Читайте также:
|
Цільова програма (програма цілей) – це розгорнуте дерево цілей, я фактично збираю цілі із рівних рівнів:
· цілі вихідні
· цілі вторинні
· цілі третього порядку і т. д.
процедури розгортання цілей можуть бути і іншими, і тоді цільова програма – буде зорганізуванням багатьох різних процесів розгортання цілей – не тільки цього, але і інших.
Тематична програма (другий тип продуктів програмування) – потрібна при розподілі робіт. Кожному із учасників робіт я повинен задати свій частковий тематизм, свою тему. Як слідує, ці тематизми повинні бути зорганізовані.
Програми проблем – ті самі котрі потрібні керівникам великих дослідницьких розробок. Мабуть, програми дослідницьких розробок і відрізняються від інших тим, що це перш за все – програми проблем.
Програми задач, або, фактично – плани – при цьому треба мати на увазі, що у нас слово «планування» використовується дуже погано.
У американців немає такого слова, у них вживається, скоріше, слово «design» т.б. «проект». У них проекти, а у нас – плани. У більш точному сенсі плани відрізняються від проектів тим, що вони враховують часовий момент. Проекти ж цього можуть не враховувати, вони враховують лише структурну організацію.
І як правило, плани, у більш точно смислі слова, пов’язані із
технічними програмами – т.б. із програмами здійснення процедур (). Якщо я отримав набір задач, котрі я повинен вирішувати, зорганізував програму задач, то я потім можу скласти план у точному сенсі цього слова, т.б. програму задач і технологічні, або процедурні програми.
Можливо ризикнути усе це назвати алгоритмом програмування, і якщо ми бажаємо культурно здійснювати програмування, то повинні мати на увазі цю схему.
-------------------------
Ми повинні отримати уявлення про те, як же проходить аналіз ситуації, цілеполагання і тематизація.
…В залежності від того, що буде відбуватися із тематизацією, як ми будемо уявляти об’єкт - у нас буде великий крен, або в сторону проектних, або ж, навпаки, у сторону дослідницьких проробок.
… Як тематизувати, як задавати цей тематизм, т.б. отримувати уявлення про об’єктну область, що для нас особисто буде об’єктом:
- чи будуть це сфери або ми можемо, скажемо, вирішити наші задачі та побудувати програму, працюючи тільки із позиційними схемами т.б. не із сферою дизайну, а із дизайнером як такими, не із сферою методології, а із методологом як таким?
Це мабуть важливе запитання для усього ходу справи, але це разом із тим, і саме складне запитання. Тут будуть розгортатися основні дискусії.
... Формулювання теми – не задає ні ситуації, ні цілі. Це все (ситуації та цілі) – привносить людина. Якщо приходять різні люди, різні професіонали, вони по різному задають дійсність. І це проявляється не тільки утому, що вони по різному уявляють собі продукти своєї роботи або цілі. Спори демонструють як можливо розчленовувати ці цілі, як можливо ставити багато різних цілей на одній ситуації. Але одночасно ця різниця проявляється і у тому, як вони
тематизують, - т.б. яке об’єктне уявлення про реальну дійсність вони сюди підкладають.
І у цьому пункті починається стикування проектної розробки та дослідження.
Тому, що запитання у тому, як,скажемо, дизайнери у тому числі які програмують, призводять тематизацію:
- чи будуть вони працювати як проектувальники, які рефлектують свою роботу;
- або сюди приєднається дослідник і почне підсовувати їм свій ідеальний об’єкт (один створює неіснуючий об’єкт - проектувальник, а інший – дослідник - формує із того, що є ідеальний об’єкт для дослідження).
Тематизація – за суттю справи гранична область, у будь якій практичній діяльності ми завжди проводимо тематизацію, т.б. задаємо область об’єктів та дійсності. Якщо це не зробити (не задати тему) працювати не можливо.
…У цьому сутність нашої дискусії про потреби:
- потрібні вони або не потрібні?
- звідки вони беруться?
- що це таке?
Справа утому, що
дизайнеру – потреби не потрібні, це для нього чужий продукт.
Але якщо приходить
дослідник – і починає здійснювати тематизацію як дослідник, то тут неминуче з'являється така штука як потреби. І дослідник починає нав’язувати цей момент дизайнеру. Він посилається на потужність наукового апарату та каже: «Це хто знає, як воно насправді. Я чи дизайнер? Звичайно я, оскільки це моя професійна функція, я – дослідник і я відповідаю, як воно є насправді. Дизайнер же може лише проекти створювати, пропозиції вносити.»
І тоді він затягує дизайнера на дуже небезпечний у цьому сенсі шлях, оскільки він нав’язує іншу тематизацію, іншу дійсність і примушує проектувальника жити та працювати за логікою дослідницьких об’єктів.
Але із іншої сторони, сама тематизація породила дослідження. Іншими словами, дослідження – тільки і потрібно за для тематизації (необхідно буде повернутися до цього запитання так, як нам необхідно буде зістикувати дослідження та проектні розробки пер за все у контексті тематизації)…
------------------
Ця схема (схема програмування) у якомусь ступені правдоподібна. Необхідно це перевірити, у якій мірі вона дійсно може допомогти у організації роботи, у якій мірі ми зможемо реалізувати цю схему формально переходячи від одного етапу до іншого.
На це повинен буде орієнтуватися керівник тому, що він, щоби організувати роботу, мабуть, буде запитувати: «Ми ситуацію достатньо проаналізували?» Якщо ми кажемо: «Так», тоді він говорить: «Покінчимо із цим, пішли далі. Ми тематизацію провели, ми уявляємо собі об’єкти? Так? Пішли далі». І т.д.
І ми усі повинні будемо якось рахуватися із цим, призводячи певні кроки, акти своєї роботи.
Але це не лишає нікого права руйнувати все це, оскільки людина, взагалі-то, працює у сукупному інтуїтивному баченні ситуації і підміняти творчу роботу рішання задач – виконанням якихось послідовних актів, ніколи неможна. Це було б помилкою.
Але подивитися:
- наскільки ця схема правдоподібна
- де вона руйнується
- де ми вимушені були від неї відмовитися
- а де дійсно вона працювала – це одна із задач дослідників, які будуть спостерігати за цією роботою, щоб потім доповісти нам, що ж насправді у нас у ході наших взаємодій, нашої зорганізації відбувалося..(стор. 287)
Звіт
з лабораторної роботи №1
з дисципліни
quot;Програмування. Частина III.
Структури даних та алгоритми"
Варіант:
i1 = 89
i2 = i1*(-5) = -445
f1 = 117.114
f2 = f1*(-2) = -234,228
Виконав: ст.гр. КІ-22
Юрчишин В.О.
Львів
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |