Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

МЕНЕДЖМЕНТ. В таблице 1 приведен отчет о прибылях и убытках компании «Терелл».

В таблице 1 приведен отчет о прибылях и убытках компании «Терелл».

Таблица 1 – Отчет о прибылях и убытках, $

Используя приведенные ниже данные, составьте отчет о движении денежных средств:

1) Дебиторская задолженность увеличилась на 400 00;

2) Товарно-материальные запасы увеличились на 200 000;

3) Расходы бедующих периодов увеличились на 200 000;

4) Кредиторская задолженность за товары увеличилась на 100 000;

5) Задолженность по начисленным расходам увеличилась на 180 000.

Структура отчета о движении денежных средств приведена в таблице 2.

Таблица 2 – Структура отчета о движении денежных средств

Для того чтобы сформировать отчет о движении денежных средств на основании отчета о прибылях и убытках, необходимо воспользоваться следующими правилами.

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

МЕНЕДЖМЕНТ

На тему: організація контролю на підприємстві

Робота подана на перевірку _____________________________

Робота допущена до захисту_____________________________

Робота захищена _____________________ з оцінкою________

Студента4 курсу 41 – ОВ групи

спеціальності 5.03060101 «Організація виробництва»

Волощука Олександра Михайловича

(прізвище та ініціали)

Керівник: Старченко Юлія Анатоліївна

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Члени комісії:

_____________________ Левківський М.І.

(прізвище та ініціали)

_____________________ Корилюк С.І.

(прізвище та ініціали)

_____________________ Старченко Ю.

(прізвище та ініціали)

Полтава – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ.. 6

1.1. Класифікація методів управління підприємства, їх особливості 6

1.2. Підходи до реалізації економічних та соціально-психологічних методів управління 9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА «ПП «АГРОЕКОЛОГІЯ». 15

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства. 15

2.2. SWOT-аналіз для підприємства «ПП «Агроекологія». 17

2.3 Особливості реалізації економічних та соціально-психологічних методів управління на підприємстві «ПП «Агроекологія». 23

2.4. Оцінка ефективності застосування системи методів управління в діяльності підприємства «ПП «Агроекологія». 28

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ПП «АГРОЕКОЛОГІЯ». 30

ВИСНОВКИ.. 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 32

ВСТУП

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів.

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються в ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи управління" випливає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей.

Актуальність теми. Управління — складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання «як найбільш раціонально досягти мети?» Отже виникає потреба в застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.

Метою курсової роботи є визначення особливостей діяльності підприємства, а також особливостей використання економічних та соціально-психологічних методів управління на ПП «Агроекологія».

Завдання курсової роботи наступне:

- дати визначення що таке методи управління діяльністю підприємства;

- розглянути теоретичні аспекти соціально-психологічних методів управління;

- висвітлити особливості застосування економічних та соціально-психологічних методів управління на підприємстві «ПП «Агроекологія»;

- запропонувати напрямки удосконалення механізмів реалізації методів управління на підприємстві «ПП «Агроекологія».

Предметом дослідження є використання економічних та соціально-психологічних методів управління на ПП «Агроекологія».

Об’єктом дослідження економічні та соціально психологічні методи управління на «ПП «Агроекологія». Робота виконана на основі первинної, зведеної документації підприємства 2011-2013 років з врахуванням нормативно - законодавчих актів.

У курсовій роботі проведемо дослідження підприємства, характеристику, нормативні документи, відповідні техніко-економічні розрахунки, визначати тенденції чи закономірності розвиту конкретного економічного явища, зробимо SWOT- аналіз,висновки.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Список використаних джерел включає 27 найменувань.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

1.1. Класифікація методів управління підприємства, їх особливості

Поняття та основа і класифікації ме­тодів управління. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів уп­равління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих праців­ників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, яки­ми керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.
Змістова характеристика окремих методів управління. Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи.

Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів, соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.

Економічні методи управління – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих проце­сах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-гро­шових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні еконо­мічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:
формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;
визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства; встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв'язано з уп­равлінським процесом, орієнтованим на використання різноманіт­них економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного ви­робництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфіка­ційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втра­чають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, су­спільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння за­кономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки пра­цівника є необхідною умовою ефективного управління виробниц­твом чи будь-яким іншим видом діяльності. Практична реалізація соціально-психологічних методів управ­ління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціаль­ного орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне засто­сування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й роз­порядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідаль­ності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієн­тирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Розпорядчі методи управління охоп­люють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони пе­редбачають визначення конкретних завдань для виконавців, роз­поділ цих завдань між ними, контроль виконання, проведення на­рад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально-психо­логічних та організаційних методів управління здебільшого забез­печує достатньо ефективне господарювання.

