Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Подбор ассортимента растений

Податковий кредит – це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити своє податкове зобов’язання. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Підтверджуючими документами права на податковий кредит є податкові накладні.

13.Оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – єдиним податком

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх
державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

14.Оподаткування юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – єдиним податком

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50
осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який
перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

15.Економічний зміст акцизного податку: суть та порядок справляння

Акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Платниками податку є: особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, особа - суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства, особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію). Об’єктами оподаткування є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції).

16.Податок на прибуток підприємства: платники, об’єкт оподаткування та ставки.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.. Платниками податку є: суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту; підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу; відокремлені підрозділи платників податку. Об’єкт оподаткування: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України. Ставка податку на прибуток: 1) з 01.04.2011 по 31.12.2011 включно - 23%;з 1.01.2012 по 31.12.2012 - 21%;з 01.01.2013 по 31.12.2013 включно - 19 %;з 1.01.2014- 16 %. 2) 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб; 3) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України.

17. Порядок визначення доходів при розрахунку в сплаті податку на прибуток підприємства.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду з: доходу від операційної діяльності; інших доходів. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає: 1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо);.2. дохід банківських установ. Інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів; доходи від операцій оренди/лізингу;суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових; фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді.

18.Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування при розрахунку і сплаті податку на прибуток підприємств

Для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи: 1. сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; 2. суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство – продавець не є платником податку на додану вартість.3. суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом; 4. суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат; 5.суми отриманого платником податку емісійного доходу; 6. дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку; 7. кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів; 8. вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації; 9. дохід від безоплатно одержаних необоротних матеріальних активів;10. вартість безоплатно отриманого платником податку майна, що створене в результаті виконання заходів, передбачених державними цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, програмами організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, а також іншими профілактичними заходами відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

19.Склад витрат і порядок їх визначення при розрахунку і сплаті податку на прибуток підприємств

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності; інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; витрати банківських установ. До складу інших витрат включаються: загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на збут, інші операційні витрати, що включають,. фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою), інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від неопераційних курсових різниць; сума оцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності. Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, що пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат і розподіляються між об'єктами витрат пропорційно базі розподілу. Витрати на збут - це витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Адміністративні витрати – це витрати пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством. Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійні борги, оцінка запасів. Фінансові витрати — витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченнями.

20.Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку при розрахунку і сплаті податку на прибуток підприємств.

Не включаються до складу витрат: 1. витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності. 2. платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; 3. суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; 4. витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів; 5. витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації 7. витрати на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; 8. дивіденди; 9. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. 10. вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов’язання платника податку; 11. суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку; витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок; 13. витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами інжинірингу.

Подбор ассортимента растений

Деревья и кустарники - одна из основных составляющих традиционного парка или сада. Цветники, дорожки, альпинарии образуют нижний уровень сада, в то время как деревья и крупные кустарники создают объем, придают естественный уют местам отдыха, защищают от ветра и летнего зноя. Именно деревья и кустарники определяют форму, окраску, запах; вечнозеленые деревья придают декоративность парку поздней осенью и зимой, когда все прочие растения отцвели и опали, а цветники скрыты снегом.

Формирование стиля сада и подбор растений с учетом этих факторов происходит на этапе проектирования.

В первую очередь, нужно определить, для чего то или иное дерево помещается в сад. Если нужно прикрыть постройку – дерево должно быть пышным и, желательно, вечнозеленым; для декорирования забора подойдут высокие кустарники, образующие живую изгородь, или вьющиеся лианы; для одиночных посадок нужны растения с ярко выраженной декоративностью - необычной окраской листьев, причудливой формой кроны или красивоцветущие.

В ассортимент озеленяемого объекта желательно включать наиболее ценные деревья и кустарники местных условий произрастания. Каждый более или менее крупный озеленяемый объект должен иметь ведущие (основные) и сопутствующие (отделочные) породы. Из ведущих древесных пород будут формироваться группы, массивы, большинство аллей.

При подборе ассортимента растений учитывают высоту древесных растений (I, II, III величины), форму кроны, тип ветвления, форму и цвет стволов, возраст посадочного материала и др. Мир деревьев и кустарников чрезвычайно разнообразен. Для того чтобы лучше ориентироваться в этом многообразии, остановимся на некоторых вариантах классификации растений по различным признакам.

1) Форма кроны растений является одним из важнейших декоративных признаков (особенно деревьев).

Таблица 3 – Форма кроны деревьев и кустарников

2) Прозрачность кроны имеет большое санитарно-гигиеническое и архитектурное значение. Деревья и кустарники с плотной, непрозрачной кроной эффективно защищают от пыли, солнечных лучей, снега и ветра. Растения с прозрачной кроной образуют хороший фон для скульптур, павильонов и других парковых сооружений; увеличивают игру света и тени в композициях насаждений и являются прекрасным дополнением к архитектуре зданий.

Прозрачную крону имеют береза бородавчатая, береза повислая, ясень обыкновенный, сосна Веймутова, осина, слива обыкновенная, акация белая, ива шелюга, берест. Малопрозрачной кроной обладают пихта европейская, пихта сибирская, клен остролистный, каштан конский, ольха черная, туя восточная, граб обыкновенный, можжевельник, черемуха, ель, дуб, липа, вяз.

3) Цвет листвы и коры деревьев и кустарников – один из решающих факторов при подборе ассортимента растений.

Большое разнообразие наблюдается в окраске стволов и ветвей деревьев и кустарников. Белая окраска — у березы; светло-серая — у рябины, ореха серого, каштана конского; окраска коричневых и золотистых тонов — у кизильника, чубушника, шиповника; красных тонов — у черемухи маака, розы краснолистной. Это разнообразие увеличивается постоянной сменой окраски в различные периоды года, а также под влиянием погоды — в засушливый период, в дожди и т. д. Игра света и тени еще больше обогащает цветовую палитру растительности. Сложность цветового решения каждой композиции усугубляется необходимостью заранее предусмотреть сезонные изменения цвета растений, чтобы они не ухудшили принятого решения композиции.

Наибольшее применение находят следующие цветовые решения:

- одноцветные, в которых цвет является как бы фоном, оттеняющим форму и фактуру растений и искусственных сооружений, например светло-зеленая лиственница на фоне светло-зеленых тополей выделяется не цветом, а формой;

- многоцветные, в которых существо приема заключается в наборе разнообразных цветов и оттенков, например белая беседка на фоне темно-зеленых хвойных деревьев, белая скульптура на темном фоне живой изгороди из боярышника или пестрый цветочный партер на фоне темно-зеленого газона.

4) Время появления и опадания листвы - существенное декоративное зна­чение. Весной у одних пород листва распускается значительно раньше, чем у других, а осенью некоторые породы растений сохраняют листву дольше, чем другие. Эти свойства растений учитывают при подборе их ассортимента. Так, у березы пушистой, черемухи, тополя черного и душистого, жимолости, смородины, калины гордовины листва появляется раньше, чем у клена ост­ролистного, айланта, ясеня, липы, белой акации. Опадание же листвы у сирени, белой акации, тополя берлинского и лавролистного, чубушника происходит гораздо позднее, чем у липы, ореха, клена ясенелистного.

Следовательно, умело подбирая растения, можно как бы продлить период декоративного эффекта городских на­саждений

5) Размеры растений. При посадках деревьев около зданий и вдоль улиц, по которым проходят линии трамвая или троллейбуса, приходится учитывать ширину кроны деревьев. При создании живых изгородей и бордюров важное значение имеет высота деревьев и кустарников. Живую изгородь, являющуюся защитной зоной промышленного предприятия, создают из быстрорастущих высо­ких деревьев и кустарников. Живую изгородь по границам какого-либо озе­лененного участка (допустим, при школе) создают из высоких деревьев и кустарников, а для бордюра вдоль дорожек в парке применяют низкорослый кустарник.

Подбирать растения различной высоты приходится и при формировании декоративных групп деревьев и кустарников в парках, садах и скверах, при устройстве защитных полос и т. п.

По высоте деревья подразделяются на высокие — выше 20 м (клен остролистный, сосна обыкновенная, липа и др.); средней высоты—10— 20 м (береза пушистая, черемуха, рябина) и низкие — до 10 м (клен татарский, вишня, черемуха виргинская). Кустарники считаются высокими при высоте более 2 м (боярышник, лох, бузина, калина); средними — при высоте 1-2 м (таволга, кизиль-пик, чубушник); низкими при высоте до 1 м (самшит, вереск, магония падуболистная).

6) Почвенные условия. Естественные почвы, пригодные для произрастания растений в пределах городской застройки, встречаются лишь в крупных зеленых массивах — парках и лесопарках. Участки, отводимые под скверы, сады, бульвары, внутриквартальное озеленение и т. п., как правило, естественных почв не имеют.

В связи с этим необходимо создать почвенные условия, соответствующие биологическим особенностям растений. На территориях же с естественными почвами их качество можно значительно улучшить путем проведения агротехнических мероприятий.

При подборе растений для конкретных почв, а также при создании и улучшении почв надо учитывать группировку растений по отношению к почвенным условиям:

деревья и кустарники, не требующие плодородных почв (береза пушистая и бумажная, акация белая, дуб пушистый, вяз мелколистный, ива, клен полевой, тополь душистый и московский, ирга, акация желтая,

деревья и кустарники, произрастающие на песчаных почвах (береза повислая, ива пурпурная, клен ясенелистный, сосна, тополь белый и канадский, смородина золотистая, снежноягодник);

деревья и кустарники, произрастающие на засоленных почвах (айлант, гледичия, гранат);

деревья и кустарники, произрастающие на влажных почвах (береза пушистая, тополь, ива, лиственница, черемуха, смородина черная и красная).

7) Деревья и кустарники, укрепляю­щие склоны, овраги, откосы. Озеленение один из эффективных способов укреплении берегов водоемов, крутых склонов и сыпучих песков, оврагов, откосов., Но далеко не все растения могут успешно применяться для этих целей. Закрепить почву способны лишь те виды и формы растений, которые обладают корневой системой, образующей большое количество отпрысков. К числу таких растений относятся: клен полевой и татарский айлант, ольха белая (серая), ирга, аморфа, бобовник степной, аралия маньчжурская, толокнянка, барбарис, джузгун, вереск, акация желтая, береза граб, черешня, свидина, лещина обыкновенная и монгольская, кизильник боярышник, ракитник двухцветный, лоз узколистный, вероника, бересклет, гледичия, крыжовник, облепиха можжевельник древовидный, багульник, бирючина.

8) Растения с колючками. При подборе растений приходится учитывать наличие у них колючек. Такие растения могут быть использованы только при создании непроходимых живых изгородей. Но применение растений колючками недопустимо при озеленении территорий, на которых находятся дети. К таким растениям относятся миндаль, аралия маньчжурская, абрикос обыкновенный, барбарис Тунберга и обыкновенный, акация желтая колючая, древогубец плетевидный, айва японская, боярышник, лох узколистный, гледичия трехколючковая, облепиха, падуб, дереза, груша (почти все виды), акация белая, роза, ежевика двухцветная, войлочна.