Читайте также:
|
Професійні захворювання в галузі.
Розслідування професійних захворювань"
Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню.
Профзахворювання визначає комісія у складі фахівців лікувально-профілактичного закладу. Комісія відповідно до Порядку встановлює зв'язок захворювання з умовами праці. Для встановлення діагнозу і зв’язку захворювання з впливом шкідливих виробничих чинників і трудового процесу головний фахівець із профпатології направляє хворого до лікувально-профілактичного закладу.
На кожного хворого спеціалізований лікувальний заклад складає повідомлення за формою П-3 (Повідомлення про професійне захворювання (отруєння)") і протягом 3 діб після встановлення остаточного діагнозу повідомлення надсилається:
- власнику підприємства;
- відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби;
- лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство;
- відповідному робочому органу Фонду.
Власник зобов’язаний організувати розслідування професійного захворювання протягом 10 робочих днів з моменту одержання повідомлення.
Комісія з розслідування складається з представників:
- відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
- ЛПЗ, що обслуговує підприємство;
- профспілкової організації (або уповноваженого трудового колективу);
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Комісія зобов’язана:
- скласти програму розслідування причин профзахворювання;
- розподілити функції між членами комісії;
- розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
- провести розслідування обставин та причин профзахворювань;
- скласти акт розслідування за формою П-4 у шести примірниках протягом 3 діб після закінчення розслідування.
У розслідуванні причин професійного захворювання інфекційної та паразитарної етіології обов’язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології СЕС.
Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру
Відповідно до Порядку розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:
- прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі – організації) і не використовувся в інтересах цієї організації;
- переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім, водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на ін видах транспортних засобів;
- виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов’язків);
- виконання донорських функцій;
- участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях тощо);
- участі в культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;
- проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов’язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;
- використання газу в побуті;
- користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;
- виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;
- стихійного лиха;
- перебування в громадських місцях, на об’єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях.
Повідомлення про нещасні випадки невиробничого характеру, їхнє розслідування та облік
Обов'язок щодо реєстрації та повідомлення про нещасні випадки покладено на ЛПЗ, які протягом доби надсилають письмове повідомлення у відповідні організації:
- до виконавчого органу міської, районної у місті ради – про нещасний випадок із смертельним наслідком, про груповий нещасний випадок;
- до органу внутрішніх справ – якщо нещасний випадок стався внаслідок: заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою; контакту із зброєю, боєприпасами та вибухівкою; дорожньо-транспортної пригоди. Ці самі органи проводять розслідування вказаних нещасних випадків.
Повідомлення про нещасні випадки зі смертельним наслідком надсилаються також до прокуратури.
Право щодо прийняття рішення з розслідування нещасного випадку без смертельного наслідку надано районній держадміністрації.
Рішення приймається протягом доби з часу надходження від ЛПЗ повідомлення. Розслідування проводить комісія, до складу якої можуть залучатися такі представники:
- організація, де працює чи навчається потерпілий;
- організація, на території чи об’єкті якої стався нещасний випадок;
- органів здоров'я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії;
- відповідного профспілкового органу, якщо нещасний випадок стався під час прямування на роботу чи з роботи.
Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідує комісія, яку створює організація, де працює потерпілий, на підставі звернення потерпілого, листка непрацездатності або довідки ЛПЗ.
Склад комісії:
- голова – посадова особа, визначена керівником організації;
- члени комісії – керівник відповідного структурного підрозділу; представник профспілкової організації.
Розслідування проводиться протягом 10 календарних днів, складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) та затверджується керівником організації, що проводила розслідування.
Акт за формою НТ надсилається:
- потерпілому;
- районній держадміністрації;
- організації, де працює потерпілий;
- організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об’єкта, де стався нещасний випадок;
- іншим організаціям на їхню вимогу.
Акти за формою НТ складаються на кожного потерпілого і зберігаються в організації протягом 45 років (осіб, які працюють), а для оіб, які не працюють, протягом 3 років в архіві районної держадміністрації.
Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та
професійної захворюваності в галузі
Засоби індивідуального захисту, що дають можливість суттєво зменшити рівень впливу шкідливих речовин на окремі органи та системи, прийнято поділяти на такі групи:
- спецодяг і взуття;
- засоби захисту рук – засоби механічного захисту (рукавиці);
- захисно-профілактичні засоби (пасти, мазі) та очисники шкіри (мило, синтетичні мийні засоби);
- засоби індивідуального захисту органів дихання – фільтрувальні та ізольовані респіратори і протигази, ізольовані шлангові та автономні дихальні апарати, дитячі і промислові протигази;
- засоби захисту голови – каски загального призначення, каски для роботи під землею, каски спеціального призначення, шоломи, косинки;
- засоби захисту очей та обличчя – захисні окуляри відкритого і закритого типу, герметичні та металізовані окуляри, захисні маски.
До лікувально-профілактичних заходів відносять:
- проведення профілактичних медичних оглядів;
- організацію лікувально-профілактичного харчування (запобігання надходженню шкідливих речовин із травного каналу в організм або, навпаки, прискорення виведення шкідливих речовин з організму, підвищення загальної резистентності організму, захист окремих органів та систем від шкідливого впливу токсичних речовин, прискорення або сповільнення метаболізму токсичних речовин тощо;
- організацію санаторно-курортного лікування (санаторії, профілакторії, пансіонати, бази відпочинку);
- запровадження профілактичних заходів оздоровчого спрямування (виробнича гімнастика, тренажерні пристосування, ультрафіолетове опромінення, вітамінотерапія, психологічне розвантаження).
Визначальне місце в системі заходів, спрямованих на запобігання виникненню профзахворювань належить проведенню медичних оглядів працівників.
Запобіжні (попередні) медогляди проводять під час приймання на роботу для встановлення фізичної, психофізіологічної та психологічної придатності осіб до роботи за конкретно обраними професією, спеціальністю або посадою.
Періодичні медичні огляди проводять протягом часу виконання працівником трудових обов’язків; вони забезпечують динамічне спостерігання за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливих факторів на організм, а також захворювань, які унеможливлюють продовження роботи за певним фахом, запобігають виникненню нещасних випадків, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань тощо.
Результати медичних оглядів та висновки про стан здоров'я заносять у спеціальну " Карту особи, котра підлягає медичному огляду", що повинна зберігатися в ЛПЗ, який організовує проведення медичних оглядів.
Комісія за встановленою формою складає висновок про стан здоров'я кожного працівника та приймає рішення щодо медичних протипоказань, визначає можливість продовження праці за певним фахом для осіб, у яких виявлено загальносоматичні або професійні захворювання, інформує працівника про стан його здоров'я і можливість продовжувати роботу за конкретною професією відповідно до результатів медичного огляду або дає висновки щодо переведення на іншу роботу, направляє працівника, якщо є медичні показання, на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).
СЕС здійснює нагляд за достовірністю подання власником даних про наявність шкідливих і небезпечних факторів та речовин, робота з якими потребує проведення медичних оглядів, погоджує поіменні списки осіб, які підлягають медичним оглядам, та план-графік їх проведення, складає санітарно-гігієнічні характеристики умов праці працівників, подає на розгляд територіальних держадміністрацій пропозиції з питань профілактики профзахворювань.
Обов'язковому медичному обстеженню підлягають: працівники віком до 21 року; працівники, робота яких пов’язана із впливом шкідливих речовин, наведених у спеціальному переліку; працівники, робота яких пов’язана з рухом транспорту тощо.
Слід зазначити, що крім специфічних, властивих кожній професії, протипоказань існують і загальні медичні протипоказання до праці, пов’язаної із впливом шкідливих та несприятливих професійних факторів (природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій, органічні захворювання ЦНС зі стійкими порушеннями функцій, хронічні психічні захворювання, які підлягають обов’язковому диспансерному спостеріганню, хвороби ендокринної системи з вираженими порушеннями функцій, злоякісні новоутворення та ін.
"Правила забудови, техніка безпеки в операційному бл оці"
Операційний блок (ОБ) – це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій.
До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гнійних операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для виконання екстрених операцій виділяють приміщення поруч з приймальним відділенням. Інколи ОБ виділяють в окреме самостійне відділення.
ОБ мають відповідати таким вимога: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали приміщень – бути стійкими до багаторазової дезінфекції хімічними антисептиками та ультрафіолетовими променями. Опалення і вентиляція мають забезпечувати оптимальні умови для роботи персоналу та здоров'я хворих,обладнання – відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології і за можливості знаходитись за межами операційної зали.
Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогам асептики. Цим зумовлений розподіл ОБ на зони з різними режимами роботи.
Перша зона – стерильна – операційна, стерилізаційна (за відсутності ЦСВ). Асептичні умови тут підтримуються шляхом штучної вентиляції і закритих дверей. У цій зоні дозволяється знаходитись лише співробітникам для проведення операції, що переодягнулись у стерильний одяг. Персонал операційної бригади може потрапити в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий – із наркозної.
Друга зона – суворого режиму- включає санітарний пропускник для персоналу з шафами для операційного (стерильного) та робочого (лікарняного) одягу, з душовими кабінами, вбиральню для персоналу, кімнату особистої гігієни, приміщення, де здійснюється підготовка хворого до операції (наркозна та ін.), приміщення для апаратури та устаткування, що призначені для забезпечення життєдіяльності хворих (приміщення для апаратів штучного кровообігу і штучного дихання, післяопераційні палати з постом медсестри), а також допоміжні приміщення. Зона відділяється від третьої коридором. Межу між зонами визначають червоною лінією на підлозі.
Третя зона – обмеженого режиму - містить приміщення для проведення діагностичних досліджень (лабораторія для термінових аналізів для септичного й асептичного відділень), приміщення для персоналу (кабінет хірургів, кабінет лікаря-анестезіолога, кімната для медсестер-анестезисток, кімната для молодшого персоналу), допоміжні приміщення (шлюзи при вході у септичне та асептичне відділення, кімната центрального пульту моніторної системи спостерігання за станом хворого, приміщення для обслуговування післяопераційних палат), а також складські приміщення (приміщення для зберігання препаратів крові, для зберігання пересувного рентгенівського апарата, фотолабораторія, комора для пересувної апаратури, приміщення для приготування дезінфекційних розчинів та зберігання дезінфекційних засобів, приміщення для тимчасового зберігання каталок).
Четверта зона – загального лікарняного режиму – включає приміщення для персоналу (кабінет завідувача відділення, кімната старшої медичної сестри, кімната особистої гігієни), складські приміщення (комора для предметів прибирання, приміщення для тимчасового зберігання брудної білизни та операційних відходів, комора для чистої білизни, комора для зберігання гіпсових бинтів) тощо.
Для сприятливого результату хірургічних втручань має адекватне застосування санітарно-протиепідемічних заходів.
Операційна. Площа має бути 36-48 кв. м, висота – не меншою 3,5 м при ширині 5 м. Стіни, підлога, стеля мають бути гладенькими, стики між ними – закругленими, підлогу вистеляють кахельною плиткою світлих тонів. Доцільно покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом (для попередження утворенню іскор від удару металевих предметів. Це може призвести до нещасного випадку). У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі є отвір із сіткою для стікання брудної води під час прибирання.
Стіни і стелю фарбують олійною фарбою або викладають кахлем світлих тонів (світло-зеленим, світло-жовтим, світло-оранжевим). Ці кольори добре відбивають світло та полегшують контроль за якістю прибирання приміщення.
Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах, усі інженерні комунікації (елктро-, газопостачання, опалення, вакуум) мають бути закритими. Електричні проводи повинні проходити в запобіжних бергманівських трубках Розподільний щит розташовують не нижче 1,6 м від підлоги: це необхідно для запобігання вибуху наркотичних газопарових сумішей від можливої випадкової іскри. Під час прибирання розетки і вимикачі закривають засувками. Щит повинен мати три пари маркованих розеток для підведення електричної напруги 36, 127 і 220 В, а також одну силову розетку 380 В та клеми заземлення. Кисень, газоподібні засоби для наркозу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих іззовні приміщення, або з балонів.
Освітлення. Велике значення має освітлення операційного поля. До нього ставляться такі вимоги: достатня освітленість, мінімальний засліплю вальний вплив джерел світла і блискучість, рівномірність освітлення, відсутність різних і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного освітлення; відсутність нагрівання лампи.
Використовують природне й штучне освітлення. Вікна операційної повинні виходити на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. Нормами природного освітлення визначають із співвідношення площі вікон і площі підлоги, яке має бути меншим 1:3. Глибина приміщення не повинна перевищувати висоту віконних рам більше ніж у 2,5 разу. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3 000- 4 000лк. Таке освітлення забезпечують безтіньові лампи, які підвішуються над операційним столом. У разі додаткового освітлення бічних поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи.
Освітлення дублюється також аварійною мережею з живленням від акумуляторів з автоматичним вмиканням.
Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищується температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Усе це несприятливо впливає на здоров'я хворих і персоналу, особливо за наявності повітряно-крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення. Температура в операційній має бути 22-23*С (при деяких операціях - при тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, треба дотримуватись Т 25-30*С). Опалення здійснюється електроплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, з автоматичним регулюванням постійної температури. Вологість повітря 60 +- 5%.
Вентиляція має бути примусовою припливно-витяжною з переважанням припливу очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10-20-кратному повітрообміні за 1 год. Систему кондиціонування чи припливно-витяжної вентиляції необхідно включати до подавання спалахуючи наркотичних речовин. Пари цих речовин тяжчі за повітря, тому вентиляційні отвори розташовують не вище 40 см від підлоги. Свіже повітря має надходити зверху, а забруднене – виходити по вентиляційних отворах, розташованих поблизу підлоги.
Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювані з потужними джерелами ультрафіолетового випромінювання. Як правило, в операційній площею 40 кв.м на висоті не менше 2 м від підлоги встановлюють дві лампи на протилежних стінах.
При експлуатації операційної вхід в неї суворо обмежений. В операційну заборонено входити хворим з ГРВІ і гнійно-запальними процесами; не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі і гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, а повітря, що видихається, видаляється вакуумною системою. В операційній для планових втручань виконують спочатку чисті операції (на судинах, щитоподібній залозі, суглобах тощо) і лише потім операції з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка тощо).
Для роботи у гнійних операційних існують додаткові вимоги: інструментарій, білизна, перев'язувальний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосовують при виконанні чистих операцій. використаний перев’язувальний матеріал спалюють у печах з газовими пальниками у підвальному приміщенні (матеріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються). Забороняється робота персоналу (медичних сестер, молодших сестер) за сумісництвом у чистій та гнійній операційних.
Прибирання операційного блока здійснюється вологим способом. Щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) вологою ганчіркою прибирають пил. Поточне прибирання проводять під час операції (збирають серветки, що впали на підлогу, тампони, протирають забруднену підлогу). Після операції прибирають весь невикористаний матеріал та інструменти, обробляють антисептиком клейонки операційних столів. Заключне прибирання проводять після усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція меблів із вмиканням на годину бактерицидних ламп). Генеральне прибирання проводиться наприкінці робочого тижня: стелю, підлогу, стіни, вікна миють зі шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після висушування і протирання насухо включають на 12-24 год бактерицидні лампи.
Бактеріологічний контроль – щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев’язувального матеріалів, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учасників операцій. При збільшенні частоти нагноєнь післяопераційних ран здійснюють позачергові посіви, за необхідності – позачергове генеральне прибирання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування. Персонал періодично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль (на носійство золотистого стафілокока 1 раз в 3 міс).
Для запобігання захворюванням та нещасним випадкам увесь персонал повинен проходити медичні обстеження. Працівники ОБ мають бути забезпечені санітарно-гігієнічним одягом та взуттям, спецодягом, спецвзуттям та ін. засобами особистого захисту відповідно до діючих типових норм, повинні дотримуватись правил внутрішнього розпорядку установи. Їжу слід споживати у спеціально виділених приміщеннях. Під час проведення операцій вхід в операційну персоналу, що не бере участі в операції, забороняється. Забороняється зберігання в операційній предметів, що не використовуються під час операції.
При роботі з електроапаратурою виконувати правила експлуатації та техніки безпеки, щоб уникнути ураження електричним струмом. При вході в операційну має бути встановлений попереджувальний знак "Обережно! Використовуються вибухонебезпечні анестетики". У передопераційній та наркозній кімнатах мають бути вогнегасники вуглекислотні типу ОУ.
Перед операцією медперсонал повинен прийняти гігієнічний душ та надягти стерильний одяг. В операційній категорично забороняється носити одяг з бавовни, а також капронову, нейлонову, шовку та ін. синтетичних матеріалів, які сильно електризуються при рухах, що призводить до швидкого накопичення електричних зарядів на тілі людини. Персоналу в операційній категорично забороняється носити браслети, обручки, ланцюжки та ін. металеві предмети. Руки персоналу, який обслуговує наркозні апарати, не повинні мати слідів олій, мазей, помади. Перед вмиканням обладнання треба перевірити цілість проводів для підключення струму до тих, що йдуть до хворого, перед початком роботи – заземлення обладнання. У випадку "пробивання на корпус" потрібно вимкнути апарат і доповісти завідуючому відділення.
Усі прилади, апарати, що вноситься в ОБ підлягають стерилізації та дезінфекції.
Запобігання пожежам та вибухам. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
Щоб уникнути самозаймання наркозних препаратів, їх необхідно повільно зливати в герметично закриті ємності, не допускаючи розбризкування. Після зливання наркозних препаратів потрібно промити теплою водою випаровував та всі його деталі, що знімаються.
В операційній і наркозній забороняється використання відкритого вогню та електронагрівальних приладів. Забороняється при введенні наркозу застосовувати несправні прилади. Підлогу в операційній необхідно регулярно мити, щоб вона не втратила свою електропровідність. Натирати підлогу виском чи лаком забороняється.
Ремінні передачі обладнання не повинні розташовуватись у зонах підвищеної концентрації наркозних речовин. Забороняється змащувати ремені каніфоллю, воском та ін. речовинами.
Забороняється заклеювати частини наркозного апарату лейкопластирем (іншим діелектриком), застосовувати шланги з не антистатичної гуми, замінювати зламані частини на частини з діелектрика. Усі частини наркозного апарата виготовляються з електропровідних матеріалів.
У випадку вибуху або пожежі в операційній потрібно:
- повідомити керівника;
- знеструмити приміщення ОБ;
- вивести персонал з небезпечної зони;
- спробувати загасити пожежу, використовуючи підручні засоби;
- надати першу медичну допомогу потерпілим.
При ураженні людини електричним струмом: негайно припинити дію електричного струму, виключивши електроустановку з джерела живлення, а при неможливості відключення – відтягнути його від струмопровідних частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.
У разі відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршання кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого.
Техніка безпеки при експлуатації балонів
Балони розробляють і виготовлюють за нормативною документацією, узгодженою з Державним комітетом з нагляду за охороною праці.
Експлуатація балонів ведеться відповідно до вимог "Правил обладнання і безпечної експлуатації ємностей, які знаходяться під тиском". Балони обслуговують спеціалісти, що пройшли відповідне навчання і мають посвідчення.
Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована (кисень медичний – голубий колір), мати напис (текст – кисень медичний), колір напису – чорний.
Огляд балонів на наповню вальних станціях здійснюється з метою виявлення на їх стінках корозії, тріщин, вм’ятин та ін. пошкоджень. Перед оглядом балони очищують і промивають водою, а в разі потреби – промиті відповідним розчинником або дегазовані. Балони, в яких під час огляду зовнішньої і внутрішньої поверхонь виявлені тріщини, вм’ятини, раковини і риски завглибшки 10% від номінальної товщини стінки, надриви і вищерблення, знос нарізки горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, мають бути забраковані.
Місткість балона визначають за різницею між масою балона, наповненого водою, і масою порожнього балона або за допомогою мірних бачків.
Термін зберігання балонів установлюється особою, яка здійснює їх перевірку, але не більше 2 років.
Експлуатація балонів. При експлуатації балонів забороняється повністю використовувати газ, який у них знаходиться (залишковий тиск газу має бути 0,05 МПа – 0,5 кгс/см кв.
Балони з газом можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі (але захищені від атмосферних опадів і сонячних променів).
Балони з газм у приміщенні мають знаходитись на відстані не менше ніж 1 м від радіаторів опалення, не менше ніж 5 м – від джерела тепла з відкритим вогнем.
Наповнені балони мають зберігатися у вертикальному положенні (у спеціально обладнених гніздах, клітках або огороджені бар'єром).
Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію. Склади повинні розташовувати у зоні, захищеній від ураження блискавкою.
Перевезення наповнених балонів потрібно здійснювати на ресорному транспорті або на автокарах у горизонтальному положенні, обов'язково з прокладками між балонами (дерев'яні бруси з вирізаними гніздами для балонів, а також мотузкові чи гумові кільця завтовшки не менше 25 мм – по 2 кільця на балон).
"Охорона праці в рентгенологічних кабінетах"
Обов'язки персоналу, який належить до категорії А повинен:
- проходити обов'язкові попередні медичні огляди під час прийняття на роботу та періодичні медичні огляди – не рідше 1 разу на рік;
- у випадку, якщо в ході проведення періодичного медичного огляду у працівника виявлене захворювання, що має професійний характер, адміністрація повинна забезпечити працівнику прийнятну альтернативну роботою поза зоною іонізаційних випромінювань;
- може бути допущений до роботи лише після проходження навчання, інструктажу і перевірки знань правил безпеки, охорони праці та виробничої санітарії, комплексу діючих інструкцій тощо;
- повинен бути застрахований для відшкодування можливого ризику для здоров'я або втрати життя;
- має дотримуватися норм і правил з радіаційної безпеки, а також вимог інструкцій з експлуатації приладів та захисного устаткування, використання засобів індивідуального захисту і спецодягу;
- повинен негайно повідомляти відповідальним особам про всі порушення в роботі устаткування або будь-які інші відхилення від нормального режиму роботи;
- не має права використовувати будь-які операції, не передбачені посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці і радіаційної безпеки.
Рентгеновське випромінювання має шкідливий вплив на організм людини і може спричинити променеву хворобу, яка призводить до порушення функцій всіх органів. Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникают лейкози, променева хвороба.
Одноразове опромінення дозою 25-50 бер зумовлює зворотні зміни крові. У разі дії 80-12о бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози 270-300 бер.
Головним завданням техніки безпеки і охорони здоров'я в рентгеновських кабінетах є радіаційний захсит персоналу і пацієнтів.
Рентгенкабінет є системою спеціальних приміщень, рентгенівської техніки і допоміжного устаткування, призначених для виконання рентгенологічних досліджень і променевої терапії. Розрізняють пересувні і стаціонарні рентгенкабінети. Пересувні рентгенкабінети, як правило, розміщуються у кузові вантажного автомобіля, в автобусі, у залізничних вагонах, на морських і річкових судах. Стаціонарні – у приміщеннях лікарні, поліклінік. Вони діляться на діагностичні, флюорографічні і рентгенотерапевтичні.
При експлуатації рентгенівських апаратів персонал повинен знаходитись за захисними пристроями або на певній відстані від випромінювача. З метою захисту персоналу від розсіяного випромінювання апарати для рентгеноскопії мають бути забезпечені спеціальним фартухом, рукавицями із просвинцьованої гуми, рукавицями бавовняними, окулярами для адаптації. Під час проявлення рентгенплівок додатково: фартухом, що не промокає, рукавицями гумовими. У кабінеті має бути не менше двох комплектів ЗІЗ (засобів індивідуального захисту).
Панель управління розміщується поза використаним пучком випромінювання. Стаціонарні апарати конструюються так, щоб пульт управління був установлений окремо від рентгенвипромінювача і розміщувався в іншому приміщенні.
Переносні, пересувні і дентальні (для діагностичних досліджень зубів) мають таку систему включення високої напруги, що дає змогу обслуговому персоналу працювати з апаратом на відстані не менше 2 500 мм від об'єкта дослідження.
Для попередження про небезпеку рентгенапарати забезпечуються звуковою сигналізацією. Вона включається при просвічуванні тривалістю більше 5 хв. Сигнал припиняється тільки після виключення високої напруги.
Поряд із вхідними дверима в рентгенкабінет на висоті 1,6 м від підлоги встановлюється світловий сигнал червоного кольору з написом "Не входити". Цей сигнал автоматично включається при підключенні високої напруги.
Змінні тубуси і наконечники рентгенівських трубок апаратів для променевої терапії, що вводяться в порожнини тіла людини, мають бути стійкими до дезінфекції кип'ятінням.
Медперсонал проходить первинний інструктаж перед початком роботи в лікарні, а потім через кожні 3 міс – повторний.
За невиконання інструкції з техніки безпеки медперсонал несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
До початку експлуатації рентгенкабінету власник повинен скласти поіменний список осіб, віднесених до категорії А. Список затверджується наказом.
Також наказом призначається особа, відповідальна за збереження рентгенапаратів і за радіаційну безпеку.
Рентгенвідділення і процедурні кабінети заборонено розміщувати в житлових будинках і дитячих закладах, над палатами вагітних і дітей, у підвальному і цокольному приміщеннях. Температура повітря в кабінетах повинна бути 18-20*С. Повинна бути окрема від інших приміщень система припливно-витяжної вентиляції.Кратність обміну повітря: приплив -3, витяжка -4.
Дистаційні елементи керування апаратурою слід розташовувати поза процедурною – у кімнаті управління, яка повинна мати переговорний пристрій, оглядовим вікном зі свинцевим склом для спостерігання за пацієнтами та всіма робочими місцями персоналу.
У процедурних, фотолабораторіях, кабінетах лікарів мають бути встановлені умивальники з підведенням холодної і гарячої води.
У процедурній для просвітлювання плівок передбачається світлозахисне обладнання. Тимчасове зберігання рентгенплівок масою не більше 100 кг допускається в окремому приміщенні.
Рентгенкабінети до початку роботи повинні мати санітарний паспорт, який видається органами санітарного нагляду і дає право на експлуатацію (видається на термін не більше 3 років), а також контрольно-технічний журнал. Окремий санітарний паспорт оформляється на право зберігання і експлуатації пересувних і переносних рентгенапаратів і установок.
У рентгенкабінеті на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці, затверджена керівництвом установи.
Персонал повинен:
- вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків;
- вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння;
- утримувати робоче місце в чистоті і порядку;
- дотримуватись правил експлуатації рентгенапаратів та ін. обладнання, користуватись засобами індивідуального захисту, носити протягом робочого дня індивідуальний дозиметр;
- забезпечити засобами індивідуального захисту родичів, які допомагають під час проведення досліджень у дітей;
- проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на рік.
Безпечність роботи в рентгенкабінетах передбачає заземлення металевих частин рентгенапаратів та ін. електричних пристроїв, а також постійний дозиметричний контроль.
З метою знешкодження свинцю не рідше 1 разу на місяць слід проводити вологе прибирання приміщень з використанням 1-2% розчину оцтової кислоти.
Перед початком роботи необхідно приготувати до використання спецодяг та ІЗЗ:
- ІЗЗ із свинцю і про свинцьованої гуми перед використанням ретельно помити теплою водою і зачохлити плів очним чохлом, клейонкою або тканиною типу льон-лавсан;
- зачохлити всі нестандартні засоби захисту пацієнтів;
- під і на рукавички із про свинцьованої гуми необхідно надівати тонкі бавовняні рукавички;
- перевірка ЗІЗ проводиться 1 раз на 2 роки.
Рентгенлаборант не має права обслуговувати 2 або більше рентгенапаратів, одночасно працюючи в різних рентгенкабінетах.
Персоналу забороняється:
- залишати без нагляду під напругою рентген апаратуру й електронагрівальні прилади, ставити близько біля них вату, спирт та ін. горючі речовини;
- користуватись відкритим вогнем, зберігати знімки та обрізки плівок у відкритому вигляді, складати плівки поблизу вікон, електроламп і приладів опалення;
- користуватись несправними електричними розетками і вилками;
- працювати з рентгенівським випромінювачем без додаткових фільтрів;
- проводити дослідження за наявності у процедурній сторонніх осіб, які не беруть участі в дослідженні.
Забороняється проведення вологого прибирання процедурної безпосередньо перед початком і під час рентген досліджень. У рентгенкабінеті забороняється вживати їжу, курити і користуватися косметикою.
Технічний профілактичний огляд апаратів має виконуватися представником "Медтехніка" із записом у контрольно-технічному журналі.
Після закінчення роботи необхідно вимкнути головний рубильник, електроприлади, освітлення, вентиляцію, провести вологе прибирання підлоги, ретельну дезінфекцію елементів і приладів, рентгенапарата, рентгенівських касет. Необхідно приготувати спецодяг, ЗІЗ, вимити руки теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.
При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіаційного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлення, замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка елементів рентгенапарата; несправність водопостачання, каналізації, вентиляції, аварійний стан підлоги, стелі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів:
- при аварії рентгенапарата, електропроводки або пожежі негайно вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб;
- повідомити про те, що сталося, керівника роботи;
- якщо є потерпілі – надати їм першу медичну допомогу, а за необхідності – викликати лікарів.
Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись "Типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах". Цими правилами передбачається:
- призначення наказом по ЛПЗ особи, відповідальної за протипожежний стан рентгенкабінету;
- усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки;
- кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у металевих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні;
- місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожежного нагляду.
Протипожежні правила у рентгенкабінетах і фотолабораторіях:
- забороняється курити;
- дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітленням;
- кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається;
- кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї коробки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється;
- не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і приладів опалення;
- забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоряються; у разі потреби його проводять в ін. приміщенні;
- підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою теплої води;
- для отримання гарячої води, кип'ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями;
- окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні матеріали (у т.ч. трансформаторне мастило і касторову олії);
- у кожному рентгенкабінеті та фотолабораторії має знаходитись вогнегасник.
Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки керівника робіт.
Санітарно-протиепідемічний режим. Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються здорові пацієнти, потенційно хворі і хворі – ці об'єкти мають бути віднесені до об'єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дезінфекції поширюються на всі приміщення кабінетів, особливо на процедурну.
Дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосуванням, затверджені Головним державним санітарним лікарем України.
Поточне прибирання проводиться 2 рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і деззасобів. Устаткування має бути вимкненим з електромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенапарата здійснює рентген лаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар – окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протирання клейонки, дверних ручок тощо 0,2% розчином дезактину чи ін. дезінфіктанотом.
Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3% розчином оцтової кислоти) проводиться згідно з графіком не рідше 1 разу на місяць.
У кабінеті має бути тримісячний запас мийних і деззасобів.
Також 1 раз на місяць додатково необхідно протирати апарат та засоби захисту персонала і пацієнтів 3% розчином оцтової кислоти.
Після кожної процедури персонал миє руки мийними засобами і протирає їх 0,3% розчином оцтової кислоти. Спиртом протираються елементи і деталі рентгенапаратів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет.
Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки – у пластикових чохлах, пелюшки – у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1% мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки – 0,2% розчиномдезактину чи ін. деззасобом.
Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання приміщень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |