Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Стародав­нього Китаю.

Духовним каноном життя Стародавнього Китаю є так зва­не "П*ятикнижжя".В одній із версій, світ утворив першопредок Пань-Гу, який, розколовши пер­винне яйце, відділив Небо від Землі. На Небі запанували іде­альні закони буття, на Землі на­впаки - панують стихійність і випадковість. У Китайській дер­жаві людина і держава поєднують у собі властивості як Неба, так і Землі. Тому перед людиною відкривається мож­ливість вибору між двома відмінними типами поведінки. Все на світі є результатом взаємодії 2 протилежних початків буття - Інь і Ян. Інь - темний, вологий, пасивний (жіночий) початок буття, а Ян - світлий, сухий, активний (чоловічий). Внаслідок взаємодії Інь та Ян утворюють 5 світових стихій: вогонь, воду, землю, дерево та метал.

Давньокитайська філософія порівняно з давньоіндійською виглядає стрункішою, деталізованішою та більше зануреною у глиби­ну суперечливого, парадоксального мислення. Серед усіх філософських шкіл Стародавнього Китаю (а їх було до 100) найважлив­ішими були 2. Конфуціанство заснував Конфуцій. Це була шко­ла соціально-етичпого спрямування, тобто на першому плані тут - проблеми людських стосунків та людської поведінки. Вирішальну роль у люд­ському житті відіграє закон Неба. Людина повинна навчитися сприймати й розуміти цей закон і вибудо­вувати свою поведінку відповідно до волі Неба. Якщо людина спроможна це робити, вона постає як "шляхетна.Погляди Конфуція на людину:

Шляхетна людина:- вибудовує свою поведінку відповідно до волі Неба - в її душі діє доброчинність;- живе за принципами поваги до батьків, людинолюб­ства, виконання ритуалів Низька людина:- не має внутрішніх переконань; - діє під впливом юрби або без­посередніх життєвих потреб;- дбає лише про зиск.Шляхетній людині протистоїть низька людина, яка не має внутрішніх пе­реконань, а діє під впливом юрби або безпосередніх життєвих потреб. Велику увагу Конфуцій приділяв проблемам суспільного та державного життя. Держава і сім'я в аспекті взаємин між людьми були для нього не­подільні. А вихідним принципом організації суспільного життя він вважав шанування традицій. Конфуцій вважав принципу "виправлення імен ": "Правитель завжди буде правителем, слуга - слугою, батько - бать­ком, а син - сином ". Сьогодні ми могли б передати цей принцип висловом: кожен повинен займатися тією справою, для якої його призначила суспіль­на роль. Порушення цього принципу веде до безладдя.

Іншу важливу школу Стародавнього Китаю заснував Лао-Цзи-на першому плані стояли ідеї світобудови. Під "дао" розуміється єдиний і уні­версальний початок буття. Якщо це так, то саме "дао" не може мати ніякого визначення, адже визначення є лише там, де є межа і відмінність. Якщо є межа, то "дао" буде обмеженим і не зможе породжувати все без винятку; якщо є відмінність, то "дао" буде змінним і втратить якість універсального єдиного. Тому "перше дао" є єдність інь та ян. Їх об'єднання дає частину "ці" - щось на зразок атома. Якщо в ній переважає інь, вона зветься інь-ці, якщо ян -ян-ці. Взаємодія інь-ці та ян-ці утворює 5 стихій: вогонь, воду, землю, дерево та метал. Названі елементи утво­рюють усе існуюче. Визначення "дао" тлумачать також: як універсальний закон світобудови. Тобто "дао" пронизує собою все, що існує, знаходячи, своє виявлен­ня у правильному спрямуванні думки. Тому саме слово "дао" пере­дається ієрогліфом, що поєднує шлях та голову людини. Конкретні виявлення "дао" в речах та процесах позначають як "де", котре у людській поведінці постає у вигляді доброчес­ності. Життєве завдання людини-осягнути "дао" і йти за ним. Із вихідного розуміння "дао" випливає також даоський принцип недіяння як першої якості мудреця. Не виходячи з вікна, можна бачити природне дао. У державних справах Лао-цзи також віддавав перевагу зменшенню актив­ності. вважав, що маленькі держави з нечисленним та недійовим насе­ленням житимуть стабільним, урівноваженим життям. Просвітництво та виконання ритуалів Лао-цзи вважав ознаками розбрату, незадоволення і занепаду держав. Звідси випливає мотив протистояння даосизму та конфу­ціанства в культурній історії Китаю. Філософські школи Стародавнього Китаю * Даосизм ("Дао-де-цзя ") Конфуціанство ("Жу-цзя ") Інь-Янь-цзя (натурфілософістська) •Моїсти ("Мо-цзя") Легісти ("Фа-цзя ") Софісти ("Мін-цзя ")