Читайте также:
|
Вирішальне значення набуває постановка діагнозу за клінічними та епідеміологічними даними. Провідний клінічний симптом дифтерії - наявність фібринових, щільних білувато-сіруватих нальотів, розташованих на поверхні слизових оболонок або шкіри.
Для підтвердження діагнозу захворювання використовують бактеріологічний метод дослідження. Зібраний з місць поразки матеріал, зазвичай мазки з носа і глотки, засівають на елективні середовища (Лефлера, Клауберга та ін.) і поміщають в термостат при 37 °С. У разі виявлення зростання на середовищах через 24 год повідомляють попередній результат, а через 48-72 години - остаточний, після вивчення біохімічних токсигенних властивостей збудників. З серологічних методів використовують РИГА для виявлення наростання титру антитіл в динаміці хвороби. Перспективне вивчення токсинемії.
Диференціальна діагностика. Дифтерію глотки слід диференціювати від стрептококової ангіни, ангіни Симановського - Плаута - Венсана, інфекційного мононуклеозу, ангінозно-бубонної форми туляремії, епідемічного паротиту. Дифтерію гортані відрізняють від помилкового крупу, що виникає при гострій респіраторній вірусній інфекції, кору і інших захворюваннях.
Диференціальну діагностику токсичної дифтерії слід проводити з паратонзиллярним абсцесом, інфекційним мононуклеозом, епідемічним паротитом.
Найбільш складно диференціювати токсичну дифтерію від паратонзиллярного абсцесу (паратонзилліта). У диференціальній діагностиці паратонзилліта і токсичної дифтерії глотки необхідно звернути увагу на такі особливості перебіг та ких симптоми:
1)паратонзилліт часто є ускладненням хронічного тонзиліту і розвивається слідом за повторною ангіною, тоді як токсична дифтерія глотки найчастіше починається гостро;
2)при паратонзилліті больовий синдром різко виражений з самого початку і зростає по мірі розвитку захворювання: ускладнення і біль при ковтанні і дотику, тризм жувальних м'язів, вимушене положення голови. Зменшення болю настає після розтину абсцесу або на тлі активної антибіотикотерапії. При токсичній дифтерії глотки виражений больовий синдром в меншій мірі і лише в початковому періоді, потім він слабшає, незважаючи на подальше збільшення набряку слизової оболонки глотки і нальотів;
3)паратонзилліту властивий односторонній набряк горла, на місці утворюючого абсцесу відзначаються локальне вибухання і флюктуація; при токсичній дифтерії набряк частіше двосторонній, він однорідної консистенції і має розлитий характер, змінюються лише його розміри;
4)при паратонзилліті збільшення набряку не супроводжується розповсюдженням нальоту за межі мигдалин, при значному набряку мигдалин і м'якого неба наліт може бути відсутнім. Набряклість підшкірної клітковини наголошується рідко і не має схильності до поширення;
5)температура тіла при паратонзилліті тримається до розкриття абсцесу або зменшується паралельно стиханням запального процесу під впливом антибіотиків, при токсичній дифтерії глотки вона знижується після 3-4-ої доби, незважаючи на триваючий процес;
6)характер інтоксикації різний: збудження, гіперемія обличчя, тахікардія - при паратонзилліті; адинамія, блідість, гемодинамічні порушення - при токсичній дифтерії.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |