Читайте также:
|
Поняття замаху на злочин.
Поняття замаху на злочин міститься у ч. 1 ст. 15 КК. Як і поняття готування до злочину, воно потребує конкретизації шляхом виділення та аналізу ознак цієї стадії вчинення злочину. Вони такі:
1). виконуються дії, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину.
2). об'єктивна сторона злочину не завершується — не настають наслідки або ж, навіть, діяння не доводиться до кінця
3). злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
Злочини, при вчиненні яких замах неможливий.
До деліктів, стосовно яких замах неможливий, насамперед, належить заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони (статті 118 та 124 КК). Доведення гіпотези про те, що при вчиненні вказаних посягань неможлива стадія замаху, полягає в обґрунтуванні двох положень:
1. про те, що перевищення меж необхідної оборони не може вчинятися з прямим умислом;
2. що замах неможливий у зв'язку з особливостями конструкції відповідних кримінально-правових норм.
Неможливий замах також щодо злочинів, які вчиняються у стані сильного душевного хвилювання — статті 116 та 123 КК. Вчиняючи таке посягання, особа намагається розправитися з тим, хто застосував протизаконне насильство, систематично знущався або тяжко образив. При цьому відбувається звуження сфери свідомості, зменшується можливість керувати своєю поведінкою. Внаслідок цього особа, вчиняючи дії у стані сильного душевного хвилювання (психологічного афекту), не може точно передбачати наслідки своєї поведінки і не бажає якихось певних наслідків, не діє цілеспрямовано.
Також неможливий замах на ті злочини з формальним складом, об'єктивна сторона яких включає лише одну обов'язкову дію або бездіяльність. Якщо така дія ще не почала виконуватися, то вчиняється лише готування до злочину, коли ж вона виконана — має місце закінчений злочин.
Неоднозначно вирішується у юридичній літературі питання про можливість замаху на злочини, які вчиняються шляхом бездіяльності.
Неможливий замах і щодо злочину з двома формами вини. Для таких злочинів, як відомо, притаманна наявність двох чи більше наслідків (один з яких називають основним або, за іншою термінологією — проміжним), а другий — похідним. При цьому суб'єктивне ставлення до основного наслідку характеризується умислом, а до похідного — необережністю.
Види замаху на злочин і питання кваліфікації.
Кримінальний закон поділяє замах на злочин на окремі види за ступенем реалізації злочинного умислу —закінчений і незакінчений. У теорії кримінального права і на практиці прийнято класифікувати замах, принаймні, ще за однією підставою — з урахуванням причин, залежно від яких злочин не було доведено до кінця — замах «нездійсненний» та «здійсненний».
Кваліфікація посягання при «відхиленні дії».
Кваліфікація при «відхиленні дії» визначається залежно від того, чи однакова відповідальність встановлена за посягання на об'єкт, якому винний прагнув заподіяти і якому фактично заподіяв шкоду, а також від суб'єктивного ставлення до фактично заподіяної шкоди. При цьому можуть бути виділені такі ситуації, з врахуванням яких проводиться кваліфікація скоєного:
1. відповідальність за «бажану» і «фактичну» шкоду передбачена однією і тією ж статтею Особливої частини — об'єкти збігаються, є рівноцінними. Оскільки кваліфікація закінченого злочину охоплює собою кваліфікацію попередньої злочинної діяльності, то таке посягання кваліфікується як відповідний закінчений злочин;
2. У такому разі скоєне кваліфікується за сукупністю статей — як замах на злочин, що його винний бажав виконати, та відповідний необережний злочин;
3. Оскільки за не винне, внаслідок випадку заподіяння шкоди, кримінальна відповідальність не настає, то скоєне кваліфікується лише як замах на злочин, що його винний бажав виконати;
4. скоєне кваліфікується за сукупністю — як замах на злочин, що його винний бажав вчинити, та як закінчений фактично вчинений злочин;
5. При випадковому заподіянні шкоди скоєне кваліфікується лише за статтями про замах на злочин, що його винний бажав вчинити;
6. Якщо при цьому є різна форма вини щодо бажаної і фактичної шкоди, то скоєне кваліфікується за сукупністю — як замах на злочин, що його прагнув вчинити винний, та як відповідний необережний злочин. Якщо ж має місце прямий умисел щодо бажаної шкоди і непрямий (стосовно фактично заподіяної), то скоєне кваліфікується лише за статтею про більш, тяжкий злочин.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |