Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница | Спросить на ВикиКак

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЧАСТИНА 1. Закон України „Про охорону праці" (в редакції від 26.06.2014р)

Читайте также:
  1. Quot;Програмування. Частина III.
  2. Аналітична частина
  3. Аналітична частина
  4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
  5. Загальна частина
  6. Загальна частина
  7. Заключна частина уроку
  8. І. Організаційна частина
  9. Макроекономіка як частина економічної теорії
  10. Микола підпалив сухі дикорослі трави на пасовищі, щоб у наступному році трава була густішою. Внаслідок цього частина пасовища повністю згоріла. Дайте правову оцінку діям Миколи.

 

 

2010 р.

Лекція 1(4 год)

 

1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

1.1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ»

 

Закон України „Про охорону праці" (в редакції від 26.06.2014р). визначає основні положення щодо реалізації конституційного права грома­дян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю Закону, що регламентує правову основу охоро­ни праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоро­в'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охо­рони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь гро­мадських інституцій у цьому процесі. З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реа­лізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості су­б'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава ви­ступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівни­ків підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

 

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

 

В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні прин­ципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів ви­робничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і про­фесійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних про­грам з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціа­льної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколиш­нього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, не­залежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та проф­спілками (представниками трудових колективів) при прийнятті, рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світово­го досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці і т.і.

 

Гаранти прав громадян на охорону праці

 

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 5). Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочо­му місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факто­рів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його пра­ва і пільги компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору.

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст. 6). Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колектив­ного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного

середовища.

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умо­ви праці (ст. 7). Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умо­вами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуван­ням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільго­ву пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законом порядку.

Загрузка...

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (ст. 9). Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, запо­діяну йому каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаними з вико­нанням трудових обов'язків у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержу­вані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у по­терпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпі­лого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше рі­чного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим ви­мог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятде­сят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі са­наторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, вклю­чаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості — за рахунок підприємства.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 14). Працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуа­льного захисту;

- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього тру­дового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 17).

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медич­них оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 ро­ку.

Стимулювання охорони праці Економічне стимулювання охорони праці (ст. 25). До працівників під­приємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються-колективним договором (угодою, трудо­вим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завда­них порушенням вимог щодо охорони праці (ст. 26) власник повністю від­шкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних під­ставах у зв'язку з завданням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та уста­нов (ст. 41). За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гі­гієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи мо­жуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у де­сятикратному розмірі. Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визна­чаються законодавством. Власник має право оскаржити в місячний строк рі­шення про стягнення штрафу у судовому порядку.

 


Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2017 год. (0.166 сек.)