Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Процес комунікації

Читайте также:
  1. A. ненормальный ход родового процесса, родо­вые травмы
  2. CISC и RISC-процессоры
  3. D. как завершающий этап сукцессионного процесса
  4. GMAW процесс
  5. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  6. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  7. I. ПОЧЕМУ МЫ ДОЛЖНЫ ИЗУЧАТЬ СТОРОНЫ И СВОЙСТВА ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА?
  8. IBM рассказала о процессоре Power7
  9. IBM рассказала о процессоре Power7
  10. II Разновидности производственных процессов

Комунікації — це обмін інформацією, на основі якого менеджер отримує інформацію, необхідну для прийняття рішень і доводить прийняте рішення до працівників організації. Неефективні комунікації - одна з головних причин виникнення проблем в організації. Згідно зі статистичними даними, 50-90% свого часу менеджер витрачає на комунікації.

Обмін інформацією входить в усі види управлінської діяльності, тому комунікацію називають процесом, який об'єднує організацію в єдине ціле. А тому якщо ліквідувати комунікації або не усувати перепони на їхньому шляху, то організація перестане бути керованою, її діяльність буде хаотичною, некоординованою.

Комунікації поділити на такі групи:

пізнавальна - головна мета: передача змісту або інформації (наприклад, диктор читає новини, викладач читає лекцію);

експресивна — спілкування між людьми для передачі почуттів, оцінок, поглядів;

перекопувальна - вплив на інших, заклик до змін у відношеннях до будь-чого, прохання зробити щось (наприклад, усна реклама);

соціально-ритуальна - визначна частина спілкування, яка спрямована на підтримку норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (наприклад, процедура знайомства, звичаї гостинності і т.ін.);

несловесна - за допомогою міміки, очей, рота, поз, жестів.

 

Комунікації виникають між:

- організацією та зовнішнім середовищем (споживачами, державою тощо);

- підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, керівниками і підлеглими, неформальними організаціями).

Практика майстрів усного виступу наводить такі корисні поради щодо усного виступу:

- до усного виступу треба заздалегідь готуватися;

- робити повідомлення потрібно у вигляді розповіді;

- вірити самому в те, що говориш;

- уникати монотонності в голосі;

- дивитися в аудиторію;

- слідкувати за власною позою;

- користуватися жестами лише тоді, коли необхідно "підкреслити" який-небудь факт;

- слідкувати за вимовою;

- намагатися уникати повчань у чомусь.

 

Базою комунікацій є ефективне інформаційне забезпечення.

Під інформацією розуміють сукупність повідомлень про конкретні явища, події, виробничо-господарську діяльністю.

За повнотою охоплення інформація може бути повною, частковою, надлишковою;

за періодом дії — разова, періодична, довгострокова;

за рівнем достовірності - достовірні і недостовірна тощо.

 

У процесі комунікації важливе місце належить документам, які є носіями інформації: рукописи, кіно-, відео- та фотодокументи, магнітні записи. В організаціях є спеціальні служби, які призначено для роботи з документацією (архів, канцелярія, довідкове бюро). До інших носіїв відносять: електронну пошту, радіо, телебачення, ПК тощо.

У комунікаціях необхідно постійно їх удосконалювати, тобто створювати умови для ефективного розвитку міжособової та організаційної її складових.

Якість інформації залежить від п'яти факторів:

- точності. Інформація не повинна містити помилок;

- оперативності. Інформація повинна базуватися на поточних даних;

- повноти. Рішення приймаються, коли кількість місць, які мають бути заповнені, зведені до мінімуму;

- стислості. Необхідно дотримуватися балансу повнотою та стислістю, щоб той, хто приймає рішення, миттю міг уловлювати її швидко та легко;

- доречності. Необхідно дотримуватися балансу між повнотою та доречністю. Пріоритет має бути відданий інформації, яка дійсно необхідна для прийняття рішень. У сучасних організаціях в комунікаційному процесі велику роль відіграють комп'ютери. В процесі оброблення даних на ЕОМ необхідно здійснити три основні кроки:

накопичення;

оброблення, пов'язана із сортуванням даних, підсумовуванням і множенням певної кількості і товару на ціну реалізації тощо;

передачу даних.

У вузькому розумінні комунікації – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує.

В теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

 

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1) наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передавання; одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;

2) наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інфомації, призначеної для передавання;

3) наявність канала комунікації, тобто засоба за допомогою якого передається інформація;

4) наявність зворотнього зв’язку, тобто процесу передавання повідомлення у зворотньому напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого ним повідомлення.

В процесі комунікації, модель якого наведена на рис.8.1., виділяють такі етапи:

1) формування концепції обміну інформацією;

2) кодування та вибір каналу;

3) передавання повідомлення через канал;

4) декодування;

5) усвідомлення змісту ідеї відправника;

6) зворотній зв’язок та перешкоди (помехи).

 

Розглянемо детальніше зміст кожного з етапів процесу комунікації.

 

 

1. Процес комунікації починається з формулювання концепції обміну інформацією. На цьому етапі відправник вирішує, що конкретно, яку саме інформацію він бажає зробити предметом комунікації. При цьому відправник має:

а) чітко уявляти собі мету такої комунікації (навіщо вона здійснюється і чого він намагається у кінцевому результаті досягти);

б) чітко усвідомлювати відповідність концепції комунікації конкретній ситуації (чи доречний за теперішньої ситуації обмін даною інформацією з іншою конкретною особою).

 

Рис.8.1. Модель процесу комунікації

 

2. Кодування – це процес трансформації (перетворення) концепції комунікації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо. Повідомлення є реальним фізичним продуктом процесу кодування інформації.

Результативність кодування залежить від:

– здібностей (хисту) відправника відповідним чином кодувати інформацію, що призначена для обміну;

– ставлення відправника щодо інформації, яка кодується;

– ступеня обізнаності (глибини знань) відправника про інформацію, що кодується;

– соціокультурного середовища, в якому знаходиться відправник.

На цьому ж етапі вибирається канал для передавання повідомлення.

Канал комунікації – це засіб, за допомогою якого передається інформація. На вибір каналу комунікації впливають такі фактори:

– тип символів, що використовуються для кодування інформації;

– характер повідомлення, що передається;

– вагомість і привабливість даного каналу для одержувача повідомлення;

– конкретні переваги або недоліки того чи іншого типу каналу.

Для підвищення результативності комунікації рекомендується використовувати два або більше каналів для передавання одного і того самого повідомлення.

3. Передавання повідомлення по каналу являє собою фізичну доставку повідомлення від відправника до одержувача. На цьому етапі суттєвим є вплив перешкод ("шумів"). Перешкоди – це все те, що спотворює (викривлює) сутність або зміст повідомлення. Вони практично завжди супроводжують комунікації. Діяльність менеджера по управлінню комунікаціями багато у чому пов’язана із з’ясуванням причин шумів і послабленням їх впливу на комунікацію.

4. Декодування означає перекладання отриманого повідомлення у форму, зрозумілу для отримувача. Коли символи, обрані відправником, мають одне і те саме значення для отримувача повідомлення, останній зрозуміє (усвідомить), що мав на увазі відправник. Проте на практиці така ситуація складається далеко не завжди. Частіше одержувач тлумачить сутність та зміст повідомлення інакше ніж його розумів відправник. До того ж слід враховувати вплив на процес передавання повідомлення різних перешкод (шумів). Все це зрешто вимагає здійснення п’ятого етапу процесу комунікації.

5. Заключний етап комунікації – це зворотній зв’язок. Його можна розглядати як процес, в якому відправник і одержувач міняються місцями. В процесі зворотнього зв’язку отримувач повідомлює відправнику про те, як він зрозумів зміст повідомлення. При цьому одержувач:

– кодує інформацію про те, як він сприйняв і зрозумів повідомлення;

– обирає відповідний канал комунікації;

– передає це повідомлення відправнику.

Відпрвник, в свою чергу:

– декодує це повідомлення;

– порівнює інформацію відправника з оригінальною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.

Безумовно, наявність зворотнього зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав