Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТЕМА 2.6.

 

Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни тісно пов’язані з валютним курсом. Проведення торгових і фінансових операцій між країнами передбачає існування системи валютних відносин. Обмін валют і розрахунки між державами здійснюються на підставі валютного курсу. Валютний курс встановлюється на валютному ринку в процесі торгів валютами різних країн.

Валютний курс це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний паритет законодавство встановлює відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу.

Паритет купівельної спроможності це співвідношення купівельної спроможності двох чи більше валют відносно певного набору товарів і послуг.

Залежно від режиму формування валютного курсу розрізняють такі його види:

- фіксований – це курс, який держава підтримує на фіксованому рівні;

- гнучкий (плаваючий), який визначається попитом і пропозицією на валютному ринку;

- керований плаваючий, коливання якого регулюється державою.

Чинники, які визначають валютний курс:

1. Економічні події:

- зміна попиту на національному ринку;

- зміна продуктивності праці;

- державна фінансова і грошова політика.

2. Ціни, відсоткові ставки.

3. Політичні і психологічні чинники, очікування.

4. Попит і пропозиція іноземних валют.

При фіксованому курсі підвищення (зниження) ціни закордонної валюти є наслідком державних рішень, яке називається девальвацією (ревальвацією).

Девальвація — цілеспрямовані дії урядуна зниженняобмінного курсу валюти своєї країни.

Ревальвація — дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти.

Девальвація означає, що товари країни стають дешевшими на міжнародному ринку, оскільки інші країни платять за них менше валюти, а товари, куплені за кордоном, стають дорожчими, що веде до зменшення імпорту (зниження внутрішнього попиту на імпортні товари).

Валютний курс відображається на життєвому рівні споживачів і фірм, тому уряд веде боротьбу з коливаннями валютного курсу.

4. Зовнішньоекономічна політика: види та інструменти

Законодавче забезпечення зовнішньоторгових операцій визначає два основних типи зовнішньоторгової політики:

1. Вільна торгівля не впливає на співвідношення експорту та імпорту, а є лише фіксуючою операцією. Це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію і обмежує монополію. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції і зменшувати середні витрати, що сприяє економічному зростанню.

2. Протекціонізм захищає національне господарство. Протекціоністська політика за допомогою мит або адміністративного регулювання торгівлі спрямована на захист однієї або кількох галузей виробництва від іноземної конкуренції. Вона зменшує або зводить до нуля вигоди від спеціалізації.

Протекціоністські заходи:

Тарифи, що визначають розмір державних грошових зборів з товарів, цінностей і майна (мито) при перетині кордонів країни.

1. Адвалерне мито — фіксований процент з ціни товару.

2. Особливе мито — тверда ставка за встановлену одиницю товару (вага, обсяг тощо).

3. Складне мито — одночасне вилучення адвалерного і особливого мита.

Нетарифні бар'єри:

1. Кількісні: квотування імпорту-експорту; добровільні обмеження експорту; ліцензування.

2. Приховані: державні закупки, внутрішні податки, держстандарти.

3. Фінансові: субсидії, кредитування, демпінг

Торгові відносини між країнами визначаються також договорами. Існує принцип найбільшого сприяння, який обумовлюється в договорі про взаємне надання прав та пільг.

 

 

ТЕМА 2.6.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОСВІТИ НА БУКОВИНІ (ХІХ – ХХ СТ.)

ПЛАН

1. Становлення і розвиток освіти на Буковині в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

2. Роль громадських організацій і преси у становленні освіти на Буковині.

3. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди визначних діячів освіти та культури Буковини.

 

Література:

[о.: 11.

д.: 30, 52]




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав