Читайте также:
|
Терміновий депозит - розміщення на фіксований термін вільних коштів Клієнта під високі відсотки. Укладаючи договір про терміновий депозит, Клієнт повинен заздалегідь вказати термін розміщення і суму вкладу. Дострокове розірвання договору небажано у зв'язку із втратою відсотків.
Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення).
Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.
У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.
31. Види професійних учасників валютного ринку
Характерною особливістю діяльності учасників валютного ринку є проведення ними операцій з обміну іноземних валют на постійній, професійній основі і, як правило, для своїх клієнтів - підприємств, міжнародних компаній і фінансових установ, які здійснюють іноземні вкладення активів і отримують виручку за кордоном, а також фізичних осіб, які є учасниками валютного ринку через операції неторговельного характеру з приводу купівлі-продажу іноземної валюти (туризм, переказ зарплати, пенсій, гонорарів, допомоги тощо). Таким чином, учасників валютного ринку можна умовно поділити на дві основні групи - тих, хто здійснює валютні операції на професійній основі, і тих, хто користується послугами перших, беручи участь у валютних угодах, тобто непрофесійних учасників.
Особливими суб'єктами таких ринків є професійні учасники, до яких, насамперед, належать комерційні банки, а також небанківські фінансово- кредитні установи, валютні біржі, брокерські компанії. Ці суб'єкти є організаційним підґрунтям функціонування валютних ринків, оскільки саме вони уможливлюють зустріч інтересів покупців та продавців валюти, власників тимчасово вільних валютних коштів та економічних агентів, які відчувають у них потребу. Серед названих суб'єктів, в силу специфіки своєї діяльності та завдяки особливій ролі в організації грошово-кредитних відносин у суспільстві, ключову позицію займають саме комерційні банки, що не тільки диверсифікують свої портфелі за рахунок іноземних активів, але й здійснюють валютні операції від імені фірм, що виходять на зовнішні ринки як експортери та імпортери. Зазначимо, що учасники внутрішнього валютного ринку не обов'язково повинні виступати у ролі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Важливими суб'єктами валютного ринку є центральні банки різних країн, які через застосування інструментів валютної політики відповідно до її стратегічних і тактичних цілей здатні впливати на всіх учасників ринку як на національному, так і на регіональному та міжнародному рівні.
Також повноцінними суб'єктами валютного ринку є інвестиційні фонди. Ці компанії, представлені міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами, здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. Найбільш відомим серед інвестиційних фондів є фонд "Quantum" Джорджа Сороса, який переважно проводить валютні спекуляції. Іншими професійними учасниками валютного ринку є брокерські контори. Валютні брокерські фірми, які є юридичними особами і, зазвичай, працюють з біржами та банками, виконують функції посередників на замовлення своїх клієнтів за кредитно-депозитними, конверсійними чи дилінговими операціями. Найбільш відомими на міжнародних валютних ринках є такі брокерські фірми: Bierbaum, Lasser Marshall, Harlow Butler, Intermoney Financial Products та інші.
32. Види діяльності уповноважених фінансових установ
Уповноважена фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру і має генеральну ліцензію Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку чи Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на здійснення операцій з надання фінпослуг, а також її філії, які мають право здійснювати дані операції згідно з положенням цієї юридичної особи про філію та за умови видачі їй фінансовою установою - юридичною особою дозволу на здійснення визначених у цьому дозволі операцій.
Діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг відбувається на підставі ліцензії, що видається Уповноваженим органом.
Ліцензія — документ, який видається Уповноваженим органом в порядку і на умовах відповідно до законодавства України, на підставі якого фінансові установи мають право здійснювати діяльність на ринку фінансових послуг.
Уповноважений орган — спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).
Ліцензування професійної діяльності на ринку банківських послуг здійснює Національний банк України. НБУ видає банкам ліцензію на здійснення таких банківських операцій:
— приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
— відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Якщо є банківська ліцензія, банки мають право здійснювати окремі операції та угоди без отримання та з отриманням письмового дозволу Національного банку України, а саме:без отримання письмового дозволу:
— надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
— придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);
— лізинг;
— послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів;
— випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
— випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
— надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;
за умови отримання письмового дозволу.
— операції з валютними цінностями;
— емісія власних цінних паперів;
— організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
— здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
— здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
— здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
— перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;
— операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
— з інструментами грошового ринку;
— з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
— з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
— довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
— депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка у встановленому порядку видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів:
— брокерської діяльності;
— дилерської діяльності;
— андеррайтингу;
— діяльності з управління цінними паперами;
— діяльності з управління активами;
— діяльності з управління іпотечним покриттям;
— депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів;
— депозитарної діяльності зберігана цінних паперів;
— діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
— діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку;
— розрахунково-клірингової діяльності.
Ліцензування професійної діяльності на ринку фінансових послуг здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка у встановленому порядку видає ліцензії на здійснення:
— страхової діяльності;
— діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;
— надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;
— діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
33. Умови відкриття пунктів обміну валют
Організація та контроль діяльності пунктів обміну валют здійснюється згідно з порядком, установленим Інструкцією «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних опе-рацій на території України». За формою організації пункти обміну валют можуть бути влас-ними пунктами обміну валют банку та пунктами обміну валют, які відкриті на підставі агентських угод.
Відкриття пунктів обміну валюти банком дозволяється лише на території того територіального управління НБУ, на те-риторії якого розташований цей банк. Банки реєструють у територіальному управлінні пункти обмі-ну валюти за умови дотримання вимог щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій.
Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні та ре-єстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.
У наказі про відкриття пункту обміну валюти зазначаються його місцезнаходження, прізвище, ім’я, по батькові касирів, перелік операцій, які здійснюються в пункті обміну валюти. Крім того, призначається посадова особа банку, на яку покладається керівництво і контроль за діяльністю пункту обміну валюти (да-лі— керівник, що відповідає за роботу пунктів обміну валюти), та визначається перелік осіб, яким дозволяється входити до при-міщення пункту обміну валюти.
Банк упродовж трьох робочих днів від дати укладання угоди з агентом подає нотаріально засвідчену копію цієї угоди на пого-дження до територіального управління.
До копії угоди додають:
— заяву про погодження агентської угоди;
— нотаріально засвідчену копію установчих документів агента.
Банки для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:
а)заяву про відкриття пункту обміну валюти;
б)інформацію банку (фінансової установи)
в)копію документа, який дає право на розміщення пункту об-міну валюти в певному місці (власність, оренда);
г)копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;
д)інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони.
Територіальне управління впродовж 14 робочих днів від дати надходження поданих банком документів розглядає їх та при-ймає рішення щодо реєстрації пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації.
Підставами для відмови в реєстрації пункту обміну валюти можуть бути:
— відсутність одного з документів;
— відмова в погодженні територіальним управлінням агентсь-кої угоди між банком (фінансовою установою) та агентом;
— надання банком (фінансовою установою) недостовірної ін-формації;
— порушення банком (фінансовою установою) впродовж остан-ніх 6 місяців, що передують поданню звернення, чинного законо-давства щодо здійснення валютно-обмінних операцій.
Територіальне управління реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає бан-ку на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти.
Після реєстрації пункту обміну валюти в територіальному управлінні банк агент мають зареєструвати РРО, який передбача-ється використовувати в пункті обміну валюти, у податковому органі за місцем розташування цього пункту.
У разі систематичного (два і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України впродовж календарного року або виявлення факту проведення валютно-обмінних опера-цій без відображення їх у РРО та звітних документах довідка про реєстрацію пункту обміну валюти підлягає відкликанню терито-ріальним управлінням.
Якщо за звітною інформацією банку щодо обсягів операцій з купівлі-продажу іноземних валют у пунктах обміну валюти аген-тів середньомісячний обсяг цих операцій упродовж трьох місяців становить менш як 100 тис. грн, то керівник відповідного терито-ріального управління приймає рішення про здійснення позапла-нових перевірок діяльності таких пунктів обміну валюти.
У разі прийняття територіальним управлінням рішення про відкликання довідки про реєстрацію відповідного пункту обміну валюти банк має у триденний термін після отримання цього рі-шення повернути довідку про реєстрацію пункту обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну позначку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
У разі прийняття Національним банком України рішення що-до припинення дії письмового дозволу на здійснення банком ва-лютно-обмінних операцій чи відкликання банківської ліцензії або про відкликання генеральної ліцензії фінансової установи на здійснення операцій з валютними цінностями банк має в триден-ний термін після отримання цього рішення повернути довідки про реєстрацію пунктів обміну валюти до територіального управління, яке робить відповідну позначку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
У разі прийняття банком рішення щодо припинення роботи пункту обміну валюти банк має у триденний термін після прийн-яття цього рішення повернути довідку про реєстрацію пункту обміну валюти разом із заявою про припинення роботи пункту обміну валюти до територіального управління, яке робить відпо-відну позначку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 68 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |