Читайте также:
|
|
Саме вони утворюють глобальні сектори економіки.
Однак попри значущість названих секторів економіки, які спеціалісти називають «новою економікою», такий підхід є звуженим, не повним і не відображує повною мірою економічну сутність глобалізації.
Поділ національної та світової економіки на «нову» і «стару» є не зовсім коректним. Адже у так званій старій економіці представлені не тільки галузі, які є матеріальною базою для подальшого розвитку науково-технічного прогресу (електроніка, електротехніка, машинобудування), а й ті, що спрямовані на задоволення потреб людей (агропромисловий комплекс, освіта, медицина, культура).
Нова економіка – поняття значно ширше, яке виходить за межі власне секторіального її поділу. Вона є поєднання ринкової системи, державного регулювання економіки і соціальної системи. При цьому великого значення набуває соціальна стабільність у країні.
Провідну роль у мегаекономіці відіграють:
- транснаціональний капітал і банки,
- національні держави,
- світові та регіональні угруповання країн,
- міжнародні організації,
- мегаполіси,
- офшори, окремі бізнесмени (Карлос Слім Елу, Біл Гейтс, Уоррен Баффет-174 млрд.дол.) - транснаціоналісти.
Кожний із цих елементів може брати участь у кількох глобальних процесах.
Сутність глобалізаційних процесів в економіці.
· Головними суб’єктами конкуренції стають ТНК і ТНБ та їхні філії у багатьох країнах світу
· Регіональні угруповання країн посідають чільне місце у глобальному конкурентному середовищі.
· Освоєння зарубіжного ринку стає основною метою процесу господарювання
· Поступова конвергенція національних економічних систем
· Посилення ролі держави як регулятора соціально-економічних процесів, що відбуваються всередині національної економіки, та організатора представництва місцевих товаровиробників на світових ринка
· Нерівномірність розміщення ТНК, а, отже, і матеріально-фінансових, організаційних, інформаційних ресурсів у розвинених та інших країнах
· Соціалізація економіки, яка передбачає у найрозвиненіших країнах світу виведення зі сфери впливу законів ринку багатьох напрямів соціальної сфери (освіта, медичне обслуговування тощо), запровадження прогресивної шкали оподаткування особистих доходів
· Зростання різниці щодо рівнів економіки та добробуту населення між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються
Основа мегаекономіки - транснаціональний капітал (рушій процесу глобалізації, регулятор міжнародної системи телекомунікацій, більша частина світового виробництва товарів тривалого користування: автомобілів, електронного обладнання, літаків.
ТНК контролюють майже 1/3 світового ВВП, 1/2 промислового виробництва, 2/3 світової торгівлі і володіють 4/5 усіх ліцензій та патентів. Найбільші ТНК зосереджені в США, Японії, Великій Британії, Німеччині, Франції за домінуючої ролі американських транснаціональних корпорацій («Дженерал Моторс», «Форд Мотор»,»Мицуї», «Іточі», «Міцубісі», «Ексон» тощо.
Для формування глобального конкурентного середовища на макрорівні характерним є інтенсивне створення регіональних економічних блоків (ЄС,
Дедалі зростає економічна і політична роль мегаполісів, які є місцем розміщення транснаціонального капіталу Токіо, Чікаго – 13 великих світових центрів).
Невід’ємним елементом глобалізації капіталу є офшорні зони.
Офшорні зони – це невеликі держави або території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових чи інших пільг у здійсненні фінансово - кредитних операцій із чужоземними резидентами і в чужоземній валюті (близько 100 офшорних зон, Панама - 330 офшорних компаній).
Транснаціональні корпорації, що базуються у семи високорозвинених країнах, - це глобальні суб’єкти, які володіють 80-90% усієї наукоємної продукції і практично всім експортом, зокрема їм належить 46 із 50 макротехнологій, які забезпечують конкурентне виробництво, а на решту країн світу припадає 3-4 макротехнології.
У зв’язку з цим у світі нині існує кілька технологічних укладів. Сім передових країн переходять до п’ятого, інформаційно-технологічного укладу, іншим розвиненим країнам притаманний четвертий – індустріальний уклад.
! Існуючий розрив між економіками різних країн дає можливість країнам-лідерам отримувати надприбутки, застосовуючи механізм ціноутворення.
Диспаритет цін, порядки і правила, які встановлюють транснаціональні корпорації в світі, дають змогу країнам «золотого мільярда» споживати 80% світових виробничих ресурсів, виробляти понад 80% екологічно небезпечних відходів.
Таким чином, глобалізація відтворює загальну нерівномірність і породжує суперечності у світовій економіці.
Основні суперечності у світовій економіці у зв’язку з глобалізацією.
Країни передового центру, 1 млрд. населення | Країни периферії, 100 країн – 4 млрд. населення |
Зосереджена сучасна технологія,банківська і комерційна діяльність; | Є ринками збуту продукції, постачальниками сировини та енергоносіїв; на їх території розміщують екологічно шкідливі виробництва, а також заводи зі збирання технологічно складного обладнання, зокрема, автомобілів; |
Дедалі активніше залучають до світового поділу праці менш розвинені країни. | Це зумовлює необхідність технічного і технологічного оновлення виробництва, а отже, сприяє зростанню добробуту населення цих країн |
Все частіше відбуваються техногенні катастрофи: ядерні аварії, транспортні, енергетичні, гуманітарні. Таким чином, економічні, технологічні, політичні, соціальні чинники глобалізації спричинюють суперечності, в які втягуються всі країни світу незалежно від розміру території, рівня багатства, економічного чи культурного розвитку. | |
Формування мегаекономіки і глобального ринку зумовлює ліквідацію національної економіки, державного суверенітету, позбавляє народи права розпоряджатися власними ресурсами, зокрема корисними копалинами, землею, водними ресурсами тощо. |
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |