Читайте также:
|
при роботі в акушерських стаціонарах"
Заходи щодо профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій та заходи безпеки медичного персоналу визначає наказ МОЗ України № 234 "Про організацію профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах " від 10.05.2007 р.
| Інструкція |
З ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСУ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ВИНИКНЕННЯ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ В АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ
1. Основні поняття і терміни
Універсальні заходи безпеки – комплекс правил поведінки медичного персоналу під час виконання функціональних обов’язків, спрямованих на захист від можливого інфікування, розглядаючи кожного пацієнта як потенційне джерело інфекцій, у тому числі тих, що передаються через кров.
Аварією вважають уколи, порізи та інші ситуації, які спричинили попадання на слизові оболонки та шкіру співробітника крові або інших біологічних рідин пацієнта.
Індивідуальний пологовий зал – це обладнане спеціальною апаратурою приміщення для проведення пологів в однієї роділлі з ускладненим перебігом вагітності, після чого мати разом з новонародженим переводяться до індивідуальної післяпологової палати для їх спільного перебування до виписки із стаціонару.
Індивідуальна пологова палата – це обладнане приміщення із санвузлом (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів) для проведення лише фізіологічних пологів за сучасними перинатальними технологіями в однієї роділлі, після чого мати разом з дитиною перебувають у ній до виписки із стаціонару.
Сімейна пологова палата – це обладнане приміщення з окремим входом і зі санвузлом, де відбуваються пологи та перебуває матір з новонародженим і членами родини (цілодобово за умови необхідності догляду за матір’ю та новонародженим) до виписки зі стаціонару.
Індивідуальна післяпологова палата – це приміщення із санвузлом (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів), де може перебувати лише одна породілля з новонародженим після переведення з індивідуального пологового залу до виписки їх із стаціонару.
Палата для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів. Ці палати повинні бути із санвузлом, з окремим входом, обладнані припливно-витяжною вентиляцією з негативним тиском (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів). Пересування пацієнтів з палати до палати, а також до інших відділень стаціонару забороняється. У цій палаті роділля народжує та перебуває в ній до виписки із стаціонару. До цієї палати можуть госпіталізуватися породіллі, у яких пологи відбулися поза лікувальним закладом.
Медичний персонал при вході до палати для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів одягає одноразовий халат, шапочку, гумові рукавички. Після закінчення роботи цей одяг знімається, здійснюється оброблення рук, лише після цього виходить персонал із цієї палати.
Якщо відсутні умови окремого входу до палати для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів, необхідно здійснити заходи з максимальної ізоляції пацієнтки із дотриманням умов профілактики поширення інфекції.
Структура акушерського стаціонару:
- гардероб для співробітників та відвідувачів (відокремлені);
- акушерське приймально-оглядове відділення;
- акушерське відділення з індивідуальними пологовими залами, індивідуальними та сімейними пологовими палатами, післяпологовими палатами для спільного перебування матері і новонародженого;
- відділення патології вагітних;
- операційний блок;
- анестезіологічне відділення (палати) з ліжками інтенсивної терапії для жінок;
- відділення (палати) інтенсивної терапії новонароджених;
- відділення (палата) для неонатального догляду;
- кімната для зберігання та розведення вакцини БЦЖ;
- кімната для зберігання та розведення вакцини для профілактики вірусного гепатиту В;
- кімната для приготування молочних адаптованих сумішей;
- маніпуляційна;
- палата із санвузлом (не менше однієї в залежності від потужності пологового стаціонару - 2-3) з окремим входом для госпіталізації роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів;
- приміщення для дезінфекції та передстерилізаційної очистки інструментарію;
- кімната для підготовки до використання (дезінфекція, очищення, мийка);
- медичних апаратів (медикорів, наркозно-дихальної тощо);
- санвузол для персоналу, санвузли та душові кімнати для жінок;
- приміщення для прибирального інвентарю;
- приміщення для тимчасового зберігання речей пацієнтів;
- група приміщень для медичного персоналу;
- приміщення для зберігання чистої білизни стаціонару;
- приміщення для збору використаної білизни стаціонару.
Для прийняття та госпіталізації гінекологічних хворих необхідно мати окреме приміщення.
Площі існуючих палат (не менше 14 кв. м) та пологових залів (не менше 16 кв. м) в акушерських стаціонарах використовуються як індивідуальні для однієї пари матері та новонародженого.
У залежності від потужності пологового стаціонару сучасні підходи до надання акушерської допомоги передбачають організацію переважної більшості індивідуальних пологових палат, сімейних пологових палат, індивідуальних пологових залів.
Індивідуальний пологовий зал повинен бути оснащений спеціальним високотехнологічним медичним обладнанням для ведення ускладнених пологів, а також у разі виникнення ускладнених пологів після переведення роділлі з індивідуальної пологової палати.
Обсерваційні акушерські відділення та спеціалізовані акушерські стаціонари інфекційного профілю у складі багатопрофільних лікувальних закладів не створюються. Існуючі обсерваційні відділення реорганізовуються до забезпечення діяльності в режимі індивідуальних та сімейних пологових залів, індивідуальних післяпологових палат, що є ефективним методом профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій.
Індивідуальний пологовий зал оснащується функціональним ліжком або ліжком-трансформером для приймання пологів, вакуум-екстрактором, акушерськими щипцями, тонометром для дорослих, акушерським стетоскопом, монорефлекторною мобільною лампою, пеленальним столиком з підігрівом, масляним обігрівачем (у разі потреби підвищити температуру), візком для інструментів, двома стільцями, настінним термометром, мішком та маскою Амбу, а також засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок).
На 3-4 індивідуальних пологових зали необхідно мати 2 ларингоскопи з мішком Амбу, 2 одноразових вакуум-екстрактора, 2 набори для проведення епізіотомії та накладання швів, 2 акушерських щипці.
Індивідуальні пологові палати оснащуються функціональним ліжком або ліжком-трансформером для приймання пологів та перебування на ньому породіллі під час усього періоду госпіталізації, засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок), сповивальним столиком. Обладнання для первинної реанімації новонародженого використовується у разі потреби з індивідуального пологового залу. Після пологів мати й дитина спільно перебувають до виписки із стаціонару.
Приміщення для організації сімейної пологової палати повинне бути просторим (не менше 14 кв.м) з наявністю індивідуального санітарного блока. Сімейна пологова палата оснащується функціональним ліжком або ліжком-трансформером для приймання пологів та перебування на ньому породіллі під час усього періоду госпіталізації, необхідним медичним обладнанням та засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок), масляним обігрівачем (у разі необхідності підвищити температуру), настінним термометром, зручними меблями та предметами для цілодобового перебування членів родини, холодильником та місцем для прийому їжі. Матеріали, із яких виготовлені вищевказані предмети оснащення, повинні піддаватися дезінфекції.
Палата для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів оснащується функціональним ліжком або ліжком-трансформером для приймання пологів та перебування на ньому породіллі під час всього періоду госпіталізації, необхідним медичним обладнанням та засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок)
Медичний персонал акушерського стаціонару дозволяє присутність партнера не більше 2 осіб (чоловіка, членів родини, близьких) на пологах відповідно до порядку, затвердженого головним лікарем ЗОЗ з урахуванням бажання роділлі. Додаткове медичне обстеження родичів не проводиться. Присутність членів родини за наявності в них туберкульозу або гострих проявів інфекційного захворювання в акушерському стаціонарі не допускається. Особи, присутні при пологах, повинні бути в чистому домашньому одязі та змінному взутті.
Дозволяються відвідування матері (з урахуванням її бажання) і дитини в акушерському стаціонарі близькими родичами (не більше 2 осіб одночасно) та їх допомога в догляді за новонародженим і породіллею. Можливість відвідування породіллі членами родини до 14 років вирішується головним лікарем стаціонару.
Виписка з акушерського стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів та післяпологового періоду здійснюється на 3-тю добу після пологів.
Акушерський стаціонар закривається у разі необхідності проведення поточного ремонту, але не частіше 1 разу на рік. Допускається закриття акушерського стаціонару за поверхами.
У разі закриття пологового стаціонару на поточний ремонт регіональні органи охорони здоров’я визначають акушерський стаціонар для забезпечення пологової допомоги.
Відкриття акушерського стаціонару здійснюється за погодженням головного державного санітарного лікаря адміністративної території після проведення санітарно-бактеріологічного контролю й отримання негативних результатів.
Територіальні СЕС здійснюють планову оцінку дотримання санітарно-протиепідемічного режиму 1 раз на квартал. Відбір проб для бактеріологічних досліджень проводиться лише з епідемічно значущих об’єктів внутрішнього середовища стаціонару.
Спеціалісти СЕС (дезінфекційна служба) 2 рази на рік оцінюють якість поточної та заключної дезінфекції, а також ефективність використання дезінфекційних засобів, якість роботи автоклавів та іншого обладнання, призначеного для стерилізації та безкамерної обробки.
Працівники акушерських стаціонарів підлягають обов’язковим медичним оглядам та профілактичним щепленням у встановленому порядку.
Персонал акушерського стаціонару несе відповідальність за невиконання вимог нормативних актів, санітарних норм та гігієнічних правил згідно з чинним законодавством України.
. Санітарно-протиепідемічні заходи
Профілактика ВЛІ в значній мірі залежить від дотримання правил і техніки миття та антисептики рук як медичним персоналом, так і породіллею та членами її родини, які доглядають за дитиною, дотримання універсальних заходів безпеки, а також норм і правил санітарно-протиепідемічного режиму.
5.1. У приймальному відділенні нагадують жінці та партнеру в пологах про необхідність дотримання сучасних підходів до пологів (партнерські пологи виконують не спостережливу функцію, а психологічну підтримку роділлі, породіллі та новонародженого), переваги грудного вигодування. У відділенні розміщують яскраві інформаційні матеріали.
5.1.1.У приймальному відділенні створюють умови для переодягання жінки на пологи, а також збору та зберігання одягу. Вагітна одягає чистий домашній одяг та взуття. В акушерських стаціонарах дозволяється користуватися дитячими підгузниками і жіночими гігієнічними пакетами промислового виробництва.
За відсутності домашнього одягу вагітну забезпечують рушником, чистою натільною білизною, халатом, взуттям, яке піддається дезінфекції (відповідно до підпункту 5.4.8 цієї Інструкції). Під час прийому вагітної акушерка працює в одноразових рукавичках.
5.1.2. Партнер на пологи переодягається в чистий домашній одяг та змінне взуття. Можливо застосування халатів, бахіл одноразового використання.
5.1.3. Персонал приймального відділення візуально оцінює придатність домашньої білизни та одягу для жінки, новонародженого і партнера для використання під час пологів, післяпологового перебування.
5.1.4. Після опитування вагітної жінки або роділлі акушерка вимірює їй температуру тіла, вагу, оглядає шкіру та зів на наявність запалення, волосся на голові на наявність педикульозу.
Огляд вагітної здійснюють на тапчані, застеленому клейонкою та індивідуальною (лікарняною чи особистою) пелюшкою. Після огляду кожної жінки пелюшку замінюють, а клейонку знезаражують. Термометри та одноразові шпателі після використання занурюють у ємкості з дезрозчином. Поверхні після контакту з кожною пацієнткою обробляють дезінфекційними засобами, призначеними для обробки поверхонь.
5.1.5. Усі пацієнтки приймають душ, використовуючи індивідуальні: мило, мочалку, рушник.
5.1.6. При виявленні педикульозу застосовують протипедикульозні засоби, що зареєстровані в Україні.
5.1.7. Роділь із відділення патології вагітності переводять для пологів безпосередньо до індивідуальної/сімейної пологової палати, залу, операційної.
5.2. Прибирання приміщень
5.2.1. Вологе прибирання приміщень акушерського стаціонару проводиться за необхідності, але не менше 2 разів на добу, з них 1 раз із застосуванням миючих засобів. Замість кварцювання приміщень проводиться їх провітрювання.
5.2.2. Індивідуальні/сімейні пологові палати, зали, післяпологові палати, палати окремого перебування роділь та породіль з інфекційними захворюваннями після виписки або переведення пацієнтів до інших стаціонарів прибираються за типом заключної дезінфекції з наступним провітрюванням. Штори, занавіси, штучні квіти, плакати, якщо вони не забруднені біологічною рідиною, дезінфекції не підлягають. Їх обробку проводять за необхідністю.
5.2.3. Після кожної операції проводиться прибирання за типом заключної дезінфекції з наступним провітрюванням. Генеральне прибирання операційних та маніпуляційних проводиться згідно з графіком, затвердженим завідувачем відділення (не рідше 1 разу на 7 днів).
5.2.4. Інвентар для прибирання (відра, тази, ганчірки) після обробки приміщення ретельно вимивають з використанням мийних засобів, виполіскують і висушують. Палати для госпіталізації роділь та породіть з інфекційними захворюваннями мають прибиратися окремими комплектами інвентарю з застосуванням деззасобів, які можна використовувати в присутності пацієнтів.
5.2.5. У кожному відділенні достатньо мати два комплекти інвентарю для прибирання: окремо для прибирання санітарних кімнат, окремо для інших приміщень відділення. Інвентар для прибирання зберігають в санітарній кімнаті кожного відділення.
Пріоритетним є використання сучасних приладів (комплектів-візочків) для прибирання з дозованим застосуванням мийних засобів.
5.3. Збір, дезінфекція, передстерилізаційна очистка інструментарію, стерилізація.
5.3.1. У стаціонарі розробляються і затверджуються головним лікарем епідемічно безпечні алгоритми збору та видалення з відділень медичних відходів, в тому числі потенційно інфікованих: матеріали і інструменти, забруднені виділеннями, в т.ч. кров’ю, виділення пацієнтів, патологоанатомічні відходи, операційні відходи (органи, тканини і т.п.), всі відходи від пацієнтів з інфекційними захворюваннями (у т.ч. харчові).
Правила поводження з відходами та навчання медичного персоналу з цих питань мають бути включені до програм з ІК кожного стаціонару, відповідальний за виконання цих заходів має бути членом КІК. Після маніпуляції вироби медичного призначення негайно занурюють у дезінфекційний розчин.
Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення проводиться у централізованому стерилізаційному відділенні, за його відсутності - у приміщенні, де проводиться дезінфекція обладнання.
5.3.2. Забороняється тримати ємкості з дезрозчином у приміщеннях, де постійно перебувають пацієнти. Ємкості з дезрозчином ввозять на візках безпосередньо перед виконанням маніпуляцій.
5.3.3. У маніпуляційних необхідно мати медичні ємкості (із решітками всередині) з дезрозчином для:
- замочування інструментів багаторазового використання;
- замочування м’якого інвентарю, перев’язувального матеріалу та гумових рукавичок, шприців, систем для переливання крові та розчинів, гострого та ріжучого інструментарію одноразового використання.
5.3.4. Дезінфекцію, передстерилізаційну очистку медичного інструментарію та обладнання проводять у спеціально виділеному приміщенні, обладнаному відповідно до вимог безпеки умов праці та розробленим епідемічно безпечним алгоритмам проведення даної процедури.
Використовують засоби, зареєстровані в Україні. Їх застосовують згідно з регламентом і інструкції по експлуатації відповідного обладнання.
5.3.5. Медперсонал, який проводить дезінфекцію, передстерилізаційну очистку інструментарію та обладнання використовує засоби індивідуального захисту. Працює в захисному одязі, в тому числі у фартусі із водонепроникаючого матеріалу, побутових рукавичках, шапочці, масці, захисних окулярах (щитках), взутті, яке не пропускає воду. Пересування в цих засобах захисту по відділеннях акушерського стаціонару забороняється.
5.3.6. Контроль якості процесу стерилізації у стаціонарі проводиться постійно з використанням тестів промислового виготовлення, зареєстрованих в Україні, які дозволяють контролювати температуру, експозицію, тиск та ефективність стерилізації.
5.4. Порядок збору використаної білизни, обробки транспорту, зберігання чистої білизни:
5.4.1. Використана домашня білизна роділлі і новонародженого віддається додому без попереднього знезараження у поліетиленових пакетах.
5.4.2. Використану лікарняну білизну збирають в поліетиленовий або прогумований мішок і виносять в окрему кімнату для використаної білизни.
Використану лікарняну білизну негайно видаляють із відділення для сортування до спеціально виділеного приміщення поза функціональними підрозділами акушерського стаціонару.
5.4.3. Сортування використаної лікарняної білизни проводять у захисному одязі, гумових рукавичках, гумовому фартусі, шапочці, масці, взутті, яке піддається дезінфекції. Білизну після сортування складають у бавовняний мішок, який розміщують у гумовий або поліетиленовий одноразовий мішок і у такому вигляді доставляють до пральні.
5.4.4. Після передачі білизни до пральні у приміщенні проводиться прибирання із використанням дезінфекційних засобів. Проводиться дезінфекція фа-ртуха та взуття. Гумові рукавички після дезінфекції видаляються із стаціонару за загальною схемою.
5.4.5. Гумові або поліетиленові одноразові мішки, в яких доставлялася брудна білизна, підлягають дезінфекції шляхом занурення у дезрозчин.
5.4.6. У пральні пологового будинку слід виділити окремі ємкості для замочування у дезрозчинах і окрему пральну машину для прання білизни новонароджених та породіль. Білизну акушерського стаціонару необхідно прати окремо від білизни інших відділень багатопрофільної лікарні. У комунальній пральні прання білизни акушерського стаціонару необхідно здійснювати у спеціально виділені дні або в окремій машині.
Потоки чистої і брудної білизни під час обробки та прання не повинні перехрещуватись.
5.4.7. Випрану, висушену, випрасувану білизну складають у випраний і прокип’ячений тканинний мішок, який розміщують в клейончастий або прогумований мішок. У відділення білизна потрапляє у внутрішньому мішку, із якого її витягають і розміщують на спеціальних стелажах в кімнаті для зберігання чистої білизни. Використані мішки передають у приміщення для сортування брудної білизни.
5.4.8. Випрану лікарняну натільну білизну для роділь і породіль, лікарняну білизну для новонароджених комплектують в індивідуальні пакети і стерилізують. Після стерилізації білизна має бути сухою. Індивідуальні пакети розглядають не як «стерильні», а як «простерилізовані» (чисті).
5.4.9. Перед отриманням і видачею чистої білизни сестра-господарка миє руки теплою водою з милом, одягає чистий халат.
5.4.10. Подушки, ковдри, матраци, обшиті клейонкою, в разі її цілісності, обробляються деззасобами, не обшиті клейонкою - знезаражуються в дезінфекційній камері.
5.4.11. Прання робочого одягу медичного персоналу акушерського стаціонару здійснюють при температурі 90° С (можна використовувати у стаціонарі побутові автоматичні пральні машини). Після цього проводиться його праска.
6. Профілактика ВЛІ у медичного персоналу
6.1. Відповідальність за наявність умов та здійснення заходів щодо охорони здоров’я медичного персоналу несе головний лікар стаціонару.
6.2. При прийомі на роботу медичний персонал інформується про фактори ризику при виконанні своїх професійних обов’язків, дотримання правил попередження професійних захворювань. У подальшому не менш 1 разу на 6 місяців весь медичний персонал повинен проходити інструктаж з питань профілактики ВЛІ у медперсоналу та безпеки праці, 1 раз на місяць – навчання за розробленою у стаціонарі програмою.
6.3. В акушерському стаціонарі розробляється програма охорони здоров’я медичного персоналу, яка має визначити критерії щодо профілактики професійного зараження, методи виявлення та реєстрації випадків професійних захворювань, підходи щодо їх запобігання, критерії відсторонення від роботи або обмеження професійної діяльності.
6.4. Проводиться скринінг медичного персоналу на наявність захворювань за таким порядком (лікарів, медичних сестер, акушерок, молодшого медичного персоналу):
6.5. При виникненні спалаху ВЛІ обстеження медичного персоналу проводиться у залежності від етіологічного фактору ВЛІ.