1.2. Підходи до реалізації економічних та соціально-психологічних методів управління

Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки, їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю фірм. Вони сприяють виконанню такої функції управління, як планування. Ці методи управління пов’язані і з функціями мотивації та контролю.

До економічних методів управління належать стратегічне і поточне планування господарської діяльності підприємств, формування системи оподаткування суб’єктів господарювання, визначення дієвої амортизаційної політики, встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій, а також і матеріальне стимулювання праці, ціноутворення, фінансування, кредитування, штрафні санкції.

Планування – поточне і стратегічне – основний метод та функція управління економічними процесами в організаціях і підприємствах. За допомогою планування у вигляді певних показників забезпечуються і конкретизуються основні цілі розвитку підприємства та розробляються плани реалізації стратегії функціонування підприємства. Стратегічне планування забезпечує основу для здійснення всіх функцій управління.

Слід зазначити, що поточне і стратегічне планування нерозривно пов’язані з оперативним управлінням підприємством. Обґрунтований, збалансований план і оптимально розроблена стратегія розвитку підприємства значно полегшують поточне управління діяльністю підприємства.

Стратегічне планування набуває змісту, коли воно реалізується. Реалізація і контроль стратегічного плану мають вирішальне значення в процедурі управління. Успішна реалізація плану вимагає тривалих та короткочасних програм, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану в структурі підприємства через бюджет та управління його цілями.

Мета матеріального стимулювання – створення у працівників фірм і організацій зацікавленості в підвищенні ефективності праці. Матеріальне стимулювання реалізується, в основному, через заробітну плату і преміювання.

Можливі форми застосування економічних методів управління в багатогалузевому господарстві країни досить широкі та різноманітні. Ефективність їх використання в управлінні кооперативним господарством залежить від уміння менеджерів та апарату управління кооперативних підприємств застосовувати їх на практиці.

Перехід до ринкових відносин повинен здійснюватися на основі комплексного використання економічних методів управління, які дають змогу підвищити ефективність господарської діяльності підприємств.

Для успішної роботи підприємств у нових умовах господарювання передусім слід активізувати соціальну активність кожного працівника – ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами і через інтереси.

Здійсненню цього загального завдання сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для переходу від адміністративних до економічних методів управління.

Теоретичною основою соціальних та психологічних методів управління є соціальна психологія і психологія особистості як науки про закони психофізичної діяльності індивіда, різних суспільних груп, колективів. Мета цих методів управління – вивчати і використовувати закони психічної діяльності людей для оптимізації психологічних явищ та процесів у інтересах суспільства й особистості. У цьому полягає єдність, тісний зв’язок і взаємозумовленість соціальних та психологічних методів управління. Разом з тим, між ними існують і відмінності: за допомогою соціальних методів управління здійснюється управління відносинами в колективах і між колективами, за допомогою психологічних – управління поведінкою індивіда та міжособистісними стосунками у колективі.

Об’єктом соціальних методів управління підприємства є група працівників і трудовий колектив у цілому, а метою – управління формуванням і розвитком колективу для оптимальної згуртованості його членів у досягненні загальної мети шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, розвитку ініціативи і почуття відповідальності кожного працівника за результати індивідуальної та колективної праці.

Соціальні методи управління за змістом і цільовою спрямованістю є відображенням об’єктивних соціальних зв’язків та стосунків усередині трудових колективів і між ними. Вони забезпечують їх формування і розвиток шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, схильності тощо. Залежно від цього соціальні методи управління поділяють на дві групи: методи управління окремими груповими явищами і процесами; методи управління індивідуально-особистісною поведінкою.

До методів управління окремими груповими явищами і процесами належать методи:

- підвищення соціальної активності;

- соціального регулювання;

- управління нормативною поведінкою.

Методи підвищення соціальної активності покликані підвищувати ініціативу і творче ставлення членів колективу до виконання службових та громадських обов’язків. Для цього використовують обмін передовим досвідом, моральне заохочення, розвиток соціальних потреб та інтересів, визначення соціальних проблем і перспективних цілей тощо.

Ефективним засобом стимулювання трудової активності є моральне заохочення працівників за результатами праці.

З метою підвищення соціальної активності працівників і створення трудових колективів, що працюють ефективно, слід широко застосовувати критику і самокритику. Для цього використовують особисті бесіди, збори, засідання, пресу та інші засоби інформації.

Для упорядкування стосунків у трудових колективах, визначення загальних цілей та інтересів застосовують методи соціального регулювання – колективні договори, угоди, взаємні зобов’язання, розподіл і черговість виконання замовлень на соціальне обслуговування працівників з урахуванням пріоритету в трудовому стажі, стані здоров’я, віці та виробничій активності.

Методи управління нормативною поведінкою спрямовані на упорядкування і гармонізацію соціальних відносин. Це, зокрема, сприяння утвердженню певних норм поведінки окремих осіб, груп і колективів у різних ситуаціях (правила внутрішнього розпорядку, статути, правила етикету, ритуали).

Методи соціальної профілактики включають різні форми попередження: перенесення інтересів у сферу загально корисної діяльності, дисциплінарної допомоги; захист соціальних інтересів колективу (виступи на зборах і прийняття відповідних рішень); організація конфліктних комісій.

До методів управління індивідуально-особистісною поведінкою належать методи навчання, особистого прикладу, орієнтованих умов.

У багатьох виробничих ситуаціях аварійного характеру або в соціально-психологічних ситуаціях конфліктного характеру слід застосовувати метод повчання, який дає змогу безпосередньо впливати на поведінку підлеглого. Ефективним методом впливу на індивідуальну поведінку є особистий приклад, розрахований на ефект наслідування. Менеджер підприємства (організації) сам має бути взірцем у роботі, поведінці, ставленні до членів колективу.

Метод орієнтованих умов – це створення умов або ситуацій, які орієнтують особистість у необхідному напрямі. Ставлення до праці формується під впливом таких факторів, як інформація про хід виконання завдань, прибутковість, рентабельність, заробітну плату.

Об’єктом психологічних методів управління підприємства є індивід, а метою – управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки і міжособистісних стосунків у трудовому колективі, створення на цій основі оптимального морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє активізації діяльності його членів.

Суб’єктом психологічних методів управління є керівник підприємства (організації), який у своїй діяльності спирається на думку членів трудового колективу. За допомогою психологічних методів управління регулюються міжособистісні стосунки як працівниками і керівниками, так і між членами трудового колективу підприємства.

Психологічні методи управління поділяють на такі основні групи:

- методи формування і розвитку трудового колективу;

- методи гуманізації стосунків у трудовому колективі;

- методи психологічного спонукання (мотивації);

- методи професійного відбору і навчання.

Методи формування і розвитку трудового колективу дають можливість підтримувати на оптимальному рівні кількісне співвідношення між працівниками з урахуванням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу. Розрізняють два види психологічної сумісності: психологічну і соціально-психологічну. Психологічна сумісність передбачає адекватність психологічної реакції людей у процесі діяльності. Соціально-психологічна – утверджується в результаті оптимального поєднання типів поведінки людей і ґрунтується на інтересах, потребах, ціннісних орієнтаціях.

До методів гуманізації стосунків у трудовому колективі належать: стиль керівництва, культура управління, етика управлінської діяльності. Їх завданням є створення оптимальних стосунків між працівниками і керівником, утвердження принципів соціальної справедливості.

Сутність методів психологічного спонукання (мотивації) полягає у формуванні у працівників мотивів до високопродуктивної праці завдяки розвитку ініціативи та винахідливості. Досягненню необхідного рівня активності працівників сприяє використання основ теорії мотивації. Залежно від того, стосуються мотиви діяльності віддаленого чи найближчого майбутнього, розрізняють далеку і коротку мотивацію праці. Перша допомагає працівнику долати труднощі в роботі, активізувати свою трудову і громадську діяльність. При короткій мотивації праці невдачі можуть знизити активність працівника або навіть зумовити бажання змінити місце роботи.

Методи професійного відбору і навчання спрямовані на те, щоб психологічні характеристики людини відповідали роботі, яку вона виконує.

Використання соціально-психологічних методів управління зумовлює необхідність вивчення формування розвитку трудових колективів підприємств. Для цього використовують спеціальні методи: нагляд, експеримент, психологічне вивчення особистості працівників і професії, опитування та анкетування, тестування. Мета цих методів – збирання соціально-психологічної інформації про міжособистісні та групові стосунки в трудових колективах, здібності й психологічні властивості особистості кожного працівника, групову психологічну сумісність членів колективу, їх симпатії та антипатії, вплив стилю керівництва на морально-психологічний клімат у трудових колективах.

Враховуючи розглянуті соціально-психологічні та індивідуальні особливості виконавців, керівник має можливість сформувати і застосовувати оптимальний стиль робота і управління трудовим колективом підприємства.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА «ПП «АГРОЕКОЛОГІЯ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об’єктом дослідження э приватне підприємство «Агроекологія», створене 4 квітня 2000 року. Юридична адреса: с. Михайлики, Шишацький район, Полтавська область.

Засновники підприємства Антонець Семен Свиридонович – Герой України, Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства УРСР, дійсний член Української Екологічної Академії наук, Почесний член Української Академії аграрних наук, Почесний професор Полтавської Державної Аграрної Академії, та Антонець Антоніна Семенівна.

Генеральний директор – Лук’яненко Гліб Вікторович.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур і молочному скотарстві. У 2004 році підприємству присвоєно статус племінного заводу з розведення ВРХ української червоно-рябої молочної породи.

Загальна площа угідь – 8500 га, поголів’я ВРХ – 5500 голів, в тому числі корів 1880 голів. Надій на корову у 2013 році становив 6426 кг.

На території господарювання впроваджена ґрунтозахисна система землеробства, понад 30 років не використовуються отрутохімікати та мінеральні добрива.

В таблиці 2.1.1. приведено основні економічні показники діяльності підприємства за 2011, 2012, та 2013 роки.

Таблиця 2.1.1.

Аналіз результатів господарської діяльності ПП «Агроекологія»

Як бачимо чистий дохід в 2013 році в порівнянні з 2012 зріс на 1804 тис. грн. або 3%, а в порівнянні з 2011 роком на 8919 тис. грн. або 22%, це показує нам, що в 2012 році підприємство значно підвищило свої результати, а в звітному році не тільки втримало минулий показник а й покращило свою діяльність. Це свідчить як про ефективне використання залучених ресурсів, так і про результативність прийняття управлінських рішень на підприємстві.

Та це тільки кількісний бік справи – не менш важливий якісний. На екологічно безпечних кормах одержують екологічно безпечну продукцію тваринництва, яка користується попитом як у Полтавській області, так і за її межами. Запровадження ґрунтозахисної органічної системи землеробства сприяло значному зміцненню фінансово-економічного стану підприємства (табл. 2.1.1.), що дало змогу поліпшити соціально-культурну інфраструктуру в селі, побудувати млин, крупорушку, олійницю, пекарню. Таким чином, досвід ефективного господарювання ПП «Агроекологія» можна охарактеризувати як особливу систему ведення сільськогосподарського виробництва, де впровадження біологічної системи землеробства сприяло розв’язанню агрономічних, тваринницьких, економічних, соціальних та інших проблем, що забезпечило стійкий розвиток господарства.

2.2. SWOT-аналіз для підприємства «ПП «Агроекологія»

SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, які виходять із його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

- Сильні сторони (Strengths) - переваги вашої організації;

- Слабості (Weaknesses) - недоліки вашої організації;

- Можливості (Opportunities) - фактори зовнішнього середовища, використання яких створить переваги вашої організації на ринку;

- Загрози (Threats) - фактори, які можуть потенційно погіршити положення вашої організації на ринку.

Сильні сторони вашого підприємства - те, у чому воно досягло успіхів або якась особливість, котра дасть вам додаткові можливості. Сила може полягати в наявному у вас досвіді, доступі до унікальних ресурсів, наявності передової технології й сучасного устаткування, високій кваліфікації персоналу, високій якості продукції, яку ви випускаєте, популярності вашої торговельної марки й т.п.

Слабкі сторони вашого підприємства - це відсутність чогось важливого для функціонування підприємства або те, що вам поки не вдається в порівнянні з іншими компаніями й ставить вас у несприятливе положення. Як приклад слабких сторін можна привести занадто вузький асортимент товарів, які випускаються, погану репутацію компанії на ринку, недолік фінансування, низький рівень сервісу й т.п.

Ринкові можливості - це сприятливі обставини, які ваше підприємство може використати для одержання переваги. Як приклад ринкових можливостей можна привести погіршення позицій ваших конкурентів, різке зростання попиту, появу нових технологій виробництва вашої продукції, зростання рівня доходів населення й т.п. Слід зазначити, що можливостями з погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, які існують на ринку, а тільки ті, які може використати ваше підприємство.

Ринкові загрози - події, настання яких може несприятливо вплинути на ваше підприємство. Приклади ринкових загроз: вихід на ринок нових конкурентів, зростання податків, зміна смаків покупців, зниження народжуваності й т.п.

В таблиці 2.2.1. ми досліджуємо сильні та слабкі сторони підприємства.

Таблиця 2.2.1.

Визначення сильних і слабих сторін ПП «Агроекологія»

Після дослідження сильних та слабких сторін підприємства наступним кроком визначення можливостей і загроз підприємства (таблиця 2.2.2.).

Таблиця 2.2.2.

Визначення ринкових можливостей і загроз ПП «Агроекологія»

Визначивши сильні та слабкі сторони підприємства (господарства), а також можливості та загрози, необхідно провести оцінку вагомості чинників з урахуванням важливості значення кожного з них і напрямку впливу на товариство. Це ви можете побачити в таблицях 2.2.3 і 2.2.4.

Таблиця 2.2.3.

Оцінка сильних і слабких сторін ПП «Агроекологія»

Таблиця 2.2.4.

Оцінка можливостей і загроз зовнішнього середовища ПП «Агроекологія»