Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Договори, що опосередковують акціонерні відносини: поняття, ознаки, види.

План стимулирования продаж можно представить следующим образом.

1. Определение задач стимулирования продаж. Задачи вытекают из маркетинговой стратегии предприятия, связанной с данным товаром и данным рынком.

2. Выбор средств стимулирования продаж. Необходимо определить объекты стимулирования, уточнить их характеристики, оценить уровень и качество мероприятий стиму­лирования, предлагаемых конкурентами на данном рынке и по данному товару, рассчитать предварительную рентабельность предлагаемых мероприятий стимулирования.

3. Разработка программы стимулирования, в которой необходимо учесть:

· уровень интенсивности предлагаемого стимулирования продаж;

· условия участия покупателей в акциях, т. е. стимулы могут быть предложены либо всем покупателям, либо каким-то особым группам, представляющим для товаропроизводителя интерес (например, постоянные покупатели);

· способы распространения сведений о программе стимулирования и поддержания интереса к ней. Необходимо помнить, что сама акция по стимулированию продаж нуждается в рекламе;

· длительность осуществления программы стимулирования;

· выбор времени для проведения мероприятий стимулирования;

· разработка сводного бюджета по стимулированию сбыта.

4. Предварительная апробация программы стимулирования. По возможности все используемые средства стимулирования сбыта следует предварительно опробовать на некоторой группе потребителей.

5. Оценка результатов реализации программы стимулирования сбыта. Наиболее часто используют сравнение показателей сбыта до и после проведения акций по стимулированию сбыта.

Договори, що опосередковують акціонерні відносини: поняття, ознаки, види.

Договори АТ можна класифікувати за різними ознаками:

за періодом їх укладення: а) у процесі створення товариства (договори засновників АТ, спрямовані на його створення; договори злиття та приєднання); б) у процесі функціонування акціонерного товариства;

за характером угод: а) укладених у процесі здійснення АТ поточної господарської діяльності (реалізація виробленої продукції, матеріально-технічне забезпечення виробництва тощо); б) укладені поза здійсненням звичайної господарської діяльності (продаж цілісного майнового комплексу структурного підрозділу, придбання контрольного пакета акцій іншого АТ);

за суб'єктним складом: а) укладені з третіми особами; б) укладені з акціонерами, посадовими особами органів товариства, їх афілійованими особами — так звані договори/правочини, щодо укладення/вчинення яких є заінтересованість (статті 71-72 Закону ПАТ), які далі іменуватимемо як договори з елементами заінтересованості;

за сумою угод і порядком їх укладення: а) на значну суму/значні правочини, що потребують схвалення загальних зборів або наглядової ради акціонерного товариства (статті 70 Закону ПАТ); б) такі, що укладаються за рішенням виконавчого органу товариства і не потребують погодження із його вищим органом.

Особливу увагу слід приділяти укладенню і виконанню угод, що (а) забезпечують створення АТ і спрямовані на формування його майнової бази, (б) укладаються на значну суму, (в) мають елемент заінтересованості з боку посадових осіб товариства, акціонерів та пов'язаних з ними осіб, оскільки такі угоди можуть спричинити збитки для товариства та/або порушити права та законні інтереси акціонерів чи кредиторів товариства.

Закон ПГТ надміру лаконічний щодо регулювання договірних відносин, оскільки визначає лише окремі їх види та загальні (окремі) засади їх встановлення, зокрема: специфіку договорів засновників (статті 4, 8, 26), договорів купівлі-продажу акцій (статті 25-27), можливість встановлення товариством порядку укладення договорів на значну суму (п. "і" ч. 5 ст. 41).

Так, Закон ПГТ містить наступні положення щодо договорів засновників:

1) укладеного між ними договору про створення товариства (ст. 26), який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо заснування АТ, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами, та відповідно до якого засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації АТ;

2) договорів, укладених засновниками від імені товариства до моменту реєстрації останнього (ці договори відповідно до ст. 8 визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством, за відсутності якого ці договори тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників);

3) договорів, на підставі яких засновники/учасники передають майно в користування товариству (у разі ліквідації товариства таке майно повертається зазначеним особам у натуральній формі без винагороди — ч. 2 ст. 23).

Серед договорів, які укладаються товариством у процесі його діяльності, можна виділити такі їх різновиди: договори, якими опосередковується придбання майбутніми акціонерами в процесі відкритої підписки (хоча в ст. 30, що передбачає порядок проведення останньої, договори не згадуються); договори про придбання товариством власних акцій (ст. 32, що закріплює відповідне право АТ, також не містить згадки про договори);

договори на суму, що перевищують вказану у статуті товариства та потребують затвердження загальними зборами (п. "і" ч. 5 ст. 41), у зв'язку з чим суму та порядок укладення таких угод рекомендувалося передбачати в статуті АТ і в спеціальному локальному документі — Положенні про договірну роботу в АТ.

Закон ПАТ більш ґрунтовно регулює відносини щодо укладення договорів учасниками акціонерних відносин — засновниками, створеним ними АТ, акціонерами та посадовими особами органів АТ на забезпечення функціонування товариства, приділяючи більш-менш значну увагу договорам/зобов'язанням засновників (ч.3 ст. 9, ст.12), договорам на значну суму (значним правочинам — ст. 70), договорам/правочинам, щодо укладення/вчинення яких є заінтересованість — статті 71-72), договору про злиття товариств та договору про приєднання одного товариства до іншого (ст. 81) та деяким іншим.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону ПАТ засновниками товариства (якщо їх двоє і більше) може укладатися засновницький договір (не визнається установчим документом товариства), що має відповідати таким вимогам: щодо змісту: визначає порядок провадження спільної діяльності щодо створення АТ (зокрема, щодо проведення закритого/приватного розміщення його акцій, установчих зборів та забезпечення державної реєстрації АТ), кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальну вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форму оплати вартості акцій, строк дії договору; щодо форми: повна письмова (у формі підписаного сторонами єдиного правового документа); якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню; щодо строку дії: до дати реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, що відповідно до ч. 2 ст. 10 є 11-м етапом створення АТ.