Читайте также:
|
Опублікований в жовтні проект змін і доповнень до Конституції СРСР передбачав з’їзд народних депутатів, який міг би вносити зміни в Конституцію СРСР, таким чином була б створена можливість спрощення процесу відміни статей, які гарантують суверенітет республік. Також проектом був передбачений комітет СРСР з конституційного нагляду, якому було б надано право на скасування прийнятих союзними республіками правових актів[31]. У відповідь на цей проект Рада Сейму Саюдіса прийняла постанову, де йшлося, що до Конституції СРСР можуть бути внесені статті, що не суперечить Конституції окремих республік, а Конституція СРСР вступила б в силу тільки у разі її ратифікації парламентами республік. У листі М. Горбачову від 2 листопада Рада Сейму Саюдісу стверджувала, що опублікований проект змін і доповнень до Конституції СРСР щодо прав союзних республік не може бути прийнятий на сесії ВР СРСР у зв'язку з його неналежною розробкою. Під час зустрічі представників Саюдісу, Народних Фронтів Латвії та Естонії, що відбулася в Ризі 8 листопада, було постановлено, що вступ в законну силу проекту змін і доповнень до Конституції СРСР створило б централізовану унітарну державу і скасував би право союзних республік на державний суверенітет. Також було прийнято рішення про збір підписів проти поправок до Конституції СРСР.
9 листопада Саюдіс через засоби масової інформації оголошує про початок збору підписів «Мільйон підписів», метою цієї акції було скасування розгляду проекту Конституції СРСР. Саюдіс у своєму листі до Президіуму ВР СРСР зазначив, що проект порушує принципи правової держави і не відповідає цілям, які було поставлено на XIX партійній конференції.
Розуміючи перспективу тиску на державний суверенітет, Саюдіс в рамках першої сесії Сейму, що відбулась 13 листопада прийняв дві резолюції, які засуджували проект змін до Конституції СРСР, порядок обрання народних депутатів. Збір підписів, які мали б підтримати резолюції, організувала Рада Сейму Саюдісу, в містах і районах акцію координували районні ради Саюдісу. Протягом доволі короткого терміну було зібрано понад 1,8 млн підписів, які 25 листопада було передано у ВР СРСР.[32]
Не зважаючи на широку підтримку в литовському суспільстві, були і такі верстви населення, для яких ідеї Саюдісу були антагоністичними до їх поглядів. Переважно це були литовці прорадянських поглядів і частина прорадянськи налаштованих національних меншин - росіян, поляків, у яких діяльність Саюдісу викликала незадоволення. Про це свідчить заснована у Вільнюсі 4 листопада прорадянська організація «Соціалістичний рух за перебудову Литви" Vienybė - Єдність - Jedność "». Спочатку «Єдність» декларувала свою готовність співпрацювати з Саюдісом і вести з ним конструктивний діалог, проте пізніше відмовилась від цього наміру. Організація висловлювалася проти надання литовській мові статусу державної мови ЛРСР, закликала комуністів Литви відстоювати Свої позиції щодо зміцнення Союзу суверенних республік - СРСР[33].
17-18 листопада 1988 р. на сесії ВР ЛРСР литовській мові було присвоєно статус державної, прийняті поправки до Конституції ЛРСР щодо прапора і гімну, однак поправки до Конституції ЛРСР щодо суверенітету, які передбачали інститут громадянства ЛРСР прийняті не були.
На проведеному 20 листопада розширеному засіданні Ради Сейму Саюдісу було прийнято Заяву про моральну незалежності. У ній висловлено підтримку моральної незалежності Литви, прийняття законів, що не перешкоджають здобуття державної незалежності Литви. На засіданні Ради Сейму Саюдісу від 21 листопада були висловлені вимоги щодо відставки голови Президії ВР ЛРСР Вітаутаса Астраускаса, секретаря КПЛ і голови ВР ЛРСР Ленгінаса Шепетіса, секретаря Президії Йонаса Гуряцкаса. На фоні цього позиція радянської влади щодо Саюдісу набувала все жорсткішого характеру: 23 листопада була перервана трансляція програми Саюдісу «Атгімімо банга», публікувались численні статті, які дискредитували Саюдіс та звинувачували у розпалюванні конфронтації. У відповідь на спроби КПЛ внести розкол в керівництво Саюдісу, Рада Сейму Саюдіса на засіданні 25 листопада обрала Головою Ради Сейму Саюдіса Вітаутаса Ландсбергіса та прийняла декларацію про моральну єдність задля однієї мети – суверенітету Литви[34]
На мітингу Саюдісу 26 листопада на Кафедральній площі, що був присвячений проводам делегатів Литви на сесію ВР СРСР, була висловлена критика на адресу влади у відповідь на обмеження діяльності Саюдісу. У мітингу брали участь члени Ради Сейму Саюдісу, представники КПЛ, з усіх запрошених прибули тільки два депутати СРСР - А. Ференсас і В. Мікучяускас. Вимоги та настрої людей на цьому мітингу відображали численні плакати, наприклад: «Депутат, переможи в собі раба!», «Батьківщина Литва чекає ваших рішучих кроків», «Нікому не дозволимо розколоти Литву», «За демократичну Конституцію», «Без незалежності ми не заспокоїмося», «Армія окупантів - геть!», «Литві - державність».
На II сесії Сейму ЛРП від 4 грудня 1988 року велися розмови про політичні тенденції в Радянському Союзі, стратегію та напрямки діяльності Саюдісу, була прийнята резолюція «Про діяльність Саюдісу», в якій йшлося, що угоди 1939 року, що були укладені між СРСР і Німеччиною визнаються недійсними, реалізації права самовизначення на цивільному референдумі, захист верховенства законодавства ЛРСР над законодавством Радянського Союзу, демократичні народні вибори у Литві, економічну самостійність[35]
Між сесіями Сейму Саюдісу практично кожен вівторок проходили засідання Ради Сейму Саюдіса, на яких обговорювалася політична ситуація, національні відносини, вибори, підготовка друку Саюдісу до сесій Сейму, проекти документів, діяльність організацій у сфері освіти, культури, організація заходів та фінансові питання.
14 грудня було відновлено трансляцію програми «Атгімімо банга», а 24 грудня вперше після війни в Литві відкрито святкувався Святвечір. На прохання Сейму Саюдісу люди запалили свічки на підвіконнях у своїх будинках і таким чином приєдналися до символічного референдуму в сімейному колі, на якому одноголосно висловилися за державну незалежність Литви.
У грудні було оприлюднено закон про вибори депутатів,які мали представляти інтереси Литви з'їзді народних депутатів СРСР. Саюдіс не підтримав заклик ЛСЛ про бойкотування цих виборів і прийняв рішення направити своїх кандидатів у народні депутати СРСР в 10 територіальних і 42 національних територіальних округах. У записах Ради Сейму Саюдіса від 13 грудня, зазначено, що формується виборча група ЛРП: Егідіюс Бічкаускас, Андрюс Кубілюс, Мечіс Лаурінкус, Таутвідас Лідейкіс, Ангоніта Рупшіте. Е. Бічкаускас і М. Лаурінкус були висунуті кандидатами в народні депутати СРСР. Відповідно до закону про вибори кандидатів висували робочі колективи. У законі були передбачені і окружні збори, які повинні були прийняти рішення щодо реєстрації висунутих кандидатів[36]. З урахуванням протесту Саюдісу щодо окружних зборів, вони були проведені тільки в двох округах. Організація і координування виборчої кампанії Саюдісу обговорювалися на нарадах координаторів виборів, в яких брали участь також члени міських та районних рад Саюдісу.
На другій сесії Сейму Саюдісу прийнято постанову про те, що Саюдіс висуватиме своїх кандидатів на 5 вакантних місць у ВР ЛРСР. У протоколах засідань Ради Сейму Литовської руху за перебудову зафіксовано, що було прийнято рішення про висунення кандидатур наступних членів Сейму Саюдісу: В. Ландсбергіса (в Тракайському р-ні, Вевісі), З. Вайшвіли і В. Петкявічюса(в Шяуляйському окрузі Жемайтес), К. Мотекі (в Расейняйскому окрузі Відуклес). Про це свідчать протоколи зборів робітників колективів, які висунули кандидатуру Вітаутаса Ландсбергіса на виборах у ВР ЛССР. Кандидати, підтримувані Саюдісом, змагалися з кандидатами від КПЛ. Саюдісом була здобута перемога у двох округах: З. Вайшвіла набрав 75 % голосів, К. Мотека - 82 %. В. Ландсбергіс в Вевісі набрав 47 % голосів. Відповідно до законодавства про вибори, для обрання в депутати кандидат повинен був набрати 50 % голосів всіх зареєстрованих виборців.
Під час відродження національного життя литовців почали відновлюватися і створюватися політичні партії та громадські організації. 5 лютого була відновлена Литовська демократична партія. Відновленою Литовської демократичною партією спільно з ЛСЛ 10 лютого було організовано мітинг, що засуджує секретні протоколи пакту Молотова-Ріббентропа. На мітингу були висунуті вимоги щодо визнання Москвою незалежності Балтійських країн. 29-30 липня Литовської демократичною партією був скликаний установчий з'їзд, на якому було затверджено програму, статут, обрано раду партії, оприлюднено заяву партії про незалежність Литви, послідовності відновлення незалежної держави, резолюція щодо важливості політики невизнання.
6 лютого Вільнюс відвідали три члени групи Baltic Intergroup при Європейському парламенті, які зустрілися з представниками Саюдісу, ЛСЛ, Демократичної парті, КПЛ, єпископом Юлійонасом Степонавічюсом. Делегації вручено заяву 24 членів Сейму ЛРП, в якому визначено основну мету Саюдісу - Незалежність Литви. У записах засідань Ради Сейму Саюдіса від 3 січня, зазначено, що Рада Сейму Саюдіса строком на один рік уповноважила генерального секретаря Baltic Intergroup при Європейському парламенті А. Клімайтіса представляти ЛРП в Європейському парламенті.
15 лютого на III сесії Сейму ЛРП прийнята декларація Сейму Саюдісу, в якій Саюдісом було висловлено прагнення народу мирним способом відновити свої права, підкреслено право народів на самовизначення, прагнення до правової, політичної, економічної та культурної самостійності та державного суверенітету Литви. Ця декларація була першим офіційним документом Саюдісу, в якому у відкритій формі були приведені висловлювання за незалежність Литви. Сесія транслювалася по телебаченню.
Вперше за роки радянської окупації свято 16 -го лютого публічно відзначався у всій Литві. У Вільнюсі відкрита меморіальна дошка з написом: «16 лютого 1918 року в цьому будинку проголошений акт про відновлення Литовської Держави». У Каунасі, в саду Військового музею, урочисто відкрито відновлений пам'ятник «Свобода» Юозаса Зікараса.
Святкування 16-го лютого і зростаюча підтримка Саюдісу з боку населення тривожили радянську владу. Учасники що XVII пленуму ЦК КПЛ від 21 лютого висловилися за обмеження діяльності Саюдісу, зміцнення КПЛ, цензурування преси Саюдісу, тому вже 22 лютого була знову заборонена програма «Атгімімо банга», не друкувалися плакати підтримуваних Саюдісом кандидатів у народні депутати.
З'їзд Руху хліборобів Литви, що проходив 25-26 лютого 1989 р. У ньому брали участь представники Союзу фермерів Литви, Саюдісу, Литовської демократичної партії. Була прийнята програма, 23 резолюції, 800 делегатів обрали раду та президію руху хліборобів. Були прийняті звернення до органів влади щодо відновлення трансляцій програма «Атгімімо банга», скасування цензури для преси Саюдісу. Незважаючи на те, що на з'їзд були запрошені і представники влади, вони не брали в ньому участі.
2 березня довіреними особами груп підтримки Саюдісу на вільнюських промислових підприємствах було засновано робоче співтовариство Саюдісу «Лабора», яке проголосило себе складовою частиною Саюдісу, що реалізує його програму. Співтовариство опублікувало свою декларацію щодо суверенітету Литви, в якій спільнота висловлює підтримку декларації Сейму Саюдісу від 15 лютого 1989 р., а також висловлюється за формування координаційної ради політичних сил, що прагнуть до самостійності Литви.
У газеті «Саюдже жінес» від 7 березня було опубліковано список підтримуваних Саюдісом кандидатів на виборах у народні депутати СРСР та виборчу платформу ЛРП, де йшлося по те, що литовському народу належить невід’ємне право на власну незалежність, акцентувалось на договорі 12 липня 1920,коли Росія визнала суверенітет Литви, керівництво СРСР повинно визнати незаконним договори 39-40-х років. Виборча кампанія активно проходила і в районах: на зустрічі з населенням їздили прикрашені емблемою Саюдісу автомобілі, поблизу штабів Саюдісу були обладнані стенди, і розповсюджувалась інформація про підтримуваних Саюдісом кандидатів. Виборчим гаслом Саюдісу було: «За Саюдіс, за Литву»[37]. У деяких округах, де більшість жителів становили не литовці, виборча кампанія кандидатів від Саюдісу проходила доволі непросто, особливо якщо в цих округах більшість виборців становили росіяни.
Попри широку підтримку у суспільстві, Саюдіс юридично був узаконений лише 16 березня, тобто перед самими виборами у ВР СРСР. За цими виборами спостерігали зарубіжні журналісти. На виборах в народні депутати СРСР 26 березня в першому турі переміг 31 підтримуваний Саюдісом кандидат (з 39). 5 квітня члени Ради Сейму Саюдісу провели програму «Атгімімо банга» на вулиці біля будівлі телебачення. Людей закликали голосувати за кандидатів від Саюдісу. У другому турі виборів 9 квітня перемогли 5 з 8 підтримуваних Саюдісом кандидатів. Всього Саюдіс отримав 36 місць з 39, за нього проголосувало близько 60 % від усіх виборців. Результати виборів обговорені 1 квітня на IV сесії Сейму ЛРП. На ній прийнято резолюцію щодо проекту Конституції ЛССР, декларація щодо економічної самостійності союзних республік.
На IV сесії Сейму ЛРП від 23 квітня дана оцінка політичного становища в Литві, обговорено проекти Конституції ЛССР, законів про референдум, громадянство, вибори, Статут Сейму, прийнято постанову щодо внесення змін до статті Конституції ЛССР, резолюції. Того ж числа у відповідь на репресії радянських структур проти мирних протестувальників в Тбілісі 9 квітня 1989, ЛРП була організована траурна хода по пр. Гедиміно. Представники Саюдісу та інші люди несли свічки та плакати: «Червона Армія - геноцид народів», «Наш ворог - Російська імперія», «Ми сумуємо з тобою, Грузія», триколірні прапори з траурними стрічками, хрест попереду ходи, таким чином виражаючи свою солідарність з грузинами.
13-14 травня 1989 р. представники Саюдісу, Народних Фронтів Естонії та Латвії зібралися на Балтійську Асамблею в Таллінні, також було запрошено гостей, що представляють народні рухи Вірменії, Азербайджану, Білорусії, Грузії, України, представники об'єднань російських неформальних рухів. Учасники зборів почули записане повідомлення останнього міністра закордонних справ Литовської Республіки Ю. Урбшіса. На Асамблеї велися дискусії щодо економічної самостійності, прагнення Балтійських держав до суверенітету, було вшановано пам'ять Ромаса Каланти, прийняті документи: Декларація прав Балтійських народів, яка підкреслила прагнення народів відновити державний суверенітет, Резолюція про злочини сталінізму, що вимагала від ВР СРСР визнати політику сталінізму і систему державного терору, спрямовану проти Балтійських держав, злочином проти людства, Декларація щодо економічної самостійності Естонії, Латвії та Литви, звернення до з'їзду народних депутатів СРСР щодо загрози війни проти свого народу, звернення до демократичних сил Радянського Союзу, листи голові президії ВР СРСР і генеральному прокурору СРСР щодо заарештованих членів комітету Нагірного Карабаху, Звернення до керівників учасників Наради з безпеки держав і співробітництва в Європі, Генеральному секретарю ООН і голові президії ВР СРСР. Вперше відкрито було заявлено про прагнення Балтійських народів відновити свою незалежність [38]. Голови рухів Едгар Савісаар, Дайніс Іванс і В. Ландсбергіс підписали угоду щодо спільних цілей і намірів співпраці, була заснована Балтійський Рада.
18 травня на сесії ВР ЛРСР прийняті поправки до Конституції ЛРСР, що гарантували суверенітет та верховенство республіканського законодавства. На мітингу Саюдісу 20 травня (під час проводів народних депутатів СРСР) були висловлені вимоги про підтримку постанов ВР ЛРСР від 18 травня, конституційних поправок і декларації про суверенітет. Депутати були уповноважені вимагати визнання з'їздом народних депутатів СРСР секретних протоколів пакту Молотова-Ріббентропа незаконним і недійсними.
25 травня 1989 почав свою роботу з'їзд народних депутатів СРСР, у якому брали участь 2250 депутатів, з них 58 - з Литви. На з'їзді був сформований постійно діючий парламент, що складається з двох палат: Ради Союзу (270 депутатів) і Ради Національностей (271 депутат). Депутати з Литви - Вайдотас Антанайтіс, А. М. Бразаускас, А. Бурачас, К. Д. Прунскене були обрані до Ради Союзу. Егідіюс Бічкаускас, Б. Гензяліс, Сігітас Кудараскас, Юрате Купляускене, Ніколаюс Медведева, Казімерас Мотека, Юозас Олекас, Казімерас Уока, Е. Вілкас, К. Заляцкас були обрані до Ради Національностей. Члени литовської делегації за винятком тих, які представляли прорадянські сили, діяли спільно. На з'їзді депутати з Балтійських країн піднімали питання про скасування пакту Молотова-Ріббентропа, висловили свій протест проти вбивств в Тбілісі, розформування Комітету СРСР з конституційного нагляду, що володіє правом на скасування законів, прийнятих в республіках. Незважаючи на опір багатьох учасників з'їзду, була створена депутатська комісія «Щодо політичної та правової оцінки договору 1939 р. про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною», яку очолив О. Яковлєв.
На V сесії Сейму ЛРП 18 червня була дана оцінка діяльності підтримуваних Саюдісом народних депутатів СРСР під час з'їзду, обговорені положення програми Саюдісу з національного питанню і статут Сейму Саюдісу, затверджені комісії Сейму[39]. На сесії було прийнято заяву «Щодо розвитку відновлення державності Литви», в якому стверджується, що для усунення наслідків окупації та анексії необхідно: оголосити вибори в Народний Сейм 1940 незаконними, а його постанови - недійсними; розробити закон щодо договірних умов тимчасового перебування на території Литви армії СРСР; почати переговори з СРСР щодо поступового виведення з Литви його армії. З ініціативи групи Саюдіса з Салочяй та за підтримки членів Народного Фронту Латвії, 18 червня в Салочяй був відновлений Пам'ятник незалежності, присвячений загиблим за незалежність добровольцям 1918-1919 рр.
Саюдісом були ініційовані експедиції литовців до Сибіру та перевезення останків репресованих литовців в 1940-41 рр. на Батьківщину. 9 липня 1989 в Тіксі вилетіла експедиція «Лена '89», учасники якої встановили 4 пам'ятника в місцях заслання, загибелі литовців у гирлі Лени і на узбережжі Моря Лаптєвих: у селищі Тит - Ари, на Биковим мисі і мисі Муостах, в Трофимівську, привели в порядок майже зниклі могили вивезених литовців. Учасники експедиції на биковському кладовищі вивезених литвців тримали трибарвні прапори поблизу встановленого стовпа з різьбленими зображеннями святих, жінки в національних костюмах та люди приводили у порядок могили виселенців, встановлювали хрести, рештки виселенців були перевезені літаком на Кедайняйський аеродром, а звідти у Вільнюс, де їх після служби в Кафедральному соборі перепохоронили.
На честь річниці укладення договору від 12 липня 1920 між Литвою і Радянською Росією[40], Союз незалежності Литви 12 липня 1989 організував мітинг в Нагірному парку. Виступаючі під час мітингу підкреслили, що договір не було денонсовано, отже, він є дійсним.У договорі йшлося, що Росія беззастережно визнає самостійність і незалежність Литовської держави з усіма витікаючими з такого визнання юридичними наслідками і з доброї волі і на вічні часи відмовляється від усіх суверенних прав Росії над литовським народом і його територією. Факт колишньої залежності Литви від Росії не накладає на литовський народ і його територію жодних зобов'язань щодо Росії. Тобто виходячи з цього, формально Литва визнана СРСР незалежною державою ще в 1920 році, а отже радянсько-німецькі договори 1939 року у цій юридичній колізії дійсними не можуть бути. Тому було оголошено про початок збору підписів за скасування німецько-радянських договорів.
Підкреслюючи єдність і солідарність країн Балтії, 15 липня 1989 року Балтійською Радою, що являла собою тристоронню комісію Народних Фронтів Латвії, Естонії та Саюдісу, в Естонії було прийнято рішення про організацію живого ланцюга від Таллінна до Вільнюса під найменуванням «Балтійський шлях до свободи і незалежності»[41]. Відповідальними за цей захід були призначені представник Народного Фронту Естонії Хайнц Валк, представник Народного Фронту Латвії Арнольд Клотіньш, представник Саюдісу В. Ю. Чепайтіс. 19 липня 1989 акція «Балтійський шлях» була представлена людям Литви в рамках програми «Атгімімо банга». Рада Сейму Саюдісу на своєму засіданні 25 липня 1989 висловила схвалення акції «Балтійський шлях», сформувала робочу групу. На позачерговому засіданні Балтійської Ради в Латвії 12 серпня 1989 були обговорені роботи з підготовки до акції, відбувся обмін думками щодо стратегії виборів, обговорено проекту закону про громадянство. 12 серпня засідання координаторів ЛРП узгодило організаційні питання з приводу «Балтійського шляху»: установка стовпів з різьбленими зображеннями святих кожні 50 ділянок, організація мітингів, регулювання людського потоку на окремих ділянках, а також постанову про виконанні «Національної пісні» В. Кудірки. Офіційна преса практично не інформувала громадськість про акцію «Балтійський шлях». 16 серпня 1989 Рада Сейму Саюдісу у програмі «Атгімімо банга» ще раз закликала жителів Литви взяти активну участь в акції. На мітингу, організованому Саюдісом 22 серпня 1989 в Нагірному парку, звучали вимоги денонсувати пакт Молотова-Ріббентропа, відновити незалежність Литви. Комісія ВР ЛССР оповістила висновки щодо договорів 1939-1941 рр.. між нацистською Німеччиною та СРСР, ліквідації їх наслідків, визнала вступ радянської армії до Литви в 1940 р. окупацією.
23 серпня 1989 від башти Замку Гедимінаса у Вільнюсі через Латвію до вежі Замку Тоомпеа в Таллінні простяглася живий людський ланцюг протяжністю 650 км. Учасники стояли на заздалегідь призначених для них відрізках. У «Балтійському шляху» взяло участь близько 2 млн естонців, латишів, литовців (близько 1 млн). В акції брали участь також члени Ради Сейму Саюдісу, народні депутати СРСР, члени районних відділень Саюдісу, академічна молодь, представники різних організацій. Порядок підтримували «зеленоповязочники». «Балтійський шлях» продемонстрував здатність трьох Балтійських народів об'єднатися в ім'я спільної мети - відновлення незалежних держав. Також ця акція продемонструвала велику ступінь організованості Саюдісу, Народних Фронтів Латвії та Естонії і надала можливість оголосити світу про рішучість трьох Балтійських народів у своєму прагненні до незалежності [42]. Під час акції проводився збір підписів з питання виведення окупаційної армії; за однин місяць було зібрано 1,6 млн підписів. На плакаті, випущеному організаторами акції «Балтійський шлях», від Вільнюса до Таллінна були помічені міста, через які проходила акція «Балтійський шлях», і зображені люди, які взялися за руки. [мал.1]
На минулій VI сесії Сейму ЛДП було обговорено проект закону про громадянство, вибори в ВР ЛРСР і місцеві ради, прийнято звернення до ВР ЛРСР щодо правового захисту громадян ЛРСР, преси, реабілітації виселенців, скасування пільг. Після «Балтійського шляху» ЦК КПРС прийняв резолюцію щодо національних відносин в Балтійських республіках. 29 серпня 1989 Радою Сейму Саюдісу було оприлюднено заяву, в якій стверджується, що політичні проблеми у відносинах між Радянським Союзом і Литвою мають вирішуватися у формі правового діалогу.
На позачерговій VII сесії Сейму ЛДП 5 вересня 1989 була дана оцінка політичної ситуації в Литві, висловлені вимоги про якнайшвидше скликання сесії ВР ЛРСР, яку органи влади незаконно перенесли на два місяці. Прийнято звернення до людей Литви, в якому заявлено, що прагненню до незалежності можуть чинитися перешкоди різного характеру.
На засіданні консультаційних зборів литовських політичних партій і організацій 21 вересня 1989 було прийнято рішення про скасування єдиновладдя КПЛ і реченні ВР ЛРСР зареєструвати всі політичні партії.
На XII сесії ВР ЛРСР, що проходила 22-23 і 28-29 вересня 1989 р., розглядалися проекти законів про обрання місцевих народних депутатів ЛРСР та депутатів рад, законів про громадянство і референдумі, обговорено проект закону СРСР «Щодо економічної самостійності Литви, Латвії та Естонії», прийнято рішення про проходження з 1990 р. військової служби юнаків з Литви на території Литовської РСР або в Прибалтійському військовому окрузі. Громадський рух жінок 28 жовтня 1989 організував голодний страйк проти незаконного призову юнаків з Литви в радянську армію. В страйку в основному брали участь матері загиблих або важко поранених в окупаційній армії солдатів.
На VIII сесії Сейму ЛРП 24 жовтня 1989 були обговорені поправки до законів ЛРСР про громадянство і референдум щодо визначення поняття «громадянин ЛРСР», порядок видачі паспорта громадянина ЛРСР, обов'язків громадян ЛРСР, тексту присяги громадянин. На сесії ВР ЛРСР, що проходила 3-4 листопада 1989 р., прийнято закони ЛРСР про громадянство і референдум, що б надали громадянство ЛРСР всім жителям республіки. На IX сесії Сейму ЛРП 12 листопада 1989 обговорені питання виборів в ВР ЛРСР і місцеві ради, військової служби юнаків з Литви в радянській армії, друку Саюдісу, статуту Сейму Саюдісу, прийнятий Статут Сейму Саюдіса.
30 вересня 1989 народними депутатами СРСР з Литви, Латвії та Естонії була заснована Балтійська парламентська груп, мета якої - координування єдиних дій на парламентському шляху до незалежності Балтійських держав. У міру наближення II з'їзду народних депутатів СРСР, 11 листопада 1989 р. в Латвії на засіданні Балтійської Ради було прийнято рішення рекомендувати Балтійській парламентській групі не голосувати при прийнятті ВР СРСР законів, пов'язаних з суверенітетом республік; розробити політику народних фронтів по відношенню до збройних сил СРСР і запропонувати сформувати в республіках комісії, які зайнялися б розробкою законів про юридичний статус перебування радянської армії у всіх трьох Прибалтійських республіках. До II з'їзду народних депутатів СРСР депутатська комісія «Щодо політичної та правової оцінки договору 1939 р. о ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною» розглядала і приймала рішення щодо пакту Молотова-Ріббентропа, його секретних протоколів, мотивів їх підписання І. Сталіним.
На другому з'їзді народних депутатів СРСР 24 грудня 1989 прийнято постанову «Щодо політичної та правової оцінки договору 1939 р. о ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною», визнано існування секретних протоколів, що суперечать суверенітету та незалежності третіх країн. З'їзд засудив ці протоколи і визнав «секретні протоколи юридично необгрунтованими і недійсними з моменту їх підписання».
На сесії Сейму Саюдісу 6 січня 1990 відбулася дискусія щодо членів Саюдісу, що входять в КПЛ, прийнято постанову Сейму Саюдісу «Щодо погляду на нинішню КПЛ»[43], прийнято рішення про організацію мирної демонстрації з нагоди приїзду М. Горбачова, яка могла б показати світу рішення литовського народу у прагненні до свободи і незалежност, з цього питання прийнято резолюцію. Рада Сейму Саюдісу 10 січня 1990 організувала мітинг людей під девізом «Свободу і Незалежність Литві!», люди тримали плакати: «Свободу Литві», «12.07.1920». Коли Горбачов здійснив свій візит у Литву з приводу цього 11-14 січня 1990, люди, зустрічаючи Горбачова висловили своє прагнення до незалежності [мал.2].
Восени 1989 р. проходили виборчі конференції Саюдісу, на яких висувалися кандидати у ВР ЛРСР. Виборча група Саюдісу займалася підготовкою і випуском агітаційного матеріалу для виборів. Політична ситуація в Литві зазнала змін після відділення КПЛ від КПРС у грудні 1989 р. В опублікованій в 1990 р. в газеті «Атгімімас» («Відродження») виборчій платформі Саюдісу заявлено, що Саюдіс буде прагнути до відновлення незалежної держави. На виборчій конференції Саюдісу «Шлях Литви» 3 лютого 1990 були представлені 148 підтримуваних Саюдісом кандидатів, затверджена виборча програма Саюдісу. У ній передбачено, що підтримувані Саюдісом кандидати, які братимуть участь у виборах, у разі отримання народного мандата будуть відстоювати прагнення народу до відновлення незалежної і керованої демократичним чином литовської держави[44].
У першому турі виборів ВР ЛРСР 24 лютого 1990 перемогу здобули 72 (з 90) підтримуваних Саюдісом кандидатів. На проведеній 28 лютого 1990 нараді підтримуваних Саюдісом депутатів, обраних в першому турі виборів, було прийнято звернення до Президії ВР ЛРСР про проведення другого туру виборів і скликання сесії ВР 11 березня 1990, так, як 12 березня мав відбутися з'їзд народних депутатів СРСР і вибори президента СРСР. У другому турі виборів (4, 7, 8, 10 березня) було обрано ще 30 підтримуваних Саюдісом депутатів. Після перемоги Саюдісу на виборах сили були кинуті на реалізацію основної мети Саюдісу - відновлення литовської держави. На спеціальних нарадах депутатів Саюдісу була сформована комісія з розробки плану відновлення незалежності Литви, обговорювалися проекти документів, тактика щодо подальшої діяльності ВР, питання, пов'язані з правовим порядком, охороною краю. На XIII сесії Саюдісу 8 березня були обговорені стратегічні і тактичні питання, пов'язані з відновленням незалежності.
До історичної сесії Верховної Ради ЛССР 11 березня 1990 група депутатів від Саюдісу підготувала документи про проголошення незалежності, ухваливши, що її потрібно оголошувати негайно, після чого приступила до рішучих дій. Депутати Саюдісу дотримали свої передвиборчі обіцянки і 11 березня 1990 вибрали головою Верховної Ради ЛРСР лідера Сейму Саюдісу В. Ландсбергіса, перейменували Верховну Раду ЛРСР у Верховну Раду Литовської Республіки. У ході голосування був прийняти Акт «Про відновлення незалежної Литовської держави», який фактично повторював документ 16 лютого 1918 року. Саюдіс підкреслив, що це було просто відновлення незалежної держави, яка існувала у 1918-1940 роках, тобто акт 16 лютого 1918 року ніколи не втрачав своєї сили[45].[мал.3].
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 37 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |