Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Порушення постави .

Читайте также:
  1. А. Поставить реакцию иммобилизации бледных трепонем
  2. Вайкен поднял свою ногу, поставив её ботинком прямо на письменный стол, Род заглянул внутрь.
  3. Види відповідальності за порушення вимог з охорони праці
  4. Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
  5. ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ ПРАЦІ
  6. Види відповідальності за порушення законодавства про охорону праці
  7. Види відповідальності за порушення законодавства України з охорони праці
  8. Види відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про працю і нормативних актів про охорону праці
  9. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки
  10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ОП

 

Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння і роботи. Для фізіологічно правильної постави характерним є нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричне розташування плечей і лопаток, пряме тримання голови, прямі ноги без сплющення стоп. Правильна постава є необхідною передумовою оптимального функціонування органів руху, правильного розташування внутрішніх органів і положення центра ваги?

Передумовами порушень постави може бути те, що дитину рано садять, обкладаючи подушками, неправильно носять на руках, дуже рано навчають ходьбі, в час прогулянок постійно тримають за руку.

Основними причинами формування неправильної патологічної постави є:

• Висока питома вага гіпокінезії і гіподинамії дітей і підлітків, що призводить до м’язової гіпотрофії і ослаблення суглобово-зв’язкового апарату;

• Надмірна жирова маса тіла;

• Збільшення статичних навантажень на хребет, пов’язане з необхідністю тривалого підтримання робочої пози;

• Неправильні звички сидіння горблячись і викривляючи хребет вбік, стояти з упором на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою і опущеними та зведеними вперед плечима.
Одним з завдань кожного педагога є виховання у учнів правильної робочої постави. Адже відучувати учня від неправильного сидіння значно важче, ніж навчити сидіти правильно. Найбільш фізіологічно доцільною при писанні, читанні, кресленні в учнів є невимушена поза з легким нахилом тулуба вперед: тазовий відділ тулуба майже вертикальний, поперековий – відхиляється від вертикалі на 10о, грудний – на 18о, а осьова лінія голови – на 35о; відстань від очей до зошита 24 – 35 см. Розташування передпліч має бути симетричне, кисті повинні лежати на столі приблизно під прямим кутом, ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 90о, стопи стоять на підставці парти або на підлозі. Висота сидіння повинна бути рівна довжині гомілки стопою плюс 2 – 3 см на каблук. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що попереджує застій крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.

Порушення постави є однією з ортопедичних патологій, що найчастіше зустрічаються у дітей і підлітків. Вони складають 90% усіх відхилень від норми з боку опорно-рухової системи молодших школярів. Кожна четверта дитина в Україні має порушення постави, у 5-6 осіб з тисячі це сколіоз. Поширеність порушень постави і сколіозу серед дітей, за даними різних авторів, складає від 5,0% до 46,9%, при цьому саме ідіопатичні сколіози складають близько 80,0- 85,0% від усіх виявлених випадків сколіозу, а загальна кількість випадків деформацій хребта понад 10 градусів за Коббом в популяції знаходиться в межах від 1,5% до 3,0%. Найбільша кількість випадків деформацій припадає на вік старше 7 років, а з нозологічних форм при цьому домінують виражені порушення постави з деформаціями хребта - 34,9%. В школярів у віці від 10 до 17 років порушення постави виявляються в 94% випадків.

 

40.Патології опорно- рухової системи.

 

Особлива роль в роботі опорно-рухової системи грає хребет. Остеохондроз хребта як правило є наслідком процесів старіння. Людський хребет становляит 33 хребця. Всі хребці розташовані в ряд. Шийно частина складається з 7 хребців, грудний частина – з 12, попереково – з 5, крижового – з 5, и Купрікова – з 3-5 хребців.Всі нервові волокна и судини прямують від хребта через канали до різніх органів и систем. При пересуванні, фізічної активності, вертикальному або сидячому положенні, хребет и окремі хребці стискаються, згинаються и переміщаються. Сильний згинних и викривлення хребців при нерозвинених м'язах и сухожиллях називають неповним Вивихом.

Такі порушення нерідко призводять до розвитку різних патологій. Підвивих шийного відділу хребта відбивається на зорі і роботі легенів; при підвивіхі п'ятого грудного хребця страждає горло и щитовидної залоза; при підвивіхі 10-го грудного хребця – Серцевий м'яз, нирки и Товста кишка.

З Пліній годині кісткове речовіна міняється – Старі структури замінюються новімі.

ЯКЩО людина страждає від патологій опорно-рухової системи, Це є Ознакою слабкості Всього організму. Основні фактори, що призводять до такого ослаблення:

• надмірне навантаженості;

• регулярні легкі травмування;

• неправильне харчування;

З безлічі патологій опорно-рухової системи найчастіше спостерігаються ревматічні хвороби.

Ці хвороби проявляються в ураженні сполучної тканини, в результаті чого порушується робота суглобів, серця, судин, нирок та інших органів і систем.

Дані захворювання найчастіше спостерігаються у віці до 18 РОКІВ і іноді призводять до інвалідності.

Дані патології прийнято класифікуваті за трьома групами:

• захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, артроз, псоріатічній артрит и т.д.);

• ревматизм и інфекційній ендокардіт;

• діфузні захворювання сполучної тканини (хвороба Лібмана-Сакса, системна склеродермія, хвороба Вагнера та Інші).

В цілях профілактікі захворювань опорно-рухової системи рекомендується вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватіся и усунуті гіподінамію.

 

41.Профілактика захворювань опорно- рухової системи.

 

Оскільки основною причиною розвитку рахіту є Д-гіповітаміноз, то його профілактика перш за все полягає в достатнім ультрафіолетовім опроміненні. Для цього учні повинні якнайбільше часу знаходитись на відкритім повітрі і раціонально харчуватись (м’ясо, печінка, риба, молоко, яйця).

Ревматизм – системне інфекційно-алергічне захворювання. Найчастіше вражаються великі суглоби – колінні, ліктьові, плечові. У дитини погіршується загальний стан, підвищується температура, з’являються головні болі, згодом (через 2 – 3 дні) – сильні болі в суглобах, вони червоніють і припухають.

Збудником ревматизму є гемолітичний стрептокок. Внаслідок перевтоми, переохолодження або перегріву, при хронічних тонзілітах, частих ангінах організм людини набуває специфічного стану підвищеної чутливості (сенсибілізації). За таких умов, під впливом гемолітичного стрептококу в сенсибілізованому організмі виділяються особливі речовини (аутоантитіла), які здатні вражати білки сполучної тканини. Гемолітичний стрептокок найчастіше депонується в носоглотці, глоточних мигдалинах (гландах), каріозних зубах, тому заходи по профілактиці ревматизму перш за все полягають в організації заходів, направлених на загартовування та санацію ротової порожнини. Для того, щоб попередити сенсибілізацію організму необхідно приділяти належну увагу правильній організації режиму праці і відпочинку.

 

42.Основні групи м’язів.

До опорно-рухової системи людини належить на лише скелет людини, але й м’язи, які мають властивість збуджуватися і скорочуватися і в результаті виконують основну функцію – рухову.

В результаті скорочення скелетних м’язів ми можемо виконувати найрізноманітніші рухи.Скелетні м’язи складають близько 40% маси тіла людини.

 

43.Характеристика внутрішнього середовища організму.

 

Кров як внутрішнє середовище організму

Основним складовим внутрішнього середовища організму є кров,лімфа і тканинна рідина. Ці рідини забезпечують клітини організму необхідними продуктами для життєдіяльності. Тканинна рідина заповнює простір між клітинами,тканинами і органами. Вона утворюється із плазми. Надлишок тканинної рідини потрапляє у лімфатичні судини і далі йде в кров і коло циркуляції рідин змикається. Основною складовою частиною тканинної рідини крові і лімфи є вода. Внутрішнє рідке середовище виконує безліч функцій: дихальну, живильну, очищує клітини від продуктів життєдіяльності захищає організм від чужорідних тіл, кров переносить кисень, поживні речовини, гормони, продукти розпаду клітин, має здатність до сідання у разі пошкодження судин, містить речовини та клітини, які знищують мікроорганізми та інші чужорідні речовини. Для крові характерне явище гомеостазу(постійність середовища).

Осматичний тиск 0.9%,температура 36,6,постійний сольовий склад.

 

44. Склад крові.

 

Кров – це рідка сполучна тканина, яка постійно тече по судинах. У дорослої людини всього 5-6 літрів крові. До складу крові входить плазма, яка складає 60% всієї кількості крові. Найважливішим складником плазми крові є білки,альбуміни, глобуліни та фібриногени,які відповідають за в*язкість крові, забезпечують гуморальний імунітет, беруть участь у зсіданні крові, на 90% плазма складається із води,10% становлять солі, білки, ліпиди,вуглеводи. Продукти обміну речовин гормони, ферменти і вітаміни.

 

45.Еритроцити їх будова, лейкоцити, тромбоцити.

 

Еритроцити – це червоні кров*яні тільця,безядерні клітини крові,які складаються с білка глобіну та оксиду заліза. Мають форму двоввігнутого диска,тривалість їхнього життя не більше 120 діб,дозрівають у червоному кістковому мозку,а гинуть у селезінці. При руйнуванні еритроцитів – з гемоглобіну утворюються білорубін,який є одним із складників.

Лейкоцити або білі кров*яні тільця, в своїй будові мають ядра та активно рухаються, за допомогою псевдоніжок. Лейкоцити діляться за розміром,формую ядер,властивостями цитоплазми та функціями. В зв*язку з цим виділяють лейкоцитарну форму за якою можна визначити характер запалюючого процесу.

Тромбоцити або кров*яні пластинки – це безядерні,безбравні клітини,я кі утворюються в червоному кістковому мозку, тривалість їхнього життя 5-8 днів. Значна частини тромбоцитів перебуває в селезінці, печінці та легенях, але якщо виникає потреба вони швидко надходять у кров.

 

46.Захисні функції крові.

Одна з найважливіших функцій крові — захист організму від інфекції. Захисні властивості крові забезпечують лейкоцити, тромбоцити та плазма. Провідна роль належить лейкоцитам. Деякі їхні типи (нейтрофіли та моноцити) мають власти­вість захоплювати та перетравлювати (за допо­могою власних ферментів) бактерії та чужорідні часточки, що потрапляють у кров. Цей процес називається фагоцитозом, а захисні клітини, що беруть участь у ньому, — фагоцитами. У разі пошкодження шкіри до ранки потрапляють мікроби, що викликають запальний процес. Лейкоцити, які мають здатність просочуватися крізь стінки капілярів у міжклітинний простір, направляються до місця скупчення мікробів. Стимулом для їхніх активних дій слугують ток­сичні речовини, що їх виділяють бактеріальні клітини і на які лейкоцити чутливо реагують. Наблизившись до мікроорганізму, лейкоцит захоплює його, огортає, та поглинає. За допо­могою ферментів, що містяться у клітинних структурах (лізосомах), відбувається перетрав­лення поглиненого мікроба. Один фагоцит здат­ний захопити й перетравити 15 -20 бактерій.

Поглинувши велику кількість мікробів, лейко­цит гине, оскільки не може їх перетравити. Заги­блі лейкоцити — компонент гною, що утворюється у місці запалення. Лейкоцити (лімфоцити) забез­печують також імунні реакції організму. Деякі з них виробляють антитіла — спеціальні білкові молекули, що зв’язують чужорідні білки, інші самостійно знищують пухлинні або уражені віру­сом клітини. У творенні антитіл беруть участь також білки плазми крові (глобуліни).

 

47.Механізм зсідання крові.

 

Зсіда́ння кро́ві — біологічний процес утворення у крові ниток білку фібрину, які утворюють тромби, в результаті чого кров втрачає здатність текти, набуваючи густу консистенцію

Ø Перша фаза — утворення кров'яного і тканинного тромбопластину (триває 3-5 хвилин, у той час як дві наступні — 2-5 секунд).

Ø Друга фаза — перехід протромбіну в тромбін.

Ø Третя фаза — утворення фібрину.

Процес згортання крові починається в результаті контакту з чужорідної поверхнею — пошкодженої стінкою судини. У 1-й фазі — фазі утворення тромбопластину — відбуваються дві паралельні реакції: утворення кров'яного тромбопластину (внутрішня система гемостазу) і утворення тканинного тромбопластину (зовнішня система гемостазу).

Перехід протромбіну в тромбін (2 фаза згортання) відбувається під впливом кров'яного і тканинного тромбопластину.

3 фаза — утворення фібрину відбувається у три етапи: спочатку в результаті ферментативного процесу утворюється профібрін, потім після відщеплення фібрііопластіна А і В — фібрин-мономер, молекули якого в присутності іонів СА4 піддаються полімеризації.

Ця фаза завершується за участю XIII фактору плазми та 2-го фактора тромбоцитів. Весь процес закінчується ретракція утворився згустку.

Такий механізм плазмового гемостазу. Однак наявність тільки такої системи зробило б небезпечним виникнення внутрішньосудинного згортання крові. Для запобігання цього існує ряд механізмів:

У звичайному стані всі фактори згортання перебувають у неактивному стані. Для запуску процесу необхідна активація фактора Хагемана (XII).

Крім про-коагулянтів існують і інгібітори процесу гемостазу. Універсальний інгібітор, що впливає на всі фази згортання, — гепарин, що продукується огрядними клітинами, в основному в печінці.

Фібринолітична система — частина антизсідальної системи, забезпечує лізис утворився згусток фібрину.

Рівновага перерахованих систем призводить до того, що в нормі кров спокійно тече по судинах і внутрішньосудинних тромбів практично не утворюється, хоча постійно йде освіта пристінкового фібрину.

При кровотечі ж у місці травми судинної стінки швидко утворюється тромбоцитарний згусток, на який «сідає» фібрин. Це призводить до досить надійного гемостазу. Таким чином досить швидко зупиняється кровотеча з дрібних судин. Якщо ж організм самостійно не справляється з кровотечею, доводиться вдаватися до штучних методів його зупинки.

 

48.Імунітет.

 

Імуніте́т (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо. У вузькому значенні несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів та інших продуктів, які чужі для організму. Загалом — здатність організму підтримувати нормальне функціонування під впливом зовнішніх факторів. Розрізняють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається.

Здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими здібностями організму. В хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займають лейкоцити. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.

 

49.Значення вакцинації для дітей.

 

Недостатнє охоплення щепленням, порушення графіку імунізації, несвоєчасна вакцинація у дітей в епідемічних вогнищах, приводить до розповсюдження інфекційних захворювань. Головне завдання імунізації — створення колективного імунітету, тобто щеплених дітей повинно бути 98%, то тоді можна говорити про імунний прошарок (захист) від інфекцій, або груповий імунітет.

Тривалість вироблення імунітету від інфекційних захворювань враховується при встановленні термінів повторного щеплення — ревакцинації. Щоб забезпечити досить високий імунітет, що оберігає від зараження, щеплення необхідно систематично проводити через певні інтервали часу.

При порушенні календаря щеплення, для вирішення індивідуального календаря щеплень, батькам дітей слід звернутися до дільничного педіатра чи лікаря-імунолога.

Щеплення не лише захищає від зараження, але також є істинним чинником в протиепідемічній боротьбі з інфекційними захворюваннями.

 

50.Будова серця і судин.

 

Серце - це центральний орган кругообігу, розташований у грудній порожнині,маса якого складається 5% від маси тіла. Зовні серце вкрито навколо серцевою сумкою – перикардом. Між перикардом і серцем міститься рідина, яка зволожує серце і зменшує тертя об стінки перекарду. Серце людини розділене суцільною перегородкою, на ліву і праву половини. Кожна з яких розділена на 2 камери:передсердя та шлуночок.

Передсердя і шлуночки поєднуються між собою отворами, які розташовують стулчасті клапани _______________. Клапани відкриваються тільки в бік шлуночку, тому кров рухається в одному напрямі від передсердь до шлуночків. Стінка серця складається з 3-ьох шарів: епікарду (зовнішнього шару), міокарду (середнього м*язового шару), ендокарду (внутрішнього епітеліального шару).

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав