Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості розвитку рекреаційного господарства в країнах Африки на сучасному етапі.

Читайте также:
  1. ATL та BTL на сучасному ринку маркетингових комунікацій
  2. I готельного господарства
  3. i готельного господарства
  4. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  5. X. Антропологічний склад народів світу: народи Африки та Америк
  6. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  7. Аналіз ресурсно-рекреаційного потенціалу.
  8. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення
  9. Асиметрії інноваційного розвитку
  10. Асиметрії соціального розвитку

Материал: (графический материал листы № 153-160).

Возможные инструкции:

- Прослушай стихотворение про букву и выложи её из палочек (элементов).

- Заучивание одного из трех стихотворений про букву.

 


Использованная литература

 

1. Альманах «Почитайка».

2. Баранова Е.Е., Разумовская О.К. Как научить вашего ребенка читать. – М.: «Грамотей», 2002.

3. Волина В.В. Праздник букваря. М.: «АСТ-ПРЕСС», 1996. – 384 с.

4. Журнал «Веселые картинки».

5. Заходер Б.В. Стихи и сказки. – М.: Детская литература, 1988.

6. Игралочка.

7. Ковшиков В.А. Стихи про печатные и рукописные буквы.

8. Куликовская Т.А. Мастерская букв. – М.: ООО «Издательство ГНОМ «Д», 1997.

9. Логопедия: Учебник для студентов дефектол. фак. пед. вузов. / Под ред. Л.С. Волковой, С.Н. Шаховской. – М.: Владос, 1998.

10. Новоторцева Н.В. Учимся читать. Обучение грамоте в детском саду и дома. – Ярославль: Академия развития, 1998.

11. Парамонова Л.Г. Логопедия для всех. – М.: ООО «Издательство АСТ», 1997.

12. Садовникова И.Н. Нарушения письменной речи и их преодоление у младших школьников. – М.: «Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС», 1997.

13. Соловьева Е.В. Ты научишься читать. – М.: Владос, 1994.

14. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Воспитание и обучение детей дошкольного возраста с ФФН.

 

 

Тема 9. Рекреаційні комплекси країн Африки

Особливості розвитку рекреаційного господарства в країнах Африки на сучасному етапі.

Рекреаційні ресурси та соціально-економічні фактори формування та розвитку рекреаційних комплексів країн Африки.

Функціональні типи домінуючих рекреаційних комплексів та їхня характеристика.

Територіальна структура рекреаційно-туристичної індустрії.

Особливості розвитку рекреаційного господарства в країнах Африки на сучасному етапі.

Африка – один з найдавніших центрів розвитку людства. Саме тут на рубежі IV-III тис. до н. є. постала самобутня культура Стародавнього Єгипту, яка заклала підвалини людської цивілізації. Проте, починаючи з XIV ст. н. е., колонізаторська політика європейських держав різко загальмувала політичний, економічний та культурний розвиток африканських народів. До початку XX ст. вся територія Африки була поділена між європейськими країнами.

Однією з характерних рис розвитку африканського континенту стало існування військово-диктаторських режимів і домінування військових у суспільно-політичному житті. Причини цього явища — внутрішні:

—незавершеність процесів формування африканського суспільства;

— відносно короткий період незалежного розвитку африканських країн;

— поєднання різних типів економічних відносин;

— слабка соціально-класова диференціація суспільства;

— залишки родоплемінних відносин;

— широкий спектр ідеологічних поглядів населення;

— економічна і політична залежність від розвинутих країн;

— наявність таких соціальних явищ, як голод, злидні, хвороби, неграмотність, низька політична культура.

На сьогодні загальна кількість країн, розташованих в Африці, — 53 (площею 30 251 тис. км2, з населенням 812 млн осіб). Найбільша за площею країна — Судан (2,5 млн км2), найбільша за кількістю населення країна — Нігерія (130 млн осіб), найменша за площею та кількістю населення країна — Сейшельські Острови (455 км2; 80 тис. осіб). Країни Африки належать до типу країн, що розвиваються. Практично всі вони в минулому були європейськими колоніями і постачали рабів, золото, діаманти, іншу мінеральну сировину, слонову кістку. На початку XX ст. почався визвольний рух. До Другої світової війни на політичній карті Африки було тільки 4 незалежні держави — Ефіопія, Ліберія, Єгипет та номінально Південно-Африканський Союз (сучасна Південноафриканська Республіка). І лише у 1992 р. остання колоніальна держава Африки — Намібія здобула незалежність. Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн. Політична нестабільність характерна для багатьох з них і сьогодні. Слаборозвинуті африканські держави перебувають під економічним і політичним впливом розвинутих країн. Деякі африканські острови є володіннями неафриканських держав: острови Мадейра - автономія Португалії, острів Св. Єлени — володіння Великої Британії, острів Реюньйон — департамент Франції. У 1963 р. було створено Організацію африканської єдності, до якої входить 51 країна Африки; 45 країн Африки є асоційованими членами ЄС. Рівень життя африканського населення, 75 % якого проживають у селах, надзвичайно низький. У багатьох країнах залишаються нерозв'язаними міжетнічні питання, а це призводить до військових конфліктів, що набули виглядуі довготривалих громадянських воєн (Ангола, Мозамбік, Сомалі, Бурунді, Судащ Руанда, Ліберія).

Країни Африки мають різні форми правління. Більшість з них — республіки (Алжир, Єгипет, Туніс, Судан та ін.), деякі — монархії (Марокко, Лесото, Свазіленд). За формою державного устрою є унітарні країни, яких більшість (Намібія, Мозамбік, Маврикій, Мадагаскар, Габон та ін.), і федерації (Нігерія, Коморські Острови і ПАР).

Туніс займає більше 164000 квадратних кілометрів. Країна знаходиться у центральній частині середземноморського басейну, а саме на південному узбережжі Середземного моря. Туніс омивається Середземним морем на півночі і сході. Цей фактор добре вливає на розвиток туризму у країні, оскільки довжина берегової лінії більше 1 300 кілометрів. На суші республіка граничить з Лівією і Алжиром, і оточена горами Атласа і пустелею Сахара. Коло узбережжя знаходиться декілька островів – Зембра, Джерба, Куріат, Керкенна. Центральна частина країни представляє собою низину, з регіонами, які знаходяться нижче рівня моря. Декілька таких низин заповнені сезонними соленими озерами. На півдні країни знаходиться частина пустелі Сахара і Великий Східний Ерг. Географічне положення Тунісу позитивно впливає на розвиток туризму в країні і збаблює щорічно тисячі туристів. Клімат м’який, ідеально підходить людям з високою кліматичною відчутністю організму. Близькість пустелі в курортних районах компенсується вітрами, які не дають розповсюджуватись спеці.

Столиця: місто Туніс

Клімат: Помірний, з рідкими дощами, морський клімат дає східне узбережжя Тунісу і острів Джерба, місцем для приємного відпочинку. За рахунок невеликої вологості спека в Тунісі переноситься досить легко. Купальний сезон починається в кінці квітня і продовжується до початку листопада. Табарка і північ Тунісу кліматично подібні до південно європейського Середземного узбережжя. Зимою тут може бути незатишно і подовгу йдуть дощі. Розгаром сезону вважається період з червня до вересня. В центральних степах і на півдні Тунісу влітку температура перевищує +40 С, що можуть витримати тільки особливо «жаростійкі» люди. Ідеальною порою року для відпочинку в глибині країни, а також для експедицій у Сахару є весна і осінь з помірковано спекотними днями і холодними ночами. В пустелі температура в цей час вночі може опускатися нижче нуля, і тому туристам рекомендується мати теплий одяг і хороший спальний мішок. Сезону затяжний проливних дощів немає. В зимові місяці між листопадом і березнем середня температура повітря тут рідко опускається нижче +18 С, правда, у цю пору року холодне море приваблює тільки особливо загартованих людей.

Населення: 10.074.951 осіб (червень 2005 р.). Туніс дуже різноманітна країна в плані етносу. Основною масою є Тунісці, які живуть майже по всій території країни. На півдні проживають берберські племена, які по багаточисленим джерелам є корінними жителями Тунісу. Також в Тунісі проживає невелика кількість африканських народів (Туарегів). І навіть Європейська діаспора проживає на острові Джерба.

Мова: офіційна мова – арабська. Французька мова є другою офіційною мовою країни. В туристичних районах говорять також на англійській, німецькій, італійській.

Релігія: основною релігією є Іслам. Майже все населення країни проповідує сунітський напрямок. Також у Тунісі є іудаїзм і християнство. В країні нетерпима релігійна відчуженість і переслідується по закону.

Валюта: Валюта в Тунісі, як і в багатьох країнах своя – Туніський динар.

Транспорт: Туніський транспорт можна ставити за приклад багатьом туристичним країнам світу, оскільки він дешевий, практичний і зручний. Автобусні маршрути організовані так, що з любого міста можна доїхати з мінімальною кількістю пересадок і за дуже короткий час. Ще у Тунісі є два види таксі, яке працює тільки у містах «Жовте таксі» і таксі, яке обслуговує туристів на міжміських маршрутах. В таксі Туніса немає лічильників, тому про ціну поїздки треба домовлятися заздалегідь. Залізничні сполучення непогано розвиті. Потяги ходять кожні 15-20 хвилин, а про комфорт і не треба говорити, настільки він хороший, що деякі туристи надають перевагу потягу, замість автобусів і таксі. Аерофлот Тунісу також непогано розвитий. Літаки Туніса виконують як громадянські перевезення, так і грузові. Також у льотчиків існує поділ на внутрішні і закордонні рейси. Багато паромів ходить по берегах Туніса. Ще в країні діє оренда машин, що значно полегшує життя туристам.

Туніс відомий:

- товарами народних умільців: тканини, мідні чеканки, дуте скло, клітки для птахів у Сіді-Бу-Саїді, ляльки, фольклорні музичні інструменти;

- текстилем: джинси всесвітньо відомих марок, сорочки чи модний одяг;

- виробами зі шкіри: куртки, піджаки, пальто, сумки;

- взуттям високої якості по хорошим цінам.

Курорти

Місто Мах дія був заснований у Х сторіччі Аль-Махді, родоначальником фатимідської релігійної секти, і деякий час був головним містом цього району туніського Середземномор’я. Але скоро Махді став оплотом піратів, яких зваблювало як географічне положення міста, так і його оборонні споруди зі стінами десятиметрової товщини.

Монастір є одним з добре відомих крупних середземноморських курортів. Тут знаходиться Палац конгресів, який є місцем ділових зустрічей і театром. Рядом знаходиться мавзолей Бургіби. Завдяки своєму незвичному архітектурному стилю будівлі мавзолея послужили декораціями для багатьох фільмів. В Монастірі дуже хороший клімат, під стать котрому і гостинність жителів дуже радужна.

Сусс – велике курортне місто на узбережжі Середземного моря. По кількості готелів воно ділить перше місце з одним з найпопулярніших курортів Туніса – Хаммаметом. Так само, як і Хаммамет, Сусс прекрасно підходить для активного відпочинку. Цей курорт славиться своїм бурним нічним життям, дискотеками і казино, а також своїми прекрасними пляжами і бездоганно білим і дрібним піском.

Хаммамет лежить на відстані 65 км від столиці – Тунісу. З одної сторони місто оточене апельсиновими, лимонними і гранатовими гаями, а з другої – омивається Середземним морем. Зелені хвилі м’яко вдаряються об вали стародавньої фортеця, яка стоїть на березі, тут затримуються художники, щоб споглядати чудову картину заходу сонця. Хаммамет зберігає свій «одноповерховий» подобу, в ньому не будують високих споруд.

Джерба – острів легенд і старовинних звичаїв – чудовий куток, положений між небом і морем. «На Джербі Ви відкриєте для себе п’яту пору року», - так сказав про чарівний острів Еммануель Гревін. Дійсно, тут можна загоряти цілий рік. Завдяки великій кількості джерел, остів тоне у зелені. Джерба запрошує Вас відвідати чарівні сади, які лежать недалеко від східного узбережжя.

Прекрасний морський курорт Набьоль (Набуль, Nabeul) раніше називався Неаполіс. На вершині мису Бон невеличке рибацьке село Ель-Хаварія збереглось практично неторкане. Тут дрібний пісок уступає місце живописним гротам, в яких живуть численні ракоподібні, саме у цих місцях відбувається полювання на соколів-перепелятників.

В околиці міста Табарки відроги Атласа, покриті хвойними лісами, підходять до самого моря. В прибережних водах Табарки – найбільший у Середземномор’ї кораловий риф. Тут знаходиться декілька відомих центрів підводного плавання, оскільки прибережні води вважаються досить цікавими для любителів дайвінгу. Тут чудові пляжі, які прериваються живописними скелистими виступами.

Марокко. Столиця – Рабат. Населення 29,36 млн. чол.., територія – 446, 6 тис. кв. км. Офіційна мова – арабська, грошова одиниця марокканський дирхам.

Королівство Марокко - держава на північному заході Африки, береги якої омиваються водами Атлантичного океану та Середземного моря. В останні роки Марокко перетворилася на популярну туристичну країну, де можливі традиційні та екзотичні види відпочинку і лікування на сучасних курортах. Площа королівства - 446,6 тис. км2. Населення - 31,3 млн осіб. Столиця - місто Рабат.

Марокко займає приатлантичні рівнини, західну частину гір Атлас і північно-західну частину пустелі Сахара. Клімат на рівнинах субтропічний середземноморський, що дозволяє на узбережжі розвивати пляжно-купальний відпочинок практично цілорічно. Територія країни лежить у зоні сейсмічної активності.

Королівство має багаті туристичні ресурси як культурно-історичного походження, за рахунок взаємодії ісламської та християнської культур, так і природного, дякуючи ландшафтному різноманіттю гір і морського узбережжя.

Найбільш популярні туристичні центри Марокко - Агадір, Рабат, Марракеш, Фес, Мекнес, Касабланка, Ес-Сувейра виникли завдячуючи вдалому поєднанню культурної спадщини й узбережжя теплого моря.

Агадір - найбільш європеїзований і модний марокканський курорт. Більшість місцевих жителів вдягнута по-європейському, жінки не закривають обличчя. В Агадірі немає "старого" міста. 300 сонячних днів на рік, зимова температура, яка не опускається нижче +22 оС і літня, яка не піднімається вище +28-30 оС, багатокілометрові пляжі, обладнані сучасною інфраструктурою й обрамлені зеленню евкаліптів, сосен і фінікових пальм, приваблюють сюди безліч туристів з Європи. Відома агадірская таласотерапія, заснована на використанні багатою йодом води Атлантичного океану, стала туристичною "візитівкою" курорту.

Рабат - центр політичного життя країни, один з найбільших осередків арабської культури, просвітництва і туризму. Місто - суцільний музей під відкритим небом із сотнями цікавих об'єктів: "старе" місто (медина), фортеця, численні мечеті, некрополі, мавзолеї, палаци, музеї (античності, археології, мистецтва, етнографії, природи і багато ін.).

Уявлення про Марокко буде не повним без відвідування Марракеша. За кількістю музеїв, архітектурних і сакральних пам'яток місто на рівних конкурує з Рабатом, але значно переважає столицю за східним колоритом.

На особливу увагу заслуговують базари Марракеша, на яких можна побачити йогів, заклинателів змій, знахарів, чаклунів, торговців сувенірами й екзотичними товарами. Навколо площі Джема-ель-Фна виросло справжнє ринкове містечко зі своїми "кварталами": ринок прянощів, овочів і фруктів, ринки музикантів, столярів, ковалів, килимарів, ювелірів, чоботарів, мідярів, ткачів, шевців тощо.

Касабланка - ділова столиця королівства, популярний курортний центр, місто, в якому і у житті, і у культурі мирно співіснують Схід і Захід: монументальний кафедральний собор Нотр-Дам і Велика мечеть Хасана ІІ, квартал базарів Хаббус і одне з найбільших у світі казино, бурхливе світське і нічне життя та жінки із закритими обличчями.

На околицях Касабланки розташовані залишки давнього міста Анфа, доступна лише для мусульман святиня Сіді-Абд-ер-Рахман, курортна зона з центрами Айн-Діаб, Темара, Мохаммедія.

Фес - колишня столиця королівства, релігійний, культурний і курортний центр країни. Це місто має право пишатися багатою культурною спадщиною: Королівський палац, Арсенал, сади Бу-Джелуд, мечеть Мулай-Ідріс (не мусульманам заборонено навіть наближатися до неї), медресе і багато іншого. У Фесі знаходиться один з перших сучасних бальнеологічних центрів, який використовує оздоровчі властивості термальних вод.

Мекнеш часто називають "марокканським Версалем". Головними туристичними принадами міста є напівзруйнований палац Дар-Кебир, численні мечеті, в'язниця Кари, Етнографічний музей.

Неподалік Мекнеша знаходиться давньоримське місто Волюбіліс (ІІ-ІІІ ст.), де туристи мають змогу оглядати повністю або частково відновлені Капітолій, тріумфальну арку Каракали, терми площею близько 1 тис. м2, "будинок Орфея", "будинок Венери", численні фрески. Поблизу Волюбіліса розміщується мавзолей Мулай-Ідріс - одна із найбільш шанованих марокканських сакральних святинь, місце паломництва мусульман.

Танжер - місто-курорт на півночі країни - заслуговує на увагу мандрівників, які цінують якісний відпочинок на морському узбережжі у поєднанні із можливістю знайомства з культурними традиціями країни-дестинації. Після пляжів і комфортних погодно-кліматичних умов, головною туристичною принадою міста є східні базари. Серед культурно-історичних пам'яток найбільш цікавими є палац Дар-ель-Манхез, де розміщені експозиції Музею давньої історії, Сади Мендубія, церква Св. Андрія, султанська скарбниця Біт-ель-Мал, Велика мечеть, Музей сучасного марокканського мистецтва. Околиці Танжера - суцільна курортна смуга, де виділяється містечко Азела - один з елітарних курортів країни.

Колишня піратська фортеця Могадор, нині знана як Ес-Сувейра, у 60-70 роках ХХ ст. була "столицею" хіпі, містом, де відпочивала мистецька бунтарська богема з Європи і Північної Америки. Такому стану речей місто завдячувало Джиммі Хендріксу, який був частим гостем місцевих ріядів - невеликих дешевих готелів. Нинішня Ес-Сувейра - місце справжнього паломництва дайверів і віндсерферів. Любителі давнини та східної екзотики знайдуть у місті численні сліди минулих епох: резиденція паші, будинки у мавританському стилі, мечеті, порт, залишки фортифікаційних споруд зі старими гарматами, практично не змінений ринок рабів, цікаві музейні експозиції.

Неподалік від Ес-Сувейри знаходяться знамениті Пурпурові острови, де в античні часи виробляли пурпур для його відправки в Рим. Пізніше острів був місцем карантину для пілігримів, які поверталися після хаджу до Мекки. На околицях міста є ще один цікавий туристичний об'єкт - Дар-Султан, більше знаний як "замок у пісках", а також мальовничий пляж Сіді-Харраз.

Давнє місто Укаймеден - один із найбільших гірськолижних курортів не лише Марокко, а і всієї Африки. Він розташований у західній частині національного парку Гравюр Репестр, що дозволяє поєднувати активний зимовий відпочинок із екологічним туризмом.

ПАР. Столиця – Преторія. Населення – 43,25 млн. чол.. Територія 1,219 млн кв. км. Офіційна мова- англійська, африканс. Грошова одиниця – ранд.

Південноафриканська Республіка (ПАР) - одна із найбільш економічно розвинутих, цікавих і привабливих для відвідування країн Африканського континенту. Офіційною столицею ПАР визнане місто Тсване (Преторія). Однак цей статус є досить умовним: у місті розташований лише уряд. Парламент знаходиться у Кейптауні, Верховний Суд - у Блумфонтейні. Площа країни складає 1,2 млн км2.

Через різноманіття етнічних груп, населення Південної Африки називають "народом веселки". В етнічній структурі переважає чорношкіре населення - 77 %, ще 11 % - білошкірі. Загальна кількість населення - 49 млн осіб.

Для геотуристичного положення ПАР притаманні цікаві особливості: води Атлантичного й Індійського океанів зливаються біля південного узбережжя країни; на території республіки сформувався неповторний рослинний і тваринний світ; африканський колорит і європейський вплив скристалізували унікальний культурний простір. Єдина проблема - значна віддаленість від головних споживчих ринків. Незважаючи на це, у кінці першого десятиріччя ХХІ ст. до ПАР приїздить до 8 млн туристів, які щороку привносять до економіки країни до € 6 млрд.

Південна Африка розташована в тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі. Взимку тут формується область високого атмосферного тиску і панує суха прохолодна погода. Влітку зі сходу надходять вологі повітряні маси з Індійського океану, випадає більша частина опадів, температура повітря помітно підвищується. У цілому розрізняють клімат центральної частини, західного і східного узбережжя.

Найкращий час для відпочинку в Південній Африці - період з вересня до грудня. Купальний сезон на ряді приморських курортів може тривати цілий рік (наприклад, район Дурбана) або протягом листопада-лютого у районі Кейптауну. Для туристичної подорожі національними парками найкращим часом буде травень-червень, коли тварини мігрують у пошуках води. Спостерігати за китами найкраще з червня до грудня.

Територія ПАР омивається водами Атлантичного й Індійського океанів. Географічне положення на самому півдні Африки, на перехресті торгових шляхів, сприяло економічному розвитку країни. Однак основним фактором економічного зростання стали природні ресурси: алмази, золото, платина, уран, залізні руди, вугілля. Історія гірничорудної справи в ПАР створила своєрідні туристичні визначні пам'ятки. Так, у центрі міста-музею Кімберлі шукачі дорогоцінних каменів викопали "Велику Діру" - найбільшу у світі рукотворну діамантову шахту, що йде у глиб Землі майже на кілометр. Алмази зустрічаються тут і до цього дня. Тому туристи за невелику плату можуть спробувати щастя і знайти алмаз, рівних якому ще не було.

У ПАР безліч заповідників і національних парків (Ройяль-Натал, Ауграбіс, Еддо-Елефант, Умфолозі, Італа, Веллі, Піланесберг, Ботсалано, Нейчес-Веллі), природні ландшафти яких стали уособленням Африки. Особливо привабливими є парки в Драконових горах, де туристи мають змогу милуватися п'ятикаскадним водоспадом Тугела, який вважається другим за висотою у світі (948 м), озером Санта-Лючія, так званим "Амфітеатром" - восьмикілометровим бескидом і велетенською базальтовою стіною протяжністю 250 км. Не менш цікавими природними пам'ятками багаті плато Трансвааль і Кару, пустелі Наміб і Калахарі та інші райони країни. Але "візитівкою" країни є Крюгер-парк, розташований у Східному Трансваалі. На площі майже 2 млн га (територія Словенії або Ізраїлю) охороняються природні комплекси саван, сухих рідколісь і тропічних лісів. У парку живе близько 150 видів ссавців (антилопи, буйволи, носороги, слони, леви, леопарди, гепарди), 500 видів птахів, більше 100 видів рептилій, 33 види амфібій, 50 видів риб.

У 2007 р. більше половини туристів, що відвідали Південну Африку, зупинили свій вибір на відпочинку в національному парку або заповіднику.

Вздовж узбережжя розташована низка морських курортів. Найбільш відомі серед них - Амланга-Рокс, Сан-Сіті. Останній приваблює туристів ще і сучасним тематичним парком. Дурбанська "Золота миля", яка тягнеться на кілька десятків кілометрів, вважається одним із кращих районів в Африці для пляжно-купального відпочинку, підводного полювання, серфінгу та інших видів туризму.

Улусабу, що в перекладі означає "безпечні землі" – місце для елітного відпочинку в ПАР. На будівництво туристичного комплексу, який розмістився на шляху міграції тварин руслом річки Рок Лодж, було затрачено $ 15 млн. Комплекс органічно вписався у довкілля і не створює видимих проблем для диких тварин. Антропогенний тиск регулюється фінансовими важелями. Вартість доби перебування в Улусабу – $ 14 тис. На туристів чекають розкішні номери, оздоблені у народних африканських традиціях із використанням екологічно чистих матеріалів, обіди, зготовані у термітнику, "занурення у дику природу" із відкритих веранд і багато інших пригод, пов’язаних зі світом тварин.

На відміну від багатьох африканських держав, ПАР володіє потужними культурно-історичними туристичними ресурсами, зосередженими у багатьох містах і регіонах країни.

ПАР - велика виноробна країна. Вина експортуються більш ніж у 50 країн світу. У ПАР стимулюється не лише вирощування винограду і виробництво вин, а і розвиток "винного" туризму, який знайомить із головними виноградарсько-виноробними районами, традиціями та специфікою вирощування і переробки винограду. Часто "винний" туризм приносить власникам ферм більше прибутків, ніж винне виробництво. Головний район розвитку такого виду туристичної діяльності - адміністративні утворення, які виникли на території колишньої Капської провінції.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 82 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав