Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Елементарні статистичні характеристики

Імовірність — кількісна міра об'єктивної можливості поя­ви події при реалізації певного комплексу умов. Імовірність події А позначається як Р(А) та виражається в частках одиниці або у відсотках. Міра ймовірності — діапазон її числових зна­чень від 0 до 1 або від 0 до 100 %.

Частота появи подїі (статистична ймовірність) — це від­ношення кількості випадків, у яких реалізувався певний ком­плекс умов (m), до загальної кількості випадків (n): р(А)=m/n.

Випадкова подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов, може відбутися або не відбутися. Її імовір­ність перебуває в межах 0<Р(А)<1 або 0<Р(А)<100 %.

Достовірна подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов відбудеться неодмінно. Її імовірність станови­тиме 1 або 100 %.

Неможлива подія — подія, яка при реалізації визначеного комплексу умов не відбудеться ніколи. Її імовірність станови­тиме 0.

У медичних дослідженнях достатньою вважається ймовірність появи події не менше 0,95 або 95 %. При вивченні захворювань або ситуацій, що мають найважливіші медико-соціальні наслідки або високі показники летальності та інвалідності, а також при фармакологічних дослідженнях імовірність по події має становити не менше 0,99 (99 %).

Закон великої кількості: при достатньо великій кількості спостережень випадкові відхилення взаємно погашаються та виявляється стійкість деяких параметрів, яка виражається в основній закономірності. Отже, що більше проведено досліджень, тим результат точніший. Звичайно в медичних дослідженнях використовують вибірки з не менше ніж 30 спостереженнями.

Нормальний (гаусовий, симетричний) розподіл імовірності є законом, найпоширенішим у практичних завданнях. Нормальний закон (normal, Gaussian distribution) характеризує розподіл безперервних випадкових величин, якщо вони є результатом дії різних причин. Характерним прикладом нормального розподілу величин можуть бути численні відхилення (похибки) вимірювання маси якої-небудь речовини на аналітичних терезах. Кожне вимірювання відрізнятиметься на якусь величину з різних причин, знати які ми не можемо. Ця низка похибок і формує нормальний закон.

Статистична сукупність — це група однорідних елементівв (одиниць спостереження), узятих разом у конкретних умовах часу та простору. Оскільки дослідження генеральної сукупності або неможливе, або вимагає невиправдано великої роботи, краще обійтися більш обмеженим матеріалом, який і називають вибіркою.

Вибірка — група елементів, вибрана для дослідження з усієї сукупності. Завдання вибіркового методу полягає в тому, щоб зробити правильні висновки щодо генеральної сукупності. Наприклад, лікар робить висновок про склад крові пацієнта на основі аналізу її кількох крапель.

Варіаційний ряд — це ряд числових значень якоїсь певної ознаки, відмінних одне від одного за своєю величиною та розташованих у ранговому порядку (табл. 1).

Таблиця 1. Варіаційний ряд

Характеристики варіаційного ряду:

ü x₁,х₂,... x_k — варіанти (числове вираження ознаки, що вивчається);

ü m₁, m₂,... m_k — частоти варіант (числа, що вказують, скільки разів зустрічається ця варіанта у варіаційному ряду);

ü p_t, р₂,... р_к — відносні частоти (P=m/n);

ü n — загальна кількість спостережень (сума варіант, з яких складається варіаційний ряд).

Змінні — величини, які можна виміряти в дослідженнях та контролювати. Для статистичного аналізу використовують аб­солютні, відносні та середні величини.

Абсолютні величини застосовують при наданні характе­ристики загальної чисельності сукупності (чисельність насе­лення, загальна кількість лікарів у країні та ін.), а також при оцінці рідкісних явищ (кількість особливо небезпечних інфек­цій, кількість осіб з аномаліями розвитку і т. д.).

Серед відносних величин можна виділити екстенсивні та інтенсивні показники. Екстенсивні показники характеризу­ють розподіл цілого на складники. Звичайно екстенсивні по­казники виражаються у відсотках. Ключові слова — частка, частина від цілого.