Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ

Залежно від довжини хвилі сонячний спектр поділяється на три частини: ультрафіолетову, видиму та інфрачервону. Найбільше впливає на тканини організму людини ультрафіолетове випромінювання, довжина хвилі якого становить 10—400 нм (до поверхні Землі доходять промені з довжиною хвилі більше 180 нм). За біологічним впливом розрізняють три області ультрафіолетово­го випромінювання: перша, з довжиною хвилі від 400 до 320 нм, має слабко виражену біологічну дію, друга, з довжиною хвилі від 320 до 280 нм, вітаміносинтезуюча, біостимулювальна, третя, з до­вжиною хвилі 180—280 нм, бактерицидна, має руйнівний вплив на білки тканин. Ультрафіолетове випромінювання затримується ат­мосферою, забрудненою пилом, газами, парою.

Під впливом ультрафіолетового випромінювання у ліпоїдах шкіри відбувається перетворення ергостерину і холестерину відповідно у ергокальциферол і холекальциферол (вітаміни D₂ і Dз),.зумовлюючи антирахітичний вплив випромінювання. За такої умови ущільнюється епідерм іс і утворюється пігмент меланін.

Вплив видимого випромінювання Сонця (довжина хвилі 400—760 нм) здійснюється через зоровий аналізатор. Промені, роз­ташовані ближче до червоної частини спектра, впливають збуджу­вально, жовті і зелені — заспокійливо.

Невидиме інфрачервоне випромінювання з довжиною хвилі 760—2500 нм справляє глибокий тепловий вплив, унаслідок чого у разі тривалого опромінення виникають опіки і загальне пе­регрівання.

Сонячне світло активізує ферменти, впливає на різні види обміну речовин в організмі. У дітей, позбавлених впливу сонячно­го світла, розвивається рахіт. У дорослих спостерігається ламкість кісток, які у разі переломів повільно зростаються, легко псуються зуби. Цей стан називають «світловим голодуванням», що часто спо­стерігається у шахтарів, людей, які мешкають на Півночі. Щоб за­побігти таким порушенням, пропонується систематично опроміню­ватися ультрафіолетовим промінням у спеціальних фотаріях, приймати вітаміни групи D тощо.

Сонячне світло є потужним профілактичним і лікувальним чинником, що сприяє санації навколишнього середовища, знищує мікроорганізми, підвищує адаптаційні можливості людини. Діючи на організм через зоровий аналізатор, сонячне світло впливає на фізіологічні процеси в організмі, підвищує загальний тонус, регу­лює ритм сну та бадьорості тощо.

Промениста енергія сонця впливає і на тепловий баланс та ре­жим біосфери Землі. У зв'язку з рухом Землі навколо Сонця по еліптичній орбіті інтенсивність сонячного випромінювання, що до­сягає земної поверхні, змінюється протягом року відповідно до змін відстані від Землі до Сонця. Мінімальною відстань від Землі до Сонця (147 млн км) буває на початку січня, а максимальна (152 млн км) — на початку липня. Ця зміна відстані призводить до добових коливань сонячної радіації (енергії).

Із загальної кількості енергії, яку одержує Земля, 33 % відби­вається хмарами і поверхнею суші, а також тонкодисперсним пи­лом у поверхневих шарах атмосфери. 67 % енергії поглинається ат­мосферою і земною поверхнею і після деяких перетворень повертається у космічний простір.

За своїми природними властивостями сонячна радіація є од­ним із видів електромагнітних випромінювань (ЕМВ). Біологічна дія ЕМВ залежить від енергії кванта, глибини проникнення у ткани­ни тіла, інтенсивності опромінення (кількості енергії на одиницю площі за одиницю часу), дози опромінення, площі опромінення, умов, за яких відбувається опромінення, стану організму.

На першій стадії відбувається енергетична взаємодія між кванта­ми ЕМВ і молекулами тканин, що опромінюються, внаслідок чого ви­никає тепловий ефект, збудження або іонізація атомів і молекул. У такому разі спостерігається такий фізіологічний процес, як розширення капілярів. На наступних стадіях ультрафіолетове вип­ромінювання Сонця може зумовити і місцевий запальний процес (еритему), і загальну реакцію організму.

До складу сонячної радіації, що досягає поверхні Землі, вхо­дить 59 % інфрачервоного випромінювання, 40 % видимого та 1 % ультрафіолетового. Ультрафіолетове випромінювання має сильну фотохімічну дію, особливо промені з довжиною хвилі 315—280 нм, воно може спричинити розпад білкових молекул (фотоліз білків).

Для вимірювання ультрафіолетової частини сонячної радіації застосовують біологічні, фізичні і хімічні методи. У медичній прак­тиці найбільше поширення здобув біологічний метод, одиницею вимірювання у разі якого є біодоза. Біодоза — це найменша кіль­кість ультрафіолетового випромінювання, що зумовлює виникнен­ня на шкірі людини ледь помітного почервоніння через 8—20 год після опромінення. Визначається вона у мікроватах на квадрат­ний сантиметр (мкВ/см2). Біодоза дорівнює 600—800 мкВ/см. Мінімальна добова профілактична доза дорівнює 1/8 біодози (75— 100 мкВ/см2), оптимальна—1/4—1/2 біодози(200—400 мкВ/см).

Погода, клімат, мікроклімат.

Совокупність метеочинників, таких як сонячне випромінювання, температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск, характер хмарності і наявність атмосферних опадів, сонячна та геометрична активність тощо, які спостерігаються у приземленому шарі атмосфери у короткий відрізок часу називають погодою.

Погода впливає на добовий ритм фізіологічних процесів, і відповідно на стан здоров'я. Наприклад спекотна, безвітряна погода з високою вологістю повітря зумовлює зміни терморегуляційних процесів і може привести до перегріву організму. Крім того спекотна частина року характеризується сприятливими умовами для життєдіяльності збудників інфекційних захворювань і поширення кишечних інфекцій.

У перехідний період поширені вірусні інфекції, завірення периферичної нервової системи тощо; у людей з серцево-судинними захворюваннями погіршується самопочуття, частішають напади бронхіальної астми, частіше спостерігаються інфаркти міокарда і крововиливи у головний мозок, спостерігається загострення хронічних хвороб.

Кліматом називають багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості. Клімат залежить від сонячної радіації, яка у свою чергу пов'язана з географічною широтою, рельєфом місцевості, висотою над рівнем моря, наявністю водних поверхонь. На клімат впливає діяльність людини осушення боліт, вирощування зелених насаджень, створення водоймищ тощо..

Акліматизація - це пристосування організму людини до нових кліматичних умов. Якщо людина потрапляє в такі умови, то у неї спостерігається зниження опірності до місцевих захворювань, та загострення тих, що були. Це слід врахувати під час переїзду у місцевість з іншим кліматом, щоб запобігти погіршенню стану здоров'я, який залежить від фізіологічних реакцій організму на кліматичний вплив.

Мікрокліматом - називають клімат на невеликій території, що характеризується комплексом фізичних чинників, які впливають на теплообмін, він може бути штучним і природним. Так, мікроклімат закритих приміщень різних районів міста - це штучно створений мікроклімат, за допомогою різних заходів людина може змінювати мікрокліматичні умови.