Читайте также:
|
|
Дуже складним стало положення української Церкви, яка опинилась перед альтернативою: підчинитися московській метрополії, або створити свою — українську. Отже в часах гетьманату покладено основи під початок Української Автокефальної Православної Церкви. Правда, ще в січні 1918 р. відбувся в Києві церковний Собор, але большевицька інвазія не дала його провести і закінчити. Щойно в листопаді того ж року, на останній сесії церковного Собору в Києві, за гетьманської влади, міністр віросповідань, А. Лотоцький, оголосив декларацію уряду в цій справі, в якій м.ін. було сказано: „В самостійній державі має бути і самостійна Церква... тобто Автокефалія Української Церкви. Це не лише церковна, але і наша національна необхідність”. Але з причин воєнних подій і крайнє ворожого ставлення російського духовенства до ідеї усамостійнення української православної Церкви, на остаточне оформлення української автокефалії прийшлося ждати майже три роки. Щойно в жовтні 1921 p., отже вже за радянської влади, Всеукраїнська Церковна Рада скликала до Києва Всеукраїнський Церковний Собор, на якому висвячено о. Василя Липківського на архієпископа і проголошено його Київським Митрополитом. Разом з ним висвячено на єпископів п’ятьох інших священиків. Цим актом започатковано фактичну діяльність УАПЦ, яка стала могутнім оплотом українства проти, Москвою встановленого, комуністичного режиму.
Преса
У цьому ж періоді прийшло до появи україномовної преси. Першим офіціальним пресовим органом в українській мові були «Вісті Київського Губерніяльного Виконавчого Комітету», що почали видаватися зразу після Березневої революції. Згодом появилися «Вісті Української Центральної Ради», а врешті «Вістник Генерального Секретаріяту УНР». Крім цього періодично видавалася щоденна партійна преса («Нова Рада», «Робітнича газета», «Народна воля»); відновилося видавання «Літ. Наукового Вістника» за редакцією М. Гру шевського та історичного квартальника «Україна». Крім цих видань виходили ще: місячники «Книгар», «Шлях», «Театральні Вісті», орган студентства «Стерно». Мали теж свій орган учні середніх шкіл «Каменяр»; для жінок видавався «Жіночий Вістник»; органом молоді був «Юнак», а крім цього був ще тижневик присвячений війську «Українська Військова Справа».
Все це видавалося в столиці України, а по інших містах були теж різні періодичні видання. Всього у 1917 р. виходило українською мовою періодики. Короткотривалі пресові органи були майже всюди там, де були групи української інтелігенції, також і поза етнічними кордонами України.
Незвичайно буйний розвиток бачимо теж у ділянці книжкових видань.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 41 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |