Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Читайте также:
  1. III.Статус судьи Конституционного суда РФ. Структура и организация деятельности Конституционного суда РФ.
  2. XI. Местный статус
  3. А) Статус судьи Конституционного Суда РФ
  4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  5. Административно правовой статус государственных служащих
  6. Административно правовой статус граждан Российской федерации
  7. Административно-правовой статус государственного служащего.
  8. Административно-правовой статус граждан.
  9. Административно-правовой статус гражданина Российской Федерации.
  10. Административно-правовой статус общественных объединений и религиозных объединений. (Орган общественной самодеятельности – если собираются возле подъезда и охраняют порядок).

Права та обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування. Відповідно до Конституції людина, її права й свободи є найвищою соціальною цінністю. Визнання, дотримання й захист прав і свобод людини й громадянина — обов’язок держави. Кожен громадянин України володіє на її території всіма пра­вами і свободами й несе рівні з іншими обов’язки, передбачені Конституцією.

Ці конституційні положення є базовими для адміністративно-правового статусу громадян, що визначається нормами консти­туційної, адміністративної й інших галузей права шляхом на­дання громадянам прав, свобод і покладання на них обов’язків у сфері публічного адміністрування, а також встановлення відповідальності громадян перед державою.

За своєю юридичною природою права, свободи, обов’язки й відповідальність громадян у сфері публічного адміністрування нічим не відрізняються від інших прав, свобод, обов’язків і відповідальності, якими громадяни володіють у всіх галузях економічного, політичного, соціального й культурного життя. Всі громадяни України рівні перед законом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової і національ­ної належності, статі, освіти, мови, переконань, віросповідання, участі у громадських об’єднаннях, роду й характеру занять, місця проживання й інших обставин.

Обсяг і зміст адміністративної правоздатності визначається законами й прийнятими на їх основі актами адміністрування, у яких містяться відповідні норми адміністративного права.

Конкретний обсяг прав, свобод і обов’язків громадян у сфері публічного адміністрування визначається рядом обставин: вік, стан здоров’я, наявність освіти тощо. Наприклад, родинні від­носини можуть бути підставою для обмеження права на зайняття посади у державному органі.

Громадяни України, реалізуючи свої права, свободи й вико­нуючи покладені на них обов’язки в сфері публічного адмі­ністрування, вступають в адміністративно-правові відносини з суб’єктами публічної адміністрації та їхніми підрозділами й посадовими особами, а також з іншими суб’єктами адміністра­тивного права.

Адміністративно-правові відносини громадян з іншими суб’єктами адміністративного права можуть виникати:

— на основі реалізації громадянами належних їм прав у сфері публічного адміністрування;

— у зв’язку з виконанням покладених на громадян обов’язків у сфері публічного адміністрування;

— при захисті прав, свобод і законних інтересів громадян;

— при порушенні (невиконанні) громадянами правових обов’язків.

Права громадян поділяють за ступенем можливості їх реалі­зації на абсолютні й відносні.

Абсолютними вважаються такі права, реалізація яких залежить інше від волевиявлення громадянина. До них, наприклад, нале­жить право громадян:

— брати участь в адмініструванні справ держави як безпосе­редньо, так і через своїх представників;

— на вступ до загальноосвітньої школи;

— на особисту недоторканність;

— звертатися особисто, а також направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів і органів місцевого самоврядування;

— на відшкодування державою шкоди, заподіяної незакон­ними діями (або бездіяльністю) суб’єктів публічної адмініс­трації або їх посадових осіб.

Відносними є такі права, реалізація яких залежить не тільки від волевиявлення громадян, але також від наявності фактичних можливостей для їх реалізації в цьому місці і в цей час. До них, наприклад, належать право громадян на вступ до вищого навчального закладу; на керування транспортним засобом (за­лежить від стану здоров’я, результатів складання іспитів).

В міру досягнення успіхів у господарській і соціально-куль­турній сферах багато відносних прав можуть стати абсолютними, але не в усіх випадках. Реалізація відносних прав часто залежить від особистих якостей громадянина (стану здоров’я, наявності фахової освіти тощо), від часу (черговості) задоволення право­мірного прохання (наприклад, установка телефону, надання житлової площі).

Обов’язки громадян розрізняють за тим самим принципом.

Абсолютні обов'язки – це ті обов’язки, які покладені на громадянина в сфері публічного адміністрування та виконання яких не залежить від будь-яких обставин, оскільки зумовлене нормами чинного законодавства. До таких обов’язків можна віднести: загальний обов’язок дотримуватись закону, сплачувати податки, не завдавати шкоди природі, культурним та історичним пам’яткам, а також досить важливий обов’язок не зловживати своїми правами, тим самим порушуючи права інших суб’єктів.

Відносні обов'язки — це обов’язки громадян в сфері публічного адміністрування, виконання яких залежить від ряду чинників, які можуть стосуватись або волевиявлення громадянина (вступ до ВНЗ – обов’язки абітурієнта; вступ на державну службу — обов’язки, визначені Законом "Про державну службу"), або певними обставинами (в період надзвичайного стану — обов’язок обмежити пересування тощо).

Особливу групу обов’язків становлять обов’язки, які виника­ють із деліктних правовідносин — деліктні обов’язки — тобто не ті, які покладені на громадянина у зв’язку з його протиправною поведінкою і полягають, власне, в обов’язку суб'єкта за­знати певних обмежень своїх прав та свобод як покарання (не в кримінальному його значенні) за вчинений проступок.

Способи виконання обов’язків різні. Вони залежать від кон­кретного їх змісту. Одні виконуються за допомогою активних дій, інші — утримання від дій, заборонених нормами права. Методом забезпечення дотримання громадянами обов’язків є виховання, формування правосвідомості, а також заходи гро­мадського впливу. Разом з тим ухилення від виконання обов’яз­ків може спричинити застосування уповноваженим органом або посадовою особою до порушника заходів правового примусу (адміністративні чи дисциплінарні стягнення). Випадки й порядок їх застосування визначені законодавством.

Права й обов’язки громадян у сфері публічного адміністру­вання поділяються також на загальні й спеціальні.

Загальні права й обов'язки громадян поширюються на всі галузі й сфери публічного адміністрування. Загальними правами громадян, наприклад, є: право на участь у публічному адмі­ніструванні й право на оскарження дій державних органів і посадових осіб, що порушують права й свободи громадян. При­кладами загальних обов’язків громадян можуть слугувати: до­тримання законів, підзаконних актів, трудової дисципліни; своєчасна сплата встановлених законом податків і зборів.

Спеціальні права й обов'язки — це права й обов’язки грома­дян у тій або іншій сфері, галузі або групі галузей публічного адміністрування. Наприклад, у сфері економіки кожен грома­дянин має право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької й іншої, не забороненої законом економічної діяльності. Не допускається економічна діяльність, що призводить до монополізації та недобросовісної конкуренції. У соціально-культурній сфері, наприклад, кожній особі гаран­тується свобода літературної, художньої, наукової, технічної творчості тощо; кожна особа має право на участь у культурному житті й користування закладами культури, на вільний доступ до культурних цінностей. До спеціальних обов’язків належить обов’язок кожного громадянина піклуватися про збере­ження історичної й культурної спадщини, оберігати пам’ятки історії й культури, дотримуватись правил санітарії, одержати загальну середню освіту тощо.

Як загальні, так і спеціальні права й обов’язки громадян у сфері публічного адміністрування похідні від основних прав, свобод і обов’язків громадян, закріплених у Конституції. В адміністративно-правових нормах вони конкретизуються й деталізуються. Наприклад, право громадян на участь в адмініструванні справами держави закріплене в ст. 38 Конституції. Це право щодо виконавчої діяльності, публічного адмініструван­ня деталізується адміністративним законодавством, що регламен­тує порядок вступу громадян на державну службу. Громадяни, прийняті на державну службу, стають службовцями апарату органів публічної адміністрації й безпосередньо виконують завдання й функції відповідного органу. Для виконання службовцями своїх обов’язків нормами адміністративного права їх наділено відповідними державно-владними повноваженнями. Зазначені норми регламентують порядок проходження держав­ної служби; закріплюють інші форми реалізації конституційного права громадян на участь у публічному адмініструванні.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав