Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стратегії дискусії.

Читайте также:
  1. Вибір стратегії ціноутворення.
  2. Глобальні стратегії підприємств.
  3. Засоби подання знань і стратегії керування
  4. Коваленко В.А. Корпоративна соціальна відповідальність в аспекті реалізації стратегії сталого розвитку. – Рукопис.
  5. Конкурентні стратегії підприємств
  6. Лекція 7 Стратегії ґрунтоутворення
  7. Особливості вибору стратегії в сучасних умовах
  8. Особливості операційної стратегії в індустрії гостинності
  9. Переваги і ризики стратегії диференціації
  10. Переваги і ризики стратегії фокусування

Хід дискусії залежить від того, яку стратегію пропонують використовувати її учасники. Виділяють 5 в а р і а н т і в поведінки.

1. “ Змагання ” – веде до перемоги однієї з сторін і поразки іншої. Перш, ніж обирати подібну стратегію, важливо замислитися над тим, чи зруйнуються відносини в результаті і чи готові ви до цього? Які наслідки можуть бути при поразці суперника? Чи призведен подібна стратегія до бажаного рішення?

2. “ Уникання ” – приймає різні варіанти: нейтральність (ствердження типу: «В даному випадку ми не має сформованої точки зору до падному питання…» - дозволяє уникнути участі в конфлікті); ізоляція – сторони переслідують кожний власні інтереси, які майже не пересікаються.

3. “ Пристосування ” – стратегія пов’язана з орієнтацією на інтереси опонента; це відбувається, коли потрібно пожертвувати деякими своїми інтересами заради підтримки добрих стосунків; або продемонструвати дружнє ставлення; або не вистачає сил та енергії для більш гострої стратегії.

4. “ Компроміс ” – коли обидві сторони не бачать можливості розв’язання конфлікту на взаємовигідних умовах; існує певна недовіра.

5. “Центрування інтересів” – ця стратегія призводить до задоволення інтересів всіх учасників конфлікту і можлива при наявності у конфліктуючих сторін певного рівня довіри один до одного.

Висловлювання учасників можуть бути віднесені до основних трьох сфер:

1) Емоційно-позитивна:

· демонстрація солідарності, допомога, підвищення статусу іншого;

· демонстрація задоволення, посмішки, гумор тощо.

2) Орієнтація на задачу:

· аналіз, вираження думки, оцінка;

· надання інформації, підтвердження, уточнення;

· прохання про надання інформації;

· прохання про надання вказівок щодо способів дій.

3) Емоційно-негативна:

· вираження незадоволення, незгоди, пасивного заперечення, відмова від допомоги;

· демонстрація емоційної напруженості, нестриманості;

· підкреслення різниці, приниження статусу іншого, захист себе.

У будь-яких дискутивно-полемічних формах виділяють два аспекти:

1. Змістовність, пов’язана з темою, яка обговорюється.

2. Позиціонування, пов’язане з міжособистісною взаємодією учасників.

Перша складова втілюється у:

· формулюванні і описі історії виникнення проблеми, яка обговорюється;

· формулюванні і обґрунтуванні конкретного шляху розв’язання проблеми;

· можливе заперечення точки зору опонента щодо запропонованих шляхів розв’язання проблем.

 

3. Види тактики поведінки у конфлікті (тактика впливу)

Під тактикою розуміють способи досягнення мети

Основні види тактики впливу:

ü Раціональне обговорення (використання фактів і логіки для підтвердження своєї позиції і переконання опонента);

ü Тиск (вимоги, накази, погрози);

ü Апеляція до влади, санкції (використання покарання і нагороди);

ü Дружнє звернення (створення у опонента враження про наявність у нього привабливих якостей);

ü Коаліційна тактика (прохання про підтримку, пропозиція союзу);

ü Укладання домовленостей (взаємний обмін благами, обіцянки);

ü Введення опонента у стан хвилювання, розгубленості;

ü Управління увагою опонента;

ü Створення ефекту неочікуваності;

ü Планомірний тиск (одна з сторін здійснює певні дії до тих пір, поки її умови не будуть прийняті).

При всій багатоманітності стратегій і тактик ведення дискусії, психологічного впливу, слід пам’ятати про важливість дотримання етичних меж, про які говорив ще Арістотель, це одна з категорій наукової риторики – е т о с.

Для успішної дискусії важливою є тактика аргументації. Вона дозволяє:

1. проводити свої аргументи максимально ефективно;

2. добиватися зниження аргументації супротивника;

3. активно контролювати хід обміну думками;

4. висловлювати через тактику загальні стратегічні цілі.

Найбільш загального тактичною рекомендацією є принцип: «Створюй труднощі своєму супротивнику».

Інший тактичний прийом – «Використовуй в своїх цілях аргументи і резерви супротивника». Це означає використання доводів супротивника для заперечення його ж тези.

Принцип «розчленування аргументації опонента», таким чином порушується цілісність його позиції.

«Не доказувати очевидне, відоме».

«Істина у мовчанні» - перенесення відповідальності за аргументацію на плечі опонента.

 

Постановка запитань. Класифікація запитань в еристиці: прості і складні, коректні і некоректні, позитивні і негативні (нейтральні, доброзичливі, ворожі, провокаційні), гострі. Застосування прийому “помилки багатьох питань”. Види відповідей: короткі і розгорнуті. Можливі виверти у спорі: психологічні (ставка на неіснуючий сором; перебільшений комплімент; посилання на вік, освіту або соціальний статус; перевести розмову вбік; переведення спору на протиріччя між словом і ділом; переведення питання на точку зору користі чи шкоди, перенесення часу дії, самовпевнений тон)

Дебати. Правила для учасників дебатів. Технологія проведення дебатів.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав