Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 1.3. Джерела міжнародного права.

Читайте также:
  1. I. Понятие и виды источников (форм) права.
  2. II. Методология теории государства и права.
  3. Internet и система права.
  4. Internet-джерела
  5. Internet-джерела
  6. Jus Gentium как прообраз международного права.
  7. А 119. Значение толкования норм права...
  8. А) Общие принципы и подходы к изучению истории отечественного государства и права.
  9. А146. Предприятие с точки зрения гражданского права...
  10. Авторское право и смежные права.

Разом із інкорпорацією розвивалася кодифікація міжна­родного права.

Кодифікація сучасного міжнародного права являє собою систематизацію й удосконалення принципів і норм загального міжнародного права, здійснюваних шляхом:

а) встановлення точного змісту та чіткого формулювання вже чинних принципів і норм міжнародного права;

б) зміни або перегляду застарілих норм;

в) розробки нових принципів і норм з урахуванням нау­ково-технічного прогресу й актуальних потреб міжнародних відносин;

г) закріплення у погодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті.

*$> Таким чином, треба підкреслити, що у праві під коди­фікацією розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин, заміни застарілих норм, уникнення суперечностей.

На відміну від інкорпорації, коли норми тільки збирають в один збірник, кодифікація є засобом здійснення правотворчої роботи.

У системі міжнародного права є значна кількість застарі­лих, суперечливих, нечітко сформульованих норм. З метою під­вищення ефективності реалізації норм міжнародного права ко­дифікація покликана вирішити недоречності в нормативному масиві.

Це робиться як шляхом перегляду та уточнення чинних норм міжнародного права, так і через скасування, відмову від застарілих.

Досить часто кодифікація проводиться за рахунок пере­творення норм міжнародного звичаю на договірні (наприклад, у сфері права міжнародних договорів, дипломатичного, консуль­ського, міжнародного морського права тощо). Але це не обов'язково. Можлива кодифікація звичаєвих норм без трансфо­рмації в міжнародні договірні.

У ході кодифікації суб'єкт міжнародного права має таке завдання: чітко, ясно та послідовно сформулювати ті нормативні настанови, які раніше викликали неоднозначне тлумачення. Так, у процесі кодифікації права міжнародних договорів було вирі­шено проблеми застереження, дотримання вимог національного законодавства в укладанні міжнародних договорів, дію угод сто­совно третіх держав, припинення дії договору та інші питання, що мали неоднозначне тлумачення.

Кодифікація норм міжнародного права допомагає збли­женню регіональних особливостей міжнародно-правового регу­лювання (наприклад, у сфері прав людини), виробленню спіль­них стандартів для національних правових систем, становленню однакової чи наближеної до однакової міжнародно-правової по­зиції суб'єктів міжнародного права.

У ході кодифікації розробляються нові норми міжнарод­ного права, необхідні для врегулювання важливих сфер міжна­родного співробітництва (наприклад, щодо освоєння космічного простору і небесних тіл, глибоководних районів морського дна, вирішення соціальних проблем тощо). Віддаючи перевагу цьому напрямові кодифікації, науковці часто наголошують на тому, що основним його призначенням є прогресивний розвиток міжна­родного права. Але останнє полягає не тільки в прийнятті нових норм, а й у широкому комплексі кодифікаційних дій про які йшлося вище.

О Кодифікація може бути офіційною (яку здійснюють держави та міждержавні організації) і неофіційною (здійснюють окремі особи, громадські організації, об'єднання, неурядові ор­ганізації тощо).

Нині шляхом офіційної кодифікації проведено система­тизацію міжнародного морського права, дипломатичного права, консульського права, права представництва при міжнародних організаціях, права міжнародних договорів, міжнародного кос­мічного права, міжнародного повітряного права, міжнародного захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, права міжнародних організацій та інших інститутів і галузей сучасно­го міжнародного права.

Певна річ, це не означає, що в результаті кодифікації всі питання зазначених галузей та інститутів вирішено. Але основні засади для подальшого співробітництва в цих напрямах суб'єктів міжнародного права закладено.

Важливе значення для прогресивного розвитку сучасного міжнародного права має неофіційна кодифікація. Так, всесвітньо відома громадська організація - Міжнародний комітет Червоного Хреста - підготувала проекти в галузі міжнародного гуманітарно­го права, які держави прийняли за основу Женевських конвенцій 1949 р. і Додаткових протоколів І і П 1977 р.

Серед форм неофіційної кодифікації вирізняється науко­ва, або доктринальна кодифікація, яку здійснюють окремі вчені і науково-дослідні установи. Існує й така думка, що нині будь-яка кодифікація є доктринальною, бо здійснюється за участю науко­вців. Це правильно, але лише частково. На жаль, сучасне міжна­родне право ще не досягло такого рівня, коли думка вчених є превалючою в ухваленні рішень кодифікаційного характеру.

У наш час Комісія міжнародного права відповідно до ст. 15 її Статуту керується такими критеріями актуальності ко­дифікаційного процесу, як:

• наявність певних положень, встановлених великою державною практикою, прецедентами і доктриною;

• актуальність певних положень для міжнародного спів­робітництва;

• існування політико-правових розбіжностей між держа­вами;

• розбіжності в підходах до тлумачення й оцінки сутності сформованих норм міжнародного права.

На основі зазначених критеріїв кодифікація здійснюється: по-перше, у напрямі встановлення змісту та чіткого формування вже здавна чинних принципів і норм міжнародного права, а та­кож зміни і перегляду застарілих норм; по-друге, у напрямі роз­робки нових принципів і норм з урахуванням науково-технічного прогресу.








 


 

Тема 1.3. Джерела міжнародного права.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав