Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аналіз потенційно небезпечних та шкідливих факторів при формуванні корпусу яхти

Вступ

Охорона праці є важливою державною задачею в багатьох країнах. У суднобудівній промисловості, де у зв'язку зі специфікою робіт (обмеженість розмірів суднових приміщень, застосування двигунів великої потужності i т.д.) умови праці особливо важкі, охороні праці належить приділяти багато уваги. Науковими установами нашої держави за останні роки виконаний великий обсяг робіт в напрямку поліпшення умов праці, однак багато питань стосовно суднобудівної промисловості до останнього часу не знайшли повного рішення. До таких питань, наприклад, відносяться боротьба з шумом, вентиляція окремих цехів, а також приміщень всередині судна та ін.

Інтенсивні випаровування шкідливих речовин, шум та інші несприятливі фактори - усе це неодмінно буде супроводжувати проведення корпусних робіт при побудові проекту.

Частиною трудового законодавства є система законодавчих акпв, основний трудовий закон України - "Закон України про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року. Закон визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі державних органів відносини між власниками підприємства чи установами, організаціями та працівником із питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я", „Про пожежну безпеку", „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст. 43 Конституції України записано: „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні, безпечні i здорові умови праці, на заробітну платню, не нижчу від визначеної законом",

„Використання праці жінок i неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняєтъся".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій i виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їx у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи i організації незалежно від форм власності та видів їx діяльності, на ycix громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ „ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ" Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їx життя i здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства_, установи i організації або уповноваженим ним органом i працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав i гарантій робітникам. Вперше в icтopiї держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози ддя їхнього здоров'я i життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їx здоров'я на виробництві. Передбачаєтъся нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне, регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачаєтъся значна участь громадсъких інституцій у цьому процесі. 3 позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їx забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишнъому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.

Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій ycix форм власності.

OCHOBHI ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУ3І ОХОРОНИ ПРАЦІ

В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності i видів їx діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки i підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво i проведення консультацій міжроботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов i підвищення безпеки праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки, гігієни праці виробничого середовища.

Аналіз потенційно небезпечних та шкідливих факторів при формуванні корпусу яхти

До типових небезпечних та шкідливих виробничих факторів при формуванні корпусу яхти на побудовочному місці можна віднести:

- рухомі машини, механізми та частини виробничого обладнання, необережна експлуатація яких може призвести до травматизму;

- підвищена напруга у електричному ланцюгу, що може призвести до електротравматизму;

- несприятливі мікрокліматичні умови у робочій зоні (підвищена або низька температура, вологість та рухомість повітря робочої зони, підвищена або низька температура корпусних конструкцій);

- загазованість повітря від висихання смоли;

- підвищений рівень шуму та вібрації на робочих місцях, що призводить до розвитку професійних захворювань;

- роботи на висоті з риштувань, які можуть призвести до падіння та отримання тяжких травм;

- можливість виникнення пожеж у виробничому приміщенні.

16.1.1 Безпечна експлуатація технологічного обладнання. Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується (НАОП 1.4.74-2.24-78):

- вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції;

- використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

- застосуванням в конструкції засобів захисту;

- дотриманням ергономічних вимог;

- включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування i зберігання обладнання;

- застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається.

При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною i були її складовою частиною. При виборі елементів, що працюють під навантаженням, важливо враховувати їx надійністъ та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їx жорсткості та виду навантажень (статичні, динамічні).

Застосування в конструкціях машин засобів механізації та автоматизації дозволяє суттєво знизити травматизм. Застосування в конструкціях машин засобів захисту — один з основних напрямків забезпечення безпеки обладнання. Використовуються огороджувальні, запобіжні та гальмівні засоби захисту, засоби автоматичного контролю та сигналізації, знаки безпеки та дистанційне керування. Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Завдяки цьому забезпечується безпека праці. Дотримання ергономічних вимог сприяє забезпеченню зручності експлуатації, зниженню втомлюваності та травматизму. Основними ергономічними вимогами до виробничого обладнання є врахування фізичних можливостей людини та ії антропометричних характеристик, забезпечення максимальної зручності при роботі з органами керування. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання.

Розташування виробничого обладнання не повинно бути небезпечним для персоналу та повинно відповідати нормам технічного проектування, будівельним нормам i правилам.

16.1.2 Електробезпека. Широке використання електроенергії зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки набуває особливого значення. При випадковому включенні людини в електричний ланцюг струм справляє на неї вражаючу дію різного ступеню важкості з можливим смертельним наслідком. Засоби забезпечення електробезпеки - справна ізоляція зварювальних проводів та їx з'єднання, використання лише заземлених електроінструментів з напругою не більше 36В, використання індивідуальних захисних засобів від ураження струмом.

Електрична ізоляція — це шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної. Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними втратами та електричним опором. Ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.

3 метою забезпечення надійної роботи ізоляції здійснюються профілактичні заходи. Перш за все слід виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за нормальних умов ізоляція постійно втрачає свої початкові властивості, старіє. 3 плином часу виникають місцеві дефекти, в зв'язку з чим oпір ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. В місці дефекту з'являються часткові розряди, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, внаслідок чого виникає коротке замикання, котре може призвести до пожежі або до ураження струмом. 3 метою запобігання цього здійснюється періодичний i безперервний контроль ізоляції. Періодичний контроль ізоляції передбачає вимірювання активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз на 3 роки), а також при виявленні дефектів. Вимірювання опору ізоляції здійснюється на вимкненій електроустановці за допомогою мегомметра. Суцільні огородження у вигляді кожухів та кришок застосовуються в електроустановках напругою до 1000 В. Сітчасті огородження мають двері, котрі закриваються на замок. До огороджувальних пристроїв відносять також тимчасові переносні огородження (щити, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки, тимчасові переносні заземлення). Огородження обладнуються кришками або дверима, що закриваються на замок або обладнаними блокуваннями.

Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Призначення захисного заземлення — усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус. Принцип дії захисного заземлення — зниження до безпечних значень напруг дотику та кроку, зумовлених замиканням на корпус. Це досягається зниженням потенціалу заземленого обладнання, а також вирівнюванням потенціалів за рахунок підіймання потенціалу основи, на якій стоїть людина, до потенціалу, близького за значенням до потенціалу заземленого обладнання.

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитися під напругою. Це основний засіб захисту від ураження людей струмом у випадку дотику до корпуса елекгрообладнання та до металевих конструкцій, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або однофазового короткого замикання в електроустановках напругою до 1000 В в мережі з заземленою нейтраллю. Призначення занулення таке ж, як i заземлення: усунути небезпеку ураження людей струмом при пробиванні фази на корпус.

Це досягається автоматичним вимкненням пошкодженої установки від електричної мережі. Принцип дії занулення — перетворення пробивання на корпус в однофазове коротке замикання з метою викликати струм великої сили, здатний забезпечити спрацювання захисту і завдяки цьому автоматично відключити пошкоджену установку від електричної мережі.

Однак занулення як захисний засіб не забезпечує в повній мірі безпеки. Під час короткого замикання в нульовому проводі виникає небезпека ураження, котра буде існувати доти_, доки не відбудеться вимкнення пошкодженого обладнання завдяки згорянню запобіжника або вимкнення апарата. Занулення використовується в трифазових електричних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю.

Захисне вимкнення — це швидкодіючий захист, котрий забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні небезпеки ураження струмом. Небезпека ураження може виникнути i при замиканні фази на корпус електрообладнання при зниженні опору ізоляції фаз відносно землі нижче певної межі внаслідок пошкодження ізоляції, замикання фаз на землю, при появі в мережі більш високої напруги, внаслідок замикання в трансформаторі між обмотками вищої і нижчої напруги, при випадковому дотику людини до струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. В цих випадках відбуваєтъся зміна електричних параметрів електроустановки та мережі. Зміна цих параметрів до певної межі, при котрій виникає небезпека ураження людини електричним струмом, може стати сигналом, котрий викликає спрацювання пристрою захисного вимкнення (ПЗВ), тобто автоматичне вимкнення пошкодженої установки. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати в якості основного або допоміжного захисного засобу, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення або з економічних міркувань.

Захисне вимкнення використовується в електроустановках напругою до 1000 В в наступних випадках (ПВЕ):

- в пересувних електроустановках з ізольованою нейтраллю, коли спорудження заземлювального пристрою утруднене;

- в стаціонарних установках при використанні електрифікованого інструменту;

- в умовах пщвищеної небезпеки ураження електричним струмом та вибухонебезпеки.

Індивідуальні захисні засоби захисту - ізольовані ручки монтерського інструменту; діелектричні рукавиці, боти та калоші; гумові килимки, доріжки, підставки; ізолювальні ковпаки та накладки; ізолювальні драбини та ін.

16.1.3 Загальні засоби нормалізації параметрів мікроклімату робочої зони. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат у робочій зоні, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигеенические требования к воздуху в рабочей зоны». Створення оптимальних метеорологічних умов є складним завданням. Для робочих зон це вирішуєтъся наступними заходами:

- удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення;

- раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Захист від протягів досягається шляхом пильного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних i повітряно-теплових завіс на дверях i воротах;

- раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами;

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт. На виробництві застосовують також захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць. За принципом захисту щодо дії тепла екрани бувають відбиваючі, поглинаючі, відвідні та комбіновані;

- використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуютъся спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови застосовуютъ дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; для захисту очей – окуляри - темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном. Захист від дії зниженої температури досягаєтъся використанням теплого спецодягу.

Оптимальні і допустимі показники температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати величинам, наведеним у відповідних документах. У виробничих примыщеннях, на пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки, при виконанні робіт, повинні дотримуватися оптимальні величини температури повітря (22-24 ° С), його відносної вологості (40-60%,) і швидкості руху (не більше 0,1 м / с).

16.1.4 Захист від шкідливої дії речовин на виробництві. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі здійснюється відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 «Вредные вещества. Классификация и общие требования». Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища у робочій зоні та захисту працюючих включають:

- вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими i т.п.;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація обладнання, що виключає безпосередній контакт працюючих зі шкідливими речовинами;

- контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту.

16.1.5 Захист від шуму та вібрації у виробничому приміщенні. Широке використання ручного інструменту (гідравлічних талрепів та домкратів, пневмогідравлічних домкратів високого тиску, машин ударно-обертальної дії) призводить до перевищення припустимого рівня шуму та вібрації у робочій зоні.

Вібрація серед всіх видів механічних впливів найбільш небезпечна. Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Вібрацію, що впливає на людину нормують згідно з

ГОСТ 12.1.012 – 90 «Вибрационная безопасность. Общин требования».

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах i класифікуються наступним чином:

- зниження вібрації в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;

- відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

- вібродемпферування — зниження вібрації за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;

- динамічне гасіння — введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;

- віброізоляція — введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

- використання індивідуальних засобів захисту.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних випадків, порушення слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниження продуктивності праці.

Нормування рівня виробничого шуму виконується згідно з вимогами ГОСТ 12.1.003 -86 «Опасные и вредные поизводственные факторы».

Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.

Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом. Створюютъся малошумні механічні передачі.

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи_, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху.

Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'ектів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні i в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце i людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поеднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їx розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.

Заходи щодо зниження шуму слід передбачати на стадії проектування промислових об'єктів та обладнання. Особливу увагу слід звертати на винесення шумного обладнання в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників в умовах підвищеного рівня шуму та здійснити заходи щодо зниження шуму з мінімальними витратами коштів, обладнання та матеріалів. Зниження шуму можна досягти лише шляхом знешумлення всього обладнання з високим рівнем шуму.

Роботу щодо знешумлення діючого виробничого обладнання в приміщенні розпочинають зі складання шумових карт та спектрів шуму, обладнання i виробничих приміщень, на підставі котрих виноситься рішення щодо напрямку роботи.

16.1.6 Безпечне виконання робіт на висоті та організація робочих зон на риштуваннях. На побудовочних місцях різко підвищується небезпека, яка пов'язана з виконанням робіт на висоті, з риштувань та підмостків.

Риштування, підмостки та інші прилади для виконання робіт на висоті більше 4 м слід споруджувати лише за типовими та затвердженими проектами. Експлуатація риштувань можлива тільки після їx монтажу, випробовувань та прийому спеціалъною комісією. При неможливості або недоцільності споруджування риштувань та необхідності провести окремі роботи на висоті більше 1,5 м від землі або суцільного перекриття працюючі повинні використовувати запобіжні пояси. Перед початком роботи запобіжні пояси та страхуючі канати повинні бути випробуванні та оглянені.

Робоча зона підіймалъних машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх ociб, котрі можуть опинитись тут. Робота біля підіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише знаходячись всередині зони їxньої дії. Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов'язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що подають, i з падінням самого обладнання.

Робоча зона, її розміри та взаємне розташування її елементів повинна відповідати антропометричним, фізіологічним та психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботи. Облаштоване згідно з вимогами стандарта робоче місце забезпечує зручне положення людини. Повинне забезпечуватись виконання трудових операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхщної точності i частоти дій.

16.1.7 Пожежна безпека. Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку», прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Всі працівники і службовці виробничих ділянок повинні знати правила і способи використання первісних протипожежних засобів на ділянках та в майстернях, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.020-76 [22].

Небезпечним фактором пожежі є відкритий вогонь та іскри, токсичні продукти згоряння, підвищена температура середовища, недостатня кількість кисню, вибухівки, витікання небезпечних речовин, руйнування будівельних конструкцій.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалюваннядосягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовільняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93) [23].

Попередження розповсюдження пожеж, в основному визначається пожежною безпекою будівель та споруд і забезпечується: правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій; правильними об'ємно-планувальними рішеннями будівель та споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки; встановленням протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях; обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі; улаштуванням протидимного захисту; проектуванням шляхів евакуації; заходами щодо успішного розгортання тактичних дій по гасінню пожежі.

Пожежна безпека перш за все повинна забезпечуватись чітким виконанням належних вимог та правил.

16.2 Розрахунок природної освітленості в приміщенні судна (камбуз)

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів належать адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація - пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція - здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно із статистичними даними, до 5 % травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20 % воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість, спазм акомодації).

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20 - 40 % (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів, що знаходяться у полі зору, може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптація очей під час виконання роботи і, як наслідок цього - до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3 - 0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Освітленість виробничих приміщень, робочих місць та робочих поверхонь безпосередньо впливає на продуктивність праці та працездатність людини.

Природне освітлення - це освітлення приміщень прямим чи відбитим світлом неба, що проникає через світлові прорізи в зовнішніх конструкціях, що обгороджують - вікнах (ілюмінаторах) і верхніх світлових ліхтарях.

Природне освітлення повинні мати, як правило, усі приміщення з постійним перебуванням людей. Нормованим параметром освітленості робочих поверхонь (робочого простору) є при цьому коефіцієнт природної освітленості (КПО), який чисельно дорівнює відношенню природної освітленості у середині приміщення до зовнішньої горизонтальної освітленості, %:

е=(Евн/Езовн) · 100 %.

Людське око реагує на електромагнитні хвилі довжиною від 380 до 770 нм при інтенсивності від 10 ⁵ до 10⁶ Вт/м2.

Освітленість приміщень характерізується значеннями КПО ряду точок, розташованих на перетині двох площин: вертикальної по характерному перетину приміщення та умовної робочої горизонтальної поверхні, що знаходиться на висоті їм над рівнем пайолів (робоча поверхня). У загальному випадку КПО у середині приміщень, розташованих у самому корпусі судна, повинен бути не менш 0,3.

Допускається підсвічування окремих зон приміщення світильниками з люмінісцентними лампами в тих випадках, коли по конструктивно-архітектурним розумінням неможливо забезпечити нормоване значення КПО. У таких випадках допускається зниження нормованих значень КПО не більше ніж на 50 %.

Одним із розповсюджених засобів розрахунку природного освітлення є графічний метод А.М. Данилюка. Для розрахунку КПО треба мати план і поперечний переріз (перетин по світловому прорізі в будь-якому масштабі).

Розрахунок зводиться до визначення величини ділянки неба, видимої крізь світловий проріз із даної точки. Його величина визначається добутком кількості

умовних променів П₁, що потрапляють у вертикальний переріз світлового прорізу, на кількість променів П₂, що попадають у горизонтальній площині крізь світловий проріз.

Визначимо І_розрах по графіках Данилюка. Накладаємо графік 1 на перетин приміщення зі сполученням полюса графіка з точкою, для якої визначається КПО (точка А'). Підрахуємо число променів, що проходять через світлові прорізи по його висоті з урахуванням нависаючого козирка палуби.

Рисунок 16.1 План камбуза

Потім накладаємо графік 2 на план приміщення таким чином, що полюс графіка збігається з точкою А'. Положення точки А' визначається величиною відрізка А'С, узятого з перетину. Точка С світового прорізу, у свою чергу, знаходиться на перетині середнього променя n із внутрішньою кромкою світлового прорізу. Після цього підраховуємо число умовних променів, що проходять через світловий проріз по ширині (n ).

Отримаємо значення: Ілюмінатори (2 шт.): п1 =8, п2=28

l_розрах=0,01· nІ·n2,%

l_розрах =0,01·8·28=2,24%

Після визначення 1_розрах знаходимо коефіцієнт природної освітленості КПО шляхом перемноження знайденого значення 1 на поправочні коефіцієнти:

l= l_розрах · к_О · VI,

де к_О - загальний поправочний коефіцієнт світлопропускання світлового прорізу;

VI - поправочний коефіцієнт, що враховує підвищення освітленості природного освітлення за рахунок відбитку світла від перетинок та подволока.

Приймаємо VI=1,0.

К0=к1·к2,

де к1 - коефіцієнт, що враховує втрати світла при відбитті від скла; без великої похибки приймаємо к1=0,8;

к2 - коефіцієнт, що враховує забруднення скла;

к2=0,75 - 0,85, у розрахунку приймаємо к2=0,8.

Знаходимо коефіцієнт природної освітленості:

1=2,24·0,8·0,8·1,0=1,43 %.

Щоб перевірити, чи достатня освітленість у даному приміщенні (камбуз) звернемося до СНиПІІ-4-79"Санитарные нормы и правила". Так ми знаходимо, що КПО для харчоблоків повинен складати (у денний час доби) не менш 1 %.