Читайте также:
|
Реальний механізм дії принципів менеджменту полягає у визнанні й дотриманні їх вимог суб'єктом управління при здійсненні впливу на об'єкт управління.
Принципи менеджменту — це основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською і соціальною діяльністю організацій.
На відміну від об'єктивних закономірностей менеджменту принципи менеджменту формулюються суб'єктивно, але з урахуванням дії закономірностей.
Сукупність принципів менеджменту класифікують натри групи: загальні, організаційні, локалізовані за зонамиі напрямами управлінської діяльності.
Загальні принципи менеджменту. Вони регулюють діяльність систем менеджменту відповідно до. його закономірностей. Виділяють такі загальні принципи менеджменту:
1. Принцип наукової обґрунтованості практики менеджменту. Дотримання його передбачає:
- побудову системи менеджменту в кожному окремому випадку на основі попереднього наукового аналізу;
- дотримання у процесі менеджменту вимог економічних законів та закономірностей менеджменту;
- володіння менеджерів теорією менеджменту.
2. Принцип ефективності. Загалом ефективність є відношенням результату до затрат. Отже, ефективним вважають менеджмент (Е), який забезпечує максимізацію відношення результату (R) до затрат (І):
E = (R/I) max
3. Принцип оптимальності. Вимагає вибору найкращого варіанта рішення, побудови організаційної структури, дотримання оптимального співвідношення між результатом і затратами тощо. Порівняння його з принципом ефективності дає підставу для висновку, що максимальне не рівнозначне оптимальному, оптимум це завжди найприйнятніший варіант для певних умов. Тому принцип оптимальності динамічніший, ніж принцип ефективності
4. Принцип постійного вдосконалення процесів і методів менеджменту. Процеси і методи менеджменту, які довели свою ефективність на певному етапі розвитку організації, можуть виявитися недостатньо чи зовсім неефективними на іншому етапі. Тому необхідно дотримуватися вимог принципу постійного вдосконалення процесів і методів менеджменту.
5. Принцип плановості. Ринок і план є двома протилежностями, якщо планування здійснюється централізовано і сковує економічну свободу виробників. За ринку самопланування є однією з найважливіших запорук успіху і зниження ступеня ризику господарюючих суб'єктів. Планування визначає мету, якої прагне досягти організація, стратегію, строки її досягнення, ресурси тощо. Підлягає йому й управлінська діяльність: прийняття рішень, терміни їх виконання; зміни організаційних форм і структур; необхідні трудові ресурси тощо.
6. Принцип єдності цілей. Вимагає поєднання в менеджменті цілей організації, її структурних підрозділів і окремих працівників Цілевстановлення є однією з основних функцій менеджменту, з реалізації якої розпочинається його процес.
7. Принцип цілісності системи менеджменту. Один із аспектів цього принципу вимагає, щоб вищі керівники не посилали повідомлення в обхід підлеглих, намагаючись вийти безпосередньо на виконавців, оскільки цілісність організації залежить від взаєморозуміння між вищими і низовими керівниками.
8. Принцип матеріального і морального стимулювання праці. Одним із корінних принципів менеджменту є використання спонукальних мотивів — стимулів ефективної праці. Стимулювання працівників може бути матеріальним і моральним. Матеріальне стимулювання праці — це застосування різноманітних форм і систем заробітної плати, переведення на більш високооплачувану роботу, премії, винагороди, доплати тощо. Серед моральних стимулів — присвоєння почесних звань надання права на маркування продукції власним клеймом, відзначення державними нагородами оголошення подяки, надання права представляти організацію поза її межами, поздоровлення кращих працівників із святами і особистими датами, спільні обіди з керівництвом організації тощо. Найефективніше використовувати обидві форми стимулювання.
9. Принцип гнучкості організаційних структур. Цей принцип вимагає включення в кожну структуру механізмів, пристроїв і чинників навколишнього середовища, які повинні допомогти передбачати зміни і реагувати на них.
Організаційні принципи менеджменту. Вони охоплюють сукупність правил і норм, які регулюють внутрішні взаємини між керуючою та керованою системами, а також всередині керуючої.
Кожна організація має свій структурний поділ, в основі якого - групування видів виробничої та управлінської діяльності. Воно здійснюється з дотриманням певних організаційних принципів:
1. Принцип функціональної дефініції. Передбачає необхідність формулювання очікуваних від керуючого чи виробничого підрозділу результатів, напрямів їх діяльності і делегованих організаційних повноважень, усвідомлення посадових та інформаційних взаємозв'язків з іншими підрозділам.
2. Скалярний принцип. Дотримання його пов'язане із запровадженням ланцюжка прямих посадових відносин керівників і підлеглих у масштабах організації. Це означає, що завжди повинна бути особа, яка володіє верховною владою в організації.
3. Принцип рівня повноважень. Суть його полягає в тому, що для збереження ефективності делегування повноважень необхідно, щоб співробітники приймали всі рішення у межах своїх повноважень, не переадресовували їх на вищі організаційні рівні, а на розгляд керівництва передавали вирішення лише тих питань, які не належать до їх компетенції.
4. Принцип єдиноначальності. Чим повніший взаємозв'язок підлеглого з керівником, тим менша ймовірність отримання ними суперечливих вказівок і вища персональна відповідальність за наслідки роботи.
5. Принцип безумовної відповідальності. Відповідальність є обов'язком і не може бути делегованою, тобто жодний керівник не може шляхом делегування звільнитися від відповідальності за діяльність підлеглих.
6. Принцип паритету повноважень і відповідальності. Повноваження - це право на виконання дорученої роботи, а відповідальність — це обов'язок її виконати. Тому відповідальність за конкретні дії не може перевищувати передбачений обсяг делегованих повноважень, але і не повинна бути меншою за нього.
7. Принцип делегування повноважень. Повноваження, делеговані окремим керівникам, повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити можливість отримання очікуваних результатів.
8. Принцип діапазону управління. Для кожної управлінської посади існує гранична кількість співробітників, якими може ефективно керувати одна людина.
9. Принцип прямого керівництва. Чим менш опосередковані особисті контакти керівника з підлеглими, тим ефективнішим є керівництво
10. Принцип відповідності завдань. Завдання окремих осіб і структурних підрозділів організації повинні взаємно доповнювати одне одного, формуючи систему цілей організації.
Принципи, локалізовані за зонами і напрямами управлінської діяльності. Регулюють менеджмент факторів виробничого процесу людських, матеріально-речових та фінансових відповідно до специфіки виробничо-господарської діяльності організації. Ці принципи конкретизуються у межах кожної системи менеджменту на основі предметної сфери діяльності господарюючого суб'єкта, рівня культури та загальної філософії організації.
Примерные тестовые задания по Рубежному контролю 2
1. Источник развития марксизм видит:
а) Во внутренних противоречиях;
в) Во внешнем воздействии;
с) Первоначальном толчке;
д) Во внешних толчках;
е) Притяжении тел.
2.Философия этого мыслителя представляет собой спекулятивную теологию
а) Шакарим;
3.Кто писал, что цель жизни есть самосовершенствование?
в) Толстой;
4. Герменевтика- это:
в) Искусство и теория толкования текстов;
5.Историческая общность людей, возникшая в период развития капиталистических отношении:
с) нация;
6.Философия – не наука, а искусство. Утверждение:
а) А.Шопенгауера;
7. Представитель религиозной философской антропологии:
а) Абай;
8.Автор произведения "Русская идея"
а) Н. Бердяев;
9. Ценностный аспект истины выражает:
с) футурология;
10. Личность есть:
а) мера социальности человека;
11.Кто ввел понятие “архетипа” в психоанализ:
в) К.Юнг;
12.Главный тезис этого философа - «Жизнь человека - абсурдна»
е) А. Камю.
13. Автором произведений «Или - или», «Понятие страха», «Болезнь к смерти».
а) Кьеркеггор;
14. Просветитель – деист - по философским убеждениям:
а) Шакарим;
в) Бухар;
с) Абай;
д) Яссави;
е) Алтынсарин.
15. В терминологии В. Соловьева понятие София-мудрость-это:
а) вечная божественная идея, «душа мира», связующее звено между Творцом и творением;
в) соединение человека с Богом в масштабах всего человечества;
с) реализация христианского идеала;
д) субъект всех изменений в мире:
е) совокупный разум «церковного народа» в в отличие от релиниозного индивидуализма, протестантизма и авторитаризма папы в римско-католической церкви.
18.Впервые проблема отчуждения отражена К.Марксом в:
с) «Экономическо-философских рукописях 1844 года»;
19.Кто написал книгу “Иметь или быть?”:
с) Э.Фромм;
20. Человек играющий” – определение:
а) Хейзинги;
21. Три стадии человеческого существования по С.Кьеркегору:
а) эстетическая, этическая, религиозная;
22. Выдающийся представитель герменевтики:
а) Г.Гадамер;
23. “Пограничная ситуация” в экзистенциализме означает:
в) ситуацию между жизнью и смертью;
25. Видный исследователь творчества Аль-Фараби:
а) А.Касымжанов;
в) К.Рахматуллин;
с) Т.Габитов;
д) Алтаев;
е) Аскаров.
26. Автор произведения «Оян, казах»:
д) Мыржакып Дулатов;
27. В терминологии В. Соловьева понятие правда-это:
а) вечная божественная идея, «душа мира», связующее звено между Творцом и творением;
в) соединение человека с Богом в масштабах всего человечества;
с) реализация христианского идеала;
д) субъект всех изменений в мире:
е) совокупный разум «церковного народа» в в отличие от релиниозного индивидуализма, протестантизма и авторитаризма папы в римско-католической церкви.
28. “Правда” есть эквивалент истины в аспекте:
а) этическом;
в) эстетическом;
с) прагматическом;
д) космологическом;
е) эмпирической.
29. Русские философы – экзистенцианалисты:
е) Н.А.Бердяев, Шестов.
30. Автор произведения «Путешествие из Петербурга в Москву»:
а) А. Радищев;
31.“Три истины” Шакарима:
а) научное знание, религиозное откровение, совесть;
в) жизненный опыт, научное знание, совесть;
32.Кто всю жизнь искал “Жеруик” (землю обетованную):
а) Асан кайгы;
33. Автором произведений «Так говорил Заратустра», «По ту сторону добра и зла».
а) Ф. Ницше;
34. Иррационализм означает признание ведущей роли:
в) интуиции;
35.Для какого философа характерно: идеал добра – Сверхчеловек:
а) Ф. Ницше;
36.Основатель экзистенциализма, датский философ:
а) С. Кьеркегор;
37. Субстратом социальной жизни является:
е) человек.
38. Учение, в котором превозносится достоинство человека:
е) гуманизм.
39. Понятие «пограничной ситуации» играет особую роль в….
с) экзистенциализме,
40.Представителем религиозного экзистенцианализма является:
а) К. Ясперс;
41. Произведение А.Камю:
а) «Бытие и время»;
в) «Духовная ситуация времени»;
с) «Бытие и ничто»;
д) «Бунтующий человек»;
е) «Страх и трепет».
42. Произведение Ж.П. Сартра:
с) «Бытие и ничто»;
43.Представителем религиозного экзистенцианализма является:
а) К. Ясперс;
44."Диалектика природы " написана:
д) Ф.Энгельсом;
45. К.Марксом разработан подход к анализу общества:
а) Формационный;
46.“Мировая Воля” А.Шопенгауера:
в) бессознательна;
47. Автор «Слов назидания»:
а) Абай Кунанбаев;
48.В терминологии В. Соловьева понятие Историсофия -это:
а) вечная божественная идея, «душа мира», связующее звено между Творцом и творением;
в) соединение человека с Богом в масштабах всего человечества;
с) реализация христианского идеала;
д) субъект всех изменений в мире:
е) совокупный разум «церковного народа» в в отличие от релиниозного индивидуализма, протестантизма и авторитаризма папы в римско-католической церкви.
49. Совокупность тех связей и отношений людей, которые самодостаточны для их жизнедеятельности называется:
с) обществом;
50. Кто впервые в мировой науке заговорил о пагубности роста населения:
а) Мальтус;
51. Формами логической ступени познания являются:
а) абсолютная и относительная истины;
в) интеллектуальная интуиция;
с) дедукция и индукция;
;
52.Архетип-это:
а) Коллективные формы и образы, встречающиеся везде как составные элементы мифов;
53. Автор произведения «Бытие и время»:
с) М.Хайдеггер;
54. Понятие «диалектика» в переводе с греческого означает:
d) Искусство вести беседу, спор,
55. Закон диалектики, отвечающий на вопрос о преемственности развития:
а) Закон отрицания отрицания,
56. Закон диалектики, отвечающий на вопрос о причине развития:
в) Закон единства и борьбы противоположностей,
57. Философская категория, выражающая неотделимую от бытия объекта его существенную определенность, благодаря которой он является именно этим, а не иным объектом:
в) Качество,
58. Определите, о какой особенности образов человеческого сознания идет речь в следующем высказывании Ф.Энгельса: «Орел видит значительно дальше, чем человек, но человеческий глаз замечает в вещах значительно больше, чем глаз орла. Собака обладает значительно более тонким обонянием, чем человек, но она не различает сотой доли тех запахов, которые для человека являются определенными признаками различных вещей»:
а) Идеальная природа,
в) Субьективная форма,
с) Объективное содержание,
д) Социокультурная размерность
е) Биологическое различие.
59. Р. Декарт, Г. Лейбниц, Б. Спиноза, Б. Паскаль являются представителями:
c) рационализма,.
60. Для О. Шпенглера, цивилизация – это:
a) закат культуры,
61. Совокупность общественных связей, отношений и социальных институтов:
в) общество,
62. Раздел философии представляющий интерпритацию исторического процесса и исторического познания:
а) гносеология,
63. Главный метод достижения состояния «естественности» в даосизме является:
д) отказ от любой целенаправленной деятельности, «не деяния»,
64. «Неподлинное бытие» по М.Хайдеггеру:
а) бытие в мире идеи,
в) бытие «здесь и только сейчас»,
с) бытие в виртуальной реальности,
д) бытие в естественной природе,
е) бытие в искусственной природе.
65. Философское значение понятия «закон»:
с) объективные, устойчивые, повторяющиеся связи,
66. В чём сходство законов природы и общества:
с) в объективности функционирования,
67. Что означает процесс распредмечения в диалектико-материалистической концепции личности?
а) перевод логики предмета в достояние субъекта,
б) сохранение объектом своей завершенности,
с) способность субъекта обмениваться с окружающей средой веществом, энергией, информацией,
d) восприятие субъекта воздействующей на него окружающей среды,
е) переход деятельности субъекта из живого беспокойства в продукт его деятельности.
68. Что означает процесс опромедчивания в диалектико-материалистической концепции личности.
а) переход деятельности субъекта из живого беспокойства в покоящееся свойство продукта деятельности,
в) развитие предметной деятельности сопровождается ее предметной ориентацией,
с) развитие предметной деятельности ведет к возникновению общественных отношений,
д) становление предметной деятельности ведет к разложению биологических отношений,
е) развитие предметной деятельности ведет к расслоению общества.
69. Что есть объективная диалектика?
в) диалектика как учение о наиболее общих законах развития природы, общества и мышления,
70. В чем особенность сократической диалектики?
с) принцип иронии,
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 18 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Суть принципів менеджменту в готельному та туристичному бізнесі | | | Лекция 1. Введение в предмет курса. |