Читайте также:
|
Етнос – уся сукупність людей, об’єднаних спільністю мови, походження, традицій, території, психологічного складу. Етнос – відносно закрита соціальна система, самодостатня для свого розвитку і відтворення, що визначається не спільними з іншими етносами рисами, а відмітними характеристиками. Сутність етносу виявляється насамперед в його культурі.
Під етнічною культурою традиційно розуміють успадкований комплекс соціальної практики та системи вірувань, традицій і звичаїв, що певним чином визначають спосіб життя етносу. Основою, яка стабілізує етнос і його культуру, є система традицій, що становить свого роду колективну пам’ять, котра акумулює міжпоколінну етнокультурну інформацію.
Специфічний етап розвитку культури етносу – традиційна культура. Етап, коли домінувало колективне начало, всі зусилля колективу були спрямовані на самозбереження і самовідтворення, а культура відповідала домінуванню власного «ми». Обряд у даному випадку був моделлю культури, виступаючи своєрідною моделлю поведінки. Саме через обряд відбувався процес інформаційної взаємодії, за допомогою якого передавалися знання.
Палітра етнічних стереотипів надзвичайно різноманітна. Ними просякнуте усе національне життя, особливо такі його складові, як поведінка, спілкування, норми моралі, манери, етикет. За свідченням етнографів, навіть такі, суто біологічні явища, як пологи або кашель, здійснюються у різних народів по-різному. Етнічні відмінності виявляються і в тому, як люди вдягаються, як вони їдять, в їхніх улюблених позах стояння або сидіння, прийомах вітання, знайомства, залицяння, дякування, в їхній міміці та жестикулюванні тощо.
Природа виникнення етнічних стереотипів та національних символів також відмінна. Етнічні стереотипи формуються шляхом поступового накопичення і відбору певного соціального досвіду. Для українців усталеним символом національної культури традиційно був Тарас Шевченко, котрий уособлював і духовність народу, і його соціальні сподівання; символом історичної долі виступав Богдан Хмельницький, з яким пов’язувалася драматичність національно-визвольної боротьби.
Національна культура є передусім особливою сферою, певним простором спілкування, що об’єднує індивідів і реально існує завдяки набуттю деякими культурними явищами загального значення незалежно від того, на якій регіональній основі вони виникли. З-поміж об’єднувальних чинників одні (наприклад, етнокультура) є більш сталими, інші (твори професійного мистецтва, інтелектуальна культура) весь час перебувають у русі. Національна культура є модерним утворенням: на противагу архаїчним культурам, що об’єднували кількісно невеликі спільноти, здебільшого культурно однорідні, вона переважно містить у собі різнорідні складові, а тому кожна конкретна нація має різний ступінь цілості.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |