В якій відповіді названа ознака злочину?

Читайте также:

Для дітей з відхиленнями у розвитку величезне значення має рання діагностика. Чим раніше буде виявлений дефект у малюка, і чим раніше з ним почнуть працювати фахівці, щоб подолати або компенсувати аномалії, тим більше істотним виявиться результат цієї роботи. Причому важливо не тільки встановити наявність відхилення. Необхідно визначити його характер, структуру, якісні та кількісні показники, які можуть служити підставою для організації дитині медичної і педагогічної допомоги або для визначення його до відповідної установи.

Далеко не завжди можна прогнозувати можливість виявлення відхилень у розвитку дитини. Вони можуть мати місце і без помітних причин. Значуща роль у виявленні тих або інших аномалій розвитку дитини належить сім’ї. При постійному спілкування з малюком, мати може помітити деякий специфічний розвиток дитини, особливості його поведінки, що відрізняють його від інших дітей того ж віку. Їй необхідно зразу ж звернутися до лікаря-фахівця: педіатра, психоневролога, невропатолога, офтальмолога та ін. для встановлення наявності відхилення і отримання кваліфікованої допомоги.

Пізніше дитину слід направити до психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК). До ПМПК поступають також діти з дошкільних установ у тих випадках, коли їх стан викликає занепокоєння у педагогів та вихователів.

ПМПК створюються при місцевих управліннях освіти та науки. До складу ПМПК звичайно бувають включені психолог, лікар-психоневролог, психіатр, педагог молодших класів школи загального призначення, педагог-дефектолог та логопед. Очолює комісію, узагальнює матеріали та підводить підсумок, тобто формулює висновок, найдосвідченіший член комісії. Найчастіше ним виявляється директор спеціальної школи.

ПМПК вирішує ряд складних і відповідальних завдань, до числа яких входять наступні:

r встановлення діагнозу кожній дитині, яка звертається за допомогою;

r визначення індивідуальних характеристик, відхилень, встановлення загальної структури дефекту, а також можливостей просування дитини в плані загального розвитку;

r пошук системи засобів найбільш ефективного медикаментозного лікування, яке необхідне для покращення здоров’я дитини;

r затвердження шляхів і методів педагогічної дії, які сприятимуть корекції відхилень у розвитку, що властиві дитині, а також підвищенню її здібності до навчання і тим самим просуванню в загальному фізичному, розумовому та особистісному розвитку;

r формулювання порад на адресу батьків та вчителів у плані навчання і виховання дитини. Мається на увазі комплексна дія на його пізнавальну діяльність і емоційно-особистісну сферу.

Рішення всіх цих нелегких завдань не обов’язково припускає, що дитина, яка обстежується і характеризується істотними відхиленнями від нормального розвитку, повинна бути направлена до спеціального навчального закладу дошкільного або шкільного типу.

При сучасній організації освіти в нашій країні дитина із спеціальними потребами, при обов’язковому дотриманні ряду умов, може знаходитися в масовому навчальному закладі (дитячому садку або школі) або навчатися на дому.

Членам ПМПК необхідно докласти всі можливі зусилля для того, щоб їх висновок був правильним, повністю відповідав стану дитини, яка обстежується.

Робота в ПМПК передбачає дотримання ряду основних принципів:

– принцип комплексного вивчення, який припускає всебічне обстеження дитини групою кваліфікованих фахівців;

– принцип цілісного, системного вивчення кожної дитини, який припускає виявлення не тільки особливостей його пізнавальної діяльності, але й своєрідності емоційно-вольового розвитку, моторики, поведінки, фізичного стану, які розглядаються в різних поєднаннях та взаємозв’язках;

– принцип онтогенетичного підходу до дитини, яка вивчається, припускає ретельне, всебічне вивчення всього життєвого шляху дитини, що прийшла на комісію, включаючи ранній період розвитку, у тому числі і внутрішньоутробний, а також відомості про його батьків;

– принцип детермінованого підходу – визначення первинного дефекту, обумовленого ним вторинного дефекту, а також дефектів інших порядків;

– принцип динамічного обстеження, тобто вивчення дитини в процесі здійснення нею певної діяльності, умов завдань, які пред’являються, надання різних видів допомоги або прямої підказки, що варіюються, тобто принципу навчаючого експерименту;

– принцип індивідуального підходу до дитини, який припускає визначення специфічних для неї потреб та напрямів необхідної допомоги шляхом узагальнення та систематизації всіх показників, які одержані при вивченні, тобто його індивідуальну ідентифікацію;

– принцип єдності методологічної концепції, яка об’єднує всіх членів ПМПК, обґрунтованість набору методик, які спрямовані на вивчення різних психічних функцій, пізнавальної діяльності вцілому та особистісних проявів дитини;

– принцип різнорівневого кількісного та якісного оцінювання одержаних результатів.

Питання та завдання для контролю

1. Назвіть основні положення системи спеціальної освіти.

2. Розкрійте структуру спеціальної освіти.

3. Дайте характеристику формам спеціальної освіти.

4. Охарактеризуйте горизонтальну структуру спеціальної освіти в Україні.

5. Які типи закладів для дітей з порушеннями у розвитку створено в системі міністерств освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення?

6. Надайте характеристику принципам виховання дітей з порушеннями ПФР. Наведіть практичні приклади їхнього застосування.

7. Обґрунтуйте, в чому полягає принципова спільність завдань виховання учнів спеціальних і масових шкіл?

8. Визначте основні особливості процесу навчання дітей з обмеженими можливостями.

9. Охарактеризуйте провідні принципи навчання у спеціальних закладах.

10. Розкрийте принцип корекційної спрямованості навчання дітей з обмеженими можливостями.

11. Визначте основні завдання та напрями діяльності ПМПК.

Література

1. Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. – М: Просвещение, 1973. – 175 с.

2. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с.

3. Липа В.А. Основы коррекционной педагогики. Донецк: Лыбидь, 2002. – 327 с.

4. 4 Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития олигофренопедагогика). – Под ред. Б.П. Пузанова. – М., 2001. – 287 с.

5. Обучение детей с проблемами развития в разных странах мира: Хрестоматія / Сост. Л.М.Шипицына. – СПб., 1997.

6. Петрова В.Г., Белякова И.В. Кто они, дети с отклонениями в развитии? – М.: Флинта, 2000. – 104 с.

7. Психолого-педагогическое консультирование и сопровождение развития ребёнка: Пособие для учителя дефектолога / Под ред. Л.М. Шипицыной. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 528 с.