Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

Моя думка ґрунтується на історичному досвіді люд­ства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політич­них партій… Другий аргумент – зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови ре­алізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.

Часто учні запитують, чи обов’язково викори­стовувати вирази «по-перше», «по-друге». Поясню­ємо, що це не вимога, але такі вставні слова допома­гають організувати виклад матеріалу більш чітко й логічно, а аргументи – ідеальне місце твору, де їх можна використати.

«План дій для наведення прикладів»:

1. Уважно перечитати сформульовані тезу й аргумен­ти.

2. Вибрати приклади з літератури та з історії чи влас­ного життя.

3. Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.

4. Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.

5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для на­ведення прикладів.

Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Пояснюємо учням, що вони пишуть твір-роздум на тему вільну (найчастіше – морально-етичну), а не літературну, тож повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз худож­нього твору. Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.

Підкреслюємо, що приклад з літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови,коли зазначено автора (письменника, режисера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. ін.), краще написати «відо­мий твір» – так випускник убезпечить себе від утра­ти одного бала за фактичну помилку.

Щодо висновку твору акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку твору, але, звичайно, іншими словами. Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу – так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов’язкові слова (отже, таким чином, можна підсу­мувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі. Отже, «План дій для формулювання висновку»:

1. Перечитати свою тезу.

2. Переформулювати її іншими словами.

3. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­сновку.

Для зразка знову звернуся до запропонованих вище тез.

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш

1. Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінува­тимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє лю­дину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.

2. Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.