Читайте также:
|
5.Висновки – узагальнення есе, в яких підкреслюється як автор довів свою позицію, і знов окреслюється тема.
*** публіцистична стаття — це невеликий за обсягом твір, що призначений здебільшого для друку в періодичних виданнях, хоча для письменницької публіцистики характерно об'єднувати опубліковані раніше статті (часом з іншими творами публіцистичних жанрів) у окремі збірники, про що свідчать названі вище книжки Олеся Гончара чи аналогічні збірники публіцистики "Нелож-ними устами" П. Загребельного, "Бо то не просто мова, звуки…" І. Дзюби, "Духовний меч" І. Драча, "Право власного імені" В. Яворівського, "Заявляю про себе культу-рою…" М. Жулинського тощо. *** оповідання
Найпоширенішим, найуніверсальнішим, як уже зазначалося, жанром журналістики є стаття. Для необізнаної у тонкощах журналістики й літератури людини все, що друкується у періодиці, є статтею. Статтею іменують і власне статтю, і рецензію, і діалог, і огляд. У словниках, зазвичай, вирізняють статті наукові та публіцистичні. Родовими ознаками творів цього жанру є невеликий розмір та місце оприлюднення - збірник, журнал, газета. Навіть у строго професійному підході твори цього жанру дуже різні за предметом відображення, за внутрішньою будовою, призначенням, стилем, способом донесення головної думки, аргументацією, складністю і доступністю викладу тощо. Навіть призначені для масових видань, не беручи до уваги суто наукових публікацій, статті неподібні між собою. Бо одна річ стаття у діловій, комерційній газеті (наприклад "Бизнес") і, скажімо, в "Україні молодій", тижневиках "Корреспондент" чи "Універсум".
Що ж їх об'єднує? Насамперед - дослідницький підхід до життєвих явищ. І українські, і закордонні вчені наголошують на тому, що головне у статті не повідомлення фактів і новин, а певне питання, проблема. У статті розвивається чітко визначена думка, у ній співвідносяться певні факти, явища, погляди. Цим стаття відрізняється від коментаря. Бо коментатор має справу переважно з одним фактом, явищем, він намагається з'ясувати його сутність. Нарешті, незважаючи на тему, обсяг матеріалу, специфіку питання, що розглядається, стаття у мас-медіа має бути максимально, наскільки це можливо, зрозумілою, популярною, доступною та лаконічною. Це диктується вимогами не так жанру, як характером самої журналістики.
" "аналітична стаття - це журналістський жанр, в якому основне повідомлення є висновком або прогнозом, зробленим на підставі численних фактів та свідчень".
Отже, стаття - це такий журналістський виступ, у якому автор аналізує факти і явища життя, доносить з допомогою відповідних аргументів певну думку, ідею.
Успіх статті залежить, насамперед, від глибини аналізу, вміння відокремити головне від другорядного, дати явищам слушне наукове пояснення.
*** На́рис — малий оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.
Загальні характеристики
За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов'язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в нарисі подекуди намічена, має фрагментарний характер. Нарис — це твір суспільно-політичної, побутової, історичної, психологічної тематики.
Інструкція
1 Соціологічний. У нарисі повинні бути порушені соціально важливі теми. Припустимо, це підліткова злочинність. Автор досліджує цю проблему, і нарис - підсумок цього дослідження. Так, наприклад, нарис може включати в себе цифри статистики: кількість колоній для неповнолітній, чисельність малолітніх злочинців, кількість злочинів скоєних підлітками. Але забивати нарис сухими цифрами не можна. Вони лише надають йому серйозність. Це опора для художнього оповідання.
2 Публіцистичний. Мається на увазі, що автор повинен спиратися на факти, будувати логічні висновки, ясно позначати свою авторську позицію, тобто він працює, як журналіст. Саме тут широка проблема підліткової злочинності повинна бути конкретизована. Наприклад, автор може досліджувати причини, за якими підлітки стають злочинцями (неблагополучні сім'ї, відсутність дозвілля). Може, дізнатися більше про механізми допомоги підліткам, що потрапили в біду (телефони довіри, їх робота). Автор документального нарису, як і журналіст, може провести один день з працівником комісії у справах неповнолітніх. Хороший нарисовець - великий знавець життя.
3 Художній. Автор нарису створює яскравий опис, виводить на перший план героїв свого нарису - найбільш типових героїв таких ситуацій. Він повинен позначити їх взаємодію. Наприклад, можна описати, як інспектор ПДН приходить в неблагополучну сім'ю, і дитина майже з ненавистю дивиться на офіційна особа. Якими б батьки не були, він їх любить. Та й світ вуличного криміналу для запущеного підлітка ближче, ніж представник закону. Герой чи ситуація в нарисі завжди підпорядковані авторської завданню відобразити будь-яку проблему.
Перш ніж писати нарис треба накидати його структуру: позначити соціальну проблему, проаналізувати, як вона вирішується, зв'язати авторські міркування з характерами найбільш яскравих персонажів. Тобто композиційно нарис повинен пов'язувати розмиті цифри статистики з реальними життєвими драмами, зведення кримінальної хроніки з очима дитини, чийого батька питущого суд позбавляє батьківських прав. Починати нарис можна як з художньої замальовки: "Щуплий хлопчик у величезних кирзових чоботях і заношеному пуховику стоїть біля магазину і жалібними очима дивиться на проходять покупців..." Можна з опису місця існування: "У цьому селищі спиваються вже до тридцяти років...". А можна почати з соціології і статистики: "Кількість сільських шкіл...".
Фахівці виділяють до 50 жанрів жанрових різновидів нарису. Наприклад, документальний (реальні люди в реальних подіях), белетристичний (ситуація типова, але персонажі вигадані). Портретний увазі типового представника середовища. Через портрет ринкового торговця читач отримує уявлення про світ, в якому він живе. Нарис може бути подорожнім. Це всім відомі записки автостопників і туристів. Нарис може бути і негативним, і позитивним, де малюються герої, котрі долають життєві негаразди і допомагають іншим, або підприємства, які знайшли свій шлях до процвітання. І автору важливо зрозуміти і передати читачам рецепт успіху. Нарис тим і цікавий, що майже не обмежує фантазію автора і його цікавість.
Нарис про друга
Мого друга звати Зак. В нього незвичайне ім’я. В Україні такого імені й не зустріти, але в Америці це ім’я дуже популярне.
Я знаю Зака не так давно, а познайомились ми випадково. Можна сказати, що це було дивне знайомство. Ми разом грали в одну online-гру, почали переписуватись і спілкуватися в skype.
Заку 21 рік, проживає він в Росії, у місті Краснодар, але дуже довгий час жив на території Америки і тому вільно володіє англійською, німецькою, російською, французькою мовами. Закінчив Кубанський Державний Університет, працює заступником директора фірми A.E.Jewelry Company. Він часто буває в Україні, а саме в Києві, де ми з ним і зустрічались.
По своїй натурі це сильна, вольова, дуже оптимістична і життєрадісна людина, яка вміє ставити перед собою цілі і досягати їх. Поєднання цих якостей і допомагає йому краще розуміти і розбиратися в людях. Він з легкістю знаходить спільну мову з абсолютно незнайомими йому людьми.
Найголовніше і найприємніше те, що ця серйозна молода людина цінує і поважає звичайну людську дружбу, де незважаючи на різницю у віці, він все одно залишається вірним другом, який щиро переживає за мене, допомагає, якщо необхідна його допомога.
Зак зберігає мої таємниці і не думає про мене погано. Я сподіваюся, що він цінує мене так як і я його.
Він завжди терпляче слухає мене, вникає в те, що я говорю, із задоволенням дивиться ті фільми, які я йому пораджу. У нас абсолютно збігаються музичні смаки. За винятком лише того, що він не любить поп-музику, а я іноді її слухаю.
А іноді він погано себе поводить, безсоромно дуріє, придумує всякі дурниці. А буває, що він не знаходить на мене часу, тому що багато працює. Коли він злий на мене, з ним краще не сперечатися. Краще покірно погодитися, все одно не вийдеш переможцем, але до кінця дня він мені все пробачає.
Мені хочеться, щоб така дружба була вічною і віриться, що зараз з усіх думок в його голові є одна маленька про мене, про друга, який пише про нього нариси, з лютою ненавистю дивиться на нього під час сварки, а потім всеодно мириться. І щоб не сталося, треба зауважити, що я дуже радий нашому знайомству і нашій дружбі.
Я хочу розповісти вам про одну людину, до якого плекаю лише найніжніші почуття. Його звуть (як). Коли ми з нею познайомилися, мене відразу ж зачарували її блакитні, немов бездонні озера, очі.Я з легкістю можу назвати (кого) симпатичною дівчиною. У неї маленький акуратний носик, промениста посмішка, що змушує завмирати серце, темне густе волосся, красива хода, приємний, голос. Всі ці риси надають їй ту неповторну привабливість, Мене все в ній восхіщает.Я відмінно пам'ятаю всі наші зустрічі, всі наші розмови.Живемо ми з (ким) поруч і бачимося майже щодня. Зараз вона навчається в коледжі і зовсім не шкодує, що залишила школу.(хто) - це дуже веселий і життєрадісний чоловік. У неї гарне почуття гумору, і з нею ніколи не засумуєш. У нас з (ким) багато спільних тем для розмови, і розуміємо один одного з півслова. Вона дуже добре і дохідливо все пояснює. Незважаючи на свій вік, (хто) абсолютно не груба, і з нею приємно розмовляти.. Для мене вона є ідеалом
Рада уявити - це моя знайома Аліна. За роки, що я її знаю, вона безліч разів «міняла особи», але деякі її риси залишалися незмінними. Цю людину можна назвати простим. Через свого незговірливого характеру, Аліна рідко знаходить спільну мову з іншими людьми. Вона егоїстична, завжди має свою думку. З нею важко спілкуватися, якщо ти її не знаєш. Вона може бути жорстокою і грубою. Може здаватися наївною і чуйною. Зрозуміти її складно і не можна приручити. Вона вовк-одинак, але в скрутну хвилину завжди допоможе. Аліна суперечлива, і в цьому її індивідуальність.
Така вона в повсякденному житті. Але коли займається музикою, в ній відкривається зовсім інша людина. Це не та людина, яку знають її знайомі або однокласники. Якщо ти не бачив цю сторону, то ти не знаєш Аліну. Натхнення оживляє і робить цього вовка ласкавим і ніжним звіром.
Зовнішність, як і характер, звичайної не назвеш.
Палітра різноманітна. Але Аліна дає перевагу темним тонам. В її зовнішньому вигляді велике значення мають аксесуари: срібний ланцюг на шиї, різноманітні браслети і пірсинг. В очах яскраво-зелені лінзи з котячим зіницею. Бліда шкіра відмінно поєднується з Чорними хвилястим волоссям. Вони, зазвичай, розпущені. Косий чубчик пофарбована в темно-червоний колір. Невід'ємна частина її образу - це темна помада і довгі вії, на щоках світлий рум'янець.
Все це дає нам повне уявлення про характер і спосіб життя Аліни. Так, вона складна людина, але я ні трохи не шкодую про нашу дружбу.
***АНОТАЦІЯ
Як скласти анотацію до статті
Анотація — це короткий виклад змісту статті, наукової роботи чи літературного твору. Як правило, кожна наукова або публіцистична стаття, що спрямовується до редакції, повинна супроводжуватися анотацією. Це робиться для того, щоб редактор, переглядаючи отримані матеріали, міг відразу визначити, чи підходить для його видання дана робота чи ні. Тому для автора так важливо вміти складати змістовні та цікаві анотації.
1. Перша вимога до анотацій, яке ви повинні твердо запам’ятати — стислість. Це означає, що який би об’ємної не була ваша стаття, анотація до неї не повинна перевищувати 10-15 пропозицій. Отже, вам доведеться викласти зміст своєї роботи в цьому невеликому тексті і ще додатково пояснити, кому і чим може бути корисна ця стаття. Тому перш ніж писати анотацію, уважно перечитайте всю роботу і подумайте, як би ви могли викласти її головну ідею двома-трьома реченнями.
2. Щоб справитися з цим непростим завданням, опишіть, чому присвячена стаття, для чого вона написана і які висновки зроблені в результаті. Не потрібно цитувати цілими абзацами авторський текст, але ви можете включити в анотацію пару оригінальних пропозицій, уклавши їх в лапки як цитату.
3. Основне призначення будь анотації — це дати потенційному читачеві уявлення про зміст роботи, її особливості і практичному застосуванні. Тому текст анотації має бути максимально зрозумілим, простим і доступним для розуміння навіть для людей, що не спеціалізуються в даній тематиці.
4. Якщо мова йде про наукову статті, як правило, дуже важлива її практична корисність. Тобто в анотації ви повинні вказати, кому може цікава і корисна ця робота і чим конкретно. Наприклад, вона може використовуватися студентами певних факультетів при підготовці практичних завдань або в якості наукової гіпотези розглядатися в рамках якого-небудь дослідження.
5. Зверніть увагу, що анотації завжди пишуться від третьої особи в безособовій формі. Тобто навіть якщо ви складаєте анотацію до своєї власної статті, де викладені ваші погляди і висновки, ви все одно не повинні писати в ній фрази типу «У моїй роботі мова піде про …» або «На основі отриманих даних я зробив висновок про …». Також в анотаціях вкрай небажані емоційні та суб’єктивні оцінки. Текст повинен бути максимально об’єктивним, змістовним і описує тільки факти.
CЛОВА И ВЫРАЖЕНИЯ К РАЗГОВОРНЫМ ТЕМАМ.
СЕМЬЯ
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 67 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |