Читайте также:
|
До сих пір ми рухалися від моделей персональної інтеракції до аналізу більш формальних моделей поведінки, зумовлених ролями. Вивчаючи крупні об’єднання формальних ролей, ми приходимо до такого поняття, як соціальний інститут.
Інститутом називається сукупність ролей і статусів, призначена для задоволення визначеної соціальної потреби. Ми живемо у високо інституціалізованому суспільстві. Наприклад, інститутом є наша система освіти. Вона включає ресурси та цілі, необхідні для передачі знань та культурних цінностей від одного покоління до іншого. Економічні інститути виробляють і розподіляють товари та послуги. Сім’я також є інститутом – вона створює нових членів суспільства.
Соціальні потреби та соціальні інститути. Однією зважливих рис інституту є відповідність соціальній потребі. Люди, очевидно, не можуть існувати без колективних об’єднань – спільнот, що зберігаються протягом тривалого часу. Ця тенденція, напевне, зумовлена біологічною залежністю людей один від одного, перевагами співробітництва та поділу праці в цілях виживання порівняно із зусиллями окремих індивідів, а також виключною здатністю людей взаємодіяти один з іншим на основі символічної комунікації. Але, не дивлячись на очевидні переваги колективного життя порівняно з індивідуальним, суспільства зберігаються не автоматично. Частина енергії суспільства повинна бути спрямована на самозбереження і самовідтворення. У зв’язку з цим дослідники ввели поняття «соціальних потреб», «соціальних функцій».
Практично всі теоретики суспільних наук намагалися визначити, що необхідно для підтримки життєдіяльності суспільства. Карл Маркс вважав, що основою суспільства є потреба в матеріальному забезпеченні виживання, яку можна забезпечити тільки через спільну діяльність людей; без цього суспільство не може існувати. Іншими словами, тип суспільства визначається способом організації діяльності людей в цілях їх матеріального виживання.
Інші теоретики суспільних наук інакше розглядають соціальні потреби. Герберт Спенсер, який порівнював суспільство з біологічним організмом, виділяв потребу в «активній обороні» (мова йде про військову справу) для боротьби з «оточуючими ворогами», потребу в діяльності, що підтримує «основні засоби існування» (сільське господарство, виробництво одягу), потребу в обміні (тобто в ринках) і потреба в координації цих різних видів діяльності (тобто в державі).
Врешті, більш сучасні дослідники Г.Ленскі і Дж.Ленскі (1970) склали наступний перелік основних елементів, необхідних для підтримки цілісності суспільства.
1. Комунікація між членами суспільства. У будь-якому суспільстві є спільна розмовна мова.
2. Виробництво товарів і послуг, необхідних для виживання членів суспільства.
3. Розподіл цих товарів і послуг
4. Захист членів суспільства від фізичної небезпеки (штормів, наводнень і холоду), від інших біологічних організмів (наприклад, комах-шкідників) і ворогів.
5. Заміна вибулих членів суспільства шляхом біологічного розмноження через засвоєння індивідами певної культури в процесі соціалізації.
6. Контроль за поведінкою членів суспільства в цілях створення умов для нормальної, будівничої діяльності суспільства та врегулювання конфліктів між його членами.
Ці соціальні потреби задовольняються не автоматично. Для їх задоволення необхідні спільні зусилля членів суспільства. Ці спільні зусилля здійснюються інститутами. Економічні інститути, що включають ринки і такі виробничі об’єднання, як фабрики, створені для задоволення 2-ї і 3-ї потреб, згідно класифікації Г.Ленскі і Дж.Ленскі. Сім’я і навчальні інститути пов’язані з організованою діяльністю заради задоволення п’ятої потреби. Медичні сприяють захисту членів суспільства та їх біологічному відтворенню (з допомогою акушерства і педіатрії). І на кінець, правові та урядові інститути (суди, поліція, тюрми) здійснюють контроль за поведінкою членів суспільства.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |