Читайте также:
|
| 84. Улаштування декоративною штукатуркою опоряджують фасади, а також оформлюють інтер'єри. У сучасному будівництві найчастіше використовують декоративні штукатурки з кам'яного дрібняку, сграфіто, тера-зитову, і т.д. Кам'яній штукатурці можна надати різної фактури: під шліфований природний камінь, бучарду, борознисту фактуру тощо. Проте слід враховувати основну умову: потребу оголення декоративного заповнювача і створення структури, близької до природного каменю. Декоративна штукатурка з кам'яного дрібнякуімітує тверді кам'яні породи. Декоративний розчин готують на об'єкті з портландцементу, мармурового, гранітного дрібняку або інших порід кольорового каменю. Фракція дрібняку 3 —5 мм. Колір опоряджувального шару штукатурки залежить від поєднання кольорів дрібняку і декоративного розчину. Розчин готують на кольоровому цементі або вводять у нього пігмент відповідного кольору. Перший спосіб простіший і надійніший. Пігменти потрібно брати лише природні. Є й інший спосіб улаштування декоративної штукатурки з кам 'яного дрібняку: декоративний шар наносять без дрібняку, а останній потім за допомогою дрібномета (механічного або пневматичного) заглиблюють у декоративний шар. Сграфіто — це декоративна штукатурка з багатокольоровим малюнком, який утворюється за допомогою спеціального інструмента методом дряпання поверхні. Штукатурна накидь складається з ґрунту і кількох (не менше двох) кольорових накривних шарів, на яких і виконують рельєфний рисунок. Основні компоненти штукатурки сграфіто — вапняне тісто, чистий кварцовий пісок, пігменти, цемент (10 —15 % об'єму вапняного тіста). Таку штукатурку можна виконувати не лише методом дряпання верхніх шарів штукатурки, а й нанесенням пластичного штукатурного розчину за шаблонами-трафаретами. Теразитову штукатурку влаштовують з цементних сумішей, в яких в'яжучим є портландцемент (звичайний або кольоровий), а заповнювачем — пісок або подрібнені гірські породи (граніт, мармур, слюда); інколи в ці суміші додають пігменти. Розчин для ґрунту має бути однорідним, що є гарантією однорідності кольору покривного декоративного шару. Для кращого зчеплення з покривним шаром ґрунт нарізають хвилястими борознами через кожні ЗО — 40 см. Влітку його треба поливати водою тричі на день упродовж 3 — 4 днів. За годину до нанесення покривного шару ґрунт ретельно змочують водою. Товщина штукатурного покриття покривного декоративного шару становить понад 4 мм для гладких фактур і понад 12 мм для рельєфних. Декоративне покриття наносять двічі, щоб воно надійніше зчепилося з ґрунтом. Перший шар завтовшки 2 —3 мм наносять накиддю, він відіграє роль буфера між ґрунтом і другим, густішим, шаром покриття завтовшки 5 — 7 мм. Другий шар наносять відразу, як тільки почне тужавіти перший шар; його розрівнюють правилом і затирають терками. Весь цикл нанесення покриття має бути безперервним упродовж усієї зміни з розрахунку, щоб робочий шов збігався з існуючими краями поверхні. Після того, як поверхня штукатурки затвердне, її обробляють металевими циклями або бучардами. Після цього поверхню штукатурки бажано промити 5 %-м розчином соляної кислоти, а потім чистою водою під тиском. Останнім часом будівельники користуються бучардами все рідше. Оголення декоративного заповнювача виконують за допомогою ручного фарбопульта і води. 1. декоративна штукатурка на основі колоїдно – цементного клею. данний тип штукатурки використовується для опорядження фасадів.Особливості: відрізняється від інших декоративних штукатурок малою товщиною штукатурного шару (2 –4 мм товщина шару), а також високими показниками довговічності та водовідштовхувальними властивостями для приготування розчину використвують суху суміш колоїно – цементного клею, пісок, гідрофобна рідина та вода. До складу сухої суміші колоїлно – цементного клею входить пігмент який додають у суміш під час помолу.Співвідношення цементу і піску 7:3. При чому пісок повинен бути без будь – яких домішок тобто чистий.Суміш готують в заводських умовах і доставляють на будмайданчик в полейтиленових мішках.Термін зберігання до 15 діб.Під час приготування розчину використовують віброзмішувач який завантажують компоненти, які перемішуються на протязі 5 –7хв. і використовуються на протязі 2 годин.Наносять розчин на опоряджувальну поверхню за допомогою пневмо – форсунок.Перед чим поверхню ретельно промивають. 2. декоративна штукатурка з фактурою “короїд”.даний тип штукатурки влаштовують із полімер – мінеральних композицій з білим цементом і фактуроутворювальних зерен.на будмайданчик поставлябть у вигляді сухої сумішї, де данна суміш розмішується з водою на 120мл води на 1кг суміші.Розчин наносять на поверхню вручну або механізовано і розрівнюють шпателем до товщини шару до 1.5мм.Ущульнення суміші та рисунок виконується теркою з пружною основою, використовується полістерол або гумер. Малюнок визначає траекторію руху терки.Після влаштування штукатурки на неї наноситься захисний шар із гідрофобних рідин. 3. венеціанська штукатурка склад і техніку нанесення винайшли в древньому Римі.Пил який залишався після обробки натурального камення використали під час влаштування штукатурки, в результаті зявився безшовний тонкошаровий мармур, який можна нанести на будь – яку поверхню даний тип штукатурки виявився надзвичайно стійким до впливів t і вологи.В данному виді штукатурки пропорції можуть бути різні, але основні компоненти незмінні: 1.пил мармурового, гранітного, кварцового, вапняного, малохітового та інших кошторисних сортів каменю. на фактуру штукатурки впливає ступінь посолу, чим крупніший тим ближче до фактури тесаного каменя. 2.звязувальна речовина в якості якої використовують гашене вапно 3.пігмент При змішуванні компонентів утворбється густа сметано – подібна суміш, тобто штукатурка. Техніка нанесення: штукатурку наносять тільки на ретельно підготовлену поверхню, щоб виключити тріщини поверхня армується сіткою, а потім обробляється еластичною шпаклівкою, після цього поверхня грунтується грунтовкою глубокого проникнення що забезпечує адгезію штукатурки з основою і дає гарантію якості виконання робіт. Покриття завжди складається з декількох напівпрозорих шарів кількість яких може бути від 2 – 10, кожен шар загладжується вручну шпателем, теркою або полутеркою,кожний шар вигладжується до одержання зовсім рівної, гладкої і глянцевої поверхні.Під час загладжування за рахунок сил тертя між інструментом і стіною відбувається тепловий процес.Під дією тепла що виділяються під час тертя відбувається полімеризація, тобто на поверхні утворюється міцна тонка скоринка блискучи або матоава в залежності від складу покриття. | 96. штукатурні роботи, види штукатурок, структура процесу Штукатурне покриття можна виконувати нанесенням на поверхню шарів штукатурного розчину (так звана монолітна, або мокра, штукатурка), або обшиттям поверхні, що опоряджується, штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Штукатурними роботами називають упорядковану сукупність будівельних процесів різної складності, спрямованих на отримання монолітного штукатурного покриття нанесенням на поверхні штукатурних розчинів. Опоряджувально-монтажні роботи — роботи з улаштування сухої штукатурки.Штукатурка захищає поверхні будівельних елементів від шкідливих атмосферних і техногенних впливів, високих температур, вогню і подовжує строк експлуатації будівель і споруд.Обштукатуреніприміщеннягігієнічніші, значно тепліші, менш звукопровідні. Штукатурку класифікують: за призначенням — на звичайну, декоративну та спеціальну; за кількістю елементів штукатурного шару— на одношарову та багатошарову; за видами в'яжучих — на мінеральних (неорганічних), полімерних(органічних) та змішаних в'яжучих; за категоріями якості — на просту, поліпшену та високоякісну; за видимою будовою поверхні — з рельєфною, гладенькою та іншими видами фактур (фактуру штукатуркам можна надавати під час їх нанесення або шляхом оброблення їх у пластичному, напівпластичному чи затверділому стані). Звичайні штукатурки виконують для вирівнювання поверхні будівельних елементів, надання їм поліпшених санітарно-гігієнічних властивостей. Поверхні, оштукатурені звичайними штукатурками, підлягають наступному обробленню з нанесенням на них лицьового опоряджувального покриття. їх обклеюють шпалерами, фарбують чи облицьовують. Часто звичайні штукатурки використовують як підготовчий шар під декоративну і спеціальну штукатурку. Декоративні штукатурки призначені для надання поверхні завершеного кольорово-фактурного вигляду, що виключає наступне фарбування її чи опоряджування іншими матеріалами. Ці штукатурки можуть одночасно виконувати й захисні функції — бути гідрофобними, гідроізоляційними тощо, тоді їх називають декоративно-захисними. Спеціальні штукатурні покриття надають оброблюваним будівельним елементам певних захисних властивостей. Спеціальні штукатурки можуть бути гідрофобними, гідро-, тепло-, звуко- та газоізоляційними, хімічно та біологічно стійкими, рентгено- та пожежозахисними. Декоративні та спеціальні штукатурки можна наносити безпосередньо на поверхні будівельних елементів або на підготовчий шар, виконаний зі звичайної штукатурки, якщо поверхні будівельних елементів не відповідають вимогам міцності, шорсткості, рівності та іншим показникам, щонормуються. Структура процесу -підготовка поверхні -влаштування маяків -приготування розчинів -транспортування розчину на робоче місце -нанесення і розрівнювання штукатурних шарів (наьризг та грунт) -оформлення кутів -нанесення та оформлення накривки - опорядження отворів 135Класифікація штукатурок за призначенням, видом в’яжучого, складності влаштування. Штукатурка - шар затверділого розчину(товщ. більше ніж 2 мм), який наноситься в першу чергу, з метою вирівнення поверхні, а в окремих випадках - з метою захисту конструкцій від агресивного середовища, покращення їх експлуатаційних властивостей і надання поверхні закінченого фактурно-кольорового вигляду. Штукатурку класифікують: за призначенням – на звичайну, декоративну та спеціальну; за кількістю елементів штукатурного шару – на одношарову та багатошарову; за видами в’яжучих – на мінеральних (неорганічних), полімерних (органічних) та змішаних в’яжучих; за категоріями якості – на просту, поліпшену та високоякісну; за видимою будовою поверхні – з рельєфною, гладенькою та ін. видами фактур. Звичайні штукатурки виконують для вирівнювання поверхні будівельних елементів, надання їм поліпшених санітарно - гігієнічних властивостей. Поверхні оштукатурені звичайними штукатурками, підлягають наступному обробленню з нанесенням на них лицьового опоряджувального покриття. Їх обклеюють шпалерами, фарбують чи облицьовують. Часто звичайні штукатурки використовують як підготовчий шар під декоративну і спеціальну штукатурку. Декоративна штукатурка призначена для фінішного опорядження поверхні. Спеціальна штукатурка виконує функцію захисту конструкції від агресивного середовища та надання їй додаткових захисних властивостей. В’яжучі речовини. У штукатурних розчинах найчастіше використовують мінеральні(повітряні, гідравлічні та глини), органічні та змішані в’яжучі. Мінеральні повітряні в’яжучі використовують здебільшого для внутрішніх штукатурок, які експлуатуються при відносній вологості повітря до 60%, а також у складних та змішаних розчинах. Повітряне вапно; Гіпсові в’яжучі; Розчинне скло; Магнезіальні в’яжучі речовини. Мінеральні гідравлічні в’яжучі, як правило, використовують при оштукатурюванні поверхонь, що експлуатуються у складних умовах. У штукатурних розчинах використовують переважно гідравлічне вапно і цемент. Гідравлічне вапно; Цементи; Портландцементи загально будівельного призначення; Білий та кольорові портландцементи; Сульфатостійкі портландцементи; Глиноземистий цемент. Глини – осадові гірські породи. Як в’яжуче для розчинів глину використовують переважно у сільському будівництві, при оштукатурюванні стін, стель, а також опалювальних печей. Органічні в’яжучі – це водорозчинні полімери чи емульсії, в яких розчинювальним елементом, або дисперсним середовищем, є вода. Змішані в’яжучі зі спеціальними властивостями отримують змішуванням різних чистих в’яжучих між собою з додаванням деяких добавок. Розширні та безусадкові цементи; Цементно - полімерні композиції. Підготовка поверхонь до виконання штукатурних робіт. Перевірка на горизонтальність та вертикальність, якщо відхилення більше на 20мм, його усувають. Інакше всі дефектні місця оббивають сталевою сіткою. Поверхню добре очищають від пилу, сміття, вона повинна бути пористою, добре поглинати в`яжуче. Шари старої штукатурки видаляють, тріщини розшивають, зашаровують новими буд. розчинами, кіпость вилучають промиванням уайт-спиритом, висоли – 6% розчин соляної кислоти, 4% розчин каустичної соди та води.Іржу =- механічно, гриби, плісняву – органічними розчинниками.Допустима вологіст не більше 8%. |
КОММУНИКАЦИИ, КОММУНИКАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И МЕХАНИЗМЫ МЕНЕДЖМЕНТА
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |