Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методичні вказівки

Читайте также:
  1. Асортиментна політика торгового підприємства та методичні основи формування асортименту товарів
  2. Вказівки до вирішення завдання
  3. Вказівки до вирішення завдання
  4. Вказівки до роботи
  5. Вказівки до розв’язання
  6. Вказівки до розрахунків
  7. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ
  8. Загальні вказівки
  9. Загальні методичні вказівки щодо аналізу умов праці.
  10. Загальні методичні рекомендації.

Марксистське вчення, яке вважало реальною основою буття суспільства його матеріальне життя, у ХХ ст. пережило кілька трансформацій. Спробу практичної реалізації теоретичного потенціалу марксизму здійснили в Росії партія більшовиків. В.І.Ленін (1870-1924) в філософії розглядав проблеми матеріалістичної діалектики, гносеології, теорії соціалістичної революції, держави. Подальший розвиток ідей марксизму в СРСР пов'язаний з формуванням єдиної ідеології. Але і в цих умовах філософи працювали над питаннями методології науки, людини, свідомості, ідеального, цінностей, культури. У Західній Європі наявним став розкол класичного марксизму з ревізіонізмом, який трасформувався у соціал-демократичний рух.

Кінець ХІХ-початок ХХ ст. знаменували перегляд всіх раціональних принципів, які володіли філософськими умами впродовж декількох століть. Процеси глобалізації, науково-технічні успіхи, прорив в системі комунікацій підготували зміну і філософських поглядів, позицій, світогляду в цілому. Виникає новий тип філософії - ірраціональний.

В зв'язку з цим змінюється і відношення філософів нового покоління до раціоналістичної науки, з'являються критичні погляди на обмеженність пізнавальних можливостей розуму, песимістичні роздуми щодо майбутнього культури і людства. Загострюються протиріччя між прихильниками науки (сцієнтистами) і її противниками (антисцієнтистами).

Релігійна філософія у ХХ ст. вирішувала проблеми гармонізації віри і знання, знаходження місця релігії у системі наукового світосприйняття. Історія має гуманний зміст і сучасне суспільство повинне орієнтуватися на релігійно-моральні ідеали.

Термін "посмодерн" (post - після) використовується для означення як специфіки культури другої половини ХХ ст., так і сучасної філософської думки. До цього напряму відносяться Ж.Лакан (1901-1981), Ж.Дерріда (1930-2004), Ж.Батай (1987-1962), Ж.Делез (1925-1995), М.Фуко (1926-1984), Р.Барт (1915-1980), Р.Рорті (род.1931).

Філософи-постмодерністи відмовились від розуміння абсолютності буття. Вони розглядають об'єктивну сутність як ілюзію, отримання знання як нескінчений перегляд словнику, людське пізнання не як відображення світу, а як інтерпретацію його. Тобто постмодернізм відображає світогляд, вільний від будь-яких інтелектуальних обмежень. Стиль філософствування стає алегоричним, метафоричним, близьким до літературного. Філософи цього напряму критикують всю систему раціоналістичної філософії, вважаючи її обмеженою та застарілою.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав