Читайте также:
|
Говорячи про «тлумачення-з’ясування» правових норм, потрібно розуміти, що таке «способи тлумачення». Способи тлумачення - це прийоми та правила для одержання ясності щодо правових норм. Однак у теорії права поняття «прийом» і «спосіб» прийнято розрізняти. Спосіб тлумачення - це поняття ємне, що включає в себе спеціальні технічні кошти: «прийоми пізнання». Поняття, у свою чергу, - це термін, що означає конкретну дію інтерпретатора в пізнанні (наприклад: порівняння, аналогія і т.д.). На думку Скакун способи тлумачення права заздалегідь обумовлюються основними сферами правової діяльності. До них відносяться правові відносини, правосвідомість, основні види правових розпоряджень, специфіка мови права і т.д. У такий спосіб вибір способу тлумачення залежить від мети інтерпретатора і специфіки правової діяльності (пізнання тексту закону, правовідносини і т.д.)
У зв’язку з вищесказаним, а також спираючи на інші роботи різних авторів по «Теорії права», можна виділити основні способи тлумачення правових норм. До них відносяться: граматико-логічний спосіб тлумачення правових норм, систематичний і історико-політичний.
Доцільніше всього, на мою думку, починати з граматичного (філологічного) способу тлумачення. Зв’язано це з тим, що будь-яка юридична норма складається насамперед у письмовому виді з урахуванням особливостей мови, на якому укладач закладає в текст визначений зміст.
Суть цього способу укладається в ретельному граматико-синтаксичному проробленні «букви» документа, в аналізі слів, пропозицій і словесних формулювань. При граматичному, а дорівнює і текстуальному аналізі слів, істотно важливими є усі: і загальновживане (загальне) значення і виняткове (вузьке) значення слова. Також потрібно враховувати морфологічні характеристики слів, що складають документ, і їхні граматичні зв’язки.
Змістом граматичного способу тлумачення є сукупність розумових операцій, що дають можливість за допомогою розбору письмової мови усунути можливі протиріччя тексту і самого змісту норми, між різними нормами, з’ясувати значення окремих слів і всього тексту в цілому. У граматичному способі підкреслюється важлива роль побудови пропозиції в тексті документа, використання союзів, приводів, знаків пунктуації і т.д. Наприклад, при аналізі наступного фрагмента тексту документа: «Страчувати не можна помилувати» - зміст сказаного буде залежати від того, у якому місці стоїть кома.
У деяких авторів на першому місці стоять інші способи тлумачення правових норм. У Скакун можна прочитати, що «критика правових норм виступає як перша ступінь філологічного тлумачення». Під критикою тут є установлення дійсності й обов’язковості правових норм, при цьому граматичний спосіб тлумачення стикається із систематичним способом. Однак потрібно враховувати, що граматичний розбір тексту документа означає збагнення його внутрішнього змісту, а критика норми встановлює усього лише її приналежність до законодавця і її обов’язковість.
Природним продовженням граматичного способу в процесі тлумачення правових норм є логічний спосіб. Однак у вітчизняній літературі існують кілька думок на цей рахунок. Одна з них складається в тім, що логічний і граматичний способи варто розрізняти, тому що думка і воля законодавця виражена не тільки у виді логічної організації, логічному побудові змісту правової норми, але й у виді граматичних пропозицій.
«Його (граматичного способу) сутність складається в з’ясуванні змісту правової норми за допомогою коштів граматичного аналізу тексту...»[8], у той же час, як «логічний спосіб тлумачення права укладається у використанні коштів формальної і діалектичної логіки»[9].
Автори, що виступають за об’єднання граматичного і логічного способів, ґрунтуються на ототожненні граматики і логіки. «Інтерпретатор при текстовому тлумаченні вивчає одночасно, як лексичну, так і синтаксичну структуру тексту норми, застосовує правила і граматики і логіки»[10].
Я вважаю, що логічний спосіб потрібно виділити як самостійний чи, хоча б, як рівнобіжний стосовно граматичного способу тлумачення правових норм. Доказом служить те, що логічний спосіб розглядає більш великі внутрішні зв’язки між частинами документа, а граматичний спосіб - менш великі зв’язки, в основному це терміни й орфографія. До того ж, незважаючи на органічний зв’язок між граматикою і логікою, вони все-таки являють собою дві різні галузі знання і, отже, засновані на них способи тлумачення правових норм можуть мати самостійне значення.
Як і при граматичному способі тлумачення, інтерпретатор, використовуючи логічний спосіб, ґрунтується на тексті юридичної норми, не виходячи за межі тексту закону. Це тлумачення ґрунтується на правилах формальної логіки і містить крім логічних перетворень наступні прийоми: виведення вторинних норм; висновки з понять; перетворення пропозиції; доведення до абсурду; доказ від протилежного.
Необхідність у логічному перетворенні виникає також у зв’язку з внутрішньою логічною структурою правової норми і її розбіжністю з зовнішньою формою вираження в статті нормативного акта. Для приклада: структурні елементи правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція) можуть бути опущені чи знаходитися в інших статтях чи нормативних актах. У силу цього інтерпретатор буває змушений будувати логічну структуру норми, виходячи з окремих одиниць правового тексту. Так, аналізуючи статтю КК України, що припускає відповідальність за розкрадання радіоактивних матеріалів, можна виділити лише два структурних елементи. «Розкрадання або вимагання радіоактивних матеріалів...» - це є гіпотеза. «...Карається...позбавленням волі на термін до п’яти років» - це санкція. А що стосується диспозиції, то вона логічно мається на увазі: забороняється викрадати або вимагати радіоактивні матеріали.
Здійснюючи уявне перетворення, можна зробити висновок про те, що карається не саме «розкрадання або вимагання», а карається особа, що зробила розкрадання або вимагання.
Наступний розглянутий спосіб тлумачення правових норм - це так називаний систематичний спосіб. Будь-яка правова норма являє собою складову частину права, що взаємодіє з іншими правовими нормами. Отже, після аналізу змісту норми необхідно розкрити всі її зв’язки й опосередкування. Зрозуміти конкретну правову норму можна лише проаналізувавши інші норми, близькі до неї по змісту, що розвивають і деталізують її, а також з’ясувавши значимість акта (закону, указу і т.д.), у якому міститься дана норма, і яке місце вона в цьому акті займає. Це і складає зміст систематичного тлумачення.
У процесі подібного тлумачення права пізнаються системноутворюючого зв’язку права: субординації, координації, керування, походження і т.д. Для виявлення й усунення колізій між правовими нормами використовують правила. Наприклад:
- пріоритетною буде та правова норма, що видана вищим органом (це відбувається у випадку протиріччя між правовою нормою органа нижчого підпорядкування і правовою нормою вищого органа).
- при виникненні протиріччя між правовими нормами, виданими тим самим органом, пріоритетною буде та правова норма, що видана пізніше інших.
Правова норма пізнається в порівнянні з іншими нормами права, чим, зокрема, осягається її щирий зміст.
Приклади системного підходу можуть бути різними в залежності від шляху перебування потрібної норми, від способу її перебування. Наприклад, від загальних положень про статус суддів України у законі «Про судову систему» можна перейти до більш конкретних норм у законі «Про статус суддів».
А правова норма, присвячена незалежності правосуддя в цілому і незалежності суддів зокрема, знаходить своє відображення в главі КК України про злочини проти незалежності правосуддя і проти суддів зокрема. «У цілому систематичне тлумачення обумовлене взаємозв’язком і взаємозалежністю суспільних відносин, регульованих нормами права»[11]. Ґрунтуючись на вищевикладеному, потрібно зробити висновок, що при тлумаченні необхідно використовувати зв’язок конкретних норм із загальною частиною відповідної галузі права.
Зіставлення статей особливої частини кодексів з нормами загальної частини може уточнити й у кінцевому рахунку розкрити зміст тлумаченої норми, більш чітко визначити її загальну спрямованість і сферу дії.
Наступний важливий елемент аналізу правової норми - це історико-політичний спосіб її тлумачення. Оскільки поява й існування норми права і права в цілому обумовлено різними факторами (наприклад, соціально-економічним), то вивчення цих факторів сприяє більш повному проникненню в зміст діючого законодавства. Змістом історико-політичного способу тлумачення є діяльність, спрямована на виявлення змісту правової норми. Це робиться шляхом звертання до історії її прийняття, цілям і мотивам, що визначили введення правової норми в систему правового регулювання. Наприклад, поява законів «Про медицину катастроф» чи «Закону про зброю» було імовірніше всього обумовлене відповідними політичними, економічними, соціальними й іншими умовами, що склалися в країні на той момент.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 77 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |