Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність процесу прийняття управлінських рішень.

Одна з найвідповідальніших робіт, яку виконують керівники підприємств – розробка і прийняття управлінських рішень. Якість рішення визначає весь хід процесу управління, кінцеві результати господарської діяльності підприємства. Це покладає на керівників відповідальність за рішення, що приймається, вимагає від них високих професійних знань та вмінь, а також особистості керівника.

Рішення належать до творчих операцій у технології управлінських робіт. Вони визначають мету і завдання діяльності колективу підприємства або окремих працівників. Рішення – це вибір альтернативи.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінські рішення як основний засіб впливу суб’єкта на об’єкта управління:

- розробляються на основі наукового пізнання об’єктивних умов розвитку господарських процесів;

- готуються на основі певних принципів та вимог до управлінських рішень;

- мають специфічну технологію і організацію розробки та прийняття, побудовану на основі логіки загальнолюдської діяльності;

- передбачають досягнення намічених цілей ефективним використанням ресурсів, що використовуються в господарському процесі;

- встановлюють строки, засоби, час, необхідні для здійснення рішень;

- передбачають результати, які повинні бути досягнутими при реалізації управлінського рішення, розподіл обов’язків, прав та відповідальності.

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно повинно відповідати ряду вимог:

Ø Наукова обґрунтованість – передбачає розробку рішень з врахуванням об’єктивних закономірностей, конкретних умов, поставлених цілей і можливостей їх досягнення, що знаходять відображення в технічних, економічних та організаційних аспектах діяльності підприємства;

Ø Цілеспрямованість – зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов’язану з стратегічними планами розвитку об’єкта управління;

Ø Кількісна та якісна визначеність – управлінське рішення передбачає досягнення певних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках. Кількісна визначеність управлінського рішення виражається в встановленні конкретних, кількісних показників. Якісна характеристика може стосуватись заходів щодо поліпшення умов праці, благоустрою робочих місць та інше;

Ø Правомірність – будь-яке управлінське рішення повинно відповідати правовим нормам, вимогам законодавчих актів, не порушувати норми;

Ø Повноважність рішення – це відповідність функціональним обов’язкам особи, яка його приймає. Керівники не повинні приймати рішень, які виходять за межі їх компетенції;

Ø Оптимальність – варіант обраного рішення повинен відповідати економічному критерію ефективності господарської діяльності – максимум прибутків при мінімумі витрат;

Ø Своєчасність рішення – означає, що вони повинні прийматися в момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у господарських процесах, додержання строків підготовки, доведення до виконавців та дієвий контроль виконання;

Ø Комплексність – врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності підприємств;

Ø Гнучкість – будь-яке всебічно обґрунтоване рішення може потребувати коректив, а інколи й прийняття нового рішення, формулювання кожного рішення повинно передбачати місце для прояву творчої ініціативи виконавців, активності, пошуку більш ефективних шляхів та засобів досягнення поставлених цілей;

Ø Повнота оформлення – висловлювання рішень передбачає їх несуперечливість раніше прийнятим рішенням, чіткість і ясність розуміння цілей і завдань, конкретні способи виконання дій, строки виконання, склад виконавців, форми контролю та обліку та інше.

Зміст управлінського рішення можна розкрити в його функціях, які воно виконує в загальній системі управління господарською діяльністю організацій і підприємств:

¨ Скеровуюча функція - будь-яке рішення розробляють, виходячи з певної стратегії управління соціально-економічною системою, організацією чи підприємством, з врахуванням довгострокової перспективи. Згідно стратегічної лінії розвитку, в рішенні ставиться конкретне завдання, яке повинно бути виконано в конкретний строк.

¨ Координуюча функція – управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємопов’язує їх дії та необхідні ресурси у часі та просторі, функція забезпечує чітку погодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми.

¨ Мобілізуюча функція – полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення сформульованих у рішеннях дій.

Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій, бо недооцінка хоч однієї з них призводить до нерозуміння цілей та завдань, які стоять перед конкретними колективами, непогодженості в діях, до безініціативності. А нерідко й до порушення трудової дисципліни.