Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Антибактеріальна профілактика в хірургії, травматології, акушерстві та гінекології

Клінічний протокол

Код МКХ 10:

Скорочення:

АБП – антибіотикопрофілактика

МПК – мінімальная подавляюча концентрація

ХІ – хірургічна інфекція

ХОЗЛ – хронічне обструктивне захворювання легень

ХПН – хронічна ниркова недостатність

ШКТ – шлунково-кишковий тракт

Ознаки та критерії діагностики захворювання

За даними Центру Контроля та Профілактики Хвороб США щорічно фіксується до 500000 випадків хірургічної інфекції (ХІ). ХІ – друга за частотою причина внутрішньолікарняних інфекцій. Частка післяопераційних раневих інфекцій складає біля 25% всіх внутрішньолікарняних інфекцій. У 2 – 5% пацієнтів після чистих позачеревних і у 20 % після внутрішньочеревних операцій виникає ХІ.

У пацієнтів з ХІ на 60 % більше вірогідність лікування у відділенні інтенсивної терапії, в 5 раз частіше виникає потреба у повторній госпиталізації, та в 2 рази вище летальність, ніж у пацієнтів без ХІ.

Антибіотикопрофилактика (АБП) застосовується для хірургії «чистої» чи «чисто-контаминованої». Для хірургії «контаминованої» та «забрудненої», коли інфекція вже присутня, необхідна антибіотикотерапія (АБТ), правила якої відрізняються в принципах, термінах лікування, дозах.

Уникнути мікробної контамінації операційної рани неможливо навіть за умови максимального застосування правил асептики й антисептики. Після закінчення операції 80-90% ран контаминовані бактеріальною флорою, частіше стафілококкам. Основною метою антибіотикопрофілактики є створення адекватної концентрації в плазмі крові й тканинах відповідного антибиотика на протязі операції й на деякий час після операції.

Антибіотикопрофілактика – це застосування антимікробних засобів в хирургії особам без клінічних та лабораторних ознак інфекції для попередження її розвитку, а також за наявності ознак мікробної контамінації, коли первинним методом лікування є або попередження інфекції, викликаної екзогеними мікроорганізмами, або попередження загострення, рецидиву чи генералізації латентної інфекції.

Мета антимікробної профілактики – досягнення під час операції в плазмі крові та тканинах рівня антибіотика ≥ МПК для вірогідних збудників інфекції.

Таблиця 1 Потреба в антибіотикопрофілактиці в залежності від категорії, типу та характеристики оперативних втручань

Таблиця 2 Чинники ризику післяопераційних інфекцій

Таблиця 3 Ендогенна бактеріальна флора шлунково-кишкового тракту в нормі

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

Антибактеріальна профілактика повинна виконуватися перед та після операційного втручання в стаціонарі.

Загальні принципи антибактеріальної профілактики:

- передопераційна підготовка хворого;

- висока хірургічна техніка;

- періопераційна антибіотикопрофілактика;

- післяопераційний нагляд за раною.

Показання до антибіотикопрофілактики

АБП показана в тих випадках, коли ризик інфекційних ускладнень без застосування АБП перевищує 5%.

- при тяжких операціях, коли розвиток інфекції може призвести до тяжких ускладнень та ризику для життя хворого (операції на відкритому серці, на аорті);

- у випадках імплантації стороннього тіла (штучні клапани, суглоби);

- у хворих з іммуносупресією, в тому числі при пересадці органів.

Критерії для антибіотика, який застосовують для профілактики:

n ефективність у відношенні вірогідних збудників раневої інфекції, в першу чергу, стафилококків;

n період полувиведення, достатній для підтримання бактеріальної концентрації в зоні операційного поля на протязі хірургічного втручання та перших годин після нього;

n відсутність негативної інтеракції з лікарськими засобами, які застосовуються під час операції;

n добре проникнення в тканини в зоні операційного втручання;

n мінімальні побочні ефекти;

n добра переносимість.

Бажані обмеження за умови вибору антибіотика для періопераційної антибіотикопрофілактики:

n антибіотики широкого спектру резервують для антибіотикотерапії;

n не назначають бактеріостатичні антибіотики;

n за умови короткого періоду полувиведення необхідні повторні введення;

n слід уникати застосування з метою профілактики антибіотиків, до яких швидко виникає резистентність;

n розумна ціна;

n можливість внутрішньовенного введення.

Надмірне або нераціональне профілактичне застосування антибіотиков зумовлює ряд негативних чинників:

n Збільшення вартості лікування;

n збільшення ризику побічних ефектів;

n збільшення ризику розвитку полірезистентних штаммів бактерій;

n затруднення діагностики, затушовуючи клінічну картину інфекційного ускладнення.

АБП повинна бути направлена на бактеріальну мішень, яку визначено як саму часту причину можливої інфекції. Вона не повинна брати до уваги всі бактерії, яких випадково було виявлено. Протокол АБП повинен включати засоби, які забезпечують активність проти цієї бактеріальної мішені. Необхідно вибирати препарати вузького спектру дії.

Наявність дренажей в місті операції не повинне бути приводом для порушення цих рекомендацій. Нема сенсу призначати повторні введення антибіотиків під час видалення дренажів, катетеров чи зондів.

Перша доза повинна бути ударною, звичайно це подвійна доза порівняно зі стандартною. Подалі, якщо є потреба, вводяться стандартні дози (Рівень доказовості 2В).