Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Микола Кузанський

Читайте также:
  1. Архітектурно-історичні ресурси Південної України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим).
  2. Микола Гоголь
  3. Михалон Литвин (Венцеслав Миколаевич) и его трактат

[фрагменти]

... Філософ. Отже, скажи, Простаче* (таке твоє ім’я, за твоїми ж словами), чи маєш ти якесь припущення (coniecturam) щодо ума?

Простак. Я вважаю, що немає і не було жодної досконалої людини, яка б не склала собі того чи іншого поняття щодо ума. Маю, звичайно, і я в тому сенсі, що ум ― це те, звідки виникає межа і міра всіх речей. Я думаю, відтак, що слово mens (лат.: «ум») виводиться від mensurare (лат.: «вимірювати»)...

Філософ.... Продовж, однак, розгляд ума і скажи ось що. Припустимо, що ум називається так від «вимірювання», так що здатність вимірювати і є причина такого імені. Але чим, по-твоєму, є ум?

Простак. Ти знаєш, що у божественній простоті зосереджені всі речі. Ум є образ цієї зосереджуючої простоти. Тому якщо цю божественну простоту ти назвеш нескінченним умом, то він якраз і буде першообразом нашого ума. І якщо божественний ум ти назвеш універсальною сукупністю істини речей, то наш ум назви сукупністю уподібнення речам, ніби універсумом їх понять. Мислення для божественного ума виявляється творчістю речей; мислення для нашого ума виявляється поняттям про річ...

Філософ. Поясни, будь ласка, в якому сенсі ум є формою руху розсудку.

Простак. Я вже сказав, що, як зір бачить і не знає того, що він бачить, без розрізнення, яке надає йому форми, ясності та досконалості, так і розсудок виводить і не знає, про що він робить висновок, без ума; тільки ум надає міркуванню форми, ясності та досконалості, і розсудок починає розуміти, про що він висновує. Так, якщо неосвічена людина, котра не розуміє значення слів, читає якусь книжку, то читання відбувається завдяки здатності розсудку: він пробігає (dicurrendo) відмінності літер, які він складає і розділяє. І це ― справа розсудку, але він не знає, про що читає; а інший читач і знає і розуміє, що читає. Ось якась подоба розсудку безладного і розсудку, що завдяки уму набув форми. Бо ум виносить судження і розрізняє, яке міркування правильне і яке софістічне. Ум точно так само є розрізняюча форма актів розсудку, як розсудок ― розрізняюча форма відчуттів і уявлень.

Філософ. Але звідки ум має цю силу судження? Адже він, здається, судить про все.

Простак. Він володіє нею на підставі того, що він є образом першобразу всіх речей; а першообраз всіх речей є бог. Звідси, оскільки першообраз усього відображається в умі, як істина в образі, остільки ум в собі має те, на що він дивиться і відповідно до чого складає судження про те, що поза ним. Так, якби записаний закон був живим, то він, будучи живим, сам у собі прочитував б той вирок, який потрібно винести. А ум і є живим описом вічної і нескінченної мудрості. Але в наших умах його життя спочатку подібне до сну, поки він завдяки подиву, який викликають в ньому чуттєві речі, не збудиться і не вийде з нерухомості, і тоді рух його розумного життя відкриє йому, що шукане вже описане в ньому самому. Але цей опис ти повинен розуміти як відображення першообразу усього тим способом, яким істина відображається в своєму образі. І якби найпростіша і неподільна вершина кута ідеально відшліфованого алмаза, в якому відображаються форми всіх речей, виявилася живою, вона, споглядаючи себе саму, знайшла б подобу всіх речей і через ці подібності могла б скласти собі поняття про все...

Філософ. Роз’ясни мені ще слова Боеція, у всякому разі чоловіка найвченішого, що він має на увазі, коли говорить, що сприйняття істини здійснюється у безлічі і величині.

Простак. На мою думку, множинність він відніс до роздільності, а величину ― до цілісності (integritatem). Адже істину речі правильно осягає той, хто відділяє її від усіх інших речей і разом з тим досягає цілісності самої речі, за межі якої цілісності ні в одну, ні в іншу сторону цілковите буття речі не переходить. Справді, в геометрії спеціальне вчення визначає цілісність трикутника так, що він не може бути більше або менше трикутником. В астрономії воно визначає цілісність руху і те, що відноситься до окремих рухів. Завдяки вченню про величину відома межа цілісності речей і міра, а завдяки вченню про число ― роздільність речей. Число здатне до розділу злитості загального, так само як і для утворення об’єднання речей; величина ж дозволяє сприймати межу і міру цілісності буття речей.

Філософ. Якщо величина відокремлює цілісність від усього, тоді не можна пізнати нічого, якщо не пізнати усього.

Простак. Це правда. Не знаючи цілого, не можна пізнати частини, бо ціле визначає міру частини. Коли я по частинах вирізаю ложку з дерева, я, підганяючи частину, маю на увазі ціле, щоб отримати ложку з правильним співвідношенням частин. Ціла ложка, яку я уявив в умі, є прототипом, який я маю на увазі, поки роблю частину. І тільки тоді я можу отримати досконалу ложку, коли кожна частина відповідно зберігає свою співмірність з цілим. Подібним же чином частина в порівнянні з частиною повинна зберігати свою цілісність. Отже, необхідно, щоб знанню чого-небудь одного передувало знання цілого і його частин. А тому, не знаючи Бога, який є першообразом усього в світі, нічого не можна знати про світ, а не знаючи світу, нічого не можна знати очевидно про його частини. Так, знанню про будь-яку річ передує знання про бога і про світ...

Філософ. Допоможи мені трохи, дивовижний простаче, у цьому важкому питанні!

Простак. Віртуально ум складається зі здатності мислення, міркування, уяви і відчуття, таким чином і сам він в ролі цілого називається силою мислення, силою міркування, силою уяви і силою відчуття. Тому ум складається з них як зі своїх елементів, і ум усього в усьому досягає властивим кожному способом. Коли вже усе, оскільки воно існує дійсно, знаходиться у відчутті ніби в суцільній масі і нерозчленовано, а в розумі воно існує розчленовано, звідси випливає найбільш виразна подібність між модусами буття усього, як воно є насправді і як воно є в умі.

Простак про розум (1450)

 

* «Простак» (idiota) ― популярний у містиці і гуманізмі образ мудреця, що підноситься над авторитетами й книжною вченістю до безпосередньої достовірності в житті та пізнанні.

 

Всі наші мудрі і божественні вчителі погоджувалися в тому, що видиме воістину є образ невидимого і що творця, таким чином, можна побачити за творінням ніби у дзеркалі і подобі. Можливість символічно досліджувати самі по собі незбагненні для нас духовні речі корениться у сказаному вище: все взаємно пов’язане якоюсь ― правда, для нас темною і [в точності] незбагненною ― співмірністю, так що сукупність речей утворює єдиний Всесвіт і в єдиному максимумі все є саме Єдине.

 

Хоча усякий образ очевидно прагне уподібнитися до свого прообразу, проте окрім максимального образу, який через єдність природи є те ж саме, що і прообраз, немає настільки рівного прообразу образа, щоб він не міг без кінця ставати більш подібним і рівним прообразу, як вже ясно з попереднього. Оскільки розшукування ведеться все-таки виходячи з подібностей, потрібно, щоб у тому образі, відштовхуючись від якого ми переносимося до невідомого, не було принаймні нічого двозначного; адже шлях до невідомого може йти тільки через заздалегідь і безсумнівно відоме. Але все чуттєве перебуває в якійсь постійній хиткості зважаючи на численність у ньому матеріальної можливості. Найнадійнішими і самими для нас безсумнівними виявляються тому сутності більш абстрактні, в яких ми відволікаємося від чуттєвих речей, ― сутності, які й не зовсім позбавлені матеріальних опор, без чого їх було б не можна уявити, і не зовсім піддаванні плинній можливості. Такими є математичні предмети. Недарма саме в них мудреці майстерно знаходили приклади умоглядних речей, і великі світочі давнини приступали до важких речей лише за допомоги математичних подібностей.

Про вчене незнання (1440)

 

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав