Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница | Спросить на ВикиКак

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Четвертий період

Читайте также:
  1. Адвокатура України у радянський період.
  2. В) період військової демократії.
  3. Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року).
  4. Відновлення пенітенціарної системи України в повоєнний період.
  5. Відомо, що під час м язевої діяльності виникають підвищені потреби у кисні. Дати характеристику періоду відпочинку з точки зору оплати кисневого боргу.
  6. Вікова періодизація
  7. Геополітичне положення українських земель в період первіснообщинного ладу
  8. Гетьманщина XVIII ст.: хар-ка періоду. Введення рос. законів. Діяльність Першої та Другої Малорос. колегій, та рос. тимчасового органа «Управління гетьманською владою»...
  9. Гетьмманщина у період гетьманування Мазепи (1687-1709рр.). Особливості періоду.
  10. Головні тенденції та періодизація розвитку української культуриХХ ст.

Четвертий період (1927—1991) — у Західній Європі від початку XX ст. до кінця 70-х років він характеризується розвитком законодавчої бази спеціальної освіти та структурним удосконаленням національних систем. У Радянському Союзі — диференціація та вдосконалення системи спеціальної освіти, перехід до 8-ми типів спеціальних закладів (1950-1990). Саме в цей період із 70-х років XX ст. у світовій освітній політиці на тлі економічного зростання розвитку суспільних демократичних стосунків у передових державах світу чітко визначилися антидискримінаційні настрої за будь-якою ознакою: національною, етнічною, релігійною, рівнем психофізичного розвитку. На зміну старої парадигми суспільно-державного усвідомлення «повноцінна більшість» — «неповноцінна меншість» приходить нова — «єдина спільнота, яка включає і людей з певними проблемами». Світова спільнота законодавчо фіксує неприпустимість так званого «соціального маркування». Національні ангидискримінаційні законодавчі акти затверджуються з урахуванням основних положень Декларацій 00Н. Формується нова культурно-історпчна норма — повага до відмінностей між людьми. Початок XX століття - час остаточного оформлення національних систем спеціальної освіти, які передбачають навчання трьох категорій дітей: з порушенням слуху, зору, інтелекту.

Отже, європейським державам знадобилося майже двісті років, щоб усвідомити необхідність створення паралельної освітньої системи - системи спеціальної освіти, що включає поки (на даному історичному рубежі) три типи спецшкіл - для дітей з порушеннями слуху, зору, інтелекту. Умовної нижньою межею описуваного періоду в кожній європейській країні можна вважати рік прийняття закону про обов'язкове загальне безкоштовному початкову освіту. Досвід до та після воєнної Німеччини показує, що зміна державою ідеологічної доктрини може не тільки зупинити розвиток системи спеціальної освіти, але й фактично позбавити осіб з відхиленнями у розвитку вже завойованих цивільних прав. За короткий історичний термін фашистське держава не лише зруйнувало одну з найкращих у світі систем спеціальної освіти, але і зуміло переконати більшу частину населення в недоцільності її існування. У цей період інтереси "неповноцінних людей" продовжувала захищати лише нечисленна група освітян і науковців. У 1938 р. почалися жахливі медичні досліди над людьми, і першими жертвами цих "експериментів" стали німецькі в'язні та особливо люди з особливими потребами. Гуманістичні начала в ставлення до осіб з відхиленнями у розвитку європейська культура, незважаючи на жахи Другої світової війни, зберегла. Женевські конвенції (1945-49), засудили і заборонили "повсюдно і в будь-який час вбивства, тортури, нанесення каліцтв і тілесні покарання", стали важливою передумовою для прийняття загальноєвропейської угоди "Про захист прав людини" (1950). У Європі посилюються інтеграційні процеси : у 1957 р. західні країни домовляються про створення ЄС і, починаючи з цього моменту, все частіше виявляють єдність поглядів на проблеми розвитку науки, культури та освіти. Єдиним стає і розуміння західноєвропейцями прав інвалідів та осіб з відхиленнями у розвитку, що відображає прийнята в 1961 Європейська соціальна хартія. Стаття 15 закріплює "право фізично і розумово непрацездатних осіб на професійну підготовку, відновлення працездатності та соціальну реабілітацію". Про подальшу еволюції суспільної свідомості свідчить Декларація соціального прогресу та розвитку, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1969), що заявила про необхідності "захисту прав і забезпечення добробуту інвалідів, а також забезпечення захисту людей, що страждають фізичними і розумовими вадами", прийняття Організацією Об'єднаних Націй декларацій "Про права розумово відсталих" (1971) та "Про права інвалідів" (1975). У цьому новому соціо-культурному контексті 50 - 70-х років на хвилі економічного підйому, ліберально-демократичних перетворень велика увага приділяється проблемам освіти дітей з порушеннями у розвитку. У ці роки в західноєвропейських країнах удосконалюються механізми комплектування спеціальних освітніх установ, виявлення, обліку і діагностики дітей з порушеннями у розвитку. Істотно змінюється і уточнюється класифікація, виявляються нові категорії дітей, які потребують спеціальну освіту. Тепер до них відносять вже не тільки дітей з порушенням слуху, зору, інтелекту, а й дітей з труднощами в навчанні, емоційними розладами, девіантною поведінкою, соціальної та культурної депривації. Відповідно, вдосконалюється горизонтальна структура спеціальної освіти: число типів спеціальних шкіл зростає від З до 8 – 20 в окремих європейських країнах. Показником модернізації системи є відсоток дітей, охоплених спеціальною освітою. В описуваний період у європейських країнах цей показник досягає в окремих країнах 7 - 15 відсотків шкільної популяції.

Система спеціальної освіти вдосконалюється і по вертикалі: розширюються вікові рамки надання психолого-педагогічної допомоги, створюються дошкільні та післяшкільні установи. Поряд з цим починають активно функціонувати інститут соціальних працівників, соціальні служби допомоги та консультування батьків дітей з порушеннями у розвитку. Множиться число різноманітних благодійних, професійних, батьківських товариств, спілок і асоціацій. Загальними тенденціями розвитку національних систем спеціальної освіти у Європі у зазначений період можна вважати: вдосконалення законодавчих засад спеціальної освіти диференціацію типів шкіл і видів спеціального навчання.

Загрузка...

Альберт Ейнштейн один із найцікавіших постатей в нашій історії. Учений до трьох років не розмовляв взагалі, мав великі складності з когнітивними процесами( важко давалось навчання та вивчення світу). Тим не менш став найвеличнішим математиком та фізиком.


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2017 год. (0.01 сек.)