6.5.1. У разі підвищення рівня захворюваності, етіологічним чинником якої є S.aureus, або при виникненні спалаху, викликаному S.aureus, медичний персонал обстежується на носійство стафілококу. У разі виділення штаму стафілококу, який ідентичний за біологічними властивостями, в тому числі профілями антибіотикорезистентності, із збудником інфекції, медичний працівник повинен бути адекватно пролікований (препаратами на основі мупіроцину за повною схемою).
6.5.2. У разі виділення з носоглотки обстежених безсимптомного носія штаму S.aureus, який має стійкість до метициліну, працівник повинен бути адекватно пролікований антибактеріальними препаратами (препаратами на основі мупіроцину, який застосовується місцево за скороченою схемою).
6.6. Планове обстеження на наявність HBsAg щепленого проти гепатиту В медичного персоналу не проводиться.
6.7. Персонал акушерських стаціонарів, як і інші медичні працівники, є групою ризику щодо інфікування збудниками, які передаються через кров. З метою запобігання професійним зараженням різними патогенами (віруси гепатитів В, С, D, ВІЛ та ін.) під час прийому пологів або проведення медичних маніпуляцій, які пов’язані з контактами з кров’ю або іншими біосубстратами організму пацієнта, персонал дотримується універсальних заходів безпеки.
Кожного пацієнта, незалежно від діагнозу, розглядають як потенційне джерело збудників інфекцій, в тому числі, що передаються через кров.
6.8. Профілактика професійних заражень передбачає використання універсальних заходів безпеки при проведенні інвазивних процедур, імунізацію та післяконтактну профілактику.
6.9. Універсальні заходи безпеки передбачають:
- використання індивідуальних засобів захисту (халати, шапочки, гумові рукавички, маски, окуляри, або захисні екрани, взуття, що піддається дезінфекції) під час проведення усіх медичних маніпуляцій, які пов’язані з контактом з кров’ю або іншими біологічними рідинами пацієнтів;
- дотримання правил безпеки при роботі, зборі, дезінфекції, предстерилізаційній очистці або видаленні з відділення гострого та ріжучого медичного інструментарію;
- дотримання правил і техніки миття та антисептики рук.
6.10. Персонал щоденно перед початком роботи одягає робочий чистий одяг (халат або костюм, взуття, що піддається дезінфекції).
6.11. Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, потрапляння на них біосубстратів пацієнтів кваліфікується, як можливий контакт з матеріалом, який містить небезпечний інфекційний агент.
При попаданні на рану або ушкоджену шкіру крові або інших біосубстратів її промивають водою з милом. Якщо укол голкою або поріз супроводжується кровотечею, її не зупиняють протягом декількох секунд, після чого рану промивають водою з милом, висушують паперовим рушником.
6.12. За умови, якщо медичний працівник, щеплений проти гепатиту В, визначають титр захисних антитіл. Показник менше 10 МО/л свідчить про необхідність введення бустерної дози вакцини.
6.13. Якщо імунізація медичного працівника проти гепатиту В раніше не проводилась, необхідно терміново (не пізніше 24 годин) ввести першу дозу вакцини та специфічний імуноглобулін (ін’єкції проводяться в різні ділянки тіла). Друга та третя дози вакцини вводяться через 1 та 6 місяців після першої. При відсутності специфічного імуноглобуліну рекомендується проводити щеплення за схемою 0-1-2 місяців, через 12 місяців вводять бустерну дозу вакцини.
6.14. У випадку професійної аварії, яка мала місце під час роботи з ВІЛ-інфікованим або біоматеріалом від ВІЛ-інфікованого, проводиться екстрена післяконтактна профілактика згідно з чинними нормативними актами.
6.15. У кожному структурному підрозділі акушерського стаціонару необхідно вести форму облікової звітності № 108-о «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом», затверджену наказом МОЗ від 25.05.2000 № 120, зареєстрованим у Мін’юсті 14.11.2000 за № 819/5040.
ІНСТРУКЦІЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ
Система інфекційного контролю (далі - ІК) включає:
- організаційну структуру управління системою ІК;
- епідеміологічне спостереження за внутрішньолікарняними інфекціями (далі – ВЛІ);
- мікробіологічний моніторинг;
- розробку та впровадження комплексу профілактичних та протиепідемічних заходів на підставі епідеміологічного аналізу епідситуаціїї в стаціонарі;
- заходи, спрямовані на охорону здоров’я медичного персоналу;
- систему навчання медичного персоналу.
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ
В АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ
1. Для координації діяльності акушерського стаціонару щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій наказом головного лікаря закладу охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) створюється Комісія з інфекційного контролю (далі - КІК).
2. До складу КІК входять заступник головного лікаря ЗОЗ (він же і очолює комісію), завідувачі структурних підрозділів, а також госпітальний лікар-епідеміолог стаціонару, головна акушерка, завідувач бактеріологічної лабораторії, у якій проводяться мікробіологічні дослідження для стаціонару.
3. КІК працює відповідно до положення та плану, затверджених головним лікарем ЗОЗ.
4. Засідання КІК проводяться щомісяця, а у разі ускладнення епідситуації – за потреби.
5. Основним завданням КІК є координація заходів персоналу ЗОЗ з метою попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекцій (далі – ВЛІ).
6. Функції КІК:
6.1.Розробляє та впроваджує програму інфекційного контролю у стаціонарі у відповідності до діючих галузевих нормативних документів.
6.2.Обґрунтовує необхідність заходів профілактики ВЛІ та їх фінансування.
6.3.Організує систему захисту професійного здоров’я медичних працівників.
6.4.Здійснює організацію занять з інфекційного контролю та приймання заліків у медичного персоналу двічі на рік за темами занять, про що робиться відмітка в санітарній книжці.
6.5.Оцінює ефективність заходів інфекційного контролю та розробляє рекомендації щодо їх удосконалення.
6.6.Вирішує питання щодо проведення закриття стаціонару та проведення дезінфекції.
6.7.Призначає відповідальних осіб за розробку та впровадження окремих заходів виконання програми інфекційного контролю.
6.8.Аналізує ефективність заходів інфекційного контролю.
6.9.Забезпечує взаємодію з адміністрацією стаціонару та держсанепід-службою.
7. Рішення КІК оформляються протоколом, затверджуються наказом головного лікаря закладу охорони здоров’я та доводяться до відома всіх співробітників.
"Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об'єктах"
Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей.
За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:
- окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих ізольованих групах будівль;
- суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови
(понад 50%);
- вогневий шторм – особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в який
з великою швидкістю (до 50 км на год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;
- масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.
Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:
- на транспортних засобах;
- степові й польові;
- у населених пунктах;
- підземні пожежі в шахтах, рудниках;
- торф'яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні й внутрішні).
Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключаються можливість виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей. Забезпечити пожежну безпеку об'єкта досить складно і тому до цього забезпечення необхідно проводити комплексно.
Профілактика. Основні системи комплексу заходів і засобів щодо пожежної безпеки є:
- система запобігання пожежі;
- система протипожежного захисту;
- система організаційно-технічних заходів.
Система організаційно-технічних заходів на об'єкті включає організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні заходи.
Організаційні заходи передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з птань пожежної безпеки (інструктажі, пожежно-технічні мінімуми), наочні засоби протипожежної пропаганди, організацію пожежно-технічних комісій (ПТК), проведення перевірок, огляди стану безпеки приміщень та ін.
До технічних засобів належать: суворе дотримання правил і норм, технічне переоснащення виробництва, експлуатації чи можливе переобладнання електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.
Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибуховонебезпечних приміщеннях, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.
Експлуатаційні заходи – своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонт електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції.
Система запобігання пожежі – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі. Ця система включає два основних напрями:
а ) запобігання утворенню горючого середовища: застосування герметичного виробничого устаткування, заміна в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеження кількості пожежо- та вибуховонебезпечних речовин при використанні та зберіганні; застосування робочої та аварійної вентиляції тощо;
б) запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання; виконання вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів (горюча речовина, окисник та джерело займання); використання швидкодійних засобів захисного вимкнення, заземлення устаткування тощо.
Система протипожежного захисту – це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.
Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими напрямами:
Обмеження розмірів та поширення пожежі: розміщення будівель і споруд на території об'єкта з дотриманням протипожежних розривів; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування відділень (лікарні); вогнестійкі конструкції; система автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння тощо.
Обмеження розвитку пожежі: обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухонебезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів тощо.
Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення і комунікацій; улаштування систем протидимового захисту; улаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.
Створення умов для успішного гасіння пожежі: встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівель, пожежних водоймищ.
Причинами пожеж є дві групи причин:
1. Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожежної безпеки.
2. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.
До першої групи причин належать:
а ) порушення з недотримання організаційних заходів та вимог: недостатній рівень опрацювання організаційних завдань, організаційно-методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки. Основними заходами протипожежної безпеки є готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском), оприлюднення їх місцезнаходження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв'язку, оприлюднення планів евакуації хворих і персоналу, постійна перевірка не захаращеності проходів та евакуаційних шляхів тощо;
б) до причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхового під'їзду до лікувального закладу, відсутність аварійної системи водопостачання.
Важливим є контроль керівництва лікарні за станом загальнотехнічних служб (автогосподарства, складів – зберігання мастильних і паливних матеріалів, хімічних реагентів, розчинників, лаків, фарб, білизни тощо).
в) до причин організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів у ЛПЗ (можливість проникнення сторонніх осіб, вживання алкоголю на території ЛПЗ, можливість терористичних акцій, підпалів тощо). Не менш важливим для запобігання пожеж є постійний контроль за дітьми і підлітками з числа пацієнтів.
До другої групи причин належать:
1) порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням: автоклавів, електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки та електрообладнання);
2) використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціональної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіотерапевтичних кабінетів;
3) порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;
4) недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подавання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної електрики тощо);
5) неправильне зберігання та використання кисню в балонах;
6) порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалюванні сміття та ін.;
7) порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщеннях, особливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих матеріалів;
8) порушення вимог безпеки під час ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з використанням вогню (електрозварювання та ін.).
Гарантування пожежної безпеки є складовою виробничої діяльності посадових осіб, працівників закладу. Обов'язки щодо гарантування пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у функціональних обов'язках, інструкціях тощо. У кожному закладі наказом (інструкцією) має бути встановлений відповідний протипожежний режим.
У будівлях та спорудах, які мають 2 поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, які вивішуються на видному місці. Шляхи проходження дітей і хворих під час евакуації не повинні перетинатися, їх можна замінювати залежно від обставин.
У закладі має бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із номером телефону для виклику пожежної охорони.
Для працівників охорони (сторожів, вахтерів) адміністрацією має бути розроблена інструкція, в якій визначені їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій у разі пожежі. Вони зобов'язані знати порядок дій у разі пожежі, правила користування засобами пожежогасіння.
Медперсонал зобов'язаний дотримуватись встановленого протипожежного режиму, у разі пожежі – діяти відповідно до вимог.
У закладах з кількістю 50 працівників і більше за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.
Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (вступний при прийомі на роботу; первинний – безпосередньо на робочому місці; повторний – на робочому місці не рідше 1 раз на рік; цільовий – перед виконанням разових пожежонебезпечних робіт, при ліквідації наслідків стихійного лиха тощо).
Вимоги пожежної безпеки до територій, приміщень ЛПЗ
Територія закладів, протипожежні розриви між будівлями, майданчиками для зберігання матеріалів мають постійно утримуватись в чистоті, систематично очищатися від сміття, відходів, тари, опалого листя. Забороняється влаштовувати звалища горючих відходів. Дороги, проїзди й проходи до будівль, пожежних водо джерел, підступи до стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватись справними, узимку очищатися від снігу.
Територія повинна мати зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання.
Усі будівлі, приміщення потрібно своєчасно очищати від горючого сміття, відходів і постійно утримуватись в чистоті.
Не дозволяється використовувати горища (а також вентиляційні камери, електрощитові) для зберігання устаткування, меблів тощо. Двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів мають бути зачиненими. На дверях слід вказувати місце зберігання ключів.
Евакуаційні шляхи і виходи мають утримуватися вільними.
У багатоповерхових лікарнях палати для тяжкохворих та дітей потрібно розміщувати на нижніх поверхах (у дитячих лікарнях: палати для дітей до 7 років – не вище другого поверху, старших дітей – не вище 5-го поверху).
Лікарні з постійним перебуванням тяжкохворих, не здатних самостійно пересуватися, мають забезпечуватися носилками з розрахунку одні носилки на 5 хворих.
Відстань між ліжками у палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід – не менше 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.
Подавання кисню хворим має здійснюватися, як правило, централізовано, з установленням балонів (не більше 10) за межами будівлі ЛПЗ у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів більше 10). Центральний кисневий пункт стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.
У будівлях ЛПЗ забороняється:
- здійснювати подачу кисню у палати за допомогою гумових та пластмасових трубок;
- розміщувати в підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, горючих та легкозаймистих речовин;
- підігрівати парафін та озокерит безпосередньо на вогні;
- встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших шляхах евакуації; - користуватися прасками, електроплитками, іншими електронагрівальними приладами у палатах (мають бути виділені спеціальні приміщення);
- застосовувати настільні та інші гасові лампи (за виключенням ліхтарів "Летюча миша").
Показником ефективності процесу евакуації є період часу, протягом якого люди можуть у разі необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом.
Безпека евакуації досягається за умови, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини.
Критична тривалість пожежі – це час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.
У ЛПЗ, де можуть перебувати одночасно понад 100 осіб. інших громадських приміщеннях без природного освітлення (якщо площа перевищує 150 кв. м) евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні. Світлові покажчики мають бути справними, їх вмикають на весь час перебування людей.
Засоби гасіння пожежі, їх призначення і класифікація
Є чотири основні способи припинення процесу горіння:
1. Охолодження горючих речовин або зони горіння: суцільним струменем води; розпиленими струменями води; перемішуванням горючих речовин.
2. Ізоляція горючих речовин або окисника (повітря) від зони горіння: шаром піни, шаром продуктів вибуху вибухонебезпечних речовин; утворенням розривів у горючій речовині; шаром вогнегасного порошку; вогнегасними смугами.
3. Розбавлення повітря чи горючих речовин: тонко розпиленими струменями води; газоводяними струменями; негорючими газами чи водяною парою, водою.
4. Хімічне гальмування (інгібування) реакції горіння: вогнегасники порошками, галогеновуглеводнями.
Засоби гасіння поділяють на первинні, автоматичні і спеціальні.
Первинні засоби: пожежні відра і діжки з водою, ломовий інструмент (ніж, сокира, гак, лом, багор – розміщуються на пожежному щиті), ящики і відро з піском, совки, лопати, протипожежна тканина, ручні насоси, пожежні крани внутрішнього водопроводу з рукавами і стволами, ручні вогнегасники усіх типів.
Розміщують їх на спеціальних щитах. Фарбують їх у сигнальний червоний колір, а написи на них роблять контрастним білим кольором.
Вибір типу вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні:
Клас А – пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір).
Клас В – пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються.
Клас С – пожежі газів.
Клас D – пожежі металів та їх сплавів.
Клас Е – пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.
Заклади охорони здоров'я повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників, які необхідно розміщувати шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення; встановлювання в пожежні шафи поруч із пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити.
Автоматичні засоби гасіння бувають: повітряно-пінні, газові, порошкові, водяні. Прикладом автоматичних водяних систем є спринклерні і дренчерні пристрої. Автоматичні установки при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним давачем (сповіщувачем) або спонукальним пристроєм, а напівавтоматичні та ручні – людиною.
Спеціальні засоби гасіння пожежі включають обладнання пожежних частин: пожежні машини і насоси, гідранти, піно генератори різних типів та установки гасіння пожежі.
На підприємствах і складах ще обладнуються системи автоматичної пожежної сигналізації, що спрацьовують у місцях загорання, за допомогою пожежних вісників, які подають сигнал світлової і звукової тривоги на пульт пожежної сигналізації пожежної охорони.
Пожежна сигналізація, оповіщення та зв'язок
Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дають змогу швидко локалізувати осередки пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи для гасіння пожежі.
Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Найшвидшим та надійним засобом виявлення і сповіщення вважається автоматична установка пожежної сигналізації, яка має працювати цілодобово. Одним з основних елементів цієї установки є пожежні сповіщувачі – пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручний пожежний сповіщувач вмикає людина, що виявила пожежу, шляхом натискання на пускову кнопку.
Автоматичні пожежні сповіщувачі спрацьовують без участі людини, від дії на них чинників, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.
Правила поводження персоналу у разі виникнення пожежі
Системи оповіщення про пожежу мають забезпечувати згідно з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), за необхідності – послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції).
У ЛПЗ та дитячих закладах, а також спальних корпусах шкіл-інтернатів про пожежу оповіщають тільки адміністрація та персонал.
При виявленні пожежі (ознак горіння) необхідно негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону.
При цьому назвати адресу закладу, вказати кількість поверхів, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, своє прізвище, а також повідомити про це керівника закладу. Усіх дітей і хворих необхідно виводити чи виносити з будівлі через коридори та виходи негайно після виявлення пожежі. Евакуйованих дітей і хворих слід перерахувати і звірити їх наявність із поіменними списками, які складаються для кожної палати і групи. Їх розміщують у заздалегідь визначеній будівлі (адреса).
Гасіння пожежі організовує персонал, не зайнятий евакуацією людей, негайно після виявлення пожежі усіма наявними засобами пожежогасіння.
Керівник закладу повинен перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення); видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не задіяних у ліквідації пожежі; за необхідності – відключити електроенергію (за винятком протипожежного захисту), зупинити транспортувальні пристрої, апарати, перекрити сировинні, газові, парові та водяні комунікації, зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та вжити інших заходів для запобігання розвитку пожежі й задимленості будівлі.
Одночасно з гасінням пожежі слід організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей, забезпечити дотримання охорони праці працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.
Слід також організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та підключення до джерел води.
Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація і технічний персонал закладу зобов'язані взяти участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв; організувати залучення сил і засобів об'єкта до вжиття необхідних заходів, пов'язаних з ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку.
Обов'язки чергового персоналу і вартових у разі виникнення пожежі
Черговий персонал, вартові повинні добре знати свої обов'язки на випадок пожежі, вміти користуватись вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, добре знати, як викликати пожежну частину, вжити негайних заходів для спасіння дітей і хворих при пожежі. Черговий по закладу, приступаючи до чергування, повинен:
- знати кількість хворих, які знаходяться в палатах, кількість дітей, які залишились на ніч, і повідомити по телефону про їх чисельність і місцезнаходження в найближчу пожежну частину;
- перевірити наявність і справність засобів пожежогасіння, телефонного зв'язку;
- перевірити протипожежний стан всіх евакуаційних виходів, коридорів, тамбурів, сходових кліток;
- при виявленні будь-яких порушень вжити заходів щодо їх ліквідації, а за необхідності доповісти про це керівництву.
Черговий повинен постійно мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів і ручний електричний ліхтар. Уночі черговому персоналу (медсестрам, молодшим сестрам, вартовому) забороняється спати і виходити за межі закладу.
Основні вимоги щодо пожежної безпеки у навчальних закладах
У навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для занять меблі, прилади, тощо, які мають зберігатись у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.
Фільмокопії, діапозитиви, слайди та магнітні стрічки варто зберігати в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу.
Після закінчення занять усі пожежо- та вибуховонебезпечні речовини і матеріали потрібно прибрати з навчальних класів, кабінетів у спеціально виділені та обладнані приміщення.
Кількість парт (столів) у навчальних класах, кабінетах не може перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлену Міністерством освіти, а також показники, визначені чинними нормами проектування навчальних закладів.
Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежонебезпечних парів та газів, необхідно проводити лише у витяжних шафах водночас з роботою вентиляції.
Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією, а також за наявності в них речовин, матеріалів та устаткування, не призначених для виконання операцій, забороняється. Витяжні шафи повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, що запобігають стіканню рідини на підлогу.
Відпрацьовані легкозаймисті та горючі речовини слід збирати у спеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.
Посудини, в яких проводилися роботи з легкозаймистими та горючими речовинами, після закінчення досліджень потрібно негайно промивати пожежобезпечними розчинами.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 197 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |