|
Читайте также: |
Процессуальное право - часть норм правовой системы, регулирующая отношения, возникающие в процессе расследования преступлений, рассмотрения и разрешения гражданских, уголовных, арбитражных дел, а также дел об административных правонарушениях и дел, рассматриваемых в порядке конституционного судопроизводства. Процессуальное право неразрывно связано с материальным правом, т.к. закрепляет процессуальные формы, необходимые для его осуществления и защиты.
Административный процесс - это урегулированная административно-процессуальными нормами деятельность органов исполнительной власти, а в предусмотренных законом случаях и иных органов и их должностных лиц по принятию нормативных управленческих актов и применению норм материального права. Субъектами административного процесса могут быть физические и юридические лица, а также уполномоченные органы (лица), представляющие интересы государственной власти. Производство по делам об административных правонарушениях входит в структуру административно - юрисдикционного процесса и регулируется Кодексом РК «Об административных правонарушениях». В административном процессе можно выделить несколько самостоятельных процессуальных стадий: возбуждение дела об административном правонарушении; рассмотрение дела; вынесение постановления по делу об административном правонарушении; обжалование и опротестование решения; пересмотр не вступивших в законную силу постановлений по делам об административных правонарушениях; исполнение постановлений о наложении административных взысканий. Все стадии органично связаны между собой и в совокупности образуют единую систему.
Гражданское процессуальное право - это отрасль права, представляющая систему правовых норм, регулирующих гражданско-процессуальные отношения, складывающиеся между судом и другими участниками процесса при осуществлении правосудия по гражданским делам. Гражданское судопроизводство осуществляется на основе Конституции РК и других нормативных правовых актов республики. Важнейшим из них является Гражданский процессуальный кодекс Республики Казахстан (ГПК РК) от 13.07.199 г. Под гражданскими делами понимаются не только непосредственно гражданские дела, но и отнесенные к ведению суда семейные, жилищные, трудовые и иные споры. Гражданское судопроизводство - это особый вид государственной судебной деятельности, урегулированный гражданским процессуальным правом и представляющий совокупность процессуальных действий, решений и гражданско-процессуальных правоотношений складывающихся между судом и другими субъектами при рассмотрении и разрешении гражданского дела. Основным видом гражданского судопроизводства является исковое производство, оно имеет место при обращении в суд за защитой нарушенных прав или интересов по спорам, вытекающим из гражданских, трудовых, семейных правоотношений при правовом равенстве сторон. Стадии гражданского судопроизводства - это составные части гражданского судопроизводства, отражающие его последовательность и характеризующиеся общностью ближайшей процессуальной цели, составом участников, выполняемыми процессуальными действиями и принимаемыми процессуальными решениями. Выделяются следующие стадии гражданского процесса: возбуждение гражданского дела в суде; подготовка дела к судебному разбирательству; разбирательство дела по существу в суде первой инстанции; производство в суде второй инстанции; пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в суде надзорной инстанции; пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений суда вступивших в законную силу; производство, связанное с исполнением судебных постановлений и постановлений иных органов.
Уголовное судопроизводство или уголовный процесс - это регулируемая нормами уголовно-процессуального права деятельность уполномоченных законом государственных органов и должностных лиц, а также иных участников уголовно-процессуальной деятельности по проверке заявлений и сообщений о совершении преступлении, возбуждению уголовного дела, предварительному расследованию и судебному разбирательству (разрешению) уголовного дела. Источниками уголовно-процессуального права являются Конституция РК, нормы соответствующих ей законов, иных нормативных правовых актов. Важнейшим источником является Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан (УПК РК). В уголовно-процессуальной деятельности участвуют различные органы, и лица, закон подразделяет участников уголовного процесса на следующие группы: а) суд; б) государственные органы, осуществляющие уголовное преследование (прокурор, следователь, дознаватель); в)участники процесса, защищающие свои или представляемые интересы и права (подозреваемый, обвиняемый, защитник, частный обвинитель, гражданский истец, ответчик, потерпевший и т. д.); г) иные лица, участвующие в уголовном процессе (свидетели, эксперты, понятые, переводчики, специалисты, секретарь судебного заседания). Совокупность стадий, связанных между собой общими задачами и принципами судопроизводства, образует систему уголовного процесса, определяет общий порядок производства по делу. Стадии уголовного процесса чередуются, сменяют одна другую в строгой последовательности. Различают досудебные и судебные стадии. К досудебным относятся стадии возбуждения уголовного дела и предварительное расследование. Судебными стадиями являются: судебное разбирательство в суде первой инстанции; производство в суде второй инстанции; апелляционное, кассационное производство; исполнение приговора. Исключительными стадиями являются производство в порядке надзора или пересмотр вступивших в законную силу приговоров, определений, постановлений суда и возобновление производства по уголовному делу ввиду вновь открывшихся обстоятельств.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто необхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значенняспорідненої праці для життя людини. Я вважаю, що улюбленаробота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.
Учнів варто попередити, що тема з уже сформульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, формулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропоновану для роздуму думку я розумію так: …» – і доводити своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.
Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця
Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна:справді, нас роблять людьми любов і доброзичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?
Ми - це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних
Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрідний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особисто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну особистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.
2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів). Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.
· Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
· Запропонувати свій (третій!) варіант.
· Об’єднати дві точки зору.
Тепер ілюструю прикладами. В одному зізбірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?» Мої учні доводили істинність однієї з думок, викладених у назві. Відповідно їхні твори починалися приблизно так: «Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колективний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окремих особистостей». Одна дівчинка не погодилася з обома твердженнями. Вона написала: «Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема особистість не здатні визначити майбутнє (як і минуле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих». А я, працюючи над твором-зразком для учнів, вирішила поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Вийшло осьщо: «Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окрему особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».
Пояснюємо учням, що коли обидва судження дилеми слушні, треба так і писати: «Не варто протиставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони обидві містять раціональне зерно». Наводжу приклад.
Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?
Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, протиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.
3. Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому. Мова не йде про запитання, які фактично містять у собі відповідь, ось як, наприклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню самостійність мислення й сформулювати власну тезу.
Що таке покликання?
На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призначення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впевнений, може дати людині лише робота за покликанням.
Старшокласники часто лякаються самого запитання «Що таке …?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. Підказуємо, що в цьому разі можна застосувати таку модель: у першому реченні сказати про складність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.
Що таке кохання?
Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйняття й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є думка, що це почуття сердечної прихильності,яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні щастя своєму обранцеві.
Що таке совість?
Загальновизнаним є таке значення поняття «совість»: це почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.
Що таке милосердя?
Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочитаємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. - це допомога іншим.
4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези. Цей варіант частково схожий на попередній, однак він трохи звужує поле пошуків вдалого формулювання тези. Наприклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вужча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези: «Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях». Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»
Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жодних орієнтирів, потрібно самому поставити запитання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.
Звичаї та традиції
Яке значення мають народні звичаї та традиції в нашому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідомлюєш зв’язок з рідним народом.
III. Виклад матеріалу в інших частинах роздуму.
Тезу твору неодмінно треба довести за допомогою аргументів. Пояснюємо учням, що аргумент – це не приклад, а думка, яка доводить тезу. Пропонуємо «План дій для формулювання аргументів»:
1.Уважно перечитати сформульовану тезу.
2. Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.
3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
4. Перевірити, чи вони справді аргументують ваш тезу.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для аргументації думки.
Як приклад наведу аргументи до деяких запропонованих раніше тез.
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а людина, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність такого погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж журавель у небі»; «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо – плачемо».
2. На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 64 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |