні скорочення й розслаблення, що є результатом ураження кори головного мозку.

За поширеністю судоми поділяються на місцеві – обмежені певними м’язовими групами й загальні – судомні напади.

Нервовий тік – це швидкі клонічні координовані судоми, що повторюються стереотипно в певній групі мязів, найчастіше втягуються м’язи обличчя. Нервовий тік супроводжується цільовими рухами. Наприклад, хворий кілька разів зморщує чоло,піднімає й опускає брови, робить ряд мигальних рухів веде головою в боки й угору, начебто хоче звільнитися від тісного комірця. Нервовий тік частіше спостерігається при функціональних розладах нервової системи в осіб з невропатичною конструкцією, іноді буває наслідком наявності рубців.

Тремтіння (тремор)- зустрічається в неврологічній практиці часто. Може бути швидким або повільним, великим за розмахом й малим, локалізуватися в окремих м’язових групах або охоплювати все тіло. Спостерігається при ураженні мозочка й підкоркових утворень.

Атетоз - повільні червоподібні рухи пальців,кисті, рук, тулуба, у результаті чого тіло під час ходьби закінчується штопороподібно. Пальці рук то повільно згинаються, то розгинаються, відводяться, приводяться, заходять один за інший, набуваючи вигадливих положень. Захворювання пов’язане з ураженням великого підкоркового утворення – смугастого тіла.

Атаксія – це порушення координації рухів (злагодженості, домірності), що виникає в результаті неузгодженої дії м’язів антагоністів і синергістів. Розвиток атаксії пов'язаний з ураженням мозочка, нервових провідників, що зв’язують мозочок з м’язами, нервових провідників, що зв’язують мозочок з м’язами, вестибулярним апаратом, корою головного мозку.

Розрізняють статичну і динамічну атаксію. Статична характеризується неможливістю утримувати рівновагу в положенні стоячи, динамічна – неточністю рухів, хиткістю й порушенням ходи. Статична атаксія досліджується прийомом Ромберга, динамічна – пальценосовою і колінно – п’ятковою пробами.

Залежно від осередку зараження розрізняють кілька видів атаксій:

· Сенситивна – пов’язана з розладом глибокої чутливості, підсилюються при заплющенні очей.

· Статика – моторна – характеризується розладом стояння й ходьби;

· Мозочкові динамічна – проявляється при виконанні рухів кінцівками;

· Вестибулярна – пов’язана із втратою рівноваги й супроводжується запамороченням, нудотою й блюванням.

Повноцінна координація рухів забезпечує в основному трьома системами: апаратами м’язові – суглобного відчуття; вестибулярним апаратом, що забезпечує сприйняття положення тіла в просторі; мозочком, що забезпечує рівновагу тіла й м’язовий тонус. Ушкодження кожної із систем веде до порушення рухової функції.

2. ПОРУШЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ.