Читайте также:
|
Моделювання має велику сферу застосування в процесах управління, де мають місце складні проблеми, що вимагають системного і комплексного підходів. Вирішення таких проблем немислимо без застосування моделей, під якими розуміють їхнє представлення у формі, що відбиває властивості, взаємозв’язок, структурні і функціональні параметри системи, істотні для досягнення цілей. Моделювання звичайно здійснюється в кілька етапів, на яких уточнюється постановка задачі, конструюється модель, проводиться її теоретичний і (чи) експериментальний аналіз на вірогідність і після практичного застосування й аналізу отриманих даних здійснюється (у разі потреби) коректування з метою введення додаткових факторів і даних, обмежень, критеріїв тощо.
У теорії організацій виділяють чотири типи моделей, що відбивають еволюцію теоретичних концепцій, що визначають сутність самих організацій, роль і домінуючі функції менеджменту, а також критерії, які застосовуються для оцінки ефективності їхньої діяльності.
Перша модель.
Вона відома за назвою “модель механістичної конструкції організації”, сформувалася наприкінці минулого століття й одержала широке поширення в першій чверті XX в. Її теоретичною базою є положення школи наукового менеджменту. Родоначальник цього наукового напрямку Ф. Тейлор розглядав ефективність з погляду факторів часу і руху. Розчленовування роботи на автономні, які цілком програмуються елементи і наступний оптимальний збір їх у єдине ціле – обов’язкові умови, що відповідно до цієї теорії формують високопродуктивну організацію. Інший представник цього теоретичного напрямку – німецький соціолог М. Вебер висунув і обґрунтував положення, відповідно до якого найефективнішою формою людської організації є раціональна бюрократія. Підприємство – це механізм, що представляє собою комбінацію основних виробничих факторів: засобів виробництва, робочої сили, сировини і матеріалів. Його цілями найчастіше є максимізація прибутку, рентабельності, капітальних вкладень, загального обороту капіталу. Для їхнього досягнення з максимальною ефективністю і при мінімальних витратах ресурсів необхідно оптимально використовувати усі види ресурсів. Тому менеджмент організації повинний бути орієнтований у першу чергу на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і всього процесу виробництва. Відповідно до цього, оцінка ефективності функціонування організації проводиться за економічним показником, розрахованому як відношення випущеної продукції до витрачених ресурсів.
Механістична модель організації (її також називають моделлю раціональної бюрократії) дозволяє установити техніко"економічні зв’язки і залежності різних факторів виробництва, і це складає її сильну сторону. У той же час у ній недостатньо враховуються роль і значення людського фактора в ефективній роботі організації, а як базу використовуються такі положення школи наукового менеджменту, що критично оцінюються сучасною наукою і практикою.
Це, наприклад, пріоритетна орієнтація на великі організації; завоювання позицій на ринку головним чином за рахунок зниження витрат, а не зростання доходів; широке використання аналітичних методів, результати яких нерідко важко і навіть неможливо використовувати на практиці; прагнення до збереження стабільності (консерватизм); загальний контроль і нагляд за якістю і виконанням планових завдань; представлення про вищих керівників як про людей, що “мудріші, ніж ринок”.
Друга модель.
Ця модель побудована на визначенні організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці. Початок її розробки відноситься до 30-х років і зв’язано з іменами таких відомих вчених, як Е. Мейо, Д. Мак-Грегор, Ч. Барнард і Ф. Селзник, що створила основи теорії людських відносин і поведінкових наук. У нашій країні ідеї наукового управління трудовими колективами, що працюють на соціалістичних підприємствах, розвивали А.К. Гастев, О.А. Єрманский, М.А. Вітке і багато інших вчених і практиків, що працювали в різних організаціях і інститутах наукової організації праці в 20 –30-і роки.
Модель організації будується виходячи з головного положення теорії про те, що найважливішим фактором продуктивності на підприємстві є людина як соціальний діяч. Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працюючих, їхня мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Іншими словами, моделюється система підтримки людських відносин усередині організації. При цьому особлива увага приділяється стилю управління і його впливу на показники продуктивності і задоволеності працівників своєю працею. Перевага віддається демократичному стилю, що забезпечує найбільш повне розкриття здібностей працюючих за рахунок їх залучення не тільки в процес виконання, але й у процес розробки управлінських рішень.
Головні завдання менеджерів у цих умовах полягають в організації і управлінні персоналом, що в кінцевому рахунку повинно приводити до виконання цілей підприємства. При цьому організація забезпечує відповідні структури, регулює відносини між працюючими і координує процеси, необхідні для виконання поставлених завдань; управління ж означає особистий і конкретний вплив на співробітників, необхідний для своєчасного прийняття рішень і успішної реалізації намічених планів. Якщо усі внутрішні процеси, зв’язані з персоналом, управляються належним чином, в організації не виникає проблем з досягненням завдань по випуску продукції, прибутку, доходів і т.д. Як критерій успішності роботи в даній моделі приймається підвищення ефективності організації за рахунок удосконалення її людських ресурсів.
Такий підхід вимагає розробки спеціальних методів, що дозволяють робити оцінку якості праці, здоров’я організації в широкому значенні і виявляти внутрішні процеси, що вимагають уживання заходів з метою підвищення продуктивності праці. Можливості моделі, побудованої на підставі теорії людських відносин і поведінкових наук, у пошуку резервів ефективності організації обмежуються тим, що увага концентрується тільки на одному внутрішньому факторі – людському ресурсі і підпорядкуванні йому всіх інших факторів виробництва.
Третя модель.
У цій моделі підприємство представляється у виді складної ієрархічної системи, яка тісно взаємодіє з оточенням. Її основу складає загальна теорія систем (основний внесок за кордоном був зроблений А. Чандлером, П. Лоуренсом, Дж. Поршем. В країнах СНД ці проблеми досліджувалися І.В. Блаубергом, Е.Г. Юдіним, В.В.Дружиніним, В.Н. Садовським, В.Г. Афанасьєвим і багатьма іншими вченими, що розробляли їх за різними напрямками). Її головна ідея полягає у визнанні взаємозв’язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому з зовнішнім середовищем. Відповідно до цих теоретичних положень організація розглядається в єдності її складових частин, що нерозривно зв’язані з зовнішнім світом.
Четверта модель.
Ця модель представляє підприємства як громадські організації, у діяльності яких зацікавлені різні групи як усередині, так і поза їхніми межами. Взаємозв’язок підприємств полягає в тому, що вони для колективного, заснованого на поділі праці, виробництва товарів і послуг використовують ресурси, надані постачальниками, інтереси яких у свою чергу задовольняються продукцією підприємств. Таким чином, цілі підприємств трактуються не стільки в плані виробництва і збуту яких-небудь продуктів і одержання прибутку, скільки з позицій задоволення різних запитів зв’язаних з ними груп: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів, суспільства в цілому. Основу цієї моделі (вона формується з 80"х років) складає теоретична концепція зацікавлених груп, відповідно до якої організації повинні брати до уваги різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. За основу, що враховує їхні інтереси, приймається перевищення вартості послуг, що надаються організацією, у порівнянні з її ресурсними витратами. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, при якій досягнення якої-небудь однієї мети організації лімітується вимогою виконувати й інші цілі на прийнятному рівні. Це приводить до необхідності дотримання продовженого балансу між такими різними за значенням цілями, як, наприклад, обсяг продажів, прибуток, доходи, інтереси персоналу і місцевих органів влади, захист навколишнього середовища і т.ін.
Аналіз показує, що в реальній дійсності немає організацій, що будували б свою діяльність у повній відповідності з якою-небудь однією моделлю. Найчастіше в них спостерігається процес еволюційного переходу від одних пріоритетів до інших, наприклад, від моделі закритого типу з орієнтацією на оптимальне використання ресурсів до моделі, що представляє собою відкриту систему, результати діяльності якої визначаються за системним ефектом. У такому випадку організація буде оцінювати ефективність за критеріями, які рекомендовані обома моделями. У діяльності багатьох організацій (особливо великих) можна відзначити наявність елементів усіх чотирьох базисних концепцій, кожна з яких використовується там і в тій мірі, де і наскільки це диктується ситуаційними умовами, що враховують вплив сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 69 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |