Читайте также:
|
Під тлумаченням необхідно розуміти:
a) процес мислення, який відбувається у свідомості особи, яка застосовує правову норму, з’ясування змісту правової норми та її пояснення;
b) виражений поза роз’ясненням зміст правової норми.
Якщо тлумачення, як з’ясування норми права є тільки необхідним підготовчим етапом для правильного вирішення того чи іншого питання, необхідною передумовою процесу здійснення норм права у суспільному житті, то тлумачення – роз’яснення виступає як самостійна, спеціальна діяльність певних органів та осіб.
Його мета не в правильному вирішенні окремої конкретної справи, а в забезпеченні правильного та єдиного здійснення норми, яка тлумачиться у всіх випадках, на які розрахована дана норма, усуває неясності та можливі помилки, які можуть бути у майбутньому при застосуванні цієї норми.
Проблема тлумачення нормативних актів по своїй суті – це виявлення і розкриття заключеної в них волі пануючої частини суспільства, що панує у виробництві та політиці.
Нормативно-правові акти – це зовнішнє вираження волі, одна із форм їх об’єктивізації.
Тлумачення пов’язане з волею, яка знайшла вже своє об’єктивне вираження поза його безпосереднім об’єктом є нормативні акти, а не наміри та цілі законодавця, не правосвідомість осіб, які застосовують право. Це положення є дуже важливим з точки зору забезпечення законності при тлумаченні, оскільки воно ліквідує можливість для протиставлення закону і волі народу.
Як відомо, до цих пір багато з теоретиків права, сперечаються з приводу того, що являється об’єктом тлумачення нормативних актів – «воля законодавця» або «воля закону»
Воля законодавця – це визначена матеріальними умовами існування даної суспільно-економічної формації та потребами панівної частини суспільства, індивідуальна воля окремої особи чи сполучення волі індивідуальної групи осіб. Вона виражена окремо в нормативному акті, окрема і незалежна від будь-якого суб’єкта і без неї об’єкт тлумачення не існує.
Якщо ми визнаємо, що в процесі тлумачення права необхідно встановити волю законодавця, то це означає, що ми повинні з’ясувати не те, що він хотів виразити. Насправді завдання тлумачення полягає в тому, щоб з’ясувати зміст того, що законодавець думав при виданні нормативного акта.
В юридичній науці та практиці аналогічно використовується термін «тлумачення» права. І тут, з однієї сторони, розуміється визначений процес мислення, який направлений на встановлення змісту норми права шляхом вияву значень і змісту термінів та виразів, що є в нормативних актах.
Для розкриття сутності тлумачення необхідно перш за все з’ясувати, що розуміється під змістом правової норми, а потім проаналізувати процес встановлення її точного змісту і ті умови, при яких це може відбутися.
Зміст юридичного припису – це внутрішній зміст правової норми, який розкривається за допомогою її логічної інтерпретації в результаті тлумачення.
Тлумачення не вносить і не може внести поправки, доповнення чи зміни в інтерпретуємі правові норми. Воно має на увазі існуючий конкретний правовий припис. Розуміється, орган, який проводить тлумачення, не може не враховувати як умов, в яких застосовується правова норма, і її впливу на суспільну свідомість. Однак, це не означає, що в процесі тлумачення, посилаючись на зміни умов, виникнення нових потреб соціально-економічного і господарського розвитку можна відходити від точного змісту правових норм, давати нормам такий зміст, який би мав зовсім інше значення, ніж той, який вкладений в них законодавцем.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |