Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Запрошення до виступу. Як підготувати виступ?

Читайте также:
  1. Б) підготувати відповідь на контрольні ПИТАННЯ ДЛЯ теоретичної ПІДГОТОВКИ ДО семінарськОГО ЗАНЯТТЯ
  2. Як підготувати і написати есе?

Спонукати до виступу людину можуть різні причини: запрошення, пропозиції, доручення, службовий обов’язок та власна ініціатива. У деяких ситуаціях виступ може зумовлюватися відразу кількома названими причинами. На цьому етапі особливу увагу необхідно звернути на такі фактори:

· своєчасніть запрошення (пропозиції, прохання виступити);

· дотримання дати й часу виступу;

· готовність оратора до виступу – тобто врахування його фахових інтересів, можливостей, досвіду, рівня обізнаності з темою;

· мета і форма запрошення (пропозиції, прохання);

· характеристика аудиторії, складу слухачів.

Усі ці та інші чинники, їх урахування чи неврахування часто визначають долю виступу задовго до його початку, задовго до виходу оратора на трибуну.

Після згоди виступити оратор починає готуватися до виступу, в якому багато чого залежить від природних даних. Але, як показує досвід, успіх чи неуспіх виступу значною мірою залежить від його підготовки. Конкретні вимоги щодо підготовки зумовлюватимуться також метою виступу, ситуацією та ін. Узагалі ж підготовка до виступу передбачає деякі обов’язкові змістові елементи.

1. Метою публічного повідомлення є:

· формування (для себе) основної ідеї виступу;

· визначення необхідності повідомлення;

· переконливість виступу.

2. Попереднє укладання робочого плану, у якому визначаються основні питання виступу (не більше 3-4), добірка та систематизація фактів, інформації навколо цих частин. Зрозуміло, що традиційного шкільного плану (вступ, основна частина, висновки) не досить для успішного виступу; план у ході підготовки може змінюватися й не збігатися з остаточним варіантом.

3. Збір матеріалу і його логічна побудова. Саме матеріал, його якість і повнота визначатимуть обізнаність оратора в обраній темі. Ось чому матеріал виступу має бути вивіреним і достовірним, відповідати контексту, зрозумілим і доступним аудиторії. Досвід показує, що оратори-початківці, як правило, у доборі матеріалу і його подачі користуються принципом “говорять усе, що знають” і тільки досвідчений промовець “знає, що говорить”. На цьому етапі підготовки готуються й окремі записи під час опрацювання літератури (спеціальної, довідкової, загального характеру). Зібраний матеріал розташовують відповідно до основної частини повідомлення (про що мова йтиме далі).

4. Пошук форми повідомлення. Звичайно, кожен вид виступу, тема вимагатимуть і свого стилю викладу: урочистого, піднесеного, ритмічного, сумного тощо. Крім того, виступ може бути у формі “пошуку істини”, у формі діалогу чи монологу. Значною підмогою в підготовці стануть словники (правописні, орфоепічні, фразеологічні), енциклопедії тощо.

5. Підготовка технічних засобів та наочних посібників. Використання наочності зменшує витрати часу на описи, вивільняє час на інший матеріал. При цьому варто дотримуватися розумної достатності у використанні технічних засобів. Необхідно знати, що ілюструється тільки те, що є основою знань, без чого ускладнюється розуміння матеріалу.

6. І останній складник підготовки – репетиція виступу. Під час репетиції краще запам’ятовується текст, уточнюються часові витрати й здійснюється тренування голосу, узгоджується відповідність рухів, жестів, міміки до тексту та інше. Завдяки репетиції оратор упевненіше почувається під час виступу.

Результатом підготовки до виступу є його письмовий чи усний текст. Існують різні способи виголошування тексту:

· написаний увесь текст, котрий повністю зачитується під час виступу;

· написаний увесь текст, який перечитується кілька разів під час репетиції та виконується з пам’яті з частковим використання рукопису;

· підготовка коротких записів;

· нічого не записується, виступ здійснюється без всяких нотаток;

· комбінований виклад.

Звичайно, кожен промовець може користуватися будь-яким способом викладу матеріалу, але все ж вважаємо за необхідне дати кілька порад.

Не бажано писати повний текст промови, оскільки оратор може потрапити в “полон” тексту, читаючи його, а значить, не зможе виконувати всі свої функції.

Є такі жанри виступів, їх умови, що потребують повного запису (наприклад, звітні доповіді, обмежені реґламентом виступи, виступи тих, хто тільки-но починає займатися ораторською діяльністю тощо).

Крім того, стиль усного мовлення повинен бути простіший від свого письмового відповідника, ось чому “суцільне читання”, “читання з папірцем” не будуть сприйматися слухачами.

Не можна вдаватися до крайнощів – іти на виступ без підготовки, без нотаток. Такий виступ обов’язково приведе до втрати багатьох компонентів. Адже думаючи про те, як сформулювати речення, фразу, як їх подати, оратор зменшує, утрачає контроль за своєю мімікою, жестами, порушує логіку викладу, не бачить аудиторії. Навіть вивчення тексту напам’ять не поліпшує ситуації, оскільки будь-який непередбачений відступ порушить хід виступу. Обмежитися планом виступу може оратор з гарною пам’яттю й той, хто досконало володіє матеріалом. Радимо все ж укладати конспект виступу. Щоб конспект став інструментом під час виступу, а не зайвою річчю, чи, навпаки, повністю поглинув увагу промовця, у ньому повинен фіксуватися тільки основний матеріал: основні й допоміжні питання, головні визначення, висновки, скорочений запис формулювань, посилання, цифровий матеріал і приклади, доречні вирази тощо.

Не варто боятися користуватися рукописом і не приховувати цього від слухачів. Інша річ, коли таке використання недоречне, відволікає слухачів від змісту. Конспект може бути стислим і розгорнутим. Конспект повинен укладатися безпосередньо промовцем, легко сприйматися зором. Запис тексту може бути не тільки у вигляді плану чи конспекту, а й мати форму тези – короткого узагальненого викладу основних положень, які обов’язково записуються з нового рядка.

Слід пам’ятати, що між написанням тексту виступу і його виголошуванням необхідна пауза. Це дасть змогу промовцеві „відійти від тексту”, осмислити його положення, твердження тощо.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав