Читайте также:
|
При організації праці і відпочинку школярів необхідно брати до уваги такі 8 основних моментів шкільного життя: тривалість уроку, тривалість навчального дня і навчального тижня, організація самого уроку, розклад уроків, перерви, екзамени, суспільно-корисна праця, канікули.
В більшості країн світу, як і в нашій країні, уроки мають 45 хвилинну тривалість. Така тривалість була визначена спеціальними дослідженнями змін працездатності учнів в процесі навчання. Для дітей початкових класів нормативною величиною тривалості уроків є 35 – 40 хв.
З метою покращення успішності школярів і збереження їхнього здоров’я при організації учбового процесу бажано враховувати біологічний ритм змін працездатності протягом дня: знижують з 45 до 30 хв.; у другій половині дня (при роботі школи в дві зміни) – поступово збільшують – з 30 до 45 хв. 5. Що належить розуміти під правильною побудовою уроку? Роль фізкультхвилинок в збереженні високої працездатності учнів.
Структура уроку – це оптимальне чергування різних видів занять, неоднакових за тривалістю, важкістю і втомливістю. Структура уроку виділяє значний вплив на функціональний стан організму учнів, на їх працездатність. Структура уроку повинна бути досить сучасною, адже різні предмети вимагають різного чергування елементів уроку (видів діяльності) – опитування, виклад нового матеріалу, його закріплення і домашнє завдання.
При організації уроку належить перш за все враховувати динаміку працездатності школярів. В перші 3-5 хв. уроку (фаза впрацьовування) навантаження повинно бути відносно невеликим, в наступні 15-20 хв. (період стійкої працездатності) навантаження збільшується до максимуму. Наприкінці уроку, оптимальний рівень збудливості працюючих нервових центрів КВП досить часто змінюється гальмуванням з розвитком втоми. В цей період відбувається збудження в рухових центрах кори мозку (учні починають рухатись, повертатися, розмовляти тощо). Згодом, якщо не прийняти належних заходів, в корі півкуль розвивається гальмування, виникає сонливість. Тому під кінець уроку, коли у учнів починає розвиватися втома, навантаження знижують. Виходячи із змін працездатності учнів протягом уроку, першу, найбільш продуктивну його частину доцільно використати не для опитування, як це за звичай робиться, а для пояснення нового матеріалу.
Для підтримання високого рівня працездатності учнів протягом всього уроку належить робити фізкультхвилини на кожному уроці в початкових класах, на передостаннім і останнім в середніх і старших класах.
Вправи ХХ повинні активізувати перш за все м’язи, які підтримують позу тіла, м’язи нижніх кінцівок (присідання, згинання і розгинання стоп), м’язи очей (моргання, сильні зажмурювання, колові рухи очима тощо). Ефективним є легкий самомасаж усіма пальцями волосатої частини голови, стимуляція розташованих на потилиці і шиї біологічно активних точок, дихальні вправи (гіпервентиляція в поєднанні з затримкою дихання).
Проводити фізкультхвилинки належить на початку останньої третини уроку; в повних класах – двічі на урок: на 10-15-й і 25-30-й хвилинах.
Отже, можна зробити висновок про те, що чергування праці і відпочинку на уроках математики є дуже важливим компонентом здобуття учнями високих математичних знань. Тому на вчителя покладається надзвичайно великий обов’язок вміти правильно будувати уроки математики, щоб дитина не втомлювалась на уроці, а навпаки отримувала задоволення.
Висновки:
1. Закон України про охорону праці. – К., 2002.
2. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П. Практикуми з безпеки життєдіяльності в особистісно орієнтованій основі системі підготовки вчителя: Навчально-метод посібник - Кам'янець-Подільський: ПП Буйницький О А, 2006 - 140 с.
3. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П. Практикум з безпеки життєдіяльності та охорони праці: Навчально-метод посібник. - Кам'янець-Подільський: ВОП Сисин О. В., 2007. -140 с.
4. Пістун І.П., Кіт Ю.В., Катренко Л. А., Охорона праці в галузі освіти: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «Університетська книга», 2009. – 395с.
5. Охорона праці в навчально- виховних закладах(методичні рекомендації). – Тернопіль, 1999. – Ч.1, 2.
6. Охорона праці в школі. – К.: Рад. Школа, 1986. – 324с.
7. Пилипишин С. М., Переймибіда В. М., Пилипишин Г. М. Охорона праці в навчально- виховних закладах: методичні рекомендації. Ч. 2, - Тернопіль: СМП «Астон», 2000. – 208с.
8. Правила безпеки під час навчання у загальноосвітніх закладах. – К., 1999.
9. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова КМУ від 25.08.2004р. за № 1112)
10. ДНАОП 0.00 – 4.03 – 01. Положення про Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. – К.: Основа, 2001. - 88с.
11. Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних документів: у 4т. – К.: Держнаглядохоронпраці; Основа, 2006.
12. Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. - Львів: Ліга прес, 2006.
13. Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах освіти України. – Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.10.2010 р., № 969/922/216.
14. Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти України. – Наказ Міністерства освіти України від 05.12.1998 р., № 733.
15. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. / Під загальною редакцією проф. Сачкова Л.С. -Київ: “Фенікс”, 2000.-896 с.
16. Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці (станом на 20.06.2006). – К.:Основа, 2006.-160с.
17. НАПБ Б. 01.008-2004- Правила експлуатації вогнегасників.
18. НАПБ Б. 03.001-2004- Типові норми належності вогнегасників.
19. Правила безпеки під час навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.-К.: Основа, 1999.-227с.
20. Примірний перелік документів з питань «Охорони праці в галузі».
Соціальна та культурна спадщина
«Старовина обридла нам безмежно. [...] У печінках сидять антична Греція і Рим» *.
Чимало речей та ідей на тому початку XX сторіччя і далі, аж до кінця 1950-х років, прийшли до нас із минулих часів: ці рядки Аполінера, взяті з вірша «Зона», написаного в 1912 p., нагадують нам про це, викликаючи в нашій пам’яті образ давнього-прадавнього світу, наповненого архаїчними усталеними поняттями *. Провіщаючи наступні злами, вони виражають також безперервність стабільних форм. Якщо впродовж тієї епохи авантюрний нахил думок часто приводить до невідомих обріїв, якщо системи й розпадаються під натиском могутнього вітру свободи, спадщина минулого залишається і силоміць орієнтує діяльність людей. Такий далекий від сьогоднішніх метаморфоз, ще непорушний світ, світ традиції, утворює підмурок людського життя.
* Гійом Аполінер. Поезії. Київ, «Дніпро», 1984. Переклад Миколи Лукаша. (Тут і далі виноски, позначені зірочками, — це примітки перекладача.)!!** В ориґ. de permanences.
Це твердження може видатися дивним, коли ми згадаємо, що в той період нові технічні засоби мали тенденцію кардинально змінювати повсякденне існування людей: мовби провіщаючи сус-/23/пільство універсальних комунікацій, апарат бездротяного телеграфу, здавалося, долав розлуку, літак звужував межі світу, науки підкорялися дедалі вужчій спеціалізації. І, нарешті, медицина, у зв’язку, наприклад, із відкриттям пеніциліну, хіба не домоглася вона справді визначних успіхів? Зміни історичного, технічного та соціального краєвиду здавалися винятковими.
І все ж таки, попри всі ці безпрецедентні трансформації, деякі приклади дають нам змогу помітити під видимою еволюцією, під становленням і плинністю, під технічними перетвореннями нерухомі й стабільні фрагменти буття, звички існувати, мислити і діяти, успадковані від прадавніх часів, тривкі реальності, твердий і закам’янілий ґрунт, що правив за підмурок усьому сущому.
Система освіти утворювала один із таких нерухомих прошарків. Окрім початкової освіти, де «чорні гусари Республіки» навчають людину людяності, в цей період існує також система середньої освіти, покликана зробити індивіда громадянином і спрямована на засвоєння учнями загальної культури, створеної зусиллями універсального Раціонального Розуму. Ця система, складена з двох ступенів шкільного навчання, закорінена в тому самому ґрунті, який живить Республіку і, більше того, входить як складова частина в проект Просвітництва. То був глобальний, уніфікований задум, завдяки якому одержало освіту не одне людське покоління на протязі кількох минулих століть. Ступінь бакалавра — це не лише перепустка в еліту, як іноді запевняють короткозорі дослідники у своїх соціологічних розвідках, а своєрідний ступінь тогочасного ідеалу: заповіт Раціонального Розуму, обернутого до універсуму.
Освіта, як і навчання, будучи продуктом традиції, перебуває в ті часи у стані стабільної рівноваги. Віддзеркалюючи норми XIX сторіччя — і це аж до 60-х років — вона спирається на авторитет, сприймається як природна необхідність і запроваджується для того, щоб забезпечувати сприятливий результат у процесі формування людини. Коли, уже в сучасний період, під об’єднаним натиском педагогіки та вульгаризованого психоаналізу люди дійшли висновку, що дитячий космос охоплює специфічний простір, вони скасували систему освіти, успадковану з XIX сторіччя. Відтоді всі зусилля буде сконцентровано на благополуччі дитини, і заборони (секс та ін.) зникнуть.
Для іншого прикладу згадаймо про становище жінки, строго стабільне і вкарбоване в підмурок перманентних цінностей першої /24/ половини XX сторіччя: якщо в 1949 р. Сімона де Бовуар учинила скандал, опублікувавши «Другу стать», то хіба це сталося не тому, що вона відкопала цю незрушну й закам’янілу основу і поставила під знак запитання дуже давні й доти неуривані в історії людства духовні звичаї? Жінка, цей Інший, утілює в собі фундаментальну відмінність і залишається в полоні безлічі надуманих міфів. Кумир і служниця, світ і темрява, «вона визначається через свої взаємини з Іншим». Період 70-х років, коли відбувалося багато змін, породив у цьому плані феномен рішучого розриву. Де тепер «жінка, ця незнайомка», згідно з виразом, який красувався на обкладинці книжки Сімони де Бовуар? Відтоді ми знаємо, що жіночність залежить від культури і стародавні міфи видаються нам дуже далекими, як то можна переконатися, дивлячись на деякі образи, що їх сучасний кінематограф доносить до нас із іншої епохи, з іншого сторіччя. Як відзначила Елізабет Бадентер, не існувало й не існує жодного людського суспільства, що породило б таку схожість між протилежними статями, яку ми бачимо в нас сьогодні. Що ж до традиційних моделей 50-х років, то вони давно розпалися.
Подаємо два тексти, що добре ілюструють, на якому фундаменті ми ще недавно стояли.
Перший уривок, написаний Едмоном Ґобло (1858 — 1935 pp.), філософом, логіком, автором «Трактату з логіки», але також і соціологом, ми взяли з його праці «Перепона і рівень». В ньому йдеться про латину, яка позначає різницю між буржуа і простолюдином. Ми й гадки не маємо зводити латину — цей засіб засвоєння культури — до простого соціального знаку, проте, в усякому разі, висновки Ґобло заслуговують бути прочитаними через його «дистанційований» погляд, який він кидає в 1925 р. на суспільство своєї епохи.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |