Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вживання наркотичних і психоактивних засобів.

Читайте также:
  1. В якому випадку не порушені правила вживання іменників у ОДС?
  2. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення
  3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
  4. Особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алко­голю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
  5. Охарактеризуйте основні засоби підприємства, їх характеристику за класифікаційними ознаками та структуру; показники ефективності використання основних засобів.
  6. Податок з власників транспортних засобів.
  7. Правила вживання термінів.
  8. ПРАКТИЧНА РОБОТА ПО ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СИСТЕМИ ПНЕВМООБПАДНАННЯ І ВОДОВІДКАЧУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ.
  9. Розкрийте сутність, склад і структуру оборотних засобів. Охарактеризуйте показники оборотності оборотних засобів.

Боротьбі з наркоманією в Збройних Силах України надається особливе значення, оскільки під загрозу ставляться питання бойової готовності, виконання завдань бойового чергування, гарнізонної та вартової служб. На грунті наркоманії здійснюються свавілля, знущання над військовослужбовцями, розкрадання зброї і боєприпасів, державного і військового майна та інші злочинні дії. Через високу вартість наркотиків наркомани часто йдуть на крадіжки наркотиків у медичних закладах військових частин, аптеках. Щоб придбати наркотики або дістати кошти на їх купівлю, наркомани йдуть на розкрадання військового майна, спорядження, продуктів харчування, боєприпасів і зброї. Через це жоден факт і випадок крадіжки не повинен залишатися без уваги.

Термінологічне необхідно розрізняти наркоманію, токсикоманію та наркотизм.

Наркоманія - хвороба, яка викликається систематичним вживанням наркотиків, характеризується психічною і фізичною залежністю від них, психічною, фізичною та соціальною деградацією.

Токсикоманія – характеризується тими ж симптомами, що й наркоманія, але викликана речовинами, офіційно не віднесеними до наркотиків.

Наркотизм - епізодичне вживання наркотиків і психоактивних засобів без формування хворобливої залежності. Мотиви військовослужбовців до прийому наркотиків наступні: цікавість - 60 %; наслідування - 30 %; усунути стрес - 4 %.

Наркоманія і токсикоманія у військовослужбовців виявляються, як правило, в початковий період служби або в першому півріччі. В подальший період у окремих осіб інколи відмічається епізодичне вживання наркотичних засобів.

Фактором, що сприяє наркоманії, є патопсихологічні особливості особистості. Схильність до вживання наркотиків найбільш легко формується у військовослужбовців з акцентуаціями нестійкого, істеричного, епілептоїдного типу. Висока вірогідність розвитку наркоманії в осіб, які виховувались у неблагополучних сім’ях. У осіб, що заперечують основні соціальні вимоги і норми. У осіб, схильних до депресій, у тих, хто пережив черепно-мозкові травми та нейроінфекції.

Основні канали проникнення наркотичних засобів в армію:

посилки та листи - близько 30 %; родичі і знайомі військовослужбовців - близько 30 %; закупка в місцях дислокації - близько 20 %; закупівля в медичних закладах - близько 20 %. При цьому військовими слідчими органами не розкривається близько 80 відсотків випадків проникнення наркотиків в армію.

Профілактика наркоманії в Збройних Силах полягає в організаційних заходах, спрямованих на запобігання проникненню наркотиків у військову частину, на активне виявлення осіб, схильних до вживання наркотиків і прийняття стосовно них заходів адміністративного, правового, виховного і медичного характеру.

Профілактична робота з попередження наркоманії починається з вивчення молодого поповнення. Адже багато споживачів наркотиків потрапляє до армії з цивільного середовища Під час індивідуальних бесід, збору відомостей про поведінку, настрої і захоплення особового складу до призову офіцери соціально-психологічної служби, командири, їх заступники з навчально-виховної роботи прагнуть виявити осіб, які мають досвід вживання наркотиків або тих, що зловживають алкоголем чи схильні до правопорушень, мали приводи в міліцію, стояли на медичному обліку, або на обліку в міліції.

Таких військовослужбовців необхідно одразу брати під особливий контроль і будувати роботу з ними на індивідуальній основі з урахуванням особливостей їхньої можливої поведінки. Виявлення осіб, схильних до девіантної поведінки - велика і кропітка робота.

Там, де наркотичні засоби проникають у частину від місцевого населення, слід по можливості максимально обмежити неорганізований контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити найсуворіший контроль за військовослужбовцями, що повертаються з відпусток, звільнень, відряджень.

Особливу увагу слід звертати на тих військовослужбовців, які за родом своєї служби часто бувають за межами військових містечок (водії транспортних машин, зв'язківці, вартові служби ВАІ та інші). З ними необхідно проводити індивідуальну виховну роботу, частіше і ретельніше контролювати їх на можливість провезення в частину наркотиків, алкогольних напоїв.

Велике значення у виявленні осіб, що вживають наркотики, можуть мати раптові вечірні перевірки в підрозділах, особливо після відбою, вибіркові перевірки в місцях роботи і несення служби поза межами частини, підрозділу.

Важливо знати, що найбільш розповсюдженими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути:

- додаткові потаємні кишені, які пришиваються до обмундирування, в підкладці штанів та мундирів, шапок, пілоток;

- футляри для кулькових ручок;

- матраци, подушки, постільна білизна;

- брючні паски.

Всі, особи, помічені у вживанні наркотиків, повинні братися на облік і включатися в “групу ризику”. За ними встановлюється динамічний нагляд протягом року з обов'язковим медичним оглядом не рідше одного разу на місяць і періодичною консультацією у психіатра один раз на півроку.

Суїцидальна поведінка

Суїцидальна поведінка - широке поняття, яке включає: самогубство (суїцид); суїцидальні замахи; суїцидальні спроби; суїцидальні прояви і пресуїцид.

Самогубство - це свідоме позбавлення себе життя.

До суїцидальних замахів відносяться всі суїцидальні акти, що не завершилися смертю за причини, яка не залежить від суїцидента.

Суїцидальними спробами вважаються суїцидальні дії, при яких суїцидент частіше за все знає про безпеку акту замаху на власне життя.

До суїцидальних проявів відносять висловлювання, натяки, які не супроводжуються діями, спрямованими на позбавлення себе життя.

Під поняттям пресуїцид розуміють стан особистості, який обумовлює підвищену у порівнянні з нормою ймовірність здійснення суїцидального акту.

Суїцидальну поведінку належить розцінювати як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту.

Актуальність проблем суїцидальної поведінки для Збройних Сил обумовлена відсутністю тенденції до зниження кількості самогубств серед військовослужбовців.

Як правило, рівень самогубств у армії в два рази перевищує середньо популяційний рівень. 70 процентів самогубств серед солдатів строкової служби випадає на перший рік служби, особливо серед осіб з вищою освітою. Кожна п’ята загибель в армії - добровільний вихід із життя.

Аналіз причин суїцидальних спроб згідно з матеріалами психіатричних відділень Головного Військового Клінічного Шпиталю МО України показав, що 50 % їх відноситься до конфліктів пов’язаних зі сферою службової діяльності, сімейними проблемами і складністю адаптації; 30 % пов’язані з нестатутними відносинами; 20 % пов’язані з наявністю у військовослужбовців психічних розладів.

Значна частина військовослужбовців, що здійснили самогубство або замахи на своє життя під впливом життєвих ситуацій чи службовим обставин. Своєчасне знання цих обставин і відповідне реагування на них з боку командирів і товаришів по службі могли б застерегти людей від цього фатального кроку. У більшості випадків суїцидальна поведінка – це “крик про допомогу”, який не почули люди, що знаходились поруч.

Тільки 10 % військовослужбовців, що скоїли замахи на своє життя, мали тверде бажання вмерти. Про це свідчать бесіди з тими військовослужбовцями-суїцидентами історії хвороб, карні справи щодо фактів самогубств.

У проявах суїцидальної поведінки спостерігаєтьяся її залежність від типів акцентуацій характеру. Так, суїпидальні наміри найчастіше відзначаються при істеричному, нестійкому, експлозивному і емоціонально-лабільних типах. Суїцидальні демонстрації характерні для істеричного, істеричного нестійкого, гіпертимного нестійкого типів. Суїциди і замахи на самогубство частіше здійснюють особи з шизоїдним, сенситивним і циклоїдним типом акцентуації характеру.

Суїцидальна поведінка викликається, як правило, не одним, а кількома діючими мотивами, які утворюють розгорнуту систему дій і вчинків людини.

Вивчення матеріалів розслідувань щодо фактів самогубств, історій хвороб осіб, що замахувались на своє життя, а також бесіди з ними і їх товаришами по службі дають можливість класифікувати мотиви і приводи самогубств на декілька груп:

1. Конфлікти, пов’язані зі сферою службової діяльності військово-службовців, серед яких: конфлікти, пов'язані з труднощами військової служби; конфлікти між воїнами різних періодів служби або воїнами з різних регіонів; конфлікти між начальниками і підлеглими.

2. Особисто-сімейні конфлікти, серед яких: нерозділене кохання, зрада дівчини або дружини; розлучення; хвороба, смерть близьких; статева неспроможність.

3. Конфлікти, пов’язані з суїцидальною поведінкою суїцидента, а саме: побоювання карної відповідальності; страх ганьби за негативні вчинки.

4. Стан здоров’я, і зокрема: психічні захворювання; соматичні (тілесні) захворювання; фізичні вади.

5. Матеріально-побутові та інші мотиви.

Для частини юнаків, які призвані до діючої військової служби, сам призов і служба протягом перших 3-х місяців є психотравматичним періодом за причини високих навантажень. На думку багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених вже сама військова служба відноситься до розряду суїцидонебезпечних, при цьому суттєвий вплив справляють наступні фактори:

1. Перенапруга механізму нервово-психічної адаптації, обумовлена значною, зміною способу життя.

2. Тривалий відрив від сім’ї, який породжує відчуття тривожності і пригніченості. Постійна готовність до дій в екстремальних умовах, яка може викликати перенапруження нервової системи.

4. Виконання службових обов’язків незалежно від метеорологічних умов і часу доби, що порушує біоритми і викликає швидку стомлюваність, нервово-психічне напруження.

5. Недосконалість системи армійських взаємовідносин, яка не виключає зловживання службовим положенням, агресивних нестатутних відносин, що викликає почуття відчаю і беззахисності.

Як свідчать суїцидологічні дослідження, для профілактики самогубств важливе значення має аналіз соціально-психологічного клімату в підрозділі, де відбулось самогубство. Не менш важливе і вивчення статусу особистості суїцидента, його психологічного складу, темпераменту, характеру та інших індивідуальних особливостей, які впливають на життєві установки. Особливу увагу командирів і офіцерів соціально-психологічної служби повинні привертати наступні особи:

- відстаючі в бойовій і спеціальній підготовці;

- схильні до порушень військової дисципліни;

- конфліктні, злобні, гнівливі;

- ті, які допускають безглузді, пустотливі, недоладні вчинки, мають незвичну поведінку, знаходяться постійно в піднесеному настрої, багатослівні;

- замкнені, сльозливі, помірковані, вразливі, схильні до усамітнення, особи з постійно низьким настроєм, і взагалі, усі ті, хто висловлює думки про самогубство;

- особи з нестійким настроєм, такі, що постійно скаржаться на поганий стан здоров’я;

- сором’язливі, байдужі до життя, надто підозрілі;

- схильні до вживання наркотиків і алкоголю;

- жонаті;

- ті, хто має судимість, особи, які мали відстрочки від призову;

- фізично слабкі;

- ті, що перенесли травми і захворювання нервової системи, скаржаться на головні болі, помічені в лунатизмі та ін.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 52 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав