Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОЖЕЖ

Читайте также:
  1. Автобіографія (від грец. autos – сам, bios – життя, grafo – пишу) – це документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
  2. Автоматичні установки пожежогасіння
  3. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій, його основні етапи.
  4. Буддизм. Основні положення вчення. Культ. Історичний розвиток буддизму. Основні напрямки буддизму: хінаяна і махаяна. Регіональний буддизм
  5. Буддійське віровчення та культ. Поширення буддизму. Основні напрями в буддизмі
  6. Вибухонебезпечні зони поділяються на 6 класів: В1, В1а, В1б, В1г, ВІІ, ВІІа; пожежонебезпечні — на 4 класи: П-1, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.
  7. Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класи
  8. Види банків та основні банківські операції. НБУ та його стратегічні завдання
  9. Види електричних травм. Причини летальних наслідків від дії електричного струму
  10. Види і основні вимоги до виробничого освітлення

Для успішного проведення протипожежної профілактики на

підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі

статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами

пожеж на виробництві є:

— необережне поводження з вогнем;

— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушенн5

правил їх монтажу та експлуатації;

— порушення режимів технологічних процесів;

— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх

експлуатації;

— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної

безпеки.

Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним

поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління

в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт.

Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані

з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом

деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати

займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин.

До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та

газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка

металу з утворенням іскор.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні

зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників

дільниць, цехів, підприємств.

Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними

і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника

підприємства, а тимчасові — письмовим дозволом керівника

підрозділу.

Виконавці робіт (електрозварювальники, газозварювальники,

газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні бути

проінструктовані про заходи пожежної безпеки відповідальними

особами. Місця проведення вогневих робіт повинні бути вільними від горючих

матеріалав у радіусі не менше 5 м. Для газового зварювання

застосовують такі речовини, як ацетилен, метан, пари бензину та гасу,

що збільшує небезпеку пожежі та вибуху. Карбід кальцію слід зберігати

на стелажах у закритих барабанах у сухому добре провітрюваному

наземному приміщенні. Нижня полиця стелажа повинна

розташовуватися на висоті 20 см від підлоги, щоб запобігти затопленню

карбіду кальцію водою.

Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються

заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона,

призначаються особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки

і після цього видається підписаний наряд — допуск на проведення робіт.

Такий дозвіл дається на одну зміну. Після закінчення вогневих робіт

зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі

конструкції. Місце проведення робіт необхідно неодноразово перевірити

протягом 2 годин після їх закінчення. Перед зварюванням ємкості,

в котрих зберігалося рідке пальне, горючі гази, слід очистити, промити

гарячою водою з каустичною содою, пропарити, просушити,

провентилювати, зробити аналіз повітря. При зварюванні люки та

пробки повинні бути відкритими.

Пожежі через виникнення коротких замикань, перевантаження

електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих

місцевих опорів, роботу несправних або залишених без нагляду

електронагрівальних приладів складають більше 25% всіх випадків.

Короткі замикання виникають внаслідок неправильного монтажу або

експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції.

,Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму,

відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі

струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних

частин до високої температури, що супроводжується займанням ізоляції

провідників та горючих будівельних конструкцій, котрі знаходяться

поряд. Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі

додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі.

Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що

може викликати к займання.__ Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окислення

або недостатньо щільного з'єднання контактів електричних машин.

Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для

запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та

кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без

застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами. Вибір

конструкції електроустановок, а також матеріалів, з котрих вони

виготовлені, вибір площі перерізу та ізоляції провідників і кабелів

залежить від ступеня пожежонебезпеки навколишнього середовища,

режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень. Площа

перерізу вибирається згідно з нормами допустимого струмового

навантаження та падіння напруги в мережі. Граничні струмові

навантаження наводяться в спеціальних таблицях, розрахованих

з врахуванням нагрівання жил до температури не більше 55 °С. ^ СТАТИСТИКА ТА ДИНАМІКА ПОЖЕЖ В УКРАЇНІ *

Щодня в нашій країні виникає більше 100 пожеж, в яких гине 5—6

чоловік. Наносяться значні матеріальні збитки (прямі та побічні збитки від

пожеж складають близько 2,0 млрд. грн. на рік). На рис. 4.1 та 4.2 показана

динаміка пожеж та загибелі людей на пожежах в Україні у 1994—1998 pp.

За останні п'ять років помітна стійка тенденція до зниження кількості

пожеж в Україні. Частково це пояснюється скороченням промислового

виробництва, споживання електричної та теплової енергії, кількості

працюючого виробничого устаткування, а значить і скорочення

потенційних причин і обставин виникнення пожеж. Статистичні дані свідчать про те, що найпоширенішими причинами

пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (ЗО—40%);

порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування

і побутових електроприладів (20—25%), порушення правил монтажу

та експлуатації приладів опалення (10—15%); пустощі дітей з вогнем

(близько 10%).

У порівнянні з країнами Західної Європи кількість пожеж та людей,

що на них загинули в нашій країні є досить значною. Це пов'язано із

складним соціально-економічним становищем держави, недостатньою

профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, низькою участю

в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та

громадських об'єднань. Так у Франції, із 245 тис. пожежних — 203 тис.

добровольців („волонтерів"), 32 тис. професіоналів і 10 тис. військових.

Загальна кількість особового складу Державної пожежної охорони

України в 1997 році становила 67 тис. осіб, а всього пожежна охорона

України налічує 625 тис. одиниць особового складу. До пожежної охорони

Німеччини входить більше мільйона осіб. В це число входять не лише

особовий склад воєнізованих та міських пожежних частин, а й пожежні

інженери та пожежна поліція, які здійснюють контроль за будівельними

роботами, періодичний контроль нерухомого майна та ін.

32. Горіння — це екзотермічна реакція окислення речовини, яка

супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або)

свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини,

окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння:

повне — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі

окислювача. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот,

сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі

і токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За

швидкістю розповсюдження полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2—7 м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях

метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогеним. При гомогенному

горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий

агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча

речовина та окислювач не перемішані, то відбувається дифузне горіння,

при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти

згоряння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться

в різних,агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі,

то таке горіння називається гетерогенним. Гетерогенне горіння, при якому

одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин,

є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються

гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого

залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння. ^ РІЗНОВИДНОСТІ ГОРІННЯ

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах,

займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що

супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних

виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться

до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної

хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від

місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч

метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням,

нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я,

що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші

ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі

є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку

передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу

теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Спалах — швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих

газів, яке не переходить у стійке горіння. Заомання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.

Салшзай.мання — початок горіння без впливу джерела

запалювання

Салюспалахуеання —самозаймання, що супроводжується появою,

полум'я.

Тління — горіння без випромінювання світла, що, як правило,

розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання

(самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

^ Теплове самозаймання — виникає при зовнішньому нагріванні

речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина

розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування

самонагрівається. При температурі близько ЮО °С дерев'яна тирса,

ДВП та деякі інші речовини схильні до самозаймання. Захист від

теплового самозаймання — запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх

джерел тепла.

Мікробіологічне саліозай.мання відбувається в результаті

самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі

речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини

рослинного походження (в основному не висушені) — сіно, зерно,

тирса, торф.

^ Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину

повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад,

самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса,

навіть металеві ошурки). Внаслідок оксидування масел киснем

повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до

самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них

води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних

металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі

гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються.

До речовин, що призводять до самозаймання при взаємодії з ними

належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі. Наприклад,

стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які

не самозаймаються на повітрі.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 59 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав