Читайте также:
|
|
Хід дискусії залежить від того, яку стратегію пропонують використовувати її учасники. Виділяють 5 в а р і а н т і в поведінки.
1. “ Змагання ” – веде до перемоги однієї з сторін і поразки іншої. Перш, ніж обирати подібну стратегію, важливо замислитися над тим, чи зруйнуються відносини в результаті і чи готові ви до цього? Які наслідки можуть бути при поразці суперника? Чи призведен подібна стратегія до бажаного рішення?
2. “ Уникання ” – приймає різні варіанти: нейтральність (ствердження типу: «В даному випадку ми не має сформованої точки зору до падному питання…» - дозволяє уникнути участі в конфлікті); ізоляція – сторони переслідують кожний власні інтереси, які майже не пересікаються.
3. “ Пристосування ” – стратегія пов’язана з орієнтацією на інтереси опонента; це відбувається, коли потрібно пожертвувати деякими своїми інтересами заради підтримки добрих стосунків; або продемонструвати дружнє ставлення; або не вистачає сил та енергії для більш гострої стратегії.
4. “ Компроміс ” – коли обидві сторони не бачать можливості розв’язання конфлікту на взаємовигідних умовах; існує певна недовіра.
5. “Центрування інтересів” – ця стратегія призводить до задоволення інтересів всіх учасників конфлікту і можлива при наявності у конфліктуючих сторін певного рівня довіри один до одного.
Висловлювання учасників можуть бути віднесені до основних трьох сфер:
1) Емоційно-позитивна:
· демонстрація солідарності, допомога, підвищення статусу іншого;
· демонстрація задоволення, посмішки, гумор тощо.
2) Орієнтація на задачу:
· аналіз, вираження думки, оцінка;
· надання інформації, підтвердження, уточнення;
· прохання про надання інформації;
· прохання про надання вказівок щодо способів дій.
3) Емоційно-негативна:
· вираження незадоволення, незгоди, пасивного заперечення, відмова від допомоги;
· демонстрація емоційної напруженості, нестриманості;
· підкреслення різниці, приниження статусу іншого, захист себе.
У будь-яких дискутивно-полемічних формах виділяють два аспекти:
1. Змістовність, пов’язана з темою, яка обговорюється.
2. Позиціонування, пов’язане з міжособистісною взаємодією учасників.
Перша складова втілюється у:
· формулюванні і описі історії виникнення проблеми, яка обговорюється;
· формулюванні і обґрунтуванні конкретного шляху розв’язання проблеми;
· можливе заперечення точки зору опонента щодо запропонованих шляхів розв’язання проблем.
3. Види тактики поведінки у конфлікті (тактика впливу)
Під тактикою розуміють способи досягнення мети
Основні види тактики впливу:
ü Раціональне обговорення (використання фактів і логіки для підтвердження своєї позиції і переконання опонента);
ü Тиск (вимоги, накази, погрози);
ü Апеляція до влади, санкції (використання покарання і нагороди);
ü Дружнє звернення (створення у опонента враження про наявність у нього привабливих якостей);
ü Коаліційна тактика (прохання про підтримку, пропозиція союзу);
ü Укладання домовленостей (взаємний обмін благами, обіцянки);
ü Введення опонента у стан хвилювання, розгубленості;
ü Управління увагою опонента;
ü Створення ефекту неочікуваності;
ü Планомірний тиск (одна з сторін здійснює певні дії до тих пір, поки її умови не будуть прийняті).
При всій багатоманітності стратегій і тактик ведення дискусії, психологічного впливу, слід пам’ятати про важливість дотримання етичних меж, про які говорив ще Арістотель, це одна з категорій наукової риторики – е т о с.
Для успішної дискусії важливою є тактика аргументації. Вона дозволяє:
1. проводити свої аргументи максимально ефективно;
2. добиватися зниження аргументації супротивника;
3. активно контролювати хід обміну думками;
4. висловлювати через тактику загальні стратегічні цілі.
Найбільш загального тактичною рекомендацією є принцип: «Створюй труднощі своєму супротивнику».
Інший тактичний прийом – «Використовуй в своїх цілях аргументи і резерви супротивника». Це означає використання доводів супротивника для заперечення його ж тези.
Принцип «розчленування аргументації опонента», таким чином порушується цілісність його позиції.
«Не доказувати очевидне, відоме».
«Істина у мовчанні» - перенесення відповідальності за аргументацію на плечі опонента.
Постановка запитань. Класифікація запитань в еристиці: прості і складні, коректні і некоректні, позитивні і негативні (нейтральні, доброзичливі, ворожі, провокаційні), гострі. Застосування прийому “помилки багатьох питань”. Види відповідей: короткі і розгорнуті. Можливі виверти у спорі: психологічні (ставка на неіснуючий сором; перебільшений комплімент; посилання на вік, освіту або соціальний статус; перевести розмову вбік; переведення спору на протиріччя між словом і ділом; переведення питання на точку зору користі чи шкоди, перенесення часу дії, самовпевнений тон)
Дебати. Правила для учасників дебатів. Технологія проведення дебатів.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